Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відкриття провадження у справі
08 грудня 2025 року Справа №200/8627/25
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка
Олега Миколайовича ознайомившись з позовною заявою
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3),
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника Єфімік О.О., звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не врахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком усього стажу роботи;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести розрахунок пенсії ОСОБА_1 з 27.10.2022 року, зарахував до загального стажу роботи період з 13.09.1988 року по 24.04.1989 року, з 16.01.1991 року по 31.08.1994 року та зарахував до пільгового періоду роботи за Списком №2 періоди з 07.06.1999 по 21.10.1999, з 01.03.2022 по 24.05.2022.
Пільги щодо сплати судового збору відсутні.
10 листопада 2025 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк не більше 5 днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків позовної заяви шляхом: надання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску; надання документу на підтвердження сплати судового збору у розмірі встановленому законом або обґрунтованого клопотання про відстрочення сплати судового збору та доказів на підтвердження неможливості його сплати (довідка органу Пенсійного фонду України про виплачену пенсію за попередній календарний рік).
Мотивуючи свою ухвалу в частині пропуску строку звернення до суду суд зазначив, що з адміністративним позовом позивач звернувся до суду 06 листопада 2025 року засобами програмного забезпечення ЄСІТС “Електронний Суд», проте згідно листа Головного управління ПФУ в Донецькій області від 27.06.2025 № 20850-18425/Х-02/8-0500/25, пенсію за віком позивачу призначено з 27.10.2022, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, згідно із нормами Закону України від 20.03.2023 № 2981-IX “Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться активні бойові дії», з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки.
10 листопада 2025 року від представника позивача до суду надійшла квитанція про сплату судового збору від 11.11.2025 року № 8811-6098-1124-7725 та клопотання про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якого представник позивача зазначила, що першу пенсію позивач отримав у липні 2025 року та взагалі звернувся по пенсію у 2025 році, тому твердження суду, що позивач повинен був дізнатись про порушення свого права з 2022 року є хибним, адже у позивача ні у 2022, ні у 2024, ні до липня 2025 року не було пенсії, тому представник позивача порадила суду читати уважно позов. Також покликалась на те, що у країні війна.
17 листопада 2025 року ухвалою суду продовжено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви на строк не більше 5 днів та запропоновано представнику позивача надати до суду докази на підтвердження доводів позовної заяви в частині строку звернення до суду, а саме будь-який письмовий/електронний документ, виданий органом ПФУ, який посвідчує нарахування та виплату пенсії позивачу або відсутність такого факту у період з 27.10.2022 року до 01.06.2025 року.
Мотивуючи означену ухвалу суд зазначив, що у позовній заяві представник позивача зазначила, що позивач “отримує пенсію за віком з 27.10.2022. На день подання позову позивач почав отримувати пенсію з липня 2025 року».
Водночас, представником позивача надано до суду лист відповідача від 27.06.2025 № 20850-18425/Х-02/8-0500/25, пенсію за віком позивачу призначено з 27.10.2022, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, згідно із нормами Закону України від 20.03.2023 № 2981-IX “Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться активні бойові дії», з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки. Розмір пенсії з 27.10.2022 складає 2100.00 грн. З 25.05.2025 розмір пенсії складає 3038.00 грн.
У зазначеному документі також зазначено, що “виплату пенсії проведено на виплатний період червня 2025 року. Дата виплати 23 число».
Суд дійшов висновку, що означене формулювання не дає підстави для висновку, що з 27.10.2022 року до 01.06.2025 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась пенсія, відтак, доводи сторони позивача в цій частині не підтверджено належними доказами, якими у цьому випадку може слугувати будь-який письмовий/електронний документ, виданий органом ПФУ, який посвідчує нарахування та виплату пенсії або відсутність такого факту у період з 27.10.2022 року до 01.06.2025 року.
Водночас, в постанові від 26 жовтня 2023 року у справі № 500/4332/22 Верховний Суд зазначив, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.
Відтак, введення воєнного стану в Україні не може бути самостійною підставою для поновлення строку звернення до суду, а повинно досліджуватись у комплексі із іншими обставинами, які введенням воєнного стану зумовлені та вплинули безпосередньо на позивача.
Ухвала про продовження процесуального строку від 17 листопада 2025 року надійшла до електронного кабінету представника позивача в ЄСІКС 19.11.2025 о 03:10 год, що підтверджується довідкою КП «ДСС» про доставку електронного листа.
Станом на 08 грудня 2025 року докази на обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду стороною позивача до суду не надано.
Таким чином, недоліки позовної заяви не усунуто станом на 08 грудня 2025 року.
Верховний Суд в постанові від 22.12.2021 року по справі № 200/17683/21 зазначив, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Велика Палата Верховного Суду аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19 виснувала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Дослідивши позовну заяву суд зазначає, що в зазначеній категорії справ, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, застосуванню підлягають висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 31.03.2021 року по справі №240/12017/19, згідно яких право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Верховний Суд в зазначеній постанові також дійшов наступних висновків щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав зазначила, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
При цьому, звернення позивача до відповідача із заявою не змінює дату, коли позивач мав дізнатись про порушення свого права, а тільки констатує дату, коли позивач почав вчиняти активні дії щодо з'ясування причин припинення цієї доплати.
Суд також зазначає, що вказана дата свідчить виключно про час, коли позивач почав вчиняти дії направлені на реалізацію свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не ставиться в залежність від вказаних обставин, а вирішується з огляду на факт, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права та не може змінювати момент, з якого позивач дізнався про порушення такого права.
При цьому, позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду у визначений законом строк. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 520/12478/22.
Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 240/27663/23 у котре наголосив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
21 жовтня 2025 року у постанові у справі № 460/10097/24 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглядав питання застосування строку звернення до адміністративного суду та зазначив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. З огляду на зазначене Судова палата дійшла висновку, що у спорах щодо перерахунку пенсійних виплат застосовується загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною другою статті 122 КАС України.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі №160/6430/20.
В постанові від 29.09.2022 року у справі № 500/1912/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Водночас колегія суддів зазначила, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Водночас, у постанові від 13 лютого 2024 року у справі № 140/9165/23 Верховний Суд, покликаючись на висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22 та постанови Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №160/14919/22, звернув увагу на можливість позивача реалізувати своє право на подання позовної заяви до суду самостійно або через представника, шляхом надсилання документів засобами поштового зв'язку, на офіційну електронну адресу суду, через особистий кабінет у системі «Електронний суд» або будь-якими іншими дистанційними засобами зв'язку, при цьому, неможливість вчинення таких дій потребує доказового обґрунтування.
Верховний Суд з-поміж іншого звернув увагу на те, що питання поновлення пропущених процесуальних строків вирішується судом в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Найпоширенішими підставами, за яких може бути поновлений пропущений строк звернення до суду, є, зокрема, форс-мажорні обставини або такі, що перебували поза контролем особи (аварії, катастрофи, природні явища) та інші об'єктивні причини, що не залежали від її волі (тяжка хвороба, неправомірні дії інших осіб тощо). Водночас, у випадку, коли позивачем не наведено обґрунтованих аргументів та переконливих доказів, які могли б свідчити про об'єктивну неможливість вчинення ним всіх необхідних і можливих дій щодо реалізації процесуальних прав у передбачені процесуальним законом строки, застосування судами передбачених законом наслідків пропущення строків звернення до суду, не є порушенням права особи на доступ до суду.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач своєчасно не виявив зацікавленості щодо захисту свого порушеного права.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про поновлення позивачу строку звернення до суду з позовною заявою.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.п. 1, 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, а також у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Ураховуючи викладене, адміністративний позов у частині позовних вимог за період з 27.10.2022 року по 01.05.2025 року підлягає поверненню, відповідно до приписів ч. 2 ст. 123 КАС України, п.п. 1, 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Згідно ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Щодо іншої частини позовних вимог суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що спір виник із публічно-правових відносин, належить до юрисдикції Донецького окружного адміністративного суду та має розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
Позовна заява подана з додержанням вимог статей 159-161 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави, визначені статтями 169-170 КАС України для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі, тому підлягає прийняттю до провадження та розгляду судом.
Відповідно до ч. 2, 6 ст. 12 та ст.ст. 257-261, ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Керуючись ст.ст. 5, 6, 12, 121, 122, 123, 160, 161, 169, 257-262 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою - відмовити.
Прийняти до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі № 200/8627/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про: визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не врахування ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком усього стажу роботи; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести розрахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2025 року, зарахувати до загального стажу роботи період з 13.09.1988 року по 24.04.1989 року, з 16.01.1991 року по 31.08.1994 року та зарахувати до пільгового періоду роботи за Списком №2 періоди з 07.06.1999 по 21.10.1999, з 01.03.2022 по 24.05.2022.
В іншій частині позовних вимог позовну заяву повернути - позивачу.
Справу призначити до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Адміністративна справа розглядатиметься Донецьким окружним адміністративним судом у складі судді Кониченко О.М. одноособово.
Зобов'язати відповідача у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали, подати до суду відзив на позовну заяву з доказами на його підтвердження з одночасним надісланням (наданням) його копії та доданих до нього документів позивачу.
Роз'яснити сторонам, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішить справу за наявними матеріалами.
Запропонувати позивачу у п'ятиденний строк з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив з одночасним направленням його копії відповідачу.
Встановити відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для можливості подання до суду заперечень, з одночасним направленням його копії позивачу.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає, крім випадку відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності, а також у частині щодо повернення позовної заяви у частині позовних вимог.
Роз'яснити сторонам, що, беручи до уваги Рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022, тимчасово до припинення або скасування воєнного стану введеного Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX:
- на час існування небезпеки для учасників провадження, пов'язаної з перебуванням останніх у приміщенні Донецького окружного адміністративного суду, судові засідання за особистої участі учасників судового процесу не проводяться;
- сторони по справі та інші громадяни мають право надсилати документи, що стосуються розгляду судових справ, без особистого прибуття до приміщення суду: через особистий кабінет в системі «Електронний суд» або у разі неможливості надсилання через систему «Електронний суд» - електронною поштою на е-mail: inbox@adm.dn.court.gov.ua (з обов'язковим підписанням всіх документів кваліфікованим електронним підписом).
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України -http://court.gov.ua/fair/sud0570.
Суддя О.М. Кониченко