(про залишення заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності без задоволення)
05 грудня 2025 року м. Житомир
справа № 240/28958/23
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження, у приміщенні суду за адресою: 10014, м.Житомир, вул. Лятошинського Бориса, 5, заяву представника позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.04.2024, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено:
- визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обрахунку пенсії ОСОБА_1 без застосування ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ із збільшенням розміру пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням положень ч.2 ст.56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII, в частині збільшення розміру пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, починаючи з 01.07.2023.
22 жовтня 2025 року представник позивача - Дзісь А.Р. (діє на підставі ордеру серії АВ №1242574 від 21.10.25), через систему «Електронний суд» надіслав заяву (за вх.№77334/25), у якій просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, які полягають у невиконанні рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 у справі №240/28958/23.
Також просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням положень ч.2 ст.56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII, в частині збільшення розміру пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, починаючи з 01.07.2023 року.
В обґрунтування вказаної заяви зазначає, що доплата на виконання рішення суду про збільшення розміру пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років обрахована відповідачем неправомірно, в неналежному розмірі.
03 листопада 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, через систему "Електронний суд", надійшли заперечення (за вх. №79761/25), у яких просить залишити заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №240/4664/25.
Суд, ознайомившись зі змістом поданих заперечень, встановив, що вони стосуються іншої особи та іншої справи, а тому вважає їх помилково поданими.
04 листопада 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, через систему "Електронний суд", надійшли заперечення (за вх. №79896/25), у яких просить залишити заяву ОСОБА_1 без задоволення.
Зазначає, що на виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області проведено перерахунок пенсії позивачу з 01.07.2023, з урахуванням положення ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 28.02.1991 №796-х11, в частині збільшення розміру пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, починаючи з 01.07.2023.
Вказує, що розмір пенсійної виплати з 01.07.2023 становить 7610,10грн. в тому числі:
- 5024,95 грн. - розмір пенсії за віком;
- 2471,27 грн. - збільшення на 20% заробітку за стаж понад 20 років на виконання рішення суду (12356,33 грн. х 20%);
- 113,88 грн. - додаткова пенсія особам, віднесеним до 3 категорії ЧАЕС.
Крім цього зазначає, що з 01.10.2023 становить 7937,97грн в тому числі 2471,27 грн - збільшення на 20% заробітку за стаж понад 20 років на виконання рішення суду (12356,33 грн х 20%); з 01.03.2024 становить 8364,05 грн в тому числі: 2471,27 грн - збільшення на 20% заробітку за стаж понад 20 років на виконання рішення суду (12356,33 грн х 20%); з 01.03.2025 становить 9028,63 грн, в тому числі 2471,27 грн- збільшення на 20% заробітку за стаж понад 20 років на виконання рішення суду (12356,33 грн. х 20%); з 01.10.2025 становить 9362,34 грн, в тому числі 2471,27 грн - збільшення на 20% заробітку за стаж понад 20 років на виконання рішення суду (12356,33 грн х 20%).
Також вказує, що за період з 01.07.2023 по 30.11.2025, нарахована доплата пенсії в частині збільшення розміру пенсії на 1% заробітку та кожний рік роботи понад 20 років.
12 листопада 2025 від представника позивача, через систему "Електронний суд", надійшла заява (з вх. №81794/25) ,у якій повідомляє, що згідно з наданою у листі від 31.10.2025 №0600-0202-8/95908 інформацією, за період з 01.03.2023 по 30.09.2025 ОСОБА_1 було нараховано та виплачено пенсію у сумі 187897,15грн.
Однак, представник позивача наголошує, що у жовтні 2025 року ОСОБА_1 отримав пенсійну виплату у розмірі 3586,86 грн, а тому інформація, яка зазначена у вищевказаному листі, не відповідає дійсності, та рішення суду залишається невиконаним.
Керуючись приписами ч.9 ст.205 КАС України та ч.5 ст.383 КАС України, суд вважає за можливе розглянути заяву по суті без участі представників сторін в порядку письмового провадження та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, зазначає наступне.
Судом встановлено, що зазначене рішення Житомирського окружного адміністративного суду набрало законної сили, відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник позивача вказує, що доплата до пенсії позивача на виконання рішення суду у справі 240/28958/23 має обраховуватися за встановленою формулою та становити 2968,18 грн, однак відповідачем не враховано, що пенсія позивачу призначена має бути перерахована та виплачена у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування ч.2 ст. 27 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (двоскладової формули при її обчисленні).
Крім цього наголошує, що нараховану відповідачем заборгованість у сумі розміром 187897,15 грн позивачу не виплачено, а інформація про її виплату не відповідає дійсності.
Не погоджуючись із діями Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на виконання рішення суду у справі №240/28958/23 щодо розрахунку доплати за понаднормовий стажу у вказаному розмірі, представник позивача звернувся до суду із заявою у порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
За змістом частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Із зазначеного вбачається, що виконуючи рішення суду, відповідач зобов'язаний враховувати обставини встановленні судовим рішенням.
Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Аналіз зазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого визначено у тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
Матеріали справи свідчать, що на момент розгляду даної заяви Житомирським окружним адміністративним судом 28 серпня 2024 року видано позивачу виконавчі листи.
Як свідчать матеріали справи, а саме лист Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28.07.2025 №5.1/25578, наданий на адвокатський запит представника позивача, повідомлено, що 17.09.2024 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №76066919 з примусового виконання виконавчого листа у справі №240/28958/23, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 28.08.2024.
Зазначено, що 12.12.2024 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №76066919 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду, однак на виконання рішення суду від 13.03.2025 у справі №240/3217/25, 10.04.2025 головним державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження №76066919.
Також вказано, що щодо Головного управління Пенсійного фонду України, 03.06.2025 винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100,00 грн, та відповідно до п.2 постанови про накладення штрафу - зобов'язано протягом 10 робочих днів виконати рішення суду та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення у справі №240/28958/23.
Суд зазначає, що застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
При цьому, в контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.
В даному випадку представник позивача звернувся до суду із вимогами в порядку статті 383 КАС України, обґрунтовуючи необхідність застосування судом окремої ухвали з підстав неналежного розрахунку розміру пенсії.
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що при встановленні неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій, важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності та/або дії, її фактичні підстави, а також шкідливість/протиправність для прав та інтересів заінтересованої особи.
Згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (Закон - №1404-VIII).
Відповідно до ч.6 ст.26 Закону №1404-VIII встановлено, що при виконанні рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Після закінчення наданого строку, державний виконавець перевіряє виконання рішення суду. У разі невиконання рішення суду, державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу, вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання рішення державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу та попередження про кримінальну відповідальність, після чого звертається до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення за ст. 382 Кримінального кодексу України.
Положеннями статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Натомість, суд вважає за необхідне наголосити, що представником позивача не надано суду доказів, що державним виконавцем використано всі передбачені чинним законодавством засоби щодо належного та повного виконання судового рішення, а відтак, звернення представника позивача із заявою в порядку ст. 383 КАС України до суду є передчасним, оскільки повнота та правомірність виконання рішення суду у порядку Закону №1404-VIII першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви представника позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 , у зв'язку із передчасністю звернення.
Керуючись статтями 248, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
ухвалив:
1. У задоволенні заяви представника позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду від 08.04.24 в адміністративній справі №240/28958/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя А.В. Горовенко