Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/739/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 401/2109/23 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
03.12.2025 року. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
Головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку матеріали продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_10 та в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора та обвинуваченим:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 10 січня 2026 року(включно).
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 10 січня 2026 року(включно).
В провадженні Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження №12023121070000410 за обвинуваченням ОСОБА_10 та ОСОБА_9 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
Прокурор звернувся із клопотанням про продовження запобіжного заходу обвинуваченим.
Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2025 року, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 10 січня 2026 року(включно).
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції вказав, що обвинуваченому ОСОБА_10 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики ухилення від суду, впливу на свідків та продовження злочинної діяльності. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно нього більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено. Крім того за ініціативою обвинуваченого до суду викликаються поняті, які е не були допитані в якості свідків і на яких він зможе безперешкодно впливати якщо у випадку зміни йому запобіжного заходу, крім того обвинувачений може продовжити злочинну діяльність. Обвинуваченому ОСОБА_9 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики ухилення від суду, впливу на свідків та продовження злочинної діяльності. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно нього більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено. Судом не завершено допиту всіх свідків на які може бути вчинений тиск з боку обвинуваченого, крім того обвинувачений може продовжити злочинну діяльність.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою обрати стосовно ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначити розмір застави. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України відсутні та нічим не підтверджені. Вказує, що судом не враховано наявність постійного місця проживання, також не враховано стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_10 .
В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_10 ставить аналогічні мотиви та вимоги як і в апеляційній скарзі захисника.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_9 просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою обрати стосовно нього запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм КПК.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_10 та в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_9 та в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали подані апеляційні скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з таких підстав.
Згідно положень ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Так, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Судом першої інстанції належним чином враховано конкретні обставини даного кримінального провадження, а саме ОСОБА_10 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.
Також те, що на даний час ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які були враховані під час обрання обвинуваченим запобіжного заходу тримання під вартою, не змінились, та не зменшилися, інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, також, відсутність у матеріалах справи даних про появу нових обставин, що свідчать про необхідність зміни запобіжного заходу або про існування інших перешкод для тримання обвинуваченого під вартою.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги ту обставину, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено, підстави для скасування оскаржуваної ухвали з тих підстав, на які посилаються в апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.
Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які знайшли своє об'єктивне підтвердження, дані про особу обвинувачених, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Підстав для застосування судом до ОСОБА_10 та ОСОБА_9 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені мотиви.
Крім цього, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку з яким погоджується колегія суддів, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України підстав для визначення застави у кримінальному провадженні не встановлено.
Тому, доводи апеляційної скарги захисника про визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_10 є безпідставними.
Доводи апеляційних скарг стосовно того, що не доведено наявність ризиків та не надано жодних доказів на підтвердження їх існування, колегія суддів визнає необґрунтованими та безпідставними, оскільки судом першої інстанції при постановленні ухвали правильно встановлено наявність ризиків, які продовжують існувати на даний час та не зменшились, що також підтверджується матеріалами справи.
Крім того жодних переконливих доказів з приводу того, що зменшились ризики передбачені ст. 177 КПК України, до суду апеляційної інстанції надано не було.
Більше того, на переконання колегії суддів інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинувачених під вартою, не доведено.
За таких підстав, на переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції винесене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, належним чином дослідженими та оціненими судом першої інстанції, із урахуванням вище викладеного та вищевказаних ризиків, які встановлені, колегія суддів, не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та обрання обвинуваченим більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали підставою для скасування по суті правильного прийнятого судом першої інстанції рішення колегією суддів не встановлено.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг, а тому ухвалу суду першої інстанції, залишає без зміни.
В суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_10 скаржився, що належне лікування в умовах СІЗО йому не надається.
Згідно з ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Так, згідно вимог ст. 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування.
Так, порушення права на медичну допомогу осіб, взятих під варту, необхідно розцінювати не як просте порушення прав людини, а як катування чи нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 206 КПК України вирішення питань щодо забезпечення невідкладного проведення судово-медичного обстеження особи, доручення проведення дослідження фактів, вжиття заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством являється обов'язком слідчого судді якому в судовому засіданні повідомили про застосування до особи насильства під час затримання або тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_10 в судовому засіданні зазначив, що у зв'язку із його хворобами йому проведено медичне обстеження, проте належне лікування не надається.
Тому, враховуючи, положення ч. 1 ст. 206 КПК України, слід зобов'язати начальника ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор" забезпечити право обвинуваченого ОСОБА_10 , на отримання такої медичної допомоги, якої вимагає стан його здоров'я, для чого забезпечити надання належного лікування.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 376, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_10 та в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2025 року, якою обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 10 січня 2026 року(включно) - залишити без зміни.
На підставі ст. 206 КПК України, зобов'язати начальника ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор" надання невідкладного медичного лікування обвинуваченого ОСОБА_10 .
Контроль за виконанням ухвали в частині медичного лікування покласти на процесуального прокурора.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
(підписи)