Справа № 750/7983/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/668/25
Категорія - ст. 336 КК України Доповідач ОСОБА_2
05 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
З участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного 11 травня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023270340001607, за апеляційними скаргами прокурора Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_9 , захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 червня 2025 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. москва, російської федерації, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,
Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 червня 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку у 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ч.1 ст.76 КК України покладено на ОСОБА_8 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Не оспорюючи кваліфікації дій обвинуваченого та доведеність його вини прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі. Строк відбуття покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_8 на виконання вироку. Звертає увагу, що у цій кримінальній справі попередньо судом першої інстанції 16.12.2024 року ухвалювався новий вирок, яким ОСОБА_8 призначалося покарання у виді 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України. Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 03.04.2025 вирок було скасовано з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. Проте, суд, оскаржуваним вироком, у порушення ч. 2 ст. 416 КПК посилив покарання та призначив його у виді 4 років позбавлення волі, замість 3 років, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що судом до ОСОБА_8 безпідставно було застосовано ст. 75 КК України, так як з поведінки обвинуваченого не вбачається критичної оцінки своєї злочинної бездіяльності та бажання виправити ситуацію, адже з 10.04.2023 року до часу розгляду кримінального провадження судом обвинувачений так і не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся за медичною допомогою до медичної установи м. Чернігова лише в листопаді 2023 року, коли кримінальне провадження відносно нього перебувало в суді, даних про непридатність його до військової служби матеріали не містять, тож стан здоров'я не вказує на неможливість виконання конституційного обов'язку та не може бути підставою для застосування ст. 75 КК України. Вважає, що наявність однієї пом'якшуючої покарання обставини та відсутність непогашених судимостей є підставою для призначення покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ст. 336 КК України. Не в повному обсязі враховано судом і дані про особу обвинуваченого: характеристика містить лише відомості про відсутність скарг мешканців на обвинуваченого, натомість відомості про те, що ОСОБА_8 перед вчиненням кримінального правопорушення неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, характеризує його з негативної сторони.
В свою чергу захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції змінити частині міри покарання, та призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України - 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнити останнього від відбування покарання строком на 1 рік, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що на стадії досудового розслідування ОСОБА_8 активно сприяв розкриттю злочину, а саме: надавав пояснення органу досудового розслідування, брав участь у допиті, як підозрюваний, з'являвся до слідчого за першим викликом, тобто жодним чином не перешкоджав розслідуванню, визнав вину в повному обсязі та щиро розкаявся. Враховуючи вищенаведені пом'якшуючі обставини, те, що ОСОБА_8 раніше не судимий, вчинив злочин, який відноситься до категорії нетяжких злочинів, взявши до уваги його вік, стан здоров'я, суд першої інстанції мав всі можливості для призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено санкцією статті.
Також від прокурора у кримінальному провадженні надійшли заперечення на апеляційну скаргу захисник-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , в яких вона просить зазначену апеляційну скаргу, якою оскаржується вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.06.2025 року залишити без задоволення.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_8 , будучи військовозобов'язаним, 04 квітня 2023 року прибув до призовної дільниці ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв'язку з оголошенням Указом Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» загальної мобілізації та призовом на військову службу у Збройні Сили України, де пройшов медичний огляд відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України №402 від 14 серпня 2008 року, за результатами якого визнаний здоровим та придатним до проходження військової служби.
У подальшому, ОСОБА_8 04 квітня 2023 року отримав повістку, за якою мав з'явитися 10 квітня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , для відправки у військову частину. У вказаний день та час, зазначений у повістці, а саме 10 квітня 2023 року ОСОБА_8 , будучи належним чином у встановленому законом порядку повідомленим працівниками вищевказаного центру про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час мобілізації, оголошеної Указом Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року, достовірно знаючи, що відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та ст. 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-ХІІ від 06 грудня 1991 року, на території України введено воєнний стан та діє особливий період, з метою ухилення від призову за мобілізацією, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII, та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 69/2022, до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на дату та час, вказані у повістці, а саме 10 квітня 2023 року о 17 год. 00 хв., не з'явився, не маючи на те поважних причин, з мотивів небажання проходити військову службу за мобілізацією, тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Заслухавши доповідача, доводи прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу з викладених в них підстав та заперечували проти апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до наступного.
У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Фактичні обставини по справі та правильність кваліфікації дій обвинуваченого в апеляційних скаргах не оспорюються.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції розглянув провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України. Учасники кримінального провадження не заперечували проти такого розгляду, їм було з достатньою повнотою роз'яснено суть та наслідки розгляду кримінального провадження у скороченому порядку, тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім показань обвинуваченого та дослідження даних про його особу, а тому, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, фактичні обставини справи в апеляційному порядку не перевіряються.
Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
За правилами ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, які пом'якшують і обтяжують покарання.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що покарання із застосуванням положень ст.69 КК України призначається у виключних випадках не лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання, а потребує ще наявність умов, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що мають існувати в сукупності та взаємозв'язку.
Згідно ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Колегія суддів зауважує, що частина 1 статті 69 КК України надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до ч. 1 та/або ч. 2 ст. 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення ст. 66 та ст. 69 КК України та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим. Зазначене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, неодноразово викладеною у судових рішеннях.
При цьому при призначенні покарання суд першої інстанції встановив та врахував обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття, те що обвинувачений повністю визнав свою вину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, обставин, які покарання обтяжують не встановлено.
Надавши оцінку, всім даним характеризуючим обвинуваченого, його ставленню до вчиненого, стану здоров'я, колегія суддів приходить до висновку про те, що всі ці обставини у своїй сукупності не дають додаткових підстав для призначення більш м'якого покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
Щодо доводів сторони захисту про те, що мала місце така пом'якшуюча вину обставина, як активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення і яка помилково не була врахована судом, то колегія суддів зазначає наступне.
Відносно активного сприяння розкриттю злочину, то воно, як обставина, що пом'якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів по справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним.
Як слідує із матеріалів провадження по цій справі двічі виносились вироки: 09 серпня 2023 року та 16 грудня 2024 року, які були скасовані ухвалами Чернігівського апеляційного суду, і тоді ОСОБА_8 свою вину у вчиненому не визнавав та ніяким чином не допомагав слідству і суду. Поміж тим, усі факти та обставини вчиненого злочину були встановлені самостійно правоохоронними органами, жодних нових фактів по справі, ніж ті, що були встановлені слідством самостійно, засуджений не повідомив. Така поведінка засудженого не є проявом активного сприяння розкриттю злочину, адже вона жодним чином не була направлена на активну та ініціативну допомогу слідству.
Доводи апеляційної скарги захисника про можливість призначення обвинуваченому ОСОБА_8 більш м'якого покарання за ст. 336 КК України із застосуванням положень ст. 69 К України у виді 1 року позбавлення волі, та із застосуванням положень ст. ст.75, 76 КК України звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік, з покладенням відповідних обов'язків, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки призначення такого покарання спростовується вищенаведеним.
Водночас, щодо доводів апеляційної скарги прокурора колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Належить зазначити, що у кримінальному процесі діє принцип заборони повороту до гіршого (reformatioinpejus). Нормативно він закріплений, зокрема, у ст.416 КПК України. Відповідно до вказаної статті при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.
У даному кримінальному провадженні, відповідно до ухвали Чернігівського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року, попередній вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 грудня 2024 року, яким ОСОБА_8 було визнано винуватим за ст. 336 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, та на підставі ст. 75 КК України звільнено останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням з покладенням відповідних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України строком на 2 роки , був скасований у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. При цьому, суд апеляційної інстанції, призначаючи новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції, не сформулював свій висновок щодо необхідності призначення більш тяжкого покарання ОСОБА_8 , ніж призначено скасованим вироком, у випадку якщо під час нового розгляду в суді першої інстанції його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України, буде доведено в установленому законом порядку.
Таким чином, при новому розгляді кримінального провадження суд першої інстанції, виходячи з вимог ч.2 ст.416 КПК України, був позбавлений можливості застосувати щодо ОСОБА_8 посилення покарання.
Проте, суд першої інстанції при новому розгляді визнав ОСОБА_8 винуватим у кримінальному провадженні, передбаченому ст. 336 КК України, і в порушення вимогст.416КПК України призначив йому покарання у виді 4 років позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України звільнивши останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням з покладенням відповідних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України строком на 2 роки, тобто призначив більш суворіше покарання і таким чином погіршив його становище, що є неприпустимим.
Така позиція узгоджується з правовим висновком об'єднаної палати Верховного Суду, який викладено у постанові від 23 вересня 2019 року у справі № 728/2724/16-к, згідно з яким частина 2 статті 416КПК України визначає вичерпний перелік випадків, коли при новому розгляді суд першої інстанції може застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, а саме: лише за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання. При цьому положення ч.2 ст.415КПК України не слід розглядати як такі, що дозволяють зробити виключення з указаного правила.
З огляду на зазначене, рішення суду першої інстанції є таким, що постановлене з порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а тому підлягає зміні в частині призначеного покарання, у відповідності до вимог ч.2 ст.416 КПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити його.
Відповідно до ч. 1 ст. 408 КПК суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, а також в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становище обвинуваченого.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
З урахуванням встановлених апеляційним судом обставин, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та захисника підлягають частковому задоволенню, а вирок суду підлягає зміні в частині призначеного покарання.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 416, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги прокурора Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_9 , захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 червня 2025 року щодо ОСОБА_8 - змінити в зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально процесуального закону в частині призначеного покарання.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за ст. 336 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку у 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені ч. 1 ст. 76 КК України на нього обов'язки.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Згідно ч. 4 ст. 532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4