3 грудня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Доманівського районного суду Миколаївської області від 09.10.2025 року, якою накладено арешт на земельну ділянку, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , шляхом встановлення заборони на її відчудження.
учасники судового провадження:
захисник ОСОБА_5
( в режимі відеоконференції за допомогою сервісу EASYCON)
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі апелянт просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №2 Вознесенського РУП в Миколаївській області ОСОБА_7 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12022153210000015 від 05.05.2024р.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Задоволено клопотання слідчого СВ ВП №2 Вознесенського РУП в Миколаївській області ОСОБА_8 . Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 4822782000:01:000:0149 площею 7,2101 га, що розташована в межах території Мостівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯА №066856 від 16.03.2005, шляхом встановлення заборони на її відчудження.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та незаконною.
Вказує, що в діях ОСОБА_6 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.254, ч.2 ст.239-1 КК України, а підозра необґрунтована.
Зауважує, що всі дії на земельній ділянці яка перебуває у користуванні ТОВ «СТРУМОК» було проведено виключно на підставі затвердженого проекту землеустрою, узгодженого відповідно до чинного законодавства, що підтверджується також Розпорядженнями голови Доманівської районної державної адміністрації від 29.04.2003 р. № 222, яким надано дозвіл на розробку Проекту відведення земельної ділянки площею 12,0га заболочених пасовищ та Розпорядженням голови Доманівської районної державної адміністрації від 19.05.2004 р. №328, яким було внесена зміни до Розпорядження голови держадміністрації від 29.04.2009 р. № 222 - у назві та в п.1 розпорядження слова «будівництво ставка» замінити на слова "поліпшення малопродуктивних угідь наносами із ставка" і далі за текстом.
Стверджує, що ніяких дій, щодо самовільного облаштування ТОВ «СТРУМОК», в особі голови ОСОБА_9 , штучної водойми на земельній ділянці комунальної власності не вчиняв, у зв'язку з тим що на вказаній земельній ділянці вже було розташовано водойма, а саме ставок. Земельна ділянка була надана в оренду ТОВ "Струмок" саме для розчищення ложе ставка до натуральних відміток.
Вважає, висновок експерта, що розмір шкоди заподіяної державі внаслідок псування земель, земельної ділянки з кадастровим номером: 4822782000:03:000:0056 розташованої за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, Мостівська сільська рада, площею 8,36 га., становить 635 622, 15 грн. є незаконним, таким, що не відповідає матеріалам справи та не може бути взято до уваги.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
До суду надійшло клопотання слідчого СВ ВП №2 Вознесенського РУП в Миколаївській області ОСОБА_10 , за погодженям з начальником Доманівського відділу Вознесенської окружної прокуратури ОСОБА_11 , в рамках кримінального провадження за ч 1 ст.254, ч 2 ст.239-1 КК України від 05.05.2025 з клопотанням про арешт майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
В клопотанні слідчий зазначив, що 28.12.2006 ТОВ «СТРУМОК», відповідно до договору оренди земельної ділянки, укладеного між Доманівською районною державною адміністрацією та ТОВ «СТРУМОК », в особі директора ОСОБА_6 , надано в оренду земельну ділянку площею 8,36 га, розташовану на території колишньої Козубівської сільської ради, нині Козубівського старостинського округу Мостівської об'єднаної територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області, із цільовим призначенням - для іншого сільськогосподарського призначення: пасовище.
Водночас, у 2008 році (більш точної дати та часу не встановлено), ОСОБА_6 , обіймаючи посаду директора ТОВ «СТРУМОК», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи їх настання, діючи умисно, маючи злочинний умисел на порушення вимог: ст. 96 Земельного кодексу України, ст. 14, ч. 6, 7 ст. 41 Конституції України, п.п. «а», «б», «ґ» та «ж» ч.І ст. 91, ч. 2, абз. 2 ч. 5 ст. 20, ч.1 ст. 23 Земельного кодексу України, Із залученням спеціальної техніки, надавши вказівку на зняття верхнього шару ґрунту на земельній ділянці комунальної власності, кадастровий номер 4822782000:03:000:0056, яка перебуває у користуванні ТОВ «СТРУМОК» та призначена для іншого сільськогосподарського призначення, в результаті чого облаштував штучну водойму із водним дзеркалом загальною площею 10,2192 га, яку по даний час використовує, чим спричинив безгосподарське використання землі.
Внаслідок самовільного облаштування ТОВ «СТРУМОК», в особі голови ОСОБА_6 , штучної водойми, загальною площею водного дзеркала 10,2192 га, було знято ґрунтовий покрив родючого шару ґрунту на земельній ділянці комунальної власності, кадастровий номер 22782000:03:000:0056 площею 8,36 га., яка перебуває у його користуванні та призначена для іншого сільськогосподарського призначення, розташованої на території Козубівського старостинського округу Мостівської об'єднаної територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області, що спричинило до виведення її з сільськогосподарського обороту.
Крім цього, ОСОБА_6 будучи користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 4822782000:03:000:0056, площею 8,36 га, із цільовим призначенням - для іншого сільськогосподарського призначення - пасовище, розташованої на території Козубівського старостинського округу Мостівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, влітку 2008 року (більш точної дати та часу не встановлено), під приводом поліпшення сільськогосподарських угідь та рекультивації порушених земель, всупереч вимогам чинного законодавства, а саме: ст. 14, ч .6 ст. 41 Конституції України, ст. 168 Земельного Кодексу України, ст. ст. 35, 36, 52 Закону України «Про охорону земель» достовірно знаючи про вищевказані вимоги, обов'язки і обмеження, за допомогою спеціальної техніки умисно протиправно вчинив безгосподарське використання землі, яке виразилось у знятті на ній ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю), на земельній ділянці з кадастровим номером 4822782000:03:000:0056, площею 8,36 га, тим самим незаконно заволодів ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) землі.
В результаті злочинних дій ОСОБА_12 , на земельній ділянці сільськогосподарського призначення утворилася вирва, яка заповнилася водою та утворився водний об'єкт загальною площею водного дзеркала 10,2192 га. в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4822782000:03:000:0056, що в свою чергу спричинило погіршення екологічної обстановки, виведення земель з сільськогосподарського призначення, причинені та неможливого подальшого використання ділянки за цільовим призначенням, порушення структури ґрунту, втраті його фізичних, хімічних, біологічних властивостей, а також природного рослинного покриву, що в сукупності призвело до деградації земельної ділянки та створило небезпеку для довкілля.
Розмір шкоди, заподіяної державі внаслідок псування земель, земельної ділянки з кадастровим номером 4822782000:03:000:0056, площею 8,36 га, що розташована в межах Козубівського старостинського округу Мостівської об'єднаної територіальної громади Вознесенського району Миколаївської області, становить 635 622,15 грн, що є матеріальною шкодою у великому розмірі.
ОСОБА_13 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.254, ч.2 ст.239-1 КК України, а саме: безгосподарське використання земель, що спричинило виведення земель з сільськогосподарського обороту та незаконне заволодіння грунтовим покривом (поверхневим шаром) земель, що заподіяло матеріальну шкоду у великому розмірі.
Подаючи клопотання про арешт майна, слідчий вказав, що такі заходи необхідні з метою запобігання можливості відчудження даної земельної ділянки підозрюваним ОСОБА_6 , яка належить на праві власності підозрюваному.
Враховуючи наявність підстав, передбачених законом для накладення арешту на нерухоме майно, яке належить підозрюваному на праві власності, доведених слідчим письмовими доказами, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового та кримінального проваджень, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.
За змістом п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна - є заходом забезпечення кримінального провадження.
Стаття 170 КПК України передбачає, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З аналізу процесуальних норм закону вбачається, що слідчий, прокурор подаючи клопотання про арешт майна повинні довести завдання арешту майна, а саме те, що незастосування арешту на майно може призвести до його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Доведеною повинна бути і мета щодо такого майна, передбачена ч. 2 ст. 170 КПК України, зокрема: відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя згідно із положеннями ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
На думку колегії суддів, за наслідками розгляду клопотання, слідчий суддя дійшов до невірного висновку про його задоволення та можливість накладення арешту на земельну ділянку, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , шляхом встановлення заборони на її відчудження.
Як вбачається з наданих матеріалів, слідчий відділом ВП №2 Вознесенського РУП в Миколаївській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022153210000015 від 05.05.2024р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.254, ч.2 ст.239-1 КК України.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_6 завдав матеріальної шкоди державі у великих розмірах на загальну суму 635 622, 15грн. 24.09.2025 року ОСОБА_6 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.254, ч.2 ст.239-1 КК України.
Відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон та відчуження об'єктів нерухомого майна, ОСОБА_6 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 4822782000:01:000:0149 площею 7,2101 га, що розташована на території Мостівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, на підставі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯА №066856 виданий 16.03.2005 .
Посилаючись на необхідність накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_6 в своєму клопотанні слідчий виклав зміст фактичних обставин кримінального правопорушення, встановлених органом досудового розслідування, та посилався, як на підставу накладення арешту на майно підозрюваного - з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
За положеннями статті 131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, та має застосовуватися з метою досягнення дієвості цього провадження.
За положеннями статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом своїх переконань.
Частиною 6 статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається, в тому числі, на майно підозрюваного за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.
Системний аналіз зазначеної норми свідчить про те, що з клопотанням про арешт майна підозрюваного, з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, слідчий може звернутись до слідчого судді лише при наявності заявленого цивільного позову в кримінальному провадженні в межах якого має бути застосовано захід забезпечення кримінального провадження.
Між тим, до матеріалів клопотання не містять будь-яких відомостей на підтвердження того, що у межах цього кримінального провадження - №12022153210000015 від 05.05.2024р. заявлено цивільний позов.
Апеляційний суд наголошує, що будь-який спосіб забезпечення кримінального провадження, незалежно від результату реалізації, не звільняє орган досудового розслідування від обов'язку дотримання правового механізму передбаченого КПК України.
Такий підхід органу досудового розслідування щодо ініціювання питання про накладення арешту на майно підозрюваного, не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону та практиці Європейського суду з прав людини.
Разом з тим, слідчий суддя не звернув на це уваги, не дотримавшись вимог ст.131, 132, 170-173 КПК України, не з'ясувавши і не дослідивши в достатньому обсязі всіх тих обставин, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, прийняв незаконне рішення про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_6 .. Тобто, в незаконний спосіб обмежив гарантоване Конституцією України право особи - право користуватись, розпоряджатись своїм майном.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи, що ухвала слідчого судді не відповідає наведеним вище вимогам кримінального процесуального закону, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню, з постановленням нової ухвали, якою у задоволенні клопотання слідчого слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 409, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Доманівського районного суду Миколаївської області від 09.10.2025 року, якою накладено арешт на земельну ділянку, з кадастровим номером 4822782000:01:000:0149 площею 7,2101 га, що розташована в межах території Мостівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯА №066856 від 16.03.2005р. шляхом встановлення заборони на її відчуження - скасувати.
Відмовити в задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №2 Вознесенського РУП в Миколаївській області ОСОБА_7 про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 4822782000:01:000:0149 площею 7,2101 га, що розташована в межах території Мостівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: