Справа № 715/3477/25
Провадження № 1-кп/715/230/25
08.12.2025 селище Глибока
Глибоцький районний суд Чернівецької області
у складі головуючого судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6
перекладача ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 72025261050000020 по обвинуваченню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.201-3 КК України,-
На розгляді в суді перебуває кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.201-3 КК України.
Адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », направив до суду клопотання про скасування арешту пасажирського автобусу марки «Mercedes-Benz Travego 17», VIN НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , в якій вказує, що 26.08.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Садгірського районного суду міста Чернівці в межах досудового розслідування кримінального провадження № 72025261050000020 проведено тимчасовий доступ до речей і документів, в ході якого вилучено пасажирський автобус марки «MERCEDES BENZ» модель «TRAVEGO 17», номерний знак НОМЕР_2 , 2008 року випуску, VIN НОМЕР_1 та залишено на зберігання на складі ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Вищевказаний транспортний засіб - пасажирський автобус згідно постанови від 26.08.2025 визнаний речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні. Згідно резолютивної частини ухвали слідчого судді Садгірського районного суду міста Чернівці від 27.08.2025 року накладено арешт на майно, яке на праві власності належить транспортній компанії « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (Туреччина, місто Стамбул), з метою збереження речового доказу у кримінальному провадженні № 72025261050000020 від 15.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 201-3 КК України, який полягає у забороні відчуження та розпорядження майном, а саме на пасажирський автобус марки «MERCEDES BENZ» модель «TRAVEGO 17», номерний знак НОМЕР_2 , 2008 року випуску, VIN НОМЕР_1 . Цією ж ухвалою заборонено власнику його представникам та будь-яким іншим особам розпоряджатись та відчужувати вищезазначене майно. Таким чином, згідно вимог даної ухвали не заборонено користуватись вказаним транспортним засобом. Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що з моменту накладення арешту на вказаний транспортний засіб по теперішній час будь-яких слідчих чи процесуальних дій, судових експертиз чи інших досліджень з його використанням органом досудового розслідування не проводилось. Крім того, вилучений транспортний засіб по даний час зберігається на території ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 та не повертається власнику. Тому просить суд скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_5 від 27 серпня 2025 року та повернути майно власнику.
Прокурор ОСОБА_3 направив до суду клопотання про накладення арешту на пасажирський автобус марки «Mercedes-Benz Travego 17», VIN НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , в якому вказує, що 26.08.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Садгірського районного суду м. Чернівців проведено тимчасовий доступ до речей і документів, в ході якого вилучено пасажирський автобус марки «MERCEDES BENZ» модель «TRAVEGO 17», номерний знак НОМЕР_2 , 2008 року випуску, VIN НОМЕР_1 . Даний транспортний засіб є знаряддям вчинення вказаного кримінального правопорушення та згідно постанови від 26.08.2025 року визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні.
27.08.2025 року ухвалою слідчого судді Садгірського районного суду м. Чернівців в межах досудового розслідування кримінального провадження №72025261050000020 від 15.08.2025 року накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме на пасажирський автобус марки «MERCEDES-BENZ TRAVEGO 17», номерний знак НОМЕР_2 , що полягає у забороні відчуження та розпорядження майном. 29.09.2025 року за результатами розгляду клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_9 про скасування арешту на вказане майно винесено ухвалу про відмову в задоволенні такого клопотання. На даний час від сторони захисту, яка одночасно представляє власника майна, до органу досудового розслідування та прокуратури надходять клопотання про фактичну передачу пасажирського автобусу марки «MERCEDES-BENZ TRAVEGO 17», номерний знак НОМЕР_2 , власнику, з метою реалізації правомочності щодо користування майном. В той же час, зважаючи на завдання арешту майна, яке полягає у запобіганні можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, передача ключового доказу сторони обвинувачення для сторони захисту створює надмірні ризики для його втрати, тому просить суд накласти арешт з метою забезпечення збереження речового доказу та спеціальної конфіскації у кримінальному провадженні №72025261050000020 від 15.08.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.201-3 КК України, який полягає у забороні відчуження, розпорядження та користування майном, а саме пасажирським автобусом марки «MERCEDES-BENZ TRAVEGO 17», VIN НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , який на праві власності належить транспортній компанії « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, думку прокурора та дослідивши клопотання, дійшов висновку, що клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », підлягає задоволенню частково, а клопотання прокурора задоволенню не підлягає.
Як вбачається із клопотання, ухвалою слідчого судді Садгірського районного суду м. Чернівці від 27.08.2025 року задоволено клопотання прокурора в повному обсязі та накладено арешт на майно, яке на праві власності належить транспортній компанії « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (Туреччина, місто Стамбул), з метою збереження речового доказу у кримінальному провадженні №72025261050000020 від 15 серпня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 201-3 КК України, який полягає у забороні відчуження та розпорядження майном, а саме на: пасажирський автобус марки «Мерседес», модель «TRAVEGO 17 SHD», 2008 року випуску, VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .
Стаття 131 КПК України визначає, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Пунктом 1 ч.2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно вимог ст. 172 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає:
1) перелік майна, на яке накладено арешт;
2) підстави застосування арешту майна;
3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення;
4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно;
5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на необхідність обґрунтованого та пропорційного застосування арешту майна. Так, у рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів».
Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді на досудовому розслідуванні питання щодо арешту вказаного в клопотанні майна розглянуто та чітко визначено межі та спосіб такого арешту у вигляді заборони відчуження та розпорядження майном (про що саме і клопотав прокурор на досудовому розслідуванні), що виключає інше тлумачення такої ухвали, аніж необхідність повернення тимчасового вилученого майна власнику та надання йому подальшої можливості реалізації правомочності користування майном, яка є складовою права власності. Разом з тим, як вбачається з пояснень сторін кримінального провадження, дана ухвала виконана не була з огляду на самостійне довільне тлумачення органом досудового розслідування змісту цієї ухвали та порядку її виконання. На даний час поза увагою суду не може залишитись триваюче втручання у право на мирне володіння майном іноземної компанії, в тому числі неможливість його використання в підприємницькій діяльності компанії-власника транспортного засобу, оскільки будь-які процесуальні питання щодо арештованого майна вже входять до компетенції суду, який розглядає справу. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що будь-які підстави для зміни обсягу обмеження прав власника, який був визначений ухвалою слідчого судді чи скасування арешту до вирішення справи по суті, відсутні.
Надаючи оцінку аргументам прокурора та його клопотанню щодо необхідності накладення арешту в частині також і заборони користування транспортним засобом підприємству-власнику, суд вважає таке клопотання необґрунтованим, а пояснення прокурора щодо наявності ризику незаконного впливу на майно у разі його повернення - припущенням, оскільки збереження арешту майна в обсязі, що був визначений ухвалою слідчого судді, є достатнім і співмірним з цілями та завданнями кримінального провадження, а також здатне забезпечити виконання процесуальних рішень, які можуть бути прийняті щодо вказаного транспортного засобу судом в майбутньому. Більш того, транспортний засіб знаходиться у володінні органу досудового розслідування, починаючи з моменту його вилучення - 14.08.2025 року, тобто майже 4 місяці.
За таких обставин наведені у клопотаннях обставини щодо необхідності скасування арешту майна та накладення арешту майна є безпідставними, а дані клопотання задоволенню не підлягають.
На пiдставi викладеного, керуючись ст.ст. 98, 170, 174 КПК України,-
Клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », про скасування арешту майна - задовольнити частково.
Повернути пасажирський автобус марки «Mercedes-Benz Travego 17», VIN НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , власнику - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » («Akgunes Turizm»).
У задоволенні решти вимог клопотання відмовити.
У задоволенні клопотання прокурора Чернівецької обласної прокуратури про арешт майна - ОСОБА_10 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя