іменем України
05 грудня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 742/6550/24
Головуючий у першій інстанції - Коротка А. О.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1639/25, № 22-ц/4823/1640/25
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.
секретар: Шкарупа Ю.В.
Позивач: ОСОБА_1
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МХП-АГРО-С»
Особа, яка подала апеляційну скаргу: Товариство з обмеженою відповідальністю «МХП-АГРО-С»
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01 серпня 2025 року та додаткове рішення цього суду від 01 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МХП-АГРО-С» про витребування майна із чужого незаконного володіння (суддя Коротка А.О.), ухвалені в м.Прилуки, повний текст рішення складено 11 серпня 2025 року, повний текст додаткового рішення складено 01 вересня 2025 року,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «МХП-АГРО-С» (далі - ТОВ «МХП-АГРО-С») право оренди на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,4 га (рілля), кадастровий номер 7424184000:06:000:0078, яка їй належить; зобов'язати відповідача повернути вказану земельну ділянку позивачці; стягнути з відповідача орендну плату за 2022 та 2023 роки в сумі 35 175, 14 грн. Позов мотивовано тим, що 03 жовтня 2005 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Еверест-1» був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7424184000:06:000:0078 терміном на 10 років з орендною платою 5% від нормативно-грошової оцінки землеьної ділянки. 21 липня 2014 року до вказаного договору було внесено зміни шляхом його викладення в новій редакції. 01 грудня 2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ «МХП-АГРО-С» укладено угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, в якому орендаряТОВ «Еверест-1» замінено на ТОВ «МХП-АГРО-С» та продовжено строк дії договору оренди до 2034 року з орендною платою в сумі 333 168, 06 грн авансом за весь строк дії договору як повний і остаточний розрахунок. Згодом строк дії договору було продовжено до 03 жовтня 2041 року. 12 липня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування земельної ділянки з кадастровим номером 7424184000:06:000:0078. Позивачка, як новий власник земельної ділянки вважає, що договір оренди землі від 03 жовтня 2005 року укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Еверест-1» закінчився, а укладені додаткові угоди до нього попернім власником земельної ділянки були вчинені до договору який вже закінчився. Відповідач не звертався до позивачки з пропозицією укладення додаткових угод до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7424184000:06:000:0078 площею 9.4 га. Згоди на укладення правочинів позивачка не надавала та не підписуваа і нікого не уповноважувала. За доводами позивачки, ні за 2022 рік, ні за 2023 рік відповідач не сплатив їй як новому власнику орендної плати, у зв'язку з чим вона змушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав власника земельної ділянки.Також позивачка вважає
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01 серпня 2025 року позовні вимоги задоволено частково; зобов'язано ТОВ «МХП-АГРО-С» повернути земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7424184000:06:000:0078 площею 9,4 га (рілля) ОСОБА_1 ; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до статті 34 Закону України «Про оренду землі» та пунктів 17 та 21 договору оренди в орендаря виник обов'язок повернути земельну ділянку, а у зв'язку із його тривалим невиконанням наявні підстави для повернення орендарем земельної ділянки у примусовому порядку. При цьому суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту у даній справі є неналежним, оскільки право оренди відповідача щодо спірної земельної ділянки припинилось ще з моменту закінчення строку дії договору, тому відповідний факт відбувся в силу прямої вказівки закону. Заявлена ж у даній справі позовна вимога про визнання відсутнім у ТОВ «МХП АГРО-С» права оренди на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,4 га (рілля) з кадастровим номером 7424184000:06:000:0078, що належить ОСОБА_1 , фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (припинення права оренди в силу закону) та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги у даному випадку не є ефективним способом захисту порушеного права. Крім того, судом встановлено, що строк дії договору оренди від 03 жовтня 2005 року вже закінчився, а виплати орендної плати за майбутні періоди підтверджені відповідними наказами про виплату орендної плати наперед орендодавця.
Додатковим рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01 вересня 2025 року стягнуто з ТОВ «МХП-АГРО-С» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6666 грн 67 коп.
В апеляційній скарзі ТОВ «МХП-АГРО-С» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання повернути земельну ділянку і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю, скасувати додаткове рішення суду і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви позивачки про стягнення витрат на правничу допомогу. Апеляційна скарга мотивована тим, що всі зміни і доповнення до договору оренди землі були зареєстровані належним чином, відповідна інформація внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отже договір оренди залишається чинним до 2044 року. За доводами відповідача, незалежно від позиції позивача, фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань виключає можливість кваліфікації договору як неукладеного. ТОВ «МХП-АГРО-С» вказує на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: ст.33 Закону України «Про оренду землі» - не врахував, що сторони реалізували своє право на поновлення договору; ст.777 ЦК України, яка гарантує переважне право наймача на укладення договору на новий строк; ст.148-1 ЗК України - права та обов'язки за договором оренди зберігаються для нового власника земельної ділянки. Вважає, що примусове зобов'язання повернути земельну ділянку позбавляє товариство права користування нею до 2044 року всупереч укладеним угодам. Крім того, ТОВ «МХП-АГРО-С» не погоджується з додатковим рішенням суду, оскільки подані копії договору та квитанцій не підтверджують реальності виконання робіт саме у цій справі та в повному обсязі, а витрачений адвокатом час та обсяг підготовлених документів не відповідають заявленим 20 000 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки - адвокат Карпенко В.К. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що протягом 2022-2024 років позивачка намагалася врегулювати питання щодо власної земельної ділянки шляхом укладання відповідного договору, але відповідач відмовив їй у цьому, в зв'язку з чим і виник спір між сторонами. Відповідно посилання на відсутність спорів між сторонами до подання позову не відповідає дійсності. Представник ОСОБА_1 вважає, що посилання апелянта на реєстрацію речового права в реєстрі не свідчить про домовленість між сторонами, оскільки така реєстрація є функцією держави та лише констатує факт речового права за певною особою, оскільки первинним є договір. За доводами адвоката, посилання відповідача на статтю 33 Закону України «Про оренду землі» не може бути застосовано до спірних правовідносин, враховуючи, що своє право на переукладення договору відповідач не реалізував з власних мотивів, а не по причині дій позивача. Також посилається, що новий власник - ОСОБА_1 не здійснювала жодних суперечливих дій після того, як стала власником земельної ділянки, а намагалась врегулювати відносини між нею та ТОВ «МХП-АГРО-С» шляхом підписання договору. Крім того, вважає законним та обґрунтованим рішення суду в частині стягнення витрат на правову допомогу.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду фактично оскаржується лише в частині зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку, то в іншій частині воно судом апеляційної інстанції не переглядається.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає.
По справі встановлено, що 03 жовтня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еверест-1» (орендар) та ОСОБА_2 (орендодавець) був укладений договір оренди землі, за умовами якого орендодавець, власник державного акту на право власності серія ЧН №065008, виданий Прилуцькою райдержадміністрацією, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Канівщинської сільської ради (а.с.12 зворот-13). В оренду передається земельна ділянка загальною площею 9,40 га, у тому числі 9,40 га ріллі. Договір укладено на 10 років.
21 липня 2014 року між ОСОБА_2 (орендодавець) і ТОВ «Еверест-1» (орендар) укладено договір КНВ/ПР/ПЗ/000306 про внесення змін до договору оренду землі від 03 жовтня 2005 року шляхом викладення його в новій редакції, відповідно до якого, зокрема в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер №7424184000:06:000:0078 загальною площею 9,40 га, у тому числі: 9,40 га ріллі. Договір укладено на 10 років (з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. Орендна плата вносить орендарем у грошовій формі у розмірі 13 806,02 грн за рік, що на дату підписання договору складає 5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с.15зворот-17).
Відповідно до копії службової записки фахівця з питань оренди землі ОСОБА_3 , складеної на ім'я директора ТОВ «Агро-С» від 19 квітня 2017 року, директором погоджено звернення пайщика ОСОБА_2 на виплату орендної плати наперед на 10 років для лікування онкохворої доньки, орендна плата за 10 років становить 333 168 грн, до видачі 268 200 грн 24 коп. (а.с.45).
Наказом ТОВ «Агро-С» від 04 травня 2017 року №179-Г відповідно до погоджених службових записок начальником відділу з питань оренди землі ТОВ «Агро-С» наказано, зокрема виплатити орендну плату наперед за 10 років орендодавцю відділення Дубовий Гай ТОВ «Агро-С» ОСОБА_2 по Канівщинській сільській раді, договір оренди земельної ділянки КНВ/ПР/ПЗ/000306 від 11 вересня 2014 року до 10 вересня 2024 року, сума нарахування в розмірі 333 168 грн 00 коп. (а.с.46-47).
Також наказом №287-Г від 15 червня 2018 року наказано виплатити орендну плату наперед за 2028-2034 роки орендодавцю відділення Дубовий Гай ТОВ «Агро-С» ОСОБА_2 , в розмірі 233 217 грн 60коп. (а.с.48).
01 грудня 2017 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ «Агро-С» (орендар) укладено Угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки КНВ/ПР/ПЗ/000306 від 21 липня 2014 року: 7424184000:06:000:0078, якою внесено зміни в «реквізити сторін» у зв'язку зі зміною орендаря - «Орендар Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-С»…, «орендодавець ОСОБА_2 ….»; а також до п.9 договору: орендна плата вноситься орендарем у розмірі 333 168,06 грн. Обчислення розміру плати за користування земельною ділянкою здійснюється без урахування індексів інфляції. Плата за користування земельною ділянкою не підлягає індексації. Сторони договору розцінюють зазначений в даному пункті розмір плати як повний та остаточний розрахунок орендаря з орендодавцем за весь строк дії цього договору. Сторони домовились внести зміни до п.8 Договору оренди земельної ділянки КНВ/ПР/ПЗ/000306 від 21 липня 2014 року, виклавши його у такій редакції: «Угода про внесення змін до договору оренди земельної ділянки набирає чинності з моменту реєстрації та діє до 2034 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за шістдесят днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію» (а.с.17 зворот-18).
Додатковою угодою від 18 червня 2018 року ОСОБА_2 та ТОВ «Агро-С» дійшли згоди внести зміни до п.8 Договору оренди землі №КНВ/ПР/ПЗ/000306 від 21 липня 2014 року, виклавши його у наступній редакції: «п.8.1. Сторони погодились збільшити строк дії договору на 10 років. Договір закінчує свою дію 10 вересня 2044 року», а також до п.5, виклавши його у наступній редакції: «5.1. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 41 646,00 грн за рік, що на дату підписання додаткової угоди до договору складає 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки» (а.с.18 зворот).
12 липня 2022 року між ОСОБА_2 (дарувальник) і ОСОБА_1 (обдаровувана) укладено договір дарування, за умовами якого дарувальник передає безоплатно у власність обдаровуваній, а обдаровувана приймає в дар від дарувальника належне йому на праві власності нерухоме мйно: земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площа 9,4000 га, кадастровий номер 7424184000:06:000:0078, місце розташування (адміністративно-територіальна одиниця): Канівщинська сільська рада Прилуцького району Чернігівської області (а.с.20-21). У договорі зазначено, що земельна ділянка передана в оренду ТОВ «Агро-С» за договором оренди від 21 липня 2004 року: право оренди зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 29 січня 2015 року, номер запису про інше речове право 26815959.
Сторони не заперечують, що ТОВ «Агро-С» змінило назву на ТОВ «МХП-АГРО-С».
З відповіді ТОВ «МХП-АГРО-С» на адвокатський запит №84/1 від 25 січня 2023 року вбачається, що орендна плата за 2017 рік нарахована та видана ОСОБА_2 у квітні в сумі 10 409,84 грн (з ПДФО та в/з) та у травні нараховано авансовим платежем за 2018-2027 роки в сумі 333 168 грн (з ПДФО та в/з) та видана через розрахунковий касовий ордер; орендна плата за 2018 рік нарахована та видана у червні авансовим платежем за 2028-2034 роки в сумі 233 217,65 грн (з ПДФО та в/з) та перераховано на картковий рахунок. Також у червні 2018 року нараховано та видано благодійність в сумі 621,12 грн (з ПДФО та в/з); у квітні 2019 року нараховано та видано благодійність в сумі 1 242,24 грн (з ПДФО та в/з) та у червні 2019 року нараховано та видано благодійність в сумі 1 242,24 грн (з ПДФО та в/з); у квітні 2021 року нараховано та видано благодійність в сумі 2 484,48 грн (з ПДФО та в/з) (а.с.14 зорот).
Відповідно до довідки ТОВ «МХП-АГРО-С» про доходи ОСОБА_2 від 25 січня 2023 року за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2021 року було виплачено орендну плату за земельний пай в загальному розмірі (до виплати) 468 820,41 грн (а.с.15).
03 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до директора ТОВ «МХП-АГРО-С» із заявою, в якій просила у зв'язку з переходом до неї права власності на орендовану земельну ділянку орендну плату нараховувати та виплачувати на її реквізити рахунку (а.с.25).
У відповідь на заяву відповідач повідомив, що товариство належно та в повній мірі виконує прийняті на себе зобов'язання за договором оренди землі від 21 липня 2014 року. Прохання про повернення земельної ділянки з кадастровим номером 7424184000:06:000:0078 через відсутність між ОСОБА_1 та товариством будь-яких договірних відносин не може бути задоволене (а.с.25 зворот - 26).
23 листопада 2023 року ОСОБА_1 направила директору ТОВ «МХП-АГРО-С» заяву про повернення земельної ділянки у зв'язку з відсутністю будь-яких договірних відносин з товариством (а.с.26 зворот).
Проте земельну ділянку їй не повернуто, у зв'язку з чим вона звернулася до суду за захистом порушених, на її думку, прав.
За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно, правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки.
У ч.3 ст.203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (ст.205 ЦК України).
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
Відповідне регулювання міститься і в положеннях ЦК України про договір.
У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).
Відповідно до ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно із ч.1 ст.14 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені у ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
У справі, яка переглядається апеляційним судом, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, обгрунтовувала свої вимоги тим, що відповідач не звертався до позивача з пропозицією укладення додаткових угод до договору оренди земельної ділянки, згоди на укладення правочинів позивач не надавав та не підписував.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) зазначила про те, що укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені у ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).
Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону. За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18)).
У постанові Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 567/1039/22 зазначено: «стверджуючи, що договори сторона орендодавця не укладала та не підписувала, суди повинні були врахувати, що позивач мала доводити не лише те, що вона не підписувала договори (як окремі документи), а й не укладала такі договори (двосторонні правочини як результат домовленості двох сторін, спрямованої на встановлення певних цивільних прав та обов'язків), відповідно, що між сторонами не виникли правові відносини із договору оренди землі, оскільки позивач не виявляла своєї волі на укладення таких правочинів. Натомість відповідач має доводити виникнення між сторонами правовідносин із договору оренди землі, виконання такого договору сторонами внаслідок досягнення домовленості з приводу користування земельними ділянками орендодавця».
За матеріалами справи встановлено, що при укладенні договору оренди землі 03 жовтня 2005 року між ОСОБА_2 і ТОВ «Еверест-1» було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору. У відповідності до вимог законодавства договір було зареєстровано у Прилуцькому районному відділі Чернігівської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис.
Пунктом 8 вказаного договору встановлено, що договір укладено терміном на 10 років, а також переважне право орендаря на поновлення його на новий строк.
У межах строку дії договору оренду землі (а саме: 21 липня 2014 року) за згодою його сторін до договору було внесено зміни. Проте термін дії договору і переважне право орендаря на поновлення його на новий строк залишилися незмінними.
Право оренди було зареєстровано належним чином, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.19).
Хоча строк дії договору оренди землі від 03 жовтня 2005 року і закінчився 03 жовтня 2015 року, однак ані орендодавець, ані орендар не вчинили жодних дій для його припинення, зокрема ОСОБА_2 не ставила питання про розірвання договору і повернення їй земельної ділянки, а ТОВ «Еверест-1» продовжував користуватися орендованою земельною ділянкою.
Про намір продовжувати договірні відносини свідчить також укладення 01 грудня 2017 року між ОСОБА_2 і ТОВ «Агро-С» Угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки КНВ/ПР/ПЗ/000306 від 21 липня 2014 року і встановлення строку дії договору до 2034 року.
Крім того, в подальшому, 18 червня 2018 року між ОСОБА_2 і ТОВ «Агро-С» було укладено Додаткову угоду до договору оренди землі від 21 липня 2014 року, в якій сторони погодились збільшити строк дії договору до 10 вересня 2044 року. Право оренди зареєстровано належним чином, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.22).
Орендар виконував умови договору оренди землі і сплатив оренду плату орендодавцеві, як вона того просила, авансовим платежем, за період з 2017 по 2034 роки.
Зважаючи на наведене, установивши, що орендар користувався земельною ділянкою та сплачував орендну плату, а ОСОБА_2 приймала такі платежі, відсутні підстави стверджувати про припинення дії договору оренди землі і фактичне використання земельної ділянки Товариством з обмеженою відповідальністю «МХП-АГРО-С» без відповідних правових підстав.
Укладаючи в липні 2022 року договір дарування, обдаровувана ОСОБА_1 погодилася з його умовами, земельну ділянку в дар вона прийняла. При цьому в договорі дарування зазначено про те, що земельна ділянка, кадастровий номер 7424184000:06:000:0078, передана в оренду ТОВ «Агро-С» за договором оренди від 21 липня 2004 року; право оренди зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 29 січня 2015 року, номер запису про інше речове право 26815959. Сторонам нотаріусом роз'яснено зміст ст.32 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Аналогічні умови встановлено у п.38 договору про внесення змін до договору оренди землі, укладеного 21 липня 2014 року.
У своїй заяві на ім'я директора ТОВ «МХП-АГРО-С» у березні 2023 року, посилаючись на вказаний пункт договору, визначаючи себе орендодавцем, ОСОБА_1 просила орендну плату нараховувати та виплачувати на реквізити її карткового рахунку.
Враховуючи викладене в сукупності, для позивачки, яка отримала в дар земельну ділянку, щодо якої попереднім власником було укладено договір оренди, такий договір зберігає свою чинність на тих самих умовах, як і для попереднього власника. Відповідно є безпідставними доводи ОСОБА_1 про неукладеність договору оренди землі між нею і відповідачем. При цьому позивачка не наділена повноваженнями оспорювати договір, укладений між ОСОБА_2 і ТОВ «Еверест-1» (згодом ТОВ «Агро-С» і ТОВ «МХП-АГРО-С»), стороною якого вона не була.
Доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновку суду першої інстанції про відсутність належних правових підстав у відповідача для користування земельною ділянкою є слушними.
Колегія суддів вважає необгрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення орендарем земельної ділянки у примусовому порядку, у зв'язку з чим оскаржуване рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01 серпня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Зважаючи на те, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі, відсутні підстави для стягнення на її користь судових витрат, у зв'язку з чим підлягає скасуванню додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01 вересня 2025 року.
Оскільки апеляційна скарга ТОВ «МХП-АГРО-С» задоволена, з позивачки на його користь підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5360,27 грн за апеляційний розгляд справи.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МХП-АГРО-С» задовольнити.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01 серпня 2025 року та додаткове рішення цього суду від 01 вересня 2025 року - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МХП-АГРО-С» про витребування майна із чужого незаконного володіння - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МХП-АГРО-С» (місцезнаходження: 07700, Київська область, Бориспільський район, м.Яготин, вул.Пирятинська, 27, код ЄДРПОУ 31522243) судовий збір у розмірі 5360 грн 27 коп. за апеляційний розгляд справи.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 8 грудня 2025 року.
Головуючий: Судді: