про залишення позовної заяви без руху
08 грудня 2025 року м. Житомир справа №240/22849/24
категорія 112010203
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович І.Е., перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення коштів,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:
- стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області матеріальну шкоду у виді збитків, завданих недоотриманням, як непрацюючим та проживаючим на радіоактивно забрудненій території пенсіонером, підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, як величини оплати праці, за період з 01.04.2024 по 30.09.2024 у сумі 76800,00 гривень.
На обгрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.02.2021 у справі № 240/7448/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснювати з 17 липня 2018 року нарахування та виплату йому підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). Вказує, що починаючи з 01.01.2024, розмір підвищення до пенсії, яке йому виплачується становить 3200,00 гривень, оскільки для його розрахунку Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, керуючись ч. 2 ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", застосувало мінімальну заробітну плату в розмірі 1600,00 гривень. Натомість позивач вважає, що розмір щомісячного підвищення до пенсії, який має йому виплачуватись з 01.01.2024, повинен розраховуватись відповідачем із застосуванням мінімальної заробітної плати в розмірі 7100,00 гривень, затвердженої ч. 1 ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", та відповідно має становити 14200,00 гривень. З огляду на це, позивач вважає, що внаслідок застосування відповідачем невірного значення показника мінімальної заробітної плати, він за період з 01.04.2024 по 30.09.2024 недоотримав щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 76800,00 гривень, яке він вважає завданою йому матеріальною шкодою, за стягненням якої, він звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №240/22849/24 за позовом ОСОБА_1 було визначено суддю Черняхович І.Е.
Ухвалою судді від 05.12.2024 було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі № 240/22849/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення коштів.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач оскаржив її до апеляційного суду.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено: скасовано ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі №240/22849/24 та направлено дану справу до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до провадження, досліджуючи зміст та обґрунтованість позовної заяви та наданих документів до позовної заяви, перевіряючи дотримання позивачем процесуального строку на звернення з даним позовом до суду, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Частиною першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суд виходять із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Водночас публічно-правовим спором в розумінні КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
При цьому, під владними повноваженнями треба розуміти засновані на нормах публічного права можливості суб'єктів публічної влади (суб'єктів владних повноважень) видавати юридичні акти та вчиняти дії, спрямовані на забезпечення реалізації публічного інтересу.
Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з нормами статті 160 КАС України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
В контексті вказаного суд звертає увагу позивача, що відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Суд зазначає, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв'язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
За загальним правилом, під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем, із визначених у частині 1 статті 5 КАС України, способи захисту своїх порушених прав, свобод чи інтересів. Позовні вимоги повинні формулюватися позивачем максимально чітко і зрозуміло.
Тобто, визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.
Суд відмічає, що предмет судового розгляду (зміст позовних вимог), який досліджується судом, має бути чітким та зрозумілим. При цьому, обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав, на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача.
Водночас, в своїй позовній заяві ОСОБА_1 не оскаржує жодних рішень/дій чи бездіяльності відповідача, а тому заявлені ним позовні вимоги не узгоджуються з нормами частини 1 статті 5 КАС України.
Відповідно до частини 4 статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Згідно з частиною 1 статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.
Однак, після прийняття ухвали від 05.12.2024 про відмову у відкритті провадження у даній справі, позовну заяву разом з усіма доданими до неї матеріалами було повернуто позивачу.
З огляду на те, що в матеріалах справи відсутній оригінал поданої ОСОБА_1 позовної заяви з додатками, а також копії цієї позовної заяви та копій всіх доданих до неї документів (для відповідача), суд приходить до висновку, що позивачу слід надати їх до суду.
Частинами першою та другою статті 169 КАС України, визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху та встановити їй строку для усунення недоліків шляхом надання до суду:
- позовної заяви, оформленої відповідно до вимог статтей 160, 161 КАС України, із зазначенними в ній позовними вимогами, заявленими з дотриманням ч. 1 ст. 5 КАС України, а саме із зазначенням вимоги щодо оскарження тих рішень/дій чи бездіяльності відповідача, які, на переконання позивача є протиправними та порушують її права.
- оригіналу його позовної заяви з додатками, а також копії цієї позовної заяви та копій всіх додатків до неї (для відповідача), які було повернуто судом позивачу відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 05.12.2024.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя І.Е.Черняхович