08 грудня 2025 р.Справа №160/34766/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
05.12.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення- рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0603012407 від 05.11.2025 (щодо донарахування ПДВ у сумі 538 316,00 грн та штрафу 134 579,00 грн);
- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення- рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0603022407 від 05.11.2025 (щодо застосування штрафу за неподання/несвоєчасне подання форми № 20-ОПП у сумі 680,00 грн);
- визнати протиправним та скасувати повністю рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0603032407 від 05.11.2025 (щодо застосування штрафу та пені з ЄСВ на суму 1 835,13 грн);
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести відповідні зміни до інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 щодо скасування нарахованих сум зобов'язань та штрафних санкцій, визначених оскаржуваними рішеннями.
Разом з позовною заявою позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом:
1) зупинення дії податкового повідомлення-рішення №0603012407 від 05.11.2025 (сума донарахованого ПДВ 538 316 грн та штраф 134 579 грн) до набрання законної сили рішенням суду;
2) зупинення дії податкового повідомлення-рішення №0603022407 від 05.11.2025 щодо форми 20-ОПП (680 грн) до набрання законної сили рішенням суду;
3) зупинення дії рішення №0603032407 від 05.11.2025 щодо штрафів та пені з ЄСВ (1474 грн + 361,13 грн) до набрання законної сили рішенням суду;
4) заборони ГУ ДПС у Дніпропетровській області та іншим органам державної влади вчиняти будь-які дії, спрямовані на стягнення сум за оскаржуваними рішеннями, у тому числі: виставлення податкових вимог; направлення рішень до ДВС; списання коштів з рахунків; накладення податкової застави; блокування рахунків та реєстрації ПН.
В обґрунтування заяви зазначено, що оскільки зазначені спірні податкові повідомлення-рішення та рішення є виконавчими документами, їх виконання до моменту ухвалення рішення суду створить небезпеку значної шкоди правам позивача, зокрема, шляхом примусового стягнення сум податкових повідомлень-рішень органами ДПС або ДВС; арешту коштів на рахунках; блокування податкових накладних; накладення податкової застави; неможливості здійснення господарської діяльності; нарахування пені та штрафів у разі несплати.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням приписів частини 1 статті 154 КАС України суд розглянув заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені до неї матеріали, суд доходить до висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на таке.
Так, відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому частиною 4 статті 150 КАС України встановлено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Частиною 1 статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, відповідно до частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З аналізу наведених норм КАС України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
З огляду на приписи статті 150 КАС України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову суд зазначає, що обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень закону, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
До вирішення справи по суті суд може застосувати заходи забезпечення позову. Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.
З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову представника позивача, суд зазначає таке.
Щодо зупинення дії спірних податкових повідомлень-рішень №0603012407 від 05.11.2025, №0603022407 від 05.11.2025 та рішення №0603032407 від 05.11.2025, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, суд звертає увагу, що абзацом 4 пункту 56.18 Податкового кодексу України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Отже, враховуючи те, що предметом спору у цій справі, серед іншого, є правомірність винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень №0603012407 від 05.11.2025, №0603022407 від 05.11.2025 та рішення №0603032407 від 05.11.2025, то, відповідно, на час процедури його оскарження, грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Тому, у суду відсутні підстави для застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії податкових повідомлень-рішень №0603012407 від 05.11.2025, №0603022407 від 05.11.2025 та рішення №0603032407 від 05.11.2025, винесених Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
При цьому, суд відзначає, що заява представника позивача про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, з яких позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, у чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть заявником при цьому понесені.
Крім того, щодо посилання позивача на ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів без вжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову, суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше. Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд зауважує, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є беззаперечними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі №260/976/25.
Таким чином, у ході розгляду заяви представника позивача про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.
За таких обставин, наведені заявником доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову, на думку суду, не є достатніми та обґрунтованими для вжиття заходів його забезпечення, оскільки матеріали справи не містять об'єктивних доказів, які б свідчили про існування підстав, визначених статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України, отже, подана представником позивача заява є необґрунтованою та передчасною, а тому задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України , суд,
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар