Номер провадження: 11-кп/813/206/25
Справа № 509/4763/19
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
11.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу прокурора Чорноморської окружної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 серпня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12019161380000028 від 29 липня 2019 року відносно:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, не одруженого, з середньої освітою, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 06.04.2021 року Жовтневим райсудом міста Харків за ст. 185 ч.2, 185 ч.3, 190 ч.2, 289 ч.2 КК України із застосуванням ст.ст. 70 ч.1 до 5 років 6 міс. позбавлення волі з конфіскацією частини майна, яке є його власністю
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,-
установив
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції
Вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 серпня 2022 року ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів до призначеного за новим вироком, шляхом часткового складання покарання за попереднім вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 квітня 2021 року, призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців 10 днів з конфіскацією частини майна, яке є його власністю.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання за новим вироком, шляхом часткового складання, приєднано не відбуту частину покарання за попереднім вироком Жовтневого районного суду міста Харків від 06 квітня 2021 року та остаточно визначено покарання у вигляді 5 (п'ять) років 7 (сім) місяців позбавлення волі з конфіскацією частини майна, яке є його власністю.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано обвинуваченому ОСОБА_9 в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 29 серпня 2019 року по 27 лютого 2020 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження та речових доказів.
Оскарженим вироком встановлено, що 23 липня 2019 року в 13.20 год., ОСОБА_9 , повторно, з корисних мотивів, перебуваючи в магазині №714 на торгівельному майданчику «Милка», на території ТОВ «Промтоварний ринок» розташований за адресою: Одеська область, Одеський (кол. Овідіопольський) район, селище Авангард, вулиця Базова, 20, упевнившись, що його дії залишаються непомітними, шляхом вільного доступу, таємно викрав зі стола магазину телефон мобільний марки «Самсунг», вартістю 7 000 грн., який належить потерпілому ОСОБА_10 . Після чого, з викраденим майном з місця вчинення противоправних дій зник та розпорядився на власний розсуд.
Крім того, 29 липня 2019 року в 13.00 годин ОСОБА_9 , повторно, з корисних мотивів, перебуваючи в магазині №3237 на торгівельному майданчику «хутряні ряди», на території ТОВ «Промтоварний ринок» розташований за адресою: Одеська область, Одеський (кол. Овідіопольський) район, с .Авангард, вулиця Базова, 20, упевнившись, що його дії залишаються непомітними, шляхом вільного доступу, таємно викрав зі стола магазину телефон мобільний марки «Самсунг А30», вартістю 6500 грн., телефон мобільний «Ксеоми 4», вартістю 3000 грн., пристрій для паління електронних сигарет, вартістю 1300 грн., а всього на загальну суму 10 800 грн., які належать потерпілої ОСОБА_11 . Після чого, з викраденим майном з місця вчинення противоправних дій зник та розпорядився на власний розсуд.
Крім того, 07 серпня 2019 року в 12.40 годин ОСОБА_9 , повторно, з корисних мотивів, перебуваючи в магазині №141 на торгівельному майданчику № 5, на території ТОВ «Промтоварний ринок» розташованого за адресою: Одеська область, Одеський (кол. Овідіопольський) район, смт. Авангард, вулиця Базова, 20, упевнившись, що його дії залишаються непомітними, шляхом вільного доступу, таємно викрав зі стола магазину телефон мобільний марки «Айфон 10», вартістю 15 000 грн., телефон мобільний «Айфон 6», вартістю 15 000 грн., а всього на загальну суму 30 000 грн., який належить потерпілої ОСОБА_12 . Після чого, з викраденим майном з місця вчинення противоправних дій зник та розпорядився на власний розсуд.
Крім того, 19 серпня 2019 року в 12.40 годин ОСОБА_9 , повторно, з корисних мотивів, перебуваючи в магазині № 5980 на торгівельному майданчику № 5, на території ТОВ «Промтоварний ринок» розташований за адресою: Одеська область, Одеський (кол. Овідіопольський) район, с. Авангард, вулиця Базова, 20, упевнившись, що його дії залишаються непомітними, шляхом вільного доступу, таємно викрав зі стола магазину телефон мобільний марки «Леново А536», вартістю 1 000 грн., який належить потерпілому ОСОБА_13 . Після чого, з викраденим майном з місця вчинення противоправних дій зник та розпорядився на власний розсуд.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, що її подали
В апеляційній скарзі прокурор Чорноморської окружної прокуратури ОСОБА_14 просив скасувати вирок та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_9 покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначеного покарання за попереднім вироком Жовтневого районного суду м. Харків від 06 квітня 2021 року, остаточно призначити покарання ОСОБА_9 у виді 6 років позбавлення волі, з конфіскацією частини майна, яке є його власністю.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що суд призначаючи остаточне покарання безпідставно застосував положення ч.1 ст.71 КК України та призначив покарання за сукупністю вироків, чим порушив загальні засади призначення покарання.
Крім того суд не врахував, що ОСОБА_9 епізодично вчинялись кримінальні правопорушення, зокрема корисливі, що негативно характеризує його особу як схильну до неправомірної поведінки, яка не бажає ставати на шлях виправлення.
За таких обставин прокурор вважає, що суд призначив обвинуваченому занадто м'яке остаточне покарання.
Позиції учасників судового розгляду
ОСОБА_15 на участь в судовому засіданні забезпечено шляхом проведення судового засідання в режимі відео конференції між Одеським апеляційним судом та ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» за участю обвинуваченого.
При цьому, ОСОБА_9 був належним чином сповіщений про дату, час та місце апеляційного розгляду, проте встановити відеоконференцзв'язок із слідчим ізолятором не надалось можливим. За згодою учасників судового провадження, апеляційний розгляд проведено за його відсутності за участі захисника ОСОБА_7 .
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор частково підтримав доводи апеляційної скарги, зазначив, що за епізодами від 23 липня 2019 року, 29 липня 2019 року та 07 серпня 2019 року закінчились строки давності, а епізод від 19 серпня 2019 року підлягає декриміналізації.
В судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_7 заявив клопотанняпро звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185 КК Україниу зв'язку з закінченням строку давності та закриття кримінального провадження.
Потерпілі в судове засідання апеляційного суду не з'явились, причини неявки не повідомили, про місце та час судового розгляду повідомлені своєчасно належним чином, на підставі чого, за згодою учасників провадження, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Відповідно до приписів ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вирок суду в частині доведеності винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, апелянтом не оскаржується, а тому у відповідності до вимог ст.404 КПК України, апеляційним судом не переглядається.
Водночас, під час апеляційного розгляду встановлені підстави для скасування вироку з наступних підстав.
Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частина 1 статті 5 Кримінального Кодексу України регламентує, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Такий же принцип гарантований ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.
За приписами ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
09.08.2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX (далі - Закон №3886-IX).
Законом №3886-IX внесені зміни у ст.51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якими підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином статті 185, 190, 191 КК України фактично містять відсилку до ст.51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.
Отже, з часу набуття 09.08.2024 року чинності Законом № 3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК України може настати, лише якщо розмір викраденого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.
В постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року (справа №278/1566/21, провадження №51-2555кмо24), зроблено правовий висновок, відповідно до якого Закон №3886-IX, яким внесені зміни до ст.51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст.5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.51 КУпАП. Зміни, внесені Законом №3886-IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого майна розмір, визначений ст.51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_9 визнаний винуватим за вчинення 4 епізодів крадіжки в період 2019 року.
Відповідно до Податкового кодексу України та Закону №1082-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185 КК України, у 2019 році становила - 1921 грн.
Згідно вироку місцевого суду протиправними діями ОСОБА_9 за епізодом від 19 серпня 2019 року заподіяна матеріальна шкода у розмірі 1000 грн.
За таких обставин у даному кримінальному провадженні вартість викраденого обвинуваченим майна на час вчинення діяння за епізодом від 19 серпня 2019 року не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 1921 грн. - станом на 2019 рік, отже до цього діяння має застосуватись положення ст.5 КК і на теперішній час інкриміновані обвинуваченому дії не підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.
Відповідно до положень ч.1 ст.479-2 КПК суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до положень ч.2 ст.479-2 КПК за відсутності згоди підозрюваного на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що підозрюваним вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 або 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.3 ст.479-2 КПК якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4 - 1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Враховуючи той факт, що в даному кримінальному провадженні учасниками провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікація дій, апеляційний суд приходить висновку про можливість закриття кримінального провадження у зв'язку з тим, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння та керується положеннями п.4-1 ч.1 ст.284, ч.3 ст.479-2 КПК.
Відповідно до абз.5 ч.7 ст.284 КПК ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1 ст.284 КПК, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст. 479-2 цього Кодексу.
Відповідно до ст.417 КПК суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
На підставі викладеного, враховуючи надання захисником обвинуваченого згоди на закриття провадження, керуючись положеннями п.4-1 ч.1 ст.284, ч.3 ст.479-2, ст.417 КПК, колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 за епізодом від 19 серпня 2019 року, з огляду на втрату чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Також, положення ч. 1-3 ст. 49 КК України, якими передбачено підстави та умови звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, не наділяють суд дискрецією, оскільки законодавець чітко визначив, що суд звільняє від кримінальної відповідальності особу в разі існування підстав для застосування положень ст. 49 КК України. Ця підстава звільнення від кримінальної відповідальності є безумовною.
З урахуванням того що, за епізодами від 23 липня 2019 року, 29 липня 2019 року та 07 серпня 2019 року спливли строки притягнення до кримінальної відповідальності, в судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_7 заявив клопотання про звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження в цій частині, колегія суддів, з урахуванням позицій учасників, зобов'язана, на підставі ч.4 ст.286 КПК України, ч. 1 ст.49 КК України прийняти рішення по суті клопотання.
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що на час апеляційного розгляду справи, закінчився строк давності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185 КК України, передбачений ст. 49 КК України, відповідно до якої, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 3) п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
При цьому, суд може ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК лише за наявності згоди особи на закриття справи з такої підстави. Якщо ж обвинувачений, щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, судове провадження проводиться в повному обсязі і загальному порядку. У цьому разі, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, призначає покарання та може звільнити обвинуваченого від покарання на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України.
Наведені підстави та порядок застосування положень ст. 49 КК є сталою судовою практикою, зокрема викладений у правовій позиції в постановах Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі №515/331/17, та від 09.04.2019 року у справі №760/18016/15-к.
Згідно з санкцією ч. 2 ст. 185 КК України в редакції, чинній на момент вчинення проступку та положеннями ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_9 відноситься до категорії нетяжкого злочину.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Частиною восьмою зазначеної норми закону передбачено, що закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_7 заявив клопотання про звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строку давності, на підставі чого кримінальне провадження за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185 КК України за епізодами від 23 липня 2019 року, 29 липня 2019 року та 07 серпня 2019 року підлягає закриттю, та вирок суду в цій частині підлягає скасуванню.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку щодо скасування оскаржуваного вироку і закриття кримінального провадження, тому вироком Жовтневого райсуду міста Харків від 06 квітня 2021 року відносно ОСОБА_9 слід виконувати самостійно, оскільки підстав призначення остаточного покарання відповідно до ч.1 ст. 71 КК України, не має.
Відповідно до приписів п. 5 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Апеляційну скаргу прокурора Чорноморської окружної прокуратури ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню, клопотання захисника - задоволенню, а вирок суду скасуванню з підстав, наведених вище.
Керуючись ст.ст. 5, 7 КК України, п.1-2 ч.2 ст.284, ст.ст. 376, 404, 405, 406, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалив
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити.
Апеляційну скаргу прокурора Чорноморської окружної прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 серпня 2022 року, яким ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України - скасувати.
Кримінальне провадження № 12019161380000028 від 29.07.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_9 за епізодом від 19 серпня 2019 року закрити, на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з декриміналізацією відповідно до Закону України № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року.
Звільнити ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України на підставі п.3 ч.1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження № 12019161380000028 від 29.07.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_9 за епізодами від 23 липня 2019 року, 29 липня 2019 року та 07 серпня 2019 року закрити на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Повернути ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_1 , заставу в розмірі 40140 грн. (сорок тисяч сто сорок гривень) внесену за обвинуваченого ОСОБА_9 , на підставі ухвали слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 29 серпня 2019 року (справа № 509/4694/19) в рамках кримінального провадження №120191613800000028 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 185 ч.2 КК України внесеної на рахунок ДКСУ м. Київ (ЄДРПОУ 26302945, р/р UA 41 8201 7203 5524 9001 0000 0543 5 за квитанцією № 1882-6114-4869-2246 від 26.02.2020 року.
Речові докази, а саме диски з відеокамер зовнішнього спостереження - зберігати при матеріалах справи.
Вирок Жовтневого районного суду міста Харків від 06 квітня 2021 року відносно ОСОБА_9 - виконувати самостійно.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4