3 грудня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12021160000001470 від 28.12.2021 року за апеляційною скаргою прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 , на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня 2025 року, стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, з вищою освітою, працюючого начальником відділу Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 362 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Прилук, Чернігівської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, інженера - землевпорядника (кваліфікаційний сертифікат №013741 від 08.06.2017 року), директора ТОВ «ЗЕМЕЛЬНЕ КАДАСТРОВЕ БЮРО», проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України,
-якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021160000001470 від 28.12.2021 року відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - повернуто прокурору для усунення виявлених недоліків.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5
( в режимі відеоконференції за домопогою сервісу EASYCON)
обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7
захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_9
( в режимі відеоконференції з Одеського апеляційного суду)
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати. Призначити новий розгляд обвинувального акта в кримінальному провадженні №12021160000001470 від 28.12.2021 року в суді першої інстанції.
Короткий зміст ухвали.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня 2025 року задоволено клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 , та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 .
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021160000001470 від 28.12.2021 року відносно ОСОБА_6 обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 362 КК України, та ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України - повернуто прокурору для усунення виявлених недоліків.
Узагальнені доводи апеляційних скарг.
В апеляційній скарзі прокурор вважає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає скасуванню. Стверджує, що підготовче судове засідання проведене з грубим порушенням вимог ст. ст. 314, 342 КПК України, а саме суддею не розглянуті клопотання, подані сторонами обвинувачення та захисту, суддею не з'ясовано явку всіх учасників справи, не перевірено їх належний виклик, підготовче судове засідання проведено без виклику представника цивільного позивача ОСОБА_10 .
Звертає увагу, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання адвоката цивільного позивача ОСОБА_11 , який вступив до справи 19.05.2025р., про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Зазначає, що у попередні судові засідання ОСОБА_12 та ОСОБА_13 викликались судом як цивільні позивачі по справі та відповідно брали участь у зазначеному правовому статусі. 19.05.2025 процесуальні права цивільних позивачів та вимоги ст. 314 КПК України щодо виклику у підготовче судове засідання всіх учасників справ судом проігноровано. Натомість суддею безпідставно залучено до участі в підготовчому судовому засіданні представників забудовника земельної ділянки - адвокатів ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , яким судом надано право висловлювати позицію щодо необхідності повернення обвинувального акта, яка врахована під час постанови оскаржуваної ухвали.
Вказує, що сторона обвинувачення була незаконно позбавлена можливості доступу до матеріалів кримінального провадження, які надали до суду захисники та судом обмежена можливість ознайомлення з клопотаннями та формування правової позиції, доведення її до суду, клопотання адвокатів про повернення обвинувального акта були подані через канцелярію суду, про що знав лише суд, інформація про їх існування стороні обвинувачення до 19.05.2025 судом не надавалась.
Пояснює, що підставою для повернення обвинувального акта прокурору суд зазначив те, що «докази про ухвалення відносно посадових осіб ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС», ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК», ТОВ «ОДЕСАБУД» обвинувальних вироків та набрання ними законної сили, в матеріалах справи відсутні».
Звертає увагу, що на підготовчому судовому засіданні суддя не може знати, які докази є в матеріалах справи, право виділення матеріалів досудового розслідування щодо невстановлених осіб, які разом з обвинуваченими вчиняли дії, яким надано правову оцінку в обвинувальному акті, передбачено ст. 217 КПК України.
На думку сторони обвинувачення, обвинувальний акт складено відповідно до вимог ст. 291 КПК України, він відповідає вимогам КПК України, а отже є всі підстави для призначення судом судового розгляду на підставі обвинувального акту.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
До Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками відносно ОСОБА_6 обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України та ОСОБА_7 обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст.190 КК України.
Під час підготовчого судового засідання захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , та захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9 подали клопотання, які підтримали обвинувачені, про повернення зазначеного обвинувального акту з додатками прокурору, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня 2025 року задоволено клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 , та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 . Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021160000001470 від 28.12.2021 року відносно ОСОБА_6 обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 362 КК України, та ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України - повернуто прокурору для усунення виявлених недоліків.
Повертаючи обвинувальний акт суд зазначив, що незважаючи на те, що обвинувальний акт складений лише відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , втім його зміст стосується обвинувачення й інших осіб у скоєнні цих же самих злочинів, саме по собі направлення до суду обвинувального акта з описом злочинної діяльності осіб, які не підлягають притягненню до кримінальної відповідальності в рамках кримінального провадження №12021160000001470 від 28.12.2021 року суд вважає порушенням презумпції невинуватості цих осіб, що є порушенням ст. 17 КПК України. Суд оцінив наведені порушення норм кримінально-процесуального законодавства як суттєві і такі, що не підлягають самостійному усуненню судом на стадії підготовчого засідання і унеможливлюють призначення до судового розгляду.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку вимог апеляційної скарги, заперечення обвинувачених та їх захисників, які вважали ухвалу суду законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Згідно з приписами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст. 2 КПК України до кожного учасника кримінального провадження повинна бути застосована належна правова процедура. Згідно приписів п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування (частина 4 статті 110 КПК України). Обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК(п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту (ч. 1 ст. 337 КПК України). У мотивувальній частині вироку зазначається, зокрема, формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі та яке за результатами судового розгляду буде визнано судом доведеним чи недоведеним (п. 1 та 2 ч. 3 ст. 374 КПК України).
З наведених норм КПК України слідує, що обвинувальний акт має містити обвинувачення лише щодо особи, стосовно якої він складений, та не може містити тверджень про вчинення кримінального правопорушення іншими особами, стосовно яких досудове розслідування ще не завершено та здійснюється в іншому кримінальному провадженні. Вказане кореспондує з межами судового розгляду та повноваженнями суду, відповідно до яких суд позбавлений можливості розглядати обвинувальний акт щодо особи, стосовно якої не було пред'явлено обвинувачення (досудове розслідування стосовно яких не завершено та здійснюється в іншому кримінальному провадженні).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у разі обвинувачення особи у вчиненні злочину у співучасті та складенні обвинувального акта лише стосовно одного із співучасників, обвинувальний акт має містити виклад обставин і про дії інших осіб, які є співучасниками злочину та стосовно яких досудове розслідування здійснюється в іншому кримінальному провадженні. Відомості про інших співучасників (їхні дії) мають міститись як у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, так і у формулюванні обвинувачення. Ці відомості мають бути наведеними в обсязі, достатньому для розуміння того, що злочин вчинено спільно, характеру участі та ролі обвинуваченого, та необхідному для належної кваліфікації діяння.
Проте в такому випадку відомості про осіб, які є співучасниками та не є обвинуваченими (засудженими), мають вказуватись без зазначення даних, які б надавали можливість їх ідентифікувати (за можливості дані мають бути знеособлені), або така ідентифікація має бути мінімальною (у разі неможливості повного знеособлення з огляду на зайняття особою певної посади, якщо вказана обставина впливає на кваліфікацію діяння).
З обвинувального акта вбачається, що за версією сторони обвинувачення ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України. Одночасно в обвинувальному акті містяться відомості щодо інших співучасників (на думку сторони обвинувачення) вказаних кримінальних правопорушень, а саме зазначено, що у період з липня 2018 року по 05.03.2019 року інженер - землевпорядник ТОВ «ЗЕМЕЛЬНЕ КАДАСТРОВЕ БЮРО» ОСОБА_7 , маючи повноваження інженера - землевпорядника, вступив в попередню змову з посадовими особами ТОВ «ЗЕМЕЛЬНЕ КАДАСТРОВЕ БЮРО», посадовими особами ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС», ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК», ТОВ «ОДЕСАБУД» та іншими невстановленими особами, матеріали досудового розслідування відносно яких виділено в окреме провадження, направлену на придбання шляхом обману права на земельну ділянку (кадастровий номер земельної ділянки 5110137500:29:005:0035) територіальної громади м. Одеси за адресою: м. Одеса, Лідерсівський бульвар,7, вартістю 3 649 417 гривень, щодо її забудови багатоквартирними будинками без проведення продажу такого права на конкурентних засадах (земельних аукціонах), та складання завідомо підроблених офіційних документів із недостовірною інформацією, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення, а саме - офіційних документів, що входять до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС» для експлуатації та обслуговування будинку адміністративно-побутового призначення та тенісних кортів за вищевказаної адресою.
При цьому, формулювання обвинувачення висунете ОСОБА_6 та ОСОБА_7 містить відомості, про те, що посадові особи ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС», ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК», ТОВ «ОДЕСАБУД» та інші невстановлені слідством особи, матеріали досудового розслідування відносно яких виділено в окреме провадження, в період 2018-2021р.р., діючи з корисливих мотивів, розробили та реалізували злочинний план щодо придбання шляхом обману прав на земельні ділянки, розташовані за вищевказаною адресою, щодо їх забудови багатоквартирними будинками без проведення продажу такого права на конкурентних засадах (земельних аукціонах), та заволодіння шляхом обману коштами інвесторів.
Разом з тим, обвинувальний акт не містить виклад обставин про дії інших осіб, які, за версією сторони обвинувачення, є співучасниками злочинів інкримінованих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та стосовно яких досудове розслідування здійснюється в іншому кримінальному провадженні, а саме посадових осіб ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС», ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК», ТОВ «ОДЕСАБУД».
Реєстр матеріалів кримінального провадження, долучений стороною обвинувачення до обвинувального акта, не містить також відомостей про ухвалення відносно посадових осіб ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС», ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК», ТОВ «ОДЕСАБУД», які за версією сторони обвинувачення, є співучасниками злочинів інкримінованих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувальних вироків, що набрання ними законної сили.
Відсутність викладу в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального провадження про дії всіх співучасників кримінальних правопорушень із зазначенням ступені участі та ролі кожного із співучасників, свідчить про неконкретність висунутого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачення, що позбавляє суд першої інстанції під час судового розгляду обвинувального акта стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в повному обсязі встановити фактичні обставини кримінальних правопорушень та перевірити їх, поданими сторонами доказами. Оскільки, відповідно до положень ст. 337 КПК України, яка регламентує межі судового розгляду, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Суд першої інстанції, розглядаючи обвинувальний акт, не вправі самостійно встановлювати на підтвердження винуватості осіб інші фактичні обставини кримінального провадження, які не зазначені в обвинувальному акті, оскільки це погіршує становище обвинувачених та виходить за межі судового розгляду. Така функція законодавцем віднесена виключно до повноважень сторони обвинувачення.
У іншому випадку суд мав би здійснювати розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акта, згідно якого конкретно визначені особи - співучасники вказаного кримінального правопорушення (що не є обвинуваченими по справі, і вина яких не встановлена іншим вироком суду), вже беззаперечно вважаються винуватими у межах даного кримінального провадження, що порушує загальні засади кримінального провадження - верховенство права, презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що чинний КПК України, зокрема ст.ст. 17, 20, 21, 22 КПК України та міжнародні стандарти у галузі судочинства, вказують на неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий розгляд.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини 2 статі 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, частини 1 статті 11 Загальної декларації прав людини, кожен, кого обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. З огляду на конституційно-правову та кримінальну засаду презумпції невинуватості є юридичний факт вчинення злочину, а тому беручи до уваги положення ст.17 КПК України, у яких реалізується положення ст.129 Конституції України, особа не може вважатися такою, що вчинила кримінальне правопорушення при відсутності обвинувального вироку щодо неї, який набрав законної сили.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що посилання в обвинувальному акті на дії інших співучасників, у спосіб наведений в обвинувальному акті стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , суперечать загальним засадам кримінального провадження, зокрема, верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункти 1, 2, 10, 13, 15 частини 1 статті 7 КПК України).
В судовому засіданні прокурором не надано будь-яких доказів стосовно того, що відносно інших співучасників кримінального правопорушення, зазначеного у обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , є будь-яке рішення (вирок, яким була затверджена угода про визнання винуватості, або вирок, або ухвала), яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, що набрало законної сили.
Крім того, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.4 ст.190 КК України, тобто у пособництві у придбанні шляхом обману права на майно вчинене за попередньою групою осіб в особливо великих розмірах.
В обвинувальному акті вказано, що незаконні дії ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 , сприяли ТОВ «СПОРТ-СЕРВІС», ТОВ «ЛІДЕР-ПАРК», ТОВ «ОДЕСАБУД» та іншим невстановленим особам, матеріали досудового розслідування відносно яких виділено в окреме провадження, придбанню шляхом обману права на земельну ділянку територіальної громади м. Одеси за адресою: м. Одеса, Лідерсівський бульвар,7, вартістю 3 649 417 гривень, розташовану в межах ландшафтно-рекреаційної території, в зоні установ стаціонарної рекреації та в межах водоохоронної зони моря і лиманів, під забудову багатоквартирними будинками без проведення продажу такого права на конкурентних засадах (земельних аукціонах) з метою її незаконної забудови будинками ЖК «Лідерсівський», що завдало шкоди законом охоронюваним правам та інтересам власника земельної ділянки - територіальної громади м. Одеси, а також щодо незаконного розпорядження тенісними кортами, побудованими ДСК ЧМП, - їх знищення, з метою незаконної забудови земельних ділянок будинками ЖК «Лідерсівський».
