05 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 166/1228/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача виконуючий обов'язки начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті Шендюх Тарас Юрійович про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до Ратнівського районного суду Волинської області із позовом до Управління Укртрансбезпеки у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови від 14 липня 2025 року №003669.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що підставою для застосування спірною постановою адміністративно-господарського штрафу стало встановлення посадовими особами Управління Уктрансбезпеки у Волинській області порушення ним вимог частини першої статті 60 Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-III “Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-III): відсутність індивідуальної контрольної книжки водія.
Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною. Стверджує, що під час перевірки індивідуальна контрольна книжка водія була у нього наявна, а оскільки робоча зміна не була розпочата, то така книжка ще не була заповнена. Крім того, під час перевірки допущено процедурні порушення - транспортний засіб було зупинено без участі працівників Національної поліції України.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою Ратнівського районного суду Волинської області від 22 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - виконуючого обов'язки начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті Шендюха Тараса Юрійовича; справу з урахуванням §2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) призначено до розгляду за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ.
Ухвалою Ратнівського районного суду Волинської області від 31 липня 2025 року справу передано на розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача виконуючий обов'язки начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті Шендюх Т.Ю. про визнання протиправною та скасування постанови прийнято до провадження; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін суддею одноособово відповідно до статті 262 КАС України.
Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.47-53). В обґрунтування цієї позиції представник відповідача Курцеба Н.І. вказала, що 02 червня 2025 року посадовою особою Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку №000022 та тижневого графіка перевірок проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт. Під час перевірки установлено, що відповідно до товарно-транспортної накладної від 02 червня 2025 року №Р328 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надавав послуги перевезення вантажу, виконуючи внутрішні перевезення за маршрутом Одеса - Львів, тому на нього поширюються приписи Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року №340 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за №811/18106; далі - Положення №340). Відповідно до пункту 6.3 Положення №340 водій, що керує транспортним засобом, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 т включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф. У цьому випадку під час перевірки ОСОБА_1 надав індивідуальну контрольну книжку водія, однак така не містила відповідних записів щодо режиму праці та відпочинку водія, а отже не була належно оформленою, що зафіксовано в акті від 02 червня 2025 року №ОАР041649. Відповідач не погоджується з доводами позивача про те, що робоча зміна на час перевірки не розпочалась, оскільки під час перевірки водій перебував за кермом, перевозив вантаж відповідно до товарно-транспортно-накладної, тобто робоча зміна ОСОБА_1 з врахуванням приписів пункту 1.5 Положення №340 була розпочата. При цьому відсутність своєчасних і повних записів в індивідуальній контрольній книжці водія є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ.
У відповіді на відзив позивач підтримав доводи, наведені у позовній заяві (а.с.78-79), й також зазначив, що спірна постанова №003669 була складена у зв'язку з відсутністю індивідуальної контрольної книжки водія, а не за порушення правил її ведення. На переконання позивача, склад правопорушення, передбаченого частиною першою статті 60 Закону №2344-ІІІ (відсутність індивідуальної книжки водія), відсутній.
ОСОБА_1 також вказав на порушення відповідачем статті 18 Закону України “Про державний контроль на автомобільному транспорті»: зупинення транспортного засобу здійснив невідомий чоловік, який не представився та не мав ознак посадової особи, та лише згодом до перевірки долучився інспектор Укртрансбезпеки ОСОБА_2 , який також не представився та не повідомив про застосування боді-камери.
У запереченні на відповідь на відзив відповідач у задоволенні позовних вимог просив відмовити, зазначивши, що посилання ОСОБА_1 на порушення посадовими особами Укртрансбезпеки статті 18 Закону України “Про державний контроль на автомобільному транспорті» є недоречним, адже такого закону не існує. У той же час відеозаписом перевірки підтверджується повідомлення ОСОБА_1 про проведення перевірка Укртрансбезпекою та виконання інспектором належним чином своїх посадових обов'язків. Поряд з тим, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Відповідач вважає, що сімейний стан та матеріальне становище, на яких акцентував увагу позивач, не визначені законодавством такими, що повинні бути враховані при застосуванні адміністративно-господарського штрафу.
За приписами частини другої статті 159 КАС України заявами по суті справи для сторін є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення.
Натомість позивач ОСОБА_1 подав заперечення на заперечення (а.с.86-88), а відповідач з власної ініціативи - додаткові пояснення (а.с.102-103) на підтримку доводів, викладених у їхніх попередніх заявах по суті справи.
Третя особа пояснення щодо позову/відзиву не подала.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази та встановив такі обставини.
ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, видами господарської діяльності якого є 49.41 - Вантажний автомобільний транспорт, 49.42 - Надання послуг перевезення речей (переїзду) (а.с.36а).
Позивачу належить автомобіль марки Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацією транспортного засобу серії НОМЕР_2 (а.с.58 зворот-59).
Посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті відповідно до графіка проведення рейдових перевірок у період з 02 червня 2025 року по 08 червня 2025 року (а.с.76), на підставі направлення від 30 травня 2025 року №00002 (а.с.75) проводилася рейдова перевірка в межах Одеської області на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільним перевізником для забезпечення діяльності автомобільного транспорту). У ході рейдової перевірки 02 червня 2025 року на автомобільній дорозі загального користування державного значення Київ-Одеса, км 452 + 811, був перевірений транспортний засіб марки Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 02 червня 2025 року №ОАР041649 (далі - акт перевірки) зафіксовано, що ОСОБА_1 при перевезенні вантажу (папір, серветка паперова) згідно з товарно-транспортною накладною від 02 червня 2025 року №Р328 не веде індивідуальну контрольну книжку водія (а.с.60).
За висновками акта перевірки при перевезенні вантажів на момент перевірки у водія ОСОБА_1 відсутні документи, визначені статтею 48 Закону №2344-ІІІ, а саме відсутня оформлена індивідуальна контрольна книжка водія. Акт перевірки підписав водій ОСОБА_1 з письмовими зауваженнями про те, що він везе свій вантаж для власних цілей.
Повідомлення від 19 червня 2025 року №54434/24/24-25 про призначення на 14 липня 2025 року розгляду справи (а.с.61 зворот) ОСОБА_1 отримав 19 червня 2025 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.61).
У поясненні від 13 липня 2025 року ОСОБА_1 повідомив, що при перевірці 02 червня 2025 року індивідуальна контрольна книжка водія була наявна, але робоча зміна ще не була розпочата; оформлення зміни руху за напрямком Одеса - Львів планував перед початком повноцінної поїздки; на час перевірки здійснював перевезення власного вантажу, тому перевезення не має комерційного характеру (а.с.60 зворот).
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт в.о. начальника відділу Укртрансбезпеки Шендюх Т.Ю. прийняв постанову від 14 липня 2025 року №003669, якою з огляду на те, що автомобільним перевізником ОСОБА_1 02 червня 2025 року на ділянці дороги М-05 452 км+811 м допущено порушення статті 48 Закону №2344-ІІІ (акт від 02 червня 2025 року №ОАР041649), то на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-III застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн (а.с.62).
Ця постанова є предметом оскарження.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, та спірному рішенню, суд враховує такі нормативно-правові акти.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом №2344-ІII.
Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону №2344-ІII центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Згідно з абзацом першим пункту 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 (зі змінами), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
За змістом частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Як установлено частиною чотирнадцятою статті 6 Закону №2344-III, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567, тут і надалі в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2025 року №141).
За змістом пунктів 3, 4, 8 Порядку №1567 рейдові перевірки на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення і направлення на рейдову перевірку. Рейдова перевірка проводиться на підставі направлення на рейдову перевірку (у паперовій або електронній формі (за наявності технічної можливості) із зазначенням посадових осіб за формою згідно з додатком 1 (далі - направлення), що складається та підписується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу. Рейдова перевірка проводиться шляхом зупинення транспортного засобу або без такого зупинення.
Твердження позивача про порушення посадовими особами Укртрансбезпеки вимог щодо зупинки та перевірки транспортних засобів (як він вважає має здійснюватися за участі працівників поліції) є необґрунтованими.
Так відповідно до пунктів 9, 10 Порядку №1567 зупинення транспортного засобу здійснюється посадовою особою у форменому одязі відповідно до пункту 10 цього Порядку та з дотриманням вимог розділу 15 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., №41, ст. 1852). Зупинення транспортного засобу здійснюється посадовою особою в будь-який час доби на маршруті руху за допомогою: 1) сигнального диска (жезла), яким вказується безпосередньо на транспортний засіб, який зупиняється, та на пропоноване місце зупинення з урахуванням заходів безпеки, дорожніх умов, інтенсивності руху, освітлення та видимості ділянки дороги; 2) увімкненого проблискового маячка синього кольору, спеціального звукового сигналу та гучномовного пристрою.
Отже, зупинення транспортного засобу під час рейдових перевірок (перевірок на дорозі) здійснюється посадовою особою Укртрансбезпеки без залучення працівників Національної поліції.
Як установлено пунктом 5 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16 квітня 2025 року №703 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 травня 2025 року за №666/44072).
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 глави ІІ цього переліку перевіряється наявність та надання водієм для перевірки документів, на підставі яких виконується перевезення: для вантажних автомобілів з повною масою до 3,5 т включно: індивідуальну контрольну книжку водія або копію графіка змінності водіїв, або картку водія, або інформацію з діючого та повіреного тахографа (заповнені реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти у кількості, встановленій ЄУТР), або у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом - роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія.
Воднораз водій транспортного засобу після зупинки транспортного засобу зобов'язаний надавати посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи, передбачені законодавством про автомобільний транспорт, та розпочинати рух лише з дозволу посадової особи (пункт 12 Порядку №1567).
Згідно з пунктом 13 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2 (далі - акт проведення перевірки).
З акта перевірки слідує, що 02 червня 2025 року транспортним засобом Renault Master (державний номерний знак НОМЕР_1 ) на ділянці дорозі М-05 “Київ-Одеса» 452 км + 811 м було здійснено перевезення вантажу, а підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу спірною постановою слугував висновок щодо надання послуг з перевезення вантажу згідно з товарно-транспортною накладною від 02 червня 2025 року №Р328 за відсутності документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону №2344-III (відсутня оформлена індивідуальна контрольна книжка водія).
Позивач у позовній заяві стверджує, що індивідуальна контрольна книжка водія була наявна у нього, а оскільки робоча зміна не була розпочата, тому така книжка була не заповнена. При цьому вказує, що перевезення вантажу здійснював для власних потреб.
Отже, у цьому випадку з метою встановлення факту вчинення порушення автомобільним перевізником законодавства про автомобільний транспорт необхідним є першочергове з'ясування під час перевірки обставин здійснення ОСОБА_1 надання послуг з перевезення вантажу.
У Законі №2344-III (стаття 1) наведені терміни вживаються в такому значенні, зокрема:
автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату;
товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Подібні за змістом визначення містить глава 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 затверджено (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, далі - Правила №363).
За приписами пунктів 11.1, 11.2, 11.3 Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.
Суд підкреслює, що законодавство передбачає обов'язкову наявність товарно-транспортної накладної для всіх перевезень вантажів, окрім випадків, коли такі перевезення здійснюються фізичною особою для власних потреб та за власний рахунок.
Верховний Суд у постанові від 19 жовтня 2023 року у справі №640/27759/21 зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Одночасно необхідно зазначити, що відповідно до пункту 6 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки посадові особи мають право, з-поміж іншого, використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі; використовувати пристрої для копіювання, сканування інформації, що свідчить про правопорушення.
Порядок застосування засобів фото- і відеофіксації посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті затверджено наказом Міністерства інфраструктури України від 09 серпня 2022 року №590 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2022 року за №1053/38389; далі - Порядок №590).
Відповідно до підпункту 1 пункту 5 розділу ІІ Порядку №590 посадова особа Укртрансбезпеки зобов'язана вмикати портативний відеореєстратор під час рейдових перевірок (перевірок на дорозі): зупинення транспортного засобу, процесів виявлення та фіксування порушень, спілкування з фізичними особами.
Ці приписи під час проведення рейдової перевірки позивача були дотримані (відеозапис з портативного відеореєстратора інспектора долучений до матеріалів справи). Перебіг рейдової перевірки та складення акта перевірки, надання пояснень позивачем інспектору зафіксований відеореєстратором.
Судом за матеріалами справи встановлено, що під час перевірки посадовій особові Укртрансбезпеки позивач надав товарно-транспортну накладна від 02 червня 2025 року №Р328 на здійснення перевезення вантажу (папір, серветка паперова) автомобілем Renault Master (державний номерний знак НОМЕР_1 ), у якій автомобільним перевізником визначено фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (а.с.57), водієм - ОСОБА_1 , вантажовідправником - Товариство з обмеженою відповідальністю “Сеїйл СТМ» та вантажоодержувачем - Товариство з обмеженою відповідальністю “Бар-Сервіс Україна». Отже, у цьому випадку автомобільним перевізником, вантажовідправником та вантажоодержувачем виступають різні особи.
Вказані обставини свідчать, що позивач здійснював перевезення вантажу на замовлення іншої особи власним автомобільним транспортом Renault Master (державний номерний знак НОМЕР_1 ), тобто надавав транспортні послуги в межах видів його господарської діяльності, що спростовує доводи про здійснення перевезення вантажу для власних потреб.
Досліджуючи суть виявленого під час рейдової перевірки порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд зазначає таке.
Статтею 48 Закону України №2344-III установлено, що автомобільні перевізники, водії, повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Вжите в частині другій статті 48 Закону №2344-III словосполучення “інші документи, передбачені законодавством» означає, що перелік документів згідно з вказаною нормою не є вичерпним.
Така конструкція норми зумовлена обов'язками, які Закон №2344-III покладає на автомобільного перевізника.
Зокрема, статтею 34 Закону №2344-III визначено, що автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Частиною другою статті 49 Закону №2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватись визначеного режиму праці та відпочинку.
Згідно з пунктом 1.3 розділу I Положення №340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Відповідно до пункту 6.3 розділу VI Положення №340 водій, що керує транспортним засобом, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки Renault Master, державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацією транспортного засобу серії НОМЕР_2 (а.с.58 зворот-59).
Відповідно до пункту F.1 свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 повна маса транспортного засобу становить 3500 кг.
Не є спірною та обставина, що при здійсненні 02 червня 2025 року перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт позивач посадовим особам відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті надав індивідуальну контрольну книжку водія (а.с.58), в якій не заповнена графа щодо обліку робочого часу за 02 червня 2025 року, при цьому інформація про інші дні роботи водія ОСОБА_1 наявна в зазначеній книжці (останній запис виконний 21 травня 2025 року).
Отже, водій ОСОБА_1 здійснював 02 червня 2025 року перевезення вантажу без належно оформленої індивідуальної контрольної книжки водія. Це є порушенням Положення №340 щодо визначення тривалості змінного періоду керування і відповідно статті 48 Закону №2344-III. Наявність у водія на момент перевірки незаповненої індивідуальної контрольної книжки водія за 02 червня 2025 року не спростовує порушення, так як у цьому випадку неможливо визначити період керування транспортним засобом водієм, який фактично здійснює перевезення без дати та часу початку цього перевезення.
Оскільки на момент зупинки транспортного засобу водій перебував за кермом, перевозив вантаж відповідно до товарно-транспортної накладної, то робоча зміна водія ОСОБА_1 у розумінні пункту 1.5 розділу І Положення №340 була розпочата.
Абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд зауважує, що санкція, передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення перевезення пасажирів у зв'язку з відсутністю на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 Закону, не розмежовує поняття відсутності документів чи неналежного їх ведення. У той же час сама по собі наявність індивідуальної контрольної книжки водія без її фактичного ведення (заповнення) у встановленому порядку (на 02 червня 2025 року не містила записів щодо режиму праці та відпочинку водія) не дає підстав стверджувати, що водій на момент перевірки мав відповідний документ, який підтверджував облік робочого часу і відпочинку.
Таким чином, відповідач мав підстави для притягнення позивача до відповідальності згідно з абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При вирішенні спору суд надав основним і значущим доводам сторін у заявах по суті справи й не вважає, що інші мають вирішальне значення у цьому спорі, оскільки не змінюють висновків суду.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, які врегульовують правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14 липня 2025 року №003669 винесена за наявності фактичних та правових підстав і є правомірною - прийнята відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України, а доводи позивача про безпідставність застосування до нього адміністративно-господарського штрафу не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування вказаної постанови необхідно відмовити.
За приписами пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує: як розподілити між сторонами судові витрати.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову сплачений позивачем судовий збір за правилами статті 139 КАС України не підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
Поряд з тим позивач при зверненні до суду в електронній формі квитанцією від 20 липня 2025 року сплатив судовий збір за позов з вимогами майнового характеру у меншому, ніж належить, розмірі - 605,60 грн (а.с.10, 33) замість необхідних 968,96 грн.
Такі висновки суду ґрунтуються на приписах підпункту 1 пункту 3 частини другої, частини третьої статті 4 Закон України від 08 липня 2011 року №3674-VI “Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI), згідно з якими за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Статтею 7 Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-IX “Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01 січня 2025 року - 3028,00 грн.
Отже, цей позов немайнового характеру повинен бути оплачений судовим збором у розмірі 968,96 грн (1211,20 (тобто, 3028,00 грн х 0,4 х 0,8).
Частиною першою статті 143 КАС України установлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Оскільки позивачем при поданні позову судовий збір сплачено у меншому розмірі, то недоплачена сума судового збору 363,36 грн підлягає стягненню з нього в дохід Державного бюджету України.
Керуючись статтями 2, 72-77, 143, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті (43020, Волинська область, Луцький район, місто Луцьк, вулиця Підгаєцька, 3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача виконуючий обов'язки начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті Шендюх Тарас Юрійович (43020, Волинська область, Луцький район, місто Луцьк, вулиця Підгаєцька, 3) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 363,36 грн (триста шістдесят три грн 36 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк