Номер провадження: 22-ц/813/6138/25
Справа № 496/3027/24
Головуючий у першій інстанції Шаньшина М.В.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
про залишення апеляційної скарги без руху
08.12.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в особі судді-доповідача Таварткіладзе О.М., розглянувши питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 15 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 15 квітня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, 25.05.2025 року ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою безпосередньо до суду апеляційної інстанції в порядку ст. 355 ЦПК України.
Апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
В апеляційній скарзі скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Статтею 123 ЦПК України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Оскаржуване рішення суду ухвалено 15 квітня 2025 року.
Апеляційна скарга направлена службою кур'єрської доставки та зареєстрована апеляційним судом 10.06.2025 року, що підтверджується штампом суду на апеляційній скарзі.
Отже, апеляційна скарга подана з пропуском строку, встановленого ст. 354 ЦПК України.
До вказаної апеляційної скарги, додано накладну кур'єрської служби доставки №3514 без розрахункового документа на підтвердження надання послуг поштового зв'язку, відповідно до якої 25.05.2025 року, кур'єрською службою доставки ТОВ «Двадцять п'ять годин» здійснено відправлення пакету з такими реквізитами: відправник - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , одержувач: Одеський апеляційний суд, адреса: м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 24 А, опис вкладеного: апеляційна скарга у справі № 496/3027/24.
Таким чином, апеляційний суд не встановив на підставі належних, допустимих доказів підтвердження дати відправлення скаржником матеріалів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга надійшла до апеляційного суду 10.06.2025 року за №16489/25-Вх, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції апеляційного суду.
Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, визначено порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулювання відносин між ними (далі - Правила), відповідно до пункту 58 яких під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток поштового календарного штемпеля. Дата відбитка поштового календарного штемпеля маркувальної (франкувальної) машини повинна відповідати даті подання письмової кореспонденції для пересилання. Якщо на письмовій кореспонденції, поданій для пересилання, відсутній відбиток поштового календарного штемпеля або зазначена дата не відповідає даті подання її для пересилання, така кореспонденція повертається відправникові для відповідного оформлення.
З наданої копії накладної №3514 убачається, що така не містить відбитку календарного штемпеля.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про поштовий зв'язок» розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
До вказаної вище апеляційної скарги не додано розрахункового документу на підтвердження оплати послуги зв'язку.
Копія накладної кур'єрської служби доставки не містить ідентифікатора поштових відправлень, за допомогою використання якого було б можливо перевірити дату відправлення кореспонденції.
Належними та допустимими доказами підтвердження дати отримання / відправлення поштового відправлення є поштовий конверт із зазначенням ідентифікатора поштових відправлень, згідно якого було б можливо перевірити дату отримання та відправлення кореспонденції.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про поштовий зв'язок" оператори поштового зв'язку надають користувачам послуги поштового зв'язку відповідно до законодавства та можуть провадити іншу господарську діяльність у встановленому законом порядку. Послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Правил визначено, що приймання поштового відправлення, поштового переказу - виробнича операція, яка полягає в отриманні від відправника поштового відправлення, поштового переказу для їх наступного пересилання оператором поштового зв'язку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції, що визначається оператором поштового зв'язку. Рекомендоване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення, відстежується в системі оператора поштового зв'язку на шляху пересилання відправлення та вручається одержувачу з підтвердженням вручення.
Відповідно до пункту 62 Правил підтвердженням оплати послуг поштового зв'язку з пересилання письмової кореспонденції є: поштові марки, наклеєні на письмову кореспонденцію або нанесені типографським способом на поштові конверти, поштові картки; електронні марки; відбитки державного знака, нанесені маркувальними машинами; відбитки про оплату письмової кореспонденції, нанесені друкарським чи іншим способом; розрахунковий документ про оплату послуги поштового зв'язку.
Відповідно до абзацу 2 пункту третього розділу І Положення у разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.
З урахуванням викладеного апеляційний суд констатує, що надання накладної служби кур'єрської доставки без належного її заповнення (відсутність відбитку печатки служби кур'єрської доставки, відбитку календарного штемпелю та ідентифікатора поштових відправлень) та без відповідного розрахункового документа не є належним доказом на підтвердження дати надіслання апеляційної скарги саме 06 жовтня 2025 року.
Ураховуючи викладене вище, скаржнику необхідно надати докази на підтвердження дати направлення зазначеної поштової кореспонденції до суду апеляційної інстанції саме 25.05.2025 року засобами поштового/кур'єрського відправлення, в якому містилась апеляційна скарга на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 15 квітня 2025 року.
Відсутність наведених вище доказів, перешкоджає встановленню дійсної дати звернення скаржника з апеляційною скарги, а відтак і вирішенню питання про відкриття апеляційного провадження.
Частиною 1 ст. 127 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Ставлячи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржником не зазначено жодних обставини неподання апеляційної скарги, у строк передбачений ст. 354 ЦПК України, та не та надано відповідних доказів.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що має статус учасника бойових дій, тому останній звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження вказаних обставин скаржником надано посвідчення серії НОМЕР_1 від 30.06.2016 року.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, постанові Верховного Суду у справі №600/1927/23 від 12 грудня 2023 року.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 оскаржує в апеляційному порядку судове рішення у цивільній справі, предметом якої є стягнення заборгованості. Отже, зазначена справа не пов'язана із захистом порушених прав ОСОБА_1 як учасника бойових дій.
Відтак, визначені п. 13 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» обставини звільнення від сплати судового збору не поширюються на ОСОБА_1 у даній справі.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що скаржник як сторона у справі має виконувати встановлений законодавством обов'язок сплати судового збору, порядок та розмір якого визначено Законом України «Про судовий збір».
Підпунктом 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду підлягає сплаті судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
З оскаржуваного рішення вбачається, що позивач звернувся з позовом у 2024 році про стягнення заборгованості у розмірі 47 575,01 грн.
В ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3028 грн.
Згідно ч. 4 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
З апеляційної скарги вбачається, що скаржник оскаржує рішення суду частково, лише в частині стягнення заборгованості на суму 31 637,83 грн, тобто на 66,5%. Отже, судовий збір за подання апеляційної скарги у цій справі вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частинні стягнення суми у розмірі 31 637,83 гривень.
Враховуючи викладене, скаржнику необхідно доплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 020,43 грн (3028 х 1,5) х 66,5%, виходячи з 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб та 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги - для вимоги майнового характеру.
Надати до Одеського апеляційного суду документ про сплату судового збору, який перерахувати за наступними банківськими реквізитами або сплатити онлайн на офіційному веб-порталі Судова влада України: http://court.gov.ua/sud4813/gromadyanam/tax/:
Отримувач коштів: ГУК в Од.обл./Хаджибейськ. р-н/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37607526
Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО): 899998
Рахунок отримувача: UA428999980313161206080015757
Код класифікації доходів бюджету: 22030101
Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), Одеський апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, тобто скарга залишається без руху, про що повідомляється скаржник і йому надається строк для усунення недоліків.
Таким чином, апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги щодо сплати судового збору, надання доказів на підтвердження дати направлення апеляційної скарги та викладення обставин неподання апеляційної скарги, у строк передбачений ст. 354 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 185, ст. 356 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 15 квітня 2025 року - залишити без руху.
Надати скаржнику строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в тексті ухвали.
Роз'яснити скаржнику, що у разі не усунення недоліків апеляційної скарги протягом вказаного терміну апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе