№ провадження 11-сс/4809/629/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Справа № 404/9894/25 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
Категорія - 399 КПК Укрраїни
08.12.2025 року м. Кропивницький
Суддя Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_2 , перевірив на прийнятність у апеляційне провадження апеляційну скаргу скаржниці ОСОБА_3 , подану на ухвалу слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 14.11.2025 про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_3 про скасування постанови слідчої СВ ВП №2 Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області від 10.10.2025 про відмову вручення особі письмового повідомлення про підозру у межах кримінального провадження № 12024121040000036 від 13.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 145 КК України, -
У місцевий суд, до слідчого судді, звернулась ОСОБА_3 зі скаргою на постанову слідчої СВ ВП №2 Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області від 10.10.2025 про відмову вручення особі письмового повідомлення про підозру у межах кримінального провадження № 12024121040000036 від 13.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 145 КК України.
Слідчий суддя, пославшись на положення ст. ст. 36, 40, 303, 304 КПК України, розглядаючи вимоги скарги, вказав, що кримінальний процесуальний закон не містить правових підстав для втручання до повноважень слідчого і заявлена вимога перебуває поза межами процесуальних повноважень слідчого судді щодо розгляду скарги на рішення слідчого, визначені Главою 26 КПК України, тобто існує ризик нелегітимного втручання в дискреційні повноваження слідчого, оскільки постановлення такого рішення, не передбачено кримінальним процесуальним законом; вимога скаржника не передбачена і не виходить до процесуальних повноважень слідчого судді; судовий контроль не поширюється на дискреційні повноваження процесуально незалежного слідчого та прокурора ( ст. 36, 40 КПК України); на підставі ухвали слідчого судді не можна зобов'язати слідчого і прокурора вручити особі повідомлення про підозру, оскільки це не передбачено КПК України.
За таких підстав слідчим суддею відмовлено у задоволенні скарги.
Судове рішення слідчого судді оскаржено в апеляційному порядку скаржницею ОСОБА_3 .
В апеляційній скарзі скаржниця просить скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову, якою зобов'язати старшу слідчу СВ ВП №2 (м. Кропивницький) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 . Правдиву вручити повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 145 КК України, - у вчиненні умисного розголошення лікарської таємниці.
Дослідивши наявні матеріали, суд апеляційної інстанції вважає, що слід відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаржниці ОСОБА_3 .
Мотивами такого рішення є наступне.
Право на справедливий суд, закріплено у ст. 8 Загальної декларації прав людини 1948 року, у ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Право на суд передбачає право учасника спору на вільний та ефективний доступ до суду, який правомочний вирішити його справу і стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Разом із тим, у своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.
У пункті 63 рішення у справі Podbielski and PPU Polpure v. Poland ЄСПЛ вказано, що обмеження права на доступ, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги, повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосовуваними засобами та поставленою метою.
Конституційний Суд України в своєму рішенні дійшов висновку, що апеляційне оскарження судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли Закон містить заборону на таке оскарження. Аналогічно висновки про те, що право на право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, накладення обмежень дозволено за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги, містить й Постанова ВС від 05.07.2018 року у справі № 711/5912/17.
Ухвали слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначені законодавцем та закріплені у положеннях ст. 309 КПК України: їх перелік наведений у ч. 1 та у ч. 2 цієї норми закону.
Разом із тим, ч. 3 ст. 309 КПК України застерігає, що інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, визначаються ст. 392 КПК України, у відповідності до положень ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
З огляду на вимоги наведених вище норм кримінального процесуального закону, ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову слідчого про відмову у врученні письмового повідомлення про підозру у межах кримінального провадження, - оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Можливість такого оскарження не передбачає ні ст. 307 КПК України, а ні ст. 309 КПК України; ст. 392 КПК України - вказує на можливість оскарження ухвал слідчого судді, коли такі випадки передбачені Кримінальним процесуальним кодексом.
Отже, у даному випадку, оскаржується ухвала суду, яка не підлягає апеляційному оскарженню, оскарження такого виду ухвали суду не передбачається кримінальним процесуальним законом.
Згідно із ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
За таких підстав суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті провадження, оскільки апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Відтак суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті провадження.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 376, 392, 399, 404, 418, 419, 422, 424 КПК України, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаржниці ОСОБА_3 , поданою на ухвалу слідчого судді Фортечного районного суду м. Кропивницького від 14.11.2025 про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_3 про скасування постанови слідчої СВ ВП №2 Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області від 10.10.2025 про відмову вручення особі письмового повідомлення про підозру у межах кримінального провадження № 12024121040000036 від 13.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 145 КК України.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала про повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду ОСОБА_2