м. Вінниця
08 грудня 2025 р. Справа № 120/16226/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н. Л.,
розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову в справі
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) нагляду у Вінницькій області
про визнання протиправними та скасування рішення і постанови
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) нагляду у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішення і постанови.
Ухвалою від 03.12.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
05.12.2025 позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:
- зупинення стягнення на підставі постанови управління державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті № 000136 від 11.11.2025 року про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 170 000 грн - до набрання законної сили рішенням суду у справі № 120/16226/25.
- зупинення дії постанови головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Вінницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 03.12.2025 року про відкриття виконавчого провадження № 79726544 щодо стягнення зазначеного штрафу - до набрання законної сили рішенням суду у справі № 120/16226/25.
- зупинення дії постанови державного виконавця про арешт коштів боржника від 03.12.2025 року, винесеної у виконавчому провадженні № 79726544, та зобов'язати Другий відділ державної виконавчої служби у м. Вінниці зняти арешт з грошових коштів на рахунках ФОП ОСОБА_1 , відкритих у банківських установах, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 120/16226/25.
Заява мотивована тим, що управлінням державного нагляду (контролю) у Вінницькій області було передано на виконання, до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Вінницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, постанову № 000136 від 11 листопада 2025 року про стягнення з позивача штрафу у розмірі 170 000 гривень.
Вказав, що 03 грудня 2025 року головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Вінницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзюобенко Т.О. було винесено постанови: про відкриття виконавчого провадження № 79726544 щодо стягнення штрафу в розмірі 170 000 грн від 03.12.2025року; про стягнення виконавчого збору у сумі 17 000 грн (у ВП № 79726544) від 03.12.2025 року; про стягнення витрат виконавчого провадження у сумі 300 грн (у ВП № 79726544) від 03.12.2025 року; про арешт всіх його грошових коштів як боржника, на моїх банківських рахунках як фізичної особи - підприємця так і фізичної особи (у ВП № 79726544) від 03.12.2025 року.
Зазначив, що внаслідок арешту рахунків і коштів за постановою яка оскаржена ним, позивач позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність (роздрібна торгівля автомобільним склом), сплачувати податки, розраховуватись із контрагентами, виконувати інші фінансові зобов'язання. Це створює реальну загрозу припинення його підприємницької діяльності та завдає істотної шкоди, яка у разі скасування оскаржуваної постанови буде складною або неможливою для відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
В даному ж випадку, дослідивши викладенні у заяві мотиви, а також матеріали позовної заяви, на думку суду, наявні підстави для розгляду заяви про забезпечення позову в порядку письмового провадження.
Розглянувши подану представником позивача заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.
Положеннями ч. 1 ст. 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Так, положення ст. 150 КАС України передбачають, що передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є клопотання сторони, в тому рахунку, із зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Тобто, у випадку звернення позивача з клопотанням про забезпечення позову він повинен обґрунтувати причини звернення з таким клопотанням. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
В даному ж випадку, обґрунтовуючи необхідність забезпечення даного адміністративного позову, представник позивача зазначив, що державним виконавцем відкрито ряд виконавчих проваджень, у тому числі, по виконанню постанови № 000136 від 11.11.2025, яка є предметом оскарження за даним позовом. Також вказав, що в межах даного виконавчого провадження державним виконавцем прийнято постанову про арешт коштів боржника.
Суд зауважує, що частиною 6 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України, крім адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - шістнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, які зараховуються до державного дорожнього фонду.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема й рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Відтак постанови відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, є виконавчим документом, примусове виконання якого здійснюється у порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Так, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник обґрунтував необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваної постанови тим, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження та ним вчинються дії щодо примусового виконання виконавчого документа, а тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити поновлення порушених прав позивача у разі вирішення спору на його користь.
Проте, на думку суду, такі аргументи не є достатніми для вжиття відповідного заходу забезпечення позову, оскільки саме по собі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом без наведення обставин, які обґрунтовано свідчать про неможливість відновлення прав та інтересів заявника у разі задоволення позову, не є беззаперечним свідченням настання негативних наслідків для позивача, та, відповідно, не свідчить про наявність обставин, за яких допускається вжиття заходів забезпечення позову.
Суд звертає увагу, що позивачем не підтверджено фінансовий стан позивача та його співвідношення із можливими санкціями та наслідками для здійснення підприємницької діяльності.
Більше того, до заяви про забезпечення позову не долучено жодних документів, які б містили відомості щодо поточних фінансових показників позивача, обсягу оборотних коштів (активів), розміру грошових коштів, розміщених, в тому числі на банківських рахунках, інформацію про наявність або відсутність інших активів тощо.
Тобто, подана заява не містить доказів неможливості продовжувати нормальне функціонування підприємницької діяльності у випадку стягнення з позивача коштів в ході виконавчого провадження.
Також, пунктом 2 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
В той же час, положеннями частини 4 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадків, передбачених пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.
Як слідує зі змісту заяви про забезпечення позову та доданих до неї доказів державним виконавцем уже вчинено виконавчі дії, в тому числі, щодо арешту майна боржника за виконавчим провадженням ВП №79726544, а тому вжиття судом заходів забезпечення позову, про які просить позивач, не призведе до скасування постанови про накладення арешту чи/або зняття уже накладеного арешту, а також не заборонить державному виконавцю вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.
З урахуванням викладеного, суд не знаходить достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або для ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача потрібно буде докласти значних зусиль.
Крім того, позивач не позбавлений права оскаржити рішення державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, якщо вважає, що таким рішенням порушеного його права, свободи чи інтереси.
З огляду на викладене, зміст заяви про забезпечення адміністративного позову не дозволяє дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно положень ст. 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, оскільки позивачем не наведено жодних належних та достатніх доводів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Враховуючи вище викладене та здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам, суд приходить до висновку, що подана заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -
В задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову, - відмовити.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом
Суддя:
Секретар: