Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позову без розгляду
08 грудня 2025 року Справа №200/18851/21
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Військової частини НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України ( АДРЕСА_2 )
третя особа: Управління соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації (87400, Донецька область, Мангушський район, смт Мангуш, вул. Поштова, буд. 65)
про визнання протиправною бездіяльності, стягнення матеріальної шкоди
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України, третя особа: Управління соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Військово - Морських Сил Збройних Сил України, яка пов'язана із не включенням ОСОБА_1 , до списків осіб, які мають право на отримання соціальної допомоги до “ 05 травня» за 2018, 2019, 2020 рік;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 Військово - Морських Сил Збройних Сил України грошову суму у розмірі 10 750 грн в якості відшкодування завданої ОСОБА_1 матеріальної шкоди.
Ухвалою від 28 грудня 2021 року суд позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України, третя особа: Управління соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, стягнення матеріальної шкоди залишив без руху, надавши позивачу строк не більше п'яти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання примірнику позовної заяви з доданими до неї документами для третьої особи.
17 січня 2022 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
18 лютого 2022 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог та замінити відповідача по справі на Управління соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації, оскільки виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державної адміністрації, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі утворення) рад, які перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем їх проживання.
Ухвалою від 30 червня 2025 року суд у задоволенні клопотання відповідача про заміну неналежного відповідача було відмовлено.
30 червня 2022 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України, третя особа: Управління соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, стягнення матеріальної шкоди залишено без руху та надано позивачу строк не більше п'яти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.
Ухвалою від 05 серпня 2022 року суд продовжив позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви на строк не більше двадцяти днів з дня скасування військового стану в Україні.
23.01.2024 року секретарем судового засідання складено Інформаційну Довідку наступного змісту: «В позовній заяві позивач не зазначив інші свої данні про номер мобільного телефону та адресу електронної пошти, крім поштової адреси. А також враховуючи те, що позивач не перебуває на службі у відповідача, то в матеріалах справи відсутні будь які інші його дані. Через триваючу широкомасштабну збройну агресією Російської Федерації проти України та відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.202 № 309 про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій в редакції від станом на 20.12.2023 року) вся територія Маріупольського району тимчасово окупована Російською Федерацією, території України від 05.03.2022 року державне підприємство "Укрпошта" тимчасово не здійснює приймання та відправку поштових відправлень, що унеможливлює повідомлення учасників процесу про стан розгляду справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення».
Судом здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру і згідно до Відповіді № 657391 від 24.06.2024, 11:59:05 з Єдиного державного демографічного реєстру інформація щодо позивача не встановлена (не знайдена).
Донецьким окружним адміністративним судом на адресу Міністерства соціальної політики України був направлений судовий запит від 27.03.2025 року щодо надання суду інформацію щодо наявності/відсутності відомостей про перебування на обліку як внутрішньо переміщених осіб, фактичного місця проживання на дату звернення, адресу, за якою із внутрішньо переміщеною особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та номеру телефону, відносно, в тому числі і ОСОБА_1 .
14 квітня 2025 року від Міністерства соціальної політики України була отримана відповідь № 9414/0/290-25/13 від 14.04.2025 року: згідно з відомостей, внесених до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, станом на 12.03.2025, відсутня інформація щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом 21 серпня 2025 року здійснений повторний запит до Єдиного державного демографічного реєстру і згідно до Відповіді № 1689849 від 21.08.2025, 12:57:56 з Єдиного державного демографічного реєстру «За вказаними параметрами особу не знайдено».
22 серпня 2025 року Донецьким окружним адміністративним судом на сайті суду (сервіс «Судова влада») була розміщена резолютивна частини ухвали від 30 червня 2022 року про залишення позовної заяви без руху.
Станом на 08 грудня 2025 року вимоги вищевказаної ухвали позивачем не виконані.
Тобто підстави у відповідності до яких позовна заява була залишена без руху не були усунені.
Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain; заява №11681/85), Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони у справі зобов'язані проявляти зацікавленість процесом її розгляду.
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
В ухвалі Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у справі №560/5541/20 від 17 листопада 2022 року зазначив, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Байдужа поведінка учасника справи, що виявляється, зокрема у не отриманні повідомлень суду, не повинна схвалюватися судовою практикою.
Позивач продовж всього строку знаходження справи у провадженні суду не виявив будь-якої зацікавленості у розгляді своєї справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно до ч. 4 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту особи» (в редакції, яка діяла на час звернення позивача із позовом), які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Отже, перебіг шестимісячного строку звернення до суду з позовом щодо виплати щорічної разової грошової допомоги за 2020 рік з урахуванням положень частини четвертої статті 17-1 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, розпочався 01.10.2020 та закінчився 31.03.2021, аналогічно за 2018 рік строк закінчився 31.03.2019 року, за 2019 рік - 31.03.2020 року.
Така правова позиція суду кореспондує висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 607/7919/17.
Виплата грошової допомоги до 5 травня є періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує.
З матеріалів адміністративного позову суд встановив, що позивач має статус учасника бойових дій з 2016 року, тобто є отримувачем щорічної грошової допомоги до 5 травня.
Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення конкретного розміру грошової допомоги чи був здійснений його перерахунок, з яких складових він складається, як обрахований та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових.
Отже не отримавши зазначену грошову допомогу в травні 2018 року, 2019 року, 2020 року позивач мав можливість звернутись до відповідача або третьої особи з питанням щодо причин її невиплати, проте позивачем доказів такого звернення або його неможливості з поважних причин до суду не надано.
Суд також зважає на позицію Верховного Суду, який у своїй постанові від 08.08.2019 справа № 127/13736/16-а (№ К/9901/42788/18) зазначає, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом позивачем до суду не надано.
Наведене вище свідчить про те, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, що згідно частини 1 статті 169 цього Кодексу було підставою для постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно ч. 13 ст. 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Відповідно до ч.ч. 14, 15 ст. 171 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Зокрема, частиною третьою цієї статті визначено, що в разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд, зокрема, у постанові від 30 серпня 2018 року в адміністративній справі № 813/2897/16.
Конституційний Суд України в Рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визнав конституційними положення КАС України про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору, якими лише скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту й обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено.
Велика Палата Верховного Суду аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19 виснувала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
При цьому очікується, що заявник продемонструє уважне ставлення до дотримання процесуальних вимог національного законодавства, наприклад до строків для подання адміністративного позову (рішення Європейського суду з прав людини від 07.09.1999 у справі Йодко против Литви (Jodko v. Lithuania).
Верховний Суд в постанові від 22.12.2021 року по справі № 200/17683/21 зазначив, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Клопотання про поновлення строку звернення до суду позивачем не було заявлено, документи, які підтверджують поважність пропуску строків звернення до суду не надані.
В ухвалі Верховного Суду від 24 березня 2021 року в адміністративному провадженні №К/9901/35851/20 зазначено, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.
Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Частинами 13-15 ст. 171 КАС України визначено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність стороною позивача існування поважних причин пропуску строку звернення до суду із позовною заявою.
Відповідно до ч. 15 ст. 171 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Поряд із цим, п. 8 ч.1 ст. 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 123 КАС України установлено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відтак, керуючись приписами ч. 3 ст. 123, ч. 15 ст. 171, п. 8 ч.1 ст. 240 КАС України, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 240 КАС України, про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу.
Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
На протязі більш ніж 3,5 років позивач зацікавленості у розгляді справи не виявив, вимоги ухвали суду від 30 червня 2022 року не виконані, а тому позовна заява позивача підлягає залишенню без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 171, 240, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Управління соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації (87400, Донецька область, Мангушський район, смт Мангуш, вул. Поштова, буд. 65) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення матеріальної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Роз'яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко