03.12.25
22-ц/812/1896/25
03 грудня 2025 року м. Миколаїв
справа №490/13/25
провадження №22-ц/812/1895/25
провадження №22-ц/812/1896/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Локтіонової О. В.,
суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,
із секретарем судового засідання - Шурмою Є. М.,
за участі:
представника позивача - Дідух К. О.,
представника відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2025 року та додаткове рішення цього ж суду від 04 вересня 2025 року, ухвалені під головуванням судді Гуденко О. А. у приміщенні суду у м. Миколаєві, за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- ОСОБА_3 , про захист прав споживача,
Короткий зміст позовних вимог
В січні 2025 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 звернувся до суду з зазначеним вище позовом, який обґрунтовував наступним.
Позивач зазначав, що 11 вересня 2024 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк» або Банк) з його платіжної картки № НОМЕР_1 безпідставно здійснило два перекази коштів на картку АТ «Таскомбанк» у сумі 850 грн та 25 000 грн.
Позивач вказував, що він не уповноважував Банк на здійснення таких операцій. Вважав, що з його карткового рахунку відбулося незаконне списання коштів, внаслідок незаконних дій Банку, який надав доступ до банківських даних позивача.
Самостійно та у добровільному порядку відповідач відмовляється визнати перерахування вказаних грошових коштів з його картки шляхом здійснення шахрайських дій та, відповідно, відмовляється повернути гроші на рахунок позивача.
Позивач наголошував, що платіжна картка постійно знаходилася у нього, у користування її він нікому не передавав, картку не втрачав, ПІН-коди, логіни, паролі тощо не розголошував.
Зняття коштів відбулося поза волею позивача, не з його вини та за відсутності поінформованості про проведення банком операцій за його банківським рахунком.
12 вересня 2024 року він звернувся до відділу поліції №1 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області щодо протиправного використання невстановленими особами його карткового рахунку.
Посилаючись на вказане, позивач просив визнати неправомірними дії відповідача щодо списання з його банківської картки грошових коштів в сумі 25 850 грн; зобов'язати АТ «Державний ощадний банк України» повернути позивачу грошові кошти в сумі 25 850 грн, які незаконно були списані з його банківської картки НОМЕР_1 ; стягнути з відповідача 2585 грн моральної шкоди.
Позивач зазначав, що моральна шкода полягала в душевних та фізичних стражданнях, яких він зазнав внаслідок відсутності можливості користування банківськими послугами, інформації про зникнення значної суми коштів з рахунку, використання його персональних даних та членів його сім'ї. До того ж він є особою з інвалідністю, що додатково призвело до погіршення стану здоров'я.
Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Позиція відповідача у суді першої інстанції
Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що між АТ «Ощадбанк» та позивачем укладено Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної карти). На ім'я позивача відкрито рахунок та надано платіжну картку № НОМЕР_1 .
Позивач 11 вересня 2024 року о 18:44 звернувся до контакт - центру Банку щодо проведених транзакцій 11 вересня 2024 року, а саме переказів коштів з його рахунку, які було здійснено з використанням Інтернет ресурсу, операції було проведено коректно. З 15 лютого 2021 року позивач почав використовувати на своєму мобільному пристрої мобільний додаток «Ощад24/7». 11 вересня 2024 року позивачем додатково було встановлено на мобільному пристрої мобільний додаток «Ощад24/7» (Flumo).
Згідно з даними програмного забезпечення АТ «Ощадбанк» 11 вересня 2024 року о 17:30 відбулася реєстрація (перереєстрація) в мобільному додатку, з допомогою одноразового паролю, який було направлено 11 вересня 2024 року на фінансовий номер +38095717**98.
В подальшому з рахунку за допомогою системи дистанційного банківського обслуговування «Ощад24/7» відбулися успішні операції з переказу коштів на картку іншого банку.
11 вересня 2024 року о 17:36:06 був здійснений переказ через «Ощад 24/7» на рахунок Таскомбанк у сумі 25 000 грн та о 17:36:27 на суму 850 грн.
Зазначені операції з переказу коштів було здійснено у мобільному додатку системи дистанційного банківського обслуговування «Ощад24/7» та підтверджено біометричними даними (Face ID / Touch ID) або ж кодом доступу, який встановлюється на етапі авторизації в мобільному додатку. Вхід до системи дистанційного банківського обслуговування Mobile-банкінг «Ощад24/7» та операції з переказу коштів здійснені коректно, що можливо лише за наявності реквізитів банківської картки, СМС-паролів, Push-повідомлення, які направлялись на фінансовий телефон позивача та відомі йому.
Також відповідач вказував, що позивач, як потерпілий в кримінальному провадженні, яке зареєстроване за його заявою в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 13 вересня 2024 року, має право звернутись до винних осіб, в разі їх встановлення, з відповідним позовом.
Щодо стягнення моральної шкоди, то відповідач вважав, що позивачем вона не доведена.
Заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу, на думку відповідача, є завищеними та необґрунтованими.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Зобов'язано АТ «Державний ощадний банк України» повернути ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 25 850 грн, незаконно перераховані 11 вересня 2024 року з його банківської картки № НОМЕР_1 .
В задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача та стягнення моральної шкоди відмовлено.
Стягнуто на користь держави з АТ «Державний ощадний банк України» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалюючи рішення про повернення позивачу коштів, суд виходив з того, що користувач картки не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПIH-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Щодо вимог позову про визнання неправомірними дій АТ «Державний ощадний банк України», то така вимога, на думку суду, не є належним способом захисту порушеного права, а тому задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд виходив з того, що між сторонами склалися договірні правовідносини, які регулюються зобов'язальним правом та не передбачають стягнення моральної шкоди.
Додатковим рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 вересня 2025 року з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_2 стягнуто витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове стягнення вказаних витрат, суд першої інстанції виходив з характеру правовідносин у справі, обсягу наданих послуг адвокатом, засад розумності та справедливості та часткового задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погодившись з рішеннями суду, АТ «Ощадбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
Обґрунтовуючи свою скаргу, відповідач зазначав, що операції з переказу коштів з рахунку позивача 11 вересня 2024 року було здійснено в мережі Інтернет з використанням усіх необхідних реквізитів платіжної картки банку з правильним введенням паролів, які відомі лише власнику картки, тому відповідач не повинен нести відповідальність за дану операцію.
Зняття грошових коштів з карткового рахунку стало можливим у зв'язку з порушенням (недотриманням) позивачем вимог договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за яким клієнт зобов'язаний забезпечити/гарантувати неможливість отримання третіми особами інформації про логін, пароль, картковий пароль, а також ПІН, CVV2/CVC2, строк дії, номер картки тощо. Ризик і відповідальність за несанкціоноване використання логінів, пароля, карткового пароля несе виключно клієнт.
Позивач не надав жодного належного та допустимого доказу, що операції здійснені з вини Банку.
Відповідач звернув увагу суду на те, що позивач звернувся до контакт-центру АТ «Ощадбанк» після успішного завершення операцій, з підозрою на шахрайські списання по платіжній картці.
Також відповідач вказав, що судом першої інстанції не взято до уваги, що ініціювання переказів по картці позивача було здійснено шляхом електронної ідентифікації електронного платіжного засобу та клієнта, що свідчить про відсутність вини Банку у виконанні розпорядження клієнта щодо перерахунку коштів з рахунку позивача.
На думку відповідача, судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою те, що кошти були переведені фізичній особі ОСОБА_3 , яка була залучена судом в якості третьої особи, а не відповідачу.
Крім вказаного, відповідач зазначав, що судом першої інстанції неправильно розрахований судовий збір.
Стосовно додаткового рішення відповідач вказував, що воно є помилковим, оскільки суд першої інстанції стягнув витрати на професійну правничу допомогу, не маючи детального опису виконаної роботи адвокатом. Також він наголошував, що розмір цих витрат є завищеним та не відповідає критеріям розумності, дійсності та необхідності.
Доводи інших учасників справи
Позивачем через представника ОСОБА_4 подано відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошено на тому, що первісне та додаткове рішення суду є законними та обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
У цьому відзиві позивач просив стягнути з АТ «Ощадбанк» витрати на професійну правничу допомогу адвоката у зв'язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 3000 грн.
Фактичні обставини справи
18 листопада 2020 року ОСОБА_2 підписав заяву про приєднання №38653915/181120 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) у АТ «Ощадбанк».
На ім'я позивача в Банку було відкрито картковий рахунок в гривні України та видано платіжну картку № НОМЕР_1 .
За договором складовою його частиною є умови договору банківського рахунку, договору банківського вкладу, кредитного договору, умови надання інших послуг.
Згідно з п.3.3 договору Банк відкриває на ім'я клієнта поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (далі - карта/платіжна карта) за дебетово-кредитною схемою.
Карта була підключена до послуги СМС-інформування.
Відповідно до п.5.1 договору клієнт надав згоду на використання електронного підпису для вчинення будь-яких правочинів та/або підписання будь-яких документів, заяв, листів, повідомлень в порядку та на умовах, передбачених договором та погодився на використання електронного підпису за технологією, визначеною Банком. Висловив бажання вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналогу (у т.ч. кваліфікованого електронного підпису) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому у Банку. Клієнт визнав, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Клієнт підтвердив, що всі наступні правочини (в т.ч. підписання договорів, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або Банком з використанням електронного підпису (у т.ч. кваліфікованого електронного підпису), умови використання якого визначені у договорі.
Номер мобільного телефону повідомлений Банку позивачем, який використовувався Банком для ідентифікації клієнта, надання сервісів через контакт-центр Банку, в тому числі послуг СМС-інформування, та вважався фінансовим номером клієнта є номер +380957160798.
11 вересня 2024 року через систему дистанційного банківського обслуговування «Ощад24/7» (новий мобільний додаток FLUMO) за картковим рахунком позивача відбулись наступні успішні операції з переказу коштів (спірні операції):
- о 17:36:06 переказ через «Ощад24/7» на рахунок АТ «Таскомбанк» 25 000 грн;
- о 17:36:27 переказ через «Ощад24/7» на рахунок АТ «Таскомбанк» 850 грн.
З довідки АТ «Ощадбанк» вбачається, що встановлення мобільного додатку FLUMO 11 вересня 2024 року відбулося на інший пристрій, ніж використовувався до того.
Вищевказані перекази коштів з карткового рахунку позивача було здійснено на картку № НОМЕР_2 , емітовану AT «Таскомбанк» на ім'я ОСОБА_3 , зареєстрованим місцем проживання якої є с.Шевченко Запорізької області, що є тимчасово окупованою територією.
Згідно з довідкою AT «Таскомбанк» від 31.03.2025 кошти, які надійшли з рахунку позивача на рахунок ОСОБА_3 , станом на 20.03.2025 з рахунку не зняті.
13 вересня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено заяву ОСОБА_2 від 12.09.2024 та зареєстроване кримінальне провадження №12024152020001179 за частиною 4 статті 185 КК України. Із заяви вбачається, що 11 вересня 2024 року у період часу з 17:36 год до 18:22 год невстановлена особа вчинила крадіжку грошових коштів з банківської картки АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 у сумі 25 850 грн та з банківської карти ПАТ КБ «Приватбанк» у сумі 2799 грн, які належали ОСОБА_2 .
З протоколу допиту ОСОБА_2 в якості потерпілого в рамках кримінального провадження №12024152020001179 випливає, що 11 вересня 2024 року приблизно о 18:50 год йому на мобільний додаток «Вайбер» надійшло повідомлення від АТ «Ощадбанк» про те, що з його картки списані грошові кошти. Він спробував зайти у додаток «Ощад24/7», однак, його було заблоковано. Після цього він подзвонив на гарячу лінію Банку, де повідомив, що з його карти невідомі списують кошти та попрохав заблокувати карту. ОСОБА_2 наголошував, що він персональні дані банківської картки нікому не передавав, на підозрілі сайти не переходив, ніде не реєструвався, ні з ким підозрілим по телефону не розмовляв. Доступ до картки мав лише він, паролів нікому не передавав, навіть цивільній дружині.
Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування
Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Частина 1статті 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з вимогами ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки. Держатель платіжного інструменту є фізична особа, яка на законних підставах використовує платіжний інструмент для ініціювання платіжної операції з відповідного рахунку для виконання платіжних операцій або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного платіжного інструменту. Неналежна платіжна операція - це платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі. Неналежним платником є особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно), а неналежним отримувачем - особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі.
Стаття 38 вказаного Закону визначає, що електронні платіжні засоби використовуються для ініціювання платіжних операцій з рахунків платників.
Електронний платіжний засіб має містити реквізити, що дають змогу ідентифікувати його емітента, а також інші визначені Національним банком України обов'язкові реквізити.
У разі емісії електронного платіжного засобу для використання в платіжній системі електронний платіжний засіб має додатково містити реквізити, що дають змогу ідентифікувати відповідну платіжну систему.
Електронний платіжний засіб має відповідати вимогам щодо захисту інформації, передбаченим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.
Електронний платіжний засіб, що використовується в платіжній системі, має відповідати вимогам щодо захисту інформації, передбаченим правилами платіжної системи, з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.
Емітент має право надати електронний платіжний засіб користувачу у власність або в користування у порядку, визначеному договором про надання платіжних послуг.
Користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов'язаний: 1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; 2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом; 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв'язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.
Стаття 42 Закону України «Про платіжні послуги» передбачає, що надавач платіжних послуг платника зобов'язаний отримати згоду платника на виконання кожної платіжної операції, крім випадків, передбачених цим Законом. Порядок надання згоди на виконання платіжної операції визначається договором між платником та надавачем платіжних послуг платника. Платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання. Якщо немає згоди платника на виконання платіжної операції, - така операція вважається неакцептованою, якщо інше не передбачено цим Законом. Надавач платіжних послуг платника за виконання неакцептованих платіжних операцій несе відповідальність, передбачену цим Законом. Згода на виконання платіжної операції (пов'язаних між собою платіжних операцій) може бути надана платником надавачу платіжних послуг платника особисто, через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції або через отримувача. Згода на виконання платіжної операції (пов'язаних між собою платіжних операцій) може бути відкликана платником у будь-який час, але не пізніше настання моменту безвідкличності платіжної інструкції відповідно до цього Закону.
Згідно з статтею 68 вказаного Закону електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою.
Надавачі платіжних послуг зобов'язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції; 3) будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій).
Пунктами 136, 138, 140, 143, 144, 146, 147 Розділу VIІ «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії та еквайрінгу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління НБУ від 29 липня 2022 року №164, передбачено, що користувач зобов'язаний: 1) зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень; 2) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором.
Емітент, серед іншого, зобов'язаний повідомляти користувача про виконання операцій з використанням платіжного інструменту.
Користувач зобов'язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв'язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.
Надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов'язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов'язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).
Надавач платіжних послуг повинен сприяти власнику рахунку/держателю в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією з використанням платіжного інструменту шляхом негайного надання доступної йому інформації про таку операцію (без стягнення плати), уключаючи інформацію, отриману на його запит від надавача платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача.
Надавач платіжних послуг, який обслуговує неналежного отримувача, для встановлення правомірності платіжної операції з використанням платіжного інструменту в разі опротестування неналежної платіжної операції власником рахунку та/або держателем та/або на вимогу емітента зобов'язаний після отримання відповідного повідомлення негайно заблокувати кошти в сумі неналежної платіжної операції на рахунку неналежного отримувача на строк до 30 календарних днів.
Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків.
У постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі №176/1445/22 зазначено: «Банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
У постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №202/10128/14-ц вказано, що банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, які він не виконував або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та за необхідності відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ухвалюючи рішення про повернення позивачу Банком коштів у сумі 25 850 грн, суд виходив з того, що користувач картки не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПIH-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. За такого відповідач на підставі статті 1073 ЦК України повинен повернути позивачу вказану суму, яка була перерахована з рахунку позивача без його погодження.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
АТ «Ощадбанк» не представив суду доказів того, що ОСОБА_2 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по кредитній картці, особового рахунку, аканту, додатку «Ощад24/7» чи нового мобільного додатку FLUMO, незаконному використанні ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 11 вересня 2024 року щодо перерахування з його карткового рахунку грошових коштів на суму 25 850 грн на рахунок ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 у стислий термін повідомив Банк та правоохоронні органи про незаконні дії з його кредитною карткою.
Усе вказане у сукупності свідчить про те, що відсутні підстави стверджувати, що позивач отримав кошти у Банку для власних потреб, або вчинив дії чи бездіяльність, що призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Саме на банк, який є професійним учасником ринку надання банківських послуг, покладено обов'язок доведення того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони.
Зазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема у постановах від 17 липня 2019 року у справі №571/841/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі №753/16954/16-ц, від 02 вересня 2020 року у справі №311/634/18-ц, від 16 грудня 2020 року у справі №214/2867/18, від 27 січня 2021 року у справі №210/1242/18, від 21 квітня 2021 року у справі №751/6050/18.
Наведені у апеляційній скарзі доводи Банку про те, що спірні операції були здійснені із введенням особистої та контрольної інформації, відповідальність за схоронність якої несе клієнт, не спростовують того факту, що не є доведеним те, що позивач розголосив інформацію про персональні дані третім особам.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині оскаржуваних позовних вимог зміні або скасуванню не підлягає, бо є законним та обґрунтованим.
Щодо судових витрат
Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , який звільнений від сплати судового збору в силу вимог Закону України «Про захист прав споживачів».
З відповідача на користь держави за розгляд справи в суді першої інстанції суд стягнув судовий збір у сумі 2422,40 грн та на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.
Згідно з актом приймання наданих послуг адвокатом від 22.08.2025 ОСОБА_2 були надані такі послуги: ознайомлення з доказами, пошук релевантної судової практики - 2000 грн (2 год); складання позовної заяви - 3000 грн (3 год); складання відповіді на відзив - 1000 грн (1 год). Ставка адвоката за 1 годину роботи становить 1000 грн.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн, оскільки вони є співмірними із складністю справи, виконаними адвокатом роботами та ціною позову.
Проте, колегія суддів вважає помилковим висновок суду щодо розподілу судового збору, враховуючи часткове задоволення позову ОСОБА_2 , який є фізичною особою, та подання ним позову через «Електронний суд», що передбачає застосування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
За вказаних обставин судовий збір у справі мав становити 968,96 грн.
Враховуючи викладене, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18.08.2025 року підлягає зміні в частині розподілу судового збору у бік зменшення його розміру до 968,96 грн.
Що стосується стягнення на користь позивача з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, то колегія суддів вважає обґрунтованим їх розмір у сумі 3000 грн.
Послуги представника позивача у суді апеляційної інстанції складалися з написання відзиву на апеляційну скаргу та участі у судовому засіданні.
На думку колегії суддів, розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних робіт.
Відповідач заперечень щодо неспівмірності цих витрат складності справи та виконаним послугам не заявляв.
Керуючись ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2025 року змінити в частині розподілу судового збору, зменшивши його розмір до 968,96 грн.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2025 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про зобов'язання повернути грошові кошти та додаткове рішення цього суду від 04 вересня 2025 року залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 3000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді Т. В. Крамаренко
О. О. Ямкова
Повне судове рішення складено 08 грудня 2025 року.