Номер провадження: 33/813/2331/25
Номер справи місцевого суду: 521/14940/25
Головуючий у першій інстанції Шевчук Н. О.
Доповідач Лозко Ю. П.
08.12.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П.,
вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги ОСОБА_1
на постанову судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2025 року
у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
встановив:
Постановою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2025 року Олло-Грінберг ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст. 124, 122-4 КУпАП у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.
18 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, вказаної вище постанови судді, яке обґрунтовує тим, що: вона не була належним чином повідомленою судом про розгляд цієї справи; судом безпідставно відмовлено у задоволенні її клопотання про призначення захисника; у період з 07 листопада 2025 року по 17 листопада 2025 року відбувалися тривалі планові та аварійні блекаути, оголошувалися повітряні тривоги, у зв'язку з чим було відсутнє електропостачання і вона не мала можливості підготувати відповідні документи. 17 листопада 2025 року у приміщенні суду було відсутнє світло, тому канцелярія не приймала документи впродовж всього дня. Крім цього зазначає, що 10 листопада 2025 року вона подала заяву про продовження строку, 13 листопада 2025 року прибула до суду, однак канцелярія вже була закрита, 14 листопада 2025 року робочий день в суді завершився о 15:45 год, 17 листопада 2025 року вона з'являлася до суду двічі (зранку та після обіду), однак в суді не було світла, тому не приймали документи. Посилається також і на те, що вона є опікуном недієздатної особи з інвалідністю 1 групи з дитинства, а також на її утриманні знаходиться її 80-ти річна мати, яка є маломобільною. Також зазначає, що на неї здійснюється психологічний тиск та відбувається провокація конфліктних ситуацій зі сторони іншого водія транспортного засобу, причетного до ДТП.
Апеляційний суд перевіривши матеріали справи вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної вище постанови суду, задоволенню не підлягає, а подану апеляційну скаргу, потрібно повернути особі, що її подала, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи.
Отже законодавець визначив процесуальний механізм, яким обумовив перебіг строку на апеляційне оскарження постанови судді саме з моменту її постановлення, а не з моменту отримання копії судового рішення, особою щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, чи, зокрема її захисником.
Відповідно до наведеної вище норми, апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Законом передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Така позиція законодавця обґрунтована тим, щоб стимулювати особу сумлінно та своєчасно реалізовувати процесуальні права та належним чином виконувати обов'язки, покладені на неї законом.
При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження.
Поважними причинами потрібно вважати лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Обов'язок доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення покладено на апелянта.
Так, оскаржувана постанова прийнята Хаджибейським районним судом м. Одеси 20 жовтня 2025 року, тому строк на апеляційне оскарження цієї постанови суду закінчився 30 жовтня 2025 року.
Як убачається з матеріалів справи, про дату судового засідання в якому судом прийнято оскаржувану постанову ОСОБА_1 було достеменно відомо про що свідчить заява подана нею особисто до суду 20 жовтня 2025 року , тобто в день судового засідання (а.с. 62-63), що спростовує доводи апелянта про те, що вона не була повідомлена судом про розгляд цієї справи.
З Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2025 року надіслано судом: 20.10.2025, зареєстровано: 20.10.2025, забезпечено надання загального доступу: 21.10.2025.
Отже, у продовж строку на апеляційне оскарження, оскаржувана постанова суду була опублікована у загальному доступі, що надавало учасниками справи можливість ознайомитися зі змістом оскаржуваного судового рішення.
Із заявою про видачу копії постанови апелянт звернулася до суду 29 жовтня 2025 року (а.с. 80-81) та цього ж дня особисто під підпис отримала копію оскаржуваної постанови суду, що підтверджується розпискою, яка міститься у справі (а.с. 79).
Отже, починаючи з 29 жовтня 2025 року, тобто у межах строку на апеляційне оскарження, копія оскаржуваної постанови була у розпорядженні сторони апелянта.
Вказане свідчить про наявність сукупності передумов, які вочевидь не створювали перешкод для подання апеляційної скарги на вказану вище постанову суду в межах встановленого законом строку.
Апеляційний суд зауважує, що перебіг строку на апеляційне оскарження постанови судді розпочинається саме з моменту її постановлення, а не з моменту отримання повного тексту оскаржуваного судового рішення.
Разом з цим, між отриманням скаржницею копії оскаржуваної постанови (29 жовтня 2025 року) та фактичним зверненням з апеляційною скаргою (18 листопада 2025 року) минув проміжок часу, що становить 21 день, тобто перевищує 10-ти денний строк з моменту отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови.
У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
ЄСПЛ зауважує, що сторона, яка задіяна під час судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв розумності строку є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (рішення ЄСПЛ від 21 листопада 1995 рокуу справі "Чірікоста і Віола проти Італії" ("Ciricosta and Viola v. Italy", заява N 19753/92)).
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Сабадаш проти України поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.
Посилання апелянта на відключення світла та повітряні тривоги, як на поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд відхиляє, з огляду на таке.
Верховний Суд у постанові від 06 червня 2024 року у справі N 559/2655/23 зазначив, що застосування аварійних відключень електроенергії, тривала відсутність електропостачання також не можуть бути обґрунтованими підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки воєнний стан на території України оголошено 24 лютого 2022 року, і з цього часу відбуваються масовані ракетні обстріли російською федерацією населених пунктів України, в тому числі об'єктів критичної інфраструктури, проте такі атаки не проводяться щодня, оскільки це складний логістичний процес. Разом із цим судочинство в Україні продовжує здійснюватися у встановленому законом порядку. Не було встановлено в Україні й повного припинення роботи банківських установ, комунальних служб та/або поштового зв'язку.
Доводи апелянта про те, що вона не була повідомлена про розгляд цієї справи спростовується матеріалами справи з яких убачається, що 20 жовтня 2025 року, тобто у день прийняття оскаржуваної постанови, Олло-Грінберг ОСОБА_2 особисто зверталася до суду із заявою у якій просила відкласти судове засідання, призначене на 20 жовтня 2025 року (а.с. 62-63).
Докази того, що апелянт мала перешкоди у поданні апеляційної скарги упродовж 30 жовтня 2025 року - 10 листопада 2025 року, тобто впродовж 10-ти денного строку з моменту отримання нею копії оскаржуваної постанови, матеріали справи не містять.
Посилання апелянта на незадовільний стан здоров'я її сина та матері, не є тими обставинами, що унеможливили подання нею апеляційної скарги у передбачені законом строки, при цьому апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 зверталася до суду з відповідними заявами особисто, про що зазначено вище.
Зазначені апелянтом обставини, стосовно здійснення на неї психологічного тиску та провокацій конфліктних ситуацій зі сторони іншого водія транспортного засобу, причетного до ДТП, не стосується вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Отже, апеляційним судом не встановлено наявність у апелянта непереборних обставин для подання нею на вказане вище судове рішення апеляційної скарги, у встановлений законом строк.
З огляду на викладене вище, апеляційним судом не встановлено підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2025 року, а тому у задоволенні клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження слід відмовити та відповідно до вимог ст. 294 КУпАП повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала.
Керуючись ст. 294 КУпАП
постановив:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2025 року повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: Ю.П. Лозко