Іменем України
27 листопада 2025 року м. Кропивницький
справа № 405/506/19
провадження № 22-ц/4809/1576/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,
за участі секретаря - Бойко В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - державний нотаріус Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 Биков Сергій Євгенович,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Кропивницького від 30 липня 2025 року у складі судді Шевченко І. М. і
Короткий зміст вимог позовної заяви
В січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила:
-визнати договір дарування від 19 червня 2017 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 Биковим С. Є. та зареєстрований в реєстрі за № 1-493 недійсним;
-скасувати запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень номер запису про право власності 20988789 від 19 червня 2017 року,зареєстрованого на підставі договору дарування від 19 червня 2017 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 Биковим С. Є. та зареєстрований в реєстрі за № 1-493;
-стягнути з ОСОБА_2 на свою користь судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 409 грн 40 коп та витрат за надання адвокатських послуг в розмірі 11 000 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 19 червня 2017 року між ОСОБА_3 , який є батьком позивача, та ОСОБА_2 був укладений договір дарування, посвідчений державним нотаріусом Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 Биковим С. Є. та зареєстрований в реєстрі за № 1-493, за умовами якого дарувальник передав у власність відповідача, а останній прийняв у власність безоплатно житловий будинок з господарськими будівлями під номером АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 не міг підписати вказаний договір дарування, оскільки починаючи з 2017 року ним було втрачено зір, а тому оспорюваний правочин не може відповідати його внутрішній волі, що порушує вимоги ч. 3 ст. 203 ЦК України, та є підставою для визнання його недійним.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Подільського районного суду міста Кропивницького від 30 липня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування залишено без розгляду.
Роз'яснено позивачу, що особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Ухвала суду мотивована тим, що в судові засідання, які призначались на 23.06.2025 та 30.07.2025, позивач та її представник не з'явились, були повідомлені про час, дату і місце судового розгляду справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Подільського районного суду м. Кропивницького від 30 липня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали порушено норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовано фактичні обставини справи.
Помилковими є твердження суду першої інстанції про те, що позивач та її представник були повідомлені про час, дату і місце судового розгляду справи, аджепредставник ОСОБА_1 адвокат Ботнаренко І. Ю. починаючи з 28.03.2025 зупинив право на зайняття адвокатською діяльністю.
23.06.2025 між ОСОБА_1 та адвокатом Нофенко Ю. В. було розірвано договір, на підставі якого остання представляла інтереси позивача.
Судову повістку про виклик до суду на судове засідання, яке відбулося 30.07.2025 позивач не отримувала, а тому вважається такою, що не була належним чином повідомлена про розгляд справи.
За таких обставин, у суду першої інстанції не було достатніх підстав вважати, що у судовому засіданні 30.07.2025 мала місце повторна неявка позивача у судове засідання без поважних причин або повторне неповідомлення про причини неявки, як того вимагає п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Крім того, матеріали справи не містять доказів, що неявка позивача перешкоджає вирішенню спору.
Відзиви на апеляційну скаргу
Відзивів на апеляційну скаргу від не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції
Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками.
Від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшли заяви, в яких вони просять проводити судове засідання без їх участі.
Від Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 надійшов лист про розгляд справи без участі третьої особи.
Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Оскільки, учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без їх участі, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до конституції, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року (далі - Конвенція), протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом (пункт 2 частини третьої статті 3 ЦПК України).
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення ЄСПЛ у справах «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року та «Беллет протии Франції» від 04 грудня1995 року).
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України позов залишається без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті, є саме повторна неявка належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи позивача.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними.
Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи.
Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності.
Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.
Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц (провадження № 61-20094св18), від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц (провадження № 61-15024св18), від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц (провадження № 61-31053св18), від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц (провадження № 61-11200св19), від 03 червня 2021 року у справі справа № 227/2751/19 (провадження № 61-16065св20), та інших.
Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи.
Аналіз процесуальних норм вказує на те, що при вирішені питання про залишення позову без розгляду з підстав, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи, правове значення для вирішення цього питання має сукупність умов: як факт належного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи, так і факт повторної (другої поспіль) неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки.
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що в судові засідання, які призначались на 23.06.2025 та 30.07.2025, позивач та її представник не з'явились, були повідомлені належним чином про час, дату і місце судового розгляду справи.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на таке.
Матеріалами справи підтверджується, що в січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (том 1 а. с. 2-4).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 січня 2025 року за правилами загального позовного провадження прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування та призначено підготовче засідання (том 1 а. с. 10).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24 квітня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування до розгляду по суті (том 1 а. с. 129).
Розгляд справи неодноразово відкладався.
Про судове засідання, призначене на 23 червня 2025 року, сторона позивача була повідомлена належним чином, що підтверджується розпискою про дату та час судового засідання з підписом представника ОСОБА_1 адвоката Нофенко Ю. В. (том 2 а. с. 178).
Разом з тим, даних, що сторона позивача була належним чином повідомлена про судове засідання суду першої інстанції, призначене на 30 липня 2025 року, матеріали справи не містять.
Посилаючись на належність повідомлення сторони позивача про розгляд справи, призначений на 30 липня 2025 року, суд першої інстанції посилався на те, що її представник повідомлена шляхом SMS-повідомлення.
Суд вважає вказані посилання суду першої інстанції помилковими, з огляду на таке.
Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (стаття 211 ЦПК України).
Частиною шостою статті 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма 128 ЦПК України).
Згідно з частиною тринадцятою статті 128 ЦПК України за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
У постанові Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 761/20381/21 (провадження № 61-4215св23) зазначено, що відповідно до пункту 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику судового процесу SMS-повідомленням лише після подання ним до суду відповідної заявки. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом заповнення учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. Отже, суд може повідомляти учасника справи про розгляд справи з використанням засобів мобільного зв'язку шляхом надіслання текстових (SMS) повідомлень, однак виключно за наявності відповідної письмової заяви такого учасника.
Оскільки, матеріали справи не містять доказів того, що позивач чи її представник подавали до суду заяви про виклик до суду за допомогою засобів мобільного зв'язку, надіслання судом першої інстанції судової повістки у виді SMS-повідомлення на мобільний номер телефону не вважається належним повідомленням сторони позивача про розгляд справи.
Крім того, відповідно до угоди від 23 червня 2025 року, підписаної адвокатом Нофенко Ю. В. та ОСОБА_1 , сторони розірвали Договір про надання правничої допомоги № б/н від 28 березня 2025 року, який було укладено з метою представництва інтересів клієнта в Подільському суді м. Кропивницького у справі № 405/506/19 (том 2 а. с. 207).
З урахуванням викладеного, повідомлення судом першої інстанції адвоката Нофенко Ю. В. про розгляд справи, призначений на 30 липня 2025 року, не свідчить про те, що сторона позивача була належним чином повідомленою про судове засідання, оскільки відносини з представництва інтересів станом на момент повідомлення припинено.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що за відсутності доказів про належне повідомлення позивача про судове засідання, призначене на 30 липня 2025 року, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність передбачених п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Bellet v. France» (Белле проти Франції) від 04 грудня 1995 року та «Nunes Dias v. Portugal» (Нун'єш Діаш проти Португалії) від 10 квітня 2003 року).
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на судовий захист, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, ухвала суду першої інстанції є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Оскільки, суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, відповідно пункту четвертого частини першої статті 379 ЦПК України у ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
Згідно пункту 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки, ухвала суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому розгляду справи, підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл суми судових витрат, понесених позивачем під час перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції, підлягає здійсненню судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи по суті, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу скаргою ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Подільського районного суду міста Кропивницького від 30 липня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 05.12.2025.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді О. Л. Карпенко
О. І. Чельник