Номер провадження: 11-сс/813/2228/25
Справа № 522/15851/25 1-кс/523/6793/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
04 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2025 року про відмову у задоволені скарги на бездіяльність посадових осіб Одеської обласної прокуратури щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР),-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою було відмовлено у задоволені скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Одеської обласної прокуратури щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, за його заявою, датованою 19 травня 2025 року, за фактом вчинення суддею Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 111-2, ст. 114-1, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 368-2, ч. 1 ст. 368-5, ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Ухвала слідчого судді мотивована тим, що заява ОСОБА_6 не містить відомості про кримінальне правопорушення, а фактично свідчить про незгоди з процесуальним рішенням судді у ході здійснення правосуддя.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, заявник, подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що вона є незаконною та необґрунтованою, такою що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що слідчим суддею порушено вимоги ч. 3 ст. 306 КПК України щодо обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, що свідчить про порушення права на доступ до правосуддя.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд скарги у суді першої інстанції, іншим слідчим суддею.
Позиції учасників судового розгляду.
Ухвалою судді-доповідача Одеського апеляційного суду від 06 листопада 2025 року розгляд апеляційної скарги заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2025 року призначений у режимі відеоконференції з Державною установою "Одеський слідчий ізолятор», де утримується заявник (а.с. 38-39).
Заявник ОСОБА_6 належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, що підтверджується особистою розпискою останнього (а.с.57-58), з клопотанням про відкладання не звертався.
Прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 подав до апеляційного суду заяву, в якій просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу слідчого судді без змін. Апеляційний розгляд проводити за його відсутності (а.с.53-54).
Приймаючи до уваги скорчені строки розгляду апеляційних скарг на ухвали слідчих суддів, та той факт, що у даному випадку апеляційним судом вжиті усі можливі заходи для забезпечення участі сторін у судовому засіданні, тому з метою дотриманням розумних строків розгляду справи, колегія суддів, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі сторін.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали судового провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 КПК України передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування належної правової процедури у кримінальному провадженні - це встановлені кримінальним процесуальним законодавством способи реалізації норм кримінального процесуального права, що забезпечують досягнення цілей правового регулювання кримінальних процесуальних відносин у сфері порядку досудового розслідування та судового розгляду. Воно означає не лише те, що всі дії процесуальних суб'єктів мають відповідати вимогам закону, адже в такому випадку це завдання розчиняється в приписах засади законності. Такі дії мають виникати із наявних повноважень і перебувати в адекватному співвідношенні з конкретним процесуальним завданням, яке виникає в певний момент досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження. Таке адекватне співвідношення приводить до принципу пропорційності.
Належна правова процедура має застосування як під час судового розгляду, так і на стадії досудового розслідування.
Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права на справедливий суд.
Згідно з положеннями ст. 24 КПК України, які узгоджуються з приписами ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Главою 26 КПК України передбачений інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників кримінального провадження і є однією із засад кримінального провадження.
Частиною 1 статті 303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, що можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Так, порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування регламентований положеннями ст. 306 КПК.
Відповідно до ч.3 ст. 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Виходячи з приписів вказаної правової норми, оскарження рішення, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування стосується особисто інтересів заявника, що й передбачає його обов'язкову участь в судовому засіданні з метою безпосереднього з'ясування усіх обставин порушення права заявника та підстав звернення його із відповідною скаргою.
Кримінальним процесуальним законом не передбачено яким саме чином повинен діяти слідчий суддя та яке саме процесуальне рішення він повинен приймати у випадку неявки без поважних причин особи, яка подала скаргу, участь якого є обов'язковою, на підставі вимог ч. 3 ст. 306 КПК України, яким у даному випадку є ОСОБА_6 .
З матеріалів провадження вбачається, що оскаржувана ухвала постановлена 20 жовтня 2025 року за відсутності ОСОБА_6 , тобто, особи, яка подала скаргу, оскільки слідчий суддя прийшов до переконання, що скаржник просив його викликати у судове засідання, проте не наполягав на участі.
Не заперечуючи дискреційне право слідчого судді на обґрунтування свого рішення і його висновок в частині розгляду скарги за відсутності скаржника, надає право слідчому судді розглянути подану скаргу у межах матеріалів, поданих до суду, та прийняти одне із рішень, передбачених ч. 2 ст. 307 КПК України.
Проте, апеляційний суд акцентує увагу, що скаржник подав клопотання про свій виклик у судове засідання, що саме по собі свідчить про його чітке бажання особисто брати участь у розгляді скарги. КПК України не вимагає, щоб учасник процесу спеціально зазначав формулювання «наполягаю на обов'язковій участі». Достатньо того, що він просить забезпечити його прибуття, аби суд розумів: участь заявника є для нього важливою.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (частини 1, 5 статті 22 КПК України).
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України (частина 1 статті 26 КПК України).
Участь скаржника у розгляді скарг у порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є його правом, яке суд повинен забезпечити, коли особа висловила бажання ним скористатися.
З матеріалів провадження убачається, що слідчим суддею розгляд скарги було призначено на 20 жовтня 2025 року та скеровано на адресу ДУ «Одеський слідчий ізолятор», де утримається ОСОБА_6 , повідомлення про судовий розгляд та лист щодо доставки останнього до зали суду, однак жодних відомостей про те з яких саме причин неможливо здійснити конвоювання останнього до зали судового засідання матеріали справи не місять та слідчим суддею витребувано не було. Не міститься у матеріалах провадження і відомостей про те, що відсутність ОСОБА_6 у судовому засіданні є наслідком його волевиявлення чи небажання брати участь в судовому засіданні при розгляді поданої скарги.
На думку колегії суддів, розгляд справи у відсутності особи, яка подала скаргу, за умови відсутності даних про його належне повідомлення про час та місце розгляду справи указує на порушення процесуальних прав заявника, що проявляється у звуженні процесуальних можливостей заявника довести перед судом переконливість своєї правової позиції, що може в кінцевому результаті впливати на сутність ухваленого слідчим суддею рішення.
Таким чином, незважаючи на наявність клопотання ОСОБА_6 про забезпечення його участі у судовому засідання, в порушення вимог ч. 3 ст. 21, ст.135 та ст. 306 КПК України слідчим суддею належним чином не повідомлено останнього про час та місце розгляду його скарги, не забезпечено проведення судового засідання у режимі відеоконференції з метою реалізації учасником провадження, який перебуває під вартою, його процесуальних прав, чим істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону, з поверненням матеріалів за скаргою до суду першої інстанції для розгляду з дотриманням, зокрема, вимог ст.135 та ст.306 КПК України.
З огляду на те, що оскаржувана ухвала скасовується з наведених вище підстав, апеляційний суд не надає оцінки іншим доводам апеляційної скарги ОСОБА_6 .
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 32, 303, 306, 370, 404, 405, 407, 409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2025 року про відмову у задоволені скарги на бездіяльність посадових осіб Одеської обласної прокуратури щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд скарги ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Одеської обласної прокуратури щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР у суді першої інстанції, іншим слідчим суддею.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4