Проте, в обвинувальному акті не конкретизовано яка саме шкода, завдана законним охоронюваним правам та інтересам власнику земельної ділянки - територіальної громади м. Одеси, і яка шкода завдана ДСК ЧМП. Інформація носить узагальнюючий характер, обвинувальний акт містить лише посилання на вартість земельної ділянки, яку за версією сторони обвинувачення придбано шляхом обману. Однак сторона обвинувачення не зазначила в обвинувальному акті розмір шкоди, яка на її думку, завдана діями обвинувачених та інших осіб, з посиланням на положення закону, що регулює визначення особливо великого розміру при вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.
Зважаючи на вищевикладене, є всі підстави стверджувати, що зміст обвинувального акта є неконкретним, що є недотриманням вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України.
Колегія суддів наголошує, що відсутність в обвинувальному акті чіткого формулювання обвинувачення позбавляє суд першої інстанції можливості забезпечити обвинуваченим можливість захисту своїх інтересів, тобто неконкретне формулювання є порушенням права особи на захист, що прямо заборонено нормами кримінального процесуального законодавства України і в подальшому порушення такого права обвинуваченого може бути підставою для скасування судових рішень.
Конкретне обвинувачення, фактичні обставини по справі та визначена правова кваліфікація злочину є важливішим елементом кримінального переслідування, оскільки не тільки впливає на право обвинуваченого захищатись від обвинувачення, але й на весь визначений КПК України порядок судового розгляду.
Формулювання обвинувачення повинно складатись з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету вчинення, обставини.
Відповідно до закону суд не зможе перейти до розгляду справи, якщо прокурор при оголошенні обвинувального акта не зазначить конкретне формулювання обвинувачення.
Завданням кримінального провадження є зокрема охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб, зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час формулювання обвинувачення, знати суть якого є беззастережним і абсолютним правом обвинуваченого. Недотримання цих принципів нівелює засади кримінального провадження, визначені ст. 7 КПК України, а тому є неприпустимим.
Доводи прокурора в апеляційній скарзі про відповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки такі доводи є безпідставними, необґрунтованими та спростованими змістом самого обвинувального акта. Під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. Однак, складений та підписаний прокурором акт містить узагальнений, неконкретизований, формальний опис злочинних дій обвинувачених без конкретизації усіх складових елементів у відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив факт невідповідності обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України та, на виконання положень ст. 314 КПК України, обґрунтовано повернув обвинувальний акт прокурору для усунення недоліків.
За такого, доводи сторони обвинувачення про те, що судом першої інстанції не дотримано вимог кримінального процесуального закону при поверненні обвинувального акта прокурору є безпідставними.
Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції прав цивільного позивача - ОСОБА_11 є неприйнятними. Відповідно до положень ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди. Права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
Положеннями ст. 291 КПК України прямо передбачена обов'язок особи, яка складає обвинувальний акт, зазначити у обвинувальному акті, в тому числі, анкетні дані потерпілих та розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Разом з тим, поданий стороною обвинувачення до суду обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 , не містить будь яких посилань на те, що в цьому кримінальному провадженні ОСОБА_16 спричинено матеріальну чи моральну шкоду.
Враховуючи вимоги ст. 55, 61, 291, 337 КПК України у суду першої інстанції не було підстав для залучення до кримінального провадження в якості цивільного позивача ОСОБА_11 , оскільки під час досудового розслідування не встановлено, що в цьому кримінальному провадженні йому завдано матеріальну чи моральну шкоду.
За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін (пункт 1 частина 1 статті 407 КПК України).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акта стосовно ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 вимога кримінального процесуального закону, що є підставою для повернення обвинувального акта прокурору. Порушення вимог КПК України, допущені при складенні обвинувального акта, є істотними та позбавляють суд першої інстанції здійснити на підставі такого обвинувального акта судовий розгляд без порушення прав учасників кримінального провадження та інших осіб, які не є учасниками судового провадження в рамках кримінального провадження №12021160000001470 від 28.12.2021 року , а тому колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість та законність постановленої судом першої інстанції ухвали щодо повернення обвинувального акта прокурору для приведення його у відповідність вимогам КПК України.
З наведених вище підстав, апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про повернення обвинувального акта - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 28, 291, 315, 376, 397, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня 2025 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021160000001470 від 28.12.2021 року відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - повернуто прокурору для усунення виявлених недоліків - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді