08.12.25
22-ц/812/2014/25
Єдиний унікальний номер судової справи: 479/1424/24Головуюча у 1-й інстанції Репушевська О.В.
Провадження № 22ц/812/2014/25 Доповідач в апеляційній інстанції Самчишина Н.В.
Постанова
Іменем України
08 грудня 2025 року м. Миколаїв справа №479/1424/24
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючої - судді Самчишиної Н.В.,
суддів: Коломієць В.В.,Серебрякової Т.В.,
розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником - адвокатом Задорожнюк Оксаною Борисівною, на заочне рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Репушевської О.В., за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
встановив:
30 жовтня 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона є донькою ОСОБА_1 .
Вказувала, що на даний час вона навчається в Чорноморському національному університеті імені Петра Могили, денної форми навчання, термін навчання до 31 грудня 2025 року. У зв'язку з навчанням їй необхідно нести витрати на оплату за найм житла, придбання учбового інвентарю, проїзд до місця навчання, харчування та інше.
Відповідач є працездатним, перебуває на службі в ЗСУ, будь-якої матеріальної допомоги не надає.
Посилаючись на викладене, позивач просила стягнути на її користь аліменти в розмірі 20 000 грн щомісяця, починаючи з дня пред'явлення позову і до закінчення нею навчання чи досягнення 23-річного віку.
Заочним рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06 березня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини, яка продовжує навчання, в розмірі 10 000 грн щомісячно, починаючи з 30 жовтня 2024 року і до закінчення навчання дитиною - 31 грудня 2025 року, але не більше як до досягнення нею 23 років. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання або досягнення 23 років, в залежності від того яка подія настане раніше.
Допущено негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати по оплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.
Судовий збір в розмірі 605,60 грн компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_2 на день звернення до суду не досягла 23 років, продовжує навчання, не працює, не одружена. Навчання на денній формі позбавляє ОСОБА_2 можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв'язку з чим вона потребує матеріальної допомоги, однак позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач спроможний, згідно своїх доходів сплачувати суму в розмірі 20000 грн щомісяця, оскільки довідок про доходи відповідача до суду не надано.
З огляду на викладене, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог частково та вважав, що розумним та таким, що буде відповідати інтересам ОСОБА_2 стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини як такої, що продовжує навчання в розмірі 10000 грн щомісячно, починаючи з дати подання позову, тобто з 30 жовтня 2024 року, та до закінчення навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років.
Ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 01 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.
Не погодившись із заочним рішенням суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Задорожнюк О.Б., подав апеляційну скаргу, у якій просив рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі відповідач вказував, що суд при розгляді справи не дослідив обставин справи, які кардинально можуть змінити доказову базу самої справи. Позивачкою в позові зазначено, що вона бажає отримувати аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 20000 гривень, мотивуючи такий розмір аліментів тим, що її батько є військовим та спроможний сплачувати аліменти в такому розмірі та на доказ такої можливості надано копію посвідчення учасника бойових дій, але не додані документи про доходи відповідача, а у разі неможливості надати такий документ, клопотання про витребування доказів.
Позивачкою не надано доказів про її доходи а також про доходи її матері, що суд повинен враховувати при визначенні розміру аліментів, так-як відповідно до довідки №9220 Б/24 від 23 вересня 2024 року вона навчається за державним замовленням та отримує стипендію.
Щодо доходів батька зазначав, що відповідно до Довідки № 1615/1659 від 12 липня 2025 року ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, отримав поранення та визнаний не придатним до військової служби, у зв'язку з чим 30 липня 2025 року знятий з військового обліку. Тобто станом на 14 лютого 2025 року після отримання поранення, на час слухання справи судом та прийняття рішення судом, ОСОБА_1 вже не мав можливості сплачувати аліменти в зазначеній твердій грошовій сумі і тому суд мав перевірити можливість сплачувати відповідачем аліменти та розмір його доходів.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вважала, що апеляційна скарга не підлягає розгляду, задоволенню та повинна бути повернута скаржнику, у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до ч. 1ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою відповідача - ОСОБА_1 , що підтверджено даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно Кривоозерським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області 21 лютого 2018 року.
Згідно довідки Мазурівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області №400 від 19 квітня 2018 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
На даний час позивач ОСОБА_2 є студенткою п'ятого курсу денного відділення факультету філології: спеціальність 035 «Філологія», спеціалізація 035.041 «Германські мови та літератури(переклад включно), перша - англійська» за державним замовленням Чорноморського національного університету імені Петра Могили.
Строк закінчення навчання за програмою магістр - 31 грудня 2025 року, що підтверджується даними довідки Чорноморського національного університету імені Петра Могили №9220Б/24 від 23 вересня 2024 року.
Відповідач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, про що свідчить посвідчення серія НОМЕР_2 від 13 липня 2015 року.
Ухвалюючи рішення, суд прийшов до висновку про наявність обов'язку відповідача ОСОБА_1 піклуватися та матеріально забезпечувати повнолітню доньку - ОСОБА_2 , 2003 року народження, тобто сплачувати аліменти на її утримання на період навчання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Як передбачено статтею 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення (частина 1 статті 182 СК України).
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку/сина, які навчаються, виникає за сукупності таких фактів: досягнення дочкою/сином 18 років, але менше 23 років; навчання; потребують у зв'язку із цим матеріальної допомоги; наявність у батьків можливості надавати таку матеріальну допомогу.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд враховує всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину) є обов'язковою складовою сукупності юридичних фактів, на підставі яких виникає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття.
Верховний Суд у своїй постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 (провадження № 61-12782св18) зробив висновок про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд зробив висновок, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України) правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 навчається на денній формі навчання у населеному пункті, який віддалений від зареєстрованого місця проживання, тобто несе витрати на проїзд, харчування, житло, одяг, придбання канцелярських товарів, підручників, тощо. Позивачка, навчаючись на денній формі навчання, не може працювати та отримати самостійних дохід, при цьому потребує матеріальної підтримки.
Відомостей, що ОСОБА_1 позбавлений можливості надавати допомогу на утримання повнолітньої доньки, яка, у зв'язку із навчанням таку допомогу потребує, відповідачем не надано.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з визначеним судом розміром аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
Будь-яких доказів щодо доходів матері, позивач суду не надала, хоча обов'язок по утриманню повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, несе також і матір.
Окрім того, як встановлено апеляційним судом, згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №10469/25/799/В від 17 вересня 2025 року відповідачу встановлено ІІ групу інвалідності з 20 серпня 2025 року. Згідно протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-0717-1022-1480-0 від 17 липня 2027 року на підставі ст. 64-а графи ІІ Розкладу хвороб ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби, захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини.
Позивачем не доведено можливості надання ОСОБА_1 аліментів на її утримання у зазначеному нею в позовній заяві розмірі, хоча ст. 199 СК України, яка регулює спірні правовідносини, передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що із-за невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції, в частині визначення розміру стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, необхідно змінити та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжують навчання, у розмірі 3000 грн щомісячно, починаючи з 30 жовтня 2024 року і до закінчення дитиною навчання - 31 грудня 2025 року, але не більше як до досягнення нею 23 років.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не має можливості надавати матеріальну допомогу повнолітній доньці, яка навчається, є недоведеними та не дають підстав для звільнення його від такого обов'язку.
Є безпідставними також доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 отримує стипендію.
Факт навчання ОСОБА_2 на державному замовленні не спростовує необхідність матеріальної допомоги останній, оскільки, такі витрати стосуються не лише оплати за навчання, а також витрат на харчування, житло, придбання одягу інші побутові потреби. Відомості щодо отримання стипендії позивачем матеріали справи не містять.
Колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про необізнаність відповідача про розгляд справи 06 березня 2025 року, оскільки згідно рекомендованого повідомлення, що міститься в матеріалах справи, за місцем реєстрації відповідача 25 лютого 2025 року була отримана ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі від 05 лютого 2025 року, за змістом якої сторін повідомлено про розгляд справи 06 березня 2025 року о 09 год 45 хв. в приміщенні Кривоозерського районного суду Миколаївської області.
Доводи відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 про те, що апеляційна скарга на заочне рішення не підлягає розгляду та повинна бути повернута скаржнику, у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, колегія суддів відхиляє.
Згідно положень статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Зазначений порядок є спеціальним і представляє окрему стадію судового процесу, дотримання якої для відповідача є обов'язковим.
Відповідно до норм діючого законодавства оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Згідно частини четвертої статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі, строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Відповідно до положень статті 354 ЦПК України, за загальним правилом, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
З матеріалів справи убачається, щоухвала про залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення судом постановлена 01 жовтня 2025 року, а з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся 09 жовтня 2025 року, тобто в межах строку на апеляційне оскарження.
Щодо розподілу судових витрат.
За правилами частин першої, другої, шостої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 1, частиною 1 статті 3, частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, та розподіляється між сторонами при вирішенні справи по суті.
За наслідками розгляду даної цивільної справи судом ухвалено рішення, яким з відповідача стягнуті судові витрати у виді судового збору.
Разом з тим, зі змісту витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №10469/25/799/В від 17 вересня 2025 року відповідачу встановлено ІІ групу інвалідності з 20 серпня 2025 року, а тому він не є суб'єктом сплати судового збору.
Так, пунктом 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначається, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
За такого, приймаючи до уваги, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а відповідач є особою з інвалідністю 2-ої групи та звільнений від сплати судових витрат, судові витрати слід компенсувати за рахунок держави у розмірі судового збору в сумі 1 211,20 грн.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду в частині розподілу судових витрат слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким компенсувати судовий збір за рахунок держави, виходячи з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 376 ЦПК України.
Судовий збір за розгляд справи апеляційним судом в розмірі 1816,80 грн також слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 367, 376, 382 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Задорожнюк Оксаною Борисівною, задовольнити частково.
Заочне рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06 березня 2025 року в частині розміру стягнення аліментів змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, в розмірі 3 000 (три тисячі) грн щомісячно, починаючи з 30 жовтня 2024 року і до закінчення навчання - 31 грудня 2025 року, але не більше як до досягнення нею 23 років.
Заочне рішення суду в частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким компенсувати судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції в розмірі 1 211 грн 20 коп. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 1816 грн 80 коп. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді: В.В. Коломієць
Т.В. Серебрякова
Повна постанова складена 08 грудня 2025 року.