Справа № 645/7321/24
Провадження № 1-кп/645/250/25
08 грудня 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)
обвинуваченого - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора Немишлянської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за №12024221190001195 від 24.08.2024 року, обвинуваченому:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Введенка, Чугуївського району, Харківської області, українця, громадянина України, не одруженого, з неповною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на теперішній час утримується в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» раніше судимого:
01.08.2022 Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.ч.2, 3, 4 ст.187, ч.1 ст.263, ч.4 ст.296, ст.70 КК України до 10 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією майна, 29.07.2022 звільненого від відбування покарання згідно з ч.5 ст.72 КК України,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, -
В провадження суду надійшов обвинувальний акт у вищезазначеному кримінальному провадженні.
Ухвалою суду від 09.12.2024 року кримінальне провадження призначене до розгляду в підготовчому судовому засіданні.
Ухвалою суду від 25.02.2025 року обвинувальний акт призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У відношенні ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Так, під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25.09.2024 року (справа №645/5070/24, провадження №1-кс/645/1403/24) ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів. Визначено ОСОБА_4 заставу в розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн, які необхідно внести за наступними реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249; банк отримувача ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA208201720355299002000006674, до сплину терміну тримання під вартою. Вказано, що при внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти звільнити. Роз'яснено, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали. У разі внесення застави покладено на ОСОБА_4 наступні обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи та роз'яснити, що якщо підозрюваний, не виконає покладені на нього обов'язки застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
В послідуючому, запобіжний захід ОСОБА_4 неодноразово продовжувався.
Зокрема, ухвалою суду від 23.10.2025 року продовжено ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів - до 21 грудня 2025 року включно. Частково задоволено клопотання сторони захисту про зменшення обвинуваченому розміру застави. Визначено обвинуваченому ОСОБА_4 заставу у розмірі 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) грн., що становить 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яку необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області до спливу терміну тримання під вартою.
05.12.2025 року до суду надійшло клопотання прокурора Немишлянської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_3 , в якому просив продовжити відносно ОСОБА_4 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів. Також просив визначити заставу у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування клопотання прокурор посилався на обставини встановлені під час досудового розслідування та на наявність ризиків передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказує, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілу та іншого обвинуваченого у даному кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення. Ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу на теперішній час не перестали існувати. Так, враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в подальшому, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_4 усвідомлюючи, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років має реальну можливість отримати значний термін покарання у вигляді позбавлення волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; крім того ОСОБА_4 офіційно не одружений, офіційно не працює, раніше судимий; незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_6 та іншого обвинуваченого - ОСОБА_7 , так як обізнаний про місця їхнього мешкання, так як останньому були вручені копії документів допиту потерпілого, а з ОСОБА_7 вони є давніми товаришами, тому імовірна можливість, що у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу обвинувачений зможе впливати на потерпілу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, раніше судимий за аналогічні злочини, незважаючи за осудження попередніх злочинів, продовжує вчиняти аналогічні по відношенню до жінок по Немишлянському районі, тому при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під ватрою, у подальшому може продовжити вчиняти нові корисливі злочини так як буде мати змогу вільно пересуватися. Враховуючи вищевикладені обставини, прокурор вважає, що менш суворі запобіжні заходи, не зможуть забезпечити уникненню ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та виконання покладених на обвинуваченого обов'язків.
Прокурор у судовому засіданні 08.12.2025 року підтримав клопотання, з підстав викладених вище та просив його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання.
Обвинувачений ОСОБА_4 просив відмовити в задоволенні клопотання та застосувати більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі. Вказав, що прокурор не навів обґрунтувань необхідності застосування найбільш тяжкого запобіжного заходу, а вказані в клопотанні ризики не підтверджені жодним доказом. Також зазначив, що визначений розмір застави є непомірним для нього та у випадку продовження судом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив зменшити розмір застави до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Захисник також просила застосувати запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, посилаючись на те, що наведені прокурором ризики є необґрунтованими, а у випадку продовження судом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просила зменшити розмір застави до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Прокурор заперечував проти клопотань сторони захисту.
Потерпіла ОСОБА_6 та її представник адвокат ОСОБА_8 , у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись.
Заслухавши позицію сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши клопотання прокурора та додані до нього документи, суд приходить до наступного.
Як зазначено у ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).
Частиною 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Статтею 194 КПК України визначено, що підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження є: наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжні заходи як заходи процесуального примусу застосовуються до обвинуваченого з метою запобігти можливості приховатися від слідства і суду, перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні та здійсненню правосуддя, а також запобігти спробам продовжити злочинну діяльність і полягають у обмеженні свободи пересування (ст. 177 КПК України).
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного кримінального правопорушення; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
За змістом ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також відповідно до практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за процедурою, встановленою законом.
Європейський суд з прав людини роз'яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи («Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти Росії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого злочину.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування.
На переконання суду, відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризик переховування від суду на сьогодні на думку суду продовжує існувати, оскільки ймовірна можливість переховування обвинуваченого від суду підтверджується тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, передбачає, зокрема, покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.
Стосовно ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілу та іншого обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні, суд вбачає ймовірність можливості обвинуваченого незаконно впливати на учасників кримінального провадження, зокрема, оскільки обвинуваченим отримано копію обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, в яких містяться дані потерпілої та іншого обвинуваченого, тому імовірна можливість, що у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, що обвинувачений зможе впливати на вказаних учасників кримінального провадження.
Крім того, суд вважає доведеним ризик вчинити інші кримінальні правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки обвинувачений раніше був судимий, в тому числі за злочини проти власності.
Зважаючи на вказані обставини, враховуючи, що на теперішній час кримінальне провадження знаходиться в суді на стадії судового розгляду, суд вважає, що існують ризики того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.
Доводи захисника не спростовують зазначених вище висновків суду.
За таких обставин клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою суд відмовляє.
Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.
За вказаних підстав, суд дійшов висновку про необхідність продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів - до 05 лютого 2026 року включно.
Відповідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Стаття 182 КПК України чітко дає критерії для визначення розміру застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, ухвалою суду від 23.10.2025 року, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, судом було визначено заставу, достатню для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у виді 60 (шістдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та зазначені відповідні обов'язки, які має виконувати обвинувачений, у випадку внесення застави та звільнення із-під варти, тому враховуючи, що судом продовжується застосування відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, то відповідно суд роз'яснює право внесення визначеної раніше суми застави та обов'язків, у випадку внесення застави.
З приводу заявленого стороною захисту клопотання про зменшення обвинуваченому розміру застави, суд вважає його необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає, оскільки обсяг ризиків передбачених ст. 177 КПК України не зменшився.
При цьому, ухвалою суду від 23.10.2025 року було частково задоволено клопотання сторони захисту про зменшення обвинуваченому розміру застави та визначено обвинуваченому ОСОБА_4 заставу у розмірі 181 680 грн., що становить 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Доказів наявності нових обставин, які виникли після постановлення ухвали про визначення розміру застави у виді 60 (шістдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, обвинуваченим та його захисником суду не надано.
Обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави визначений у межах, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України, що відповідає тяжкості інкримінованого злочину. При цьому, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а враховуючи дані, що характеризують обвинуваченого та виходячи з обставин інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, саме застава у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити дотримання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків у випадку його звільнення з-під варти. Будь-яких даних про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків за місцем мешкання, наявність осіб на утриманні, які б гарантували належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , суду не надано. А тому, запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту, проте в цьому конкретному випадку суд дійшов переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання ним покладених судом обов'язків у справі.
У зв'язку з вищенаведеним суд відхиляє клопотання обвинуваченого та його захисника щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою та зменшення розміру застави.
Також суд не вбачає підстав для визначення обвинуваченому розміру застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів, як вказує прокурор у клопотанні, оскільки як вже було зазначено вище, ухвалою суду від 23.10.2025 року було частково задоволено клопотання сторони захисту про зменшення обвинуваченому розміру застави та визначено обвинуваченому ОСОБА_4 заставу у розмірі 181 680 грн., що становить 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, жодних доказів та обґрунтувань необхідності збільшення визначеного судом розміру застави прокурором не наведено.
Згідно зі ст. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 194, 201, 314, 315, 372 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів - до 05 лютого 2026 року.
Клопотання сторони захисту про зменшення обвинуваченому розміру застави залишити без задоволення.
Обрати раніше визначений розмір застави - 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) грн., що становить 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яку необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області до спливу терміну тримання під вартою.
Реквізити для внесення застави: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249; Банк отримувача ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача UA208201720355299002000006674.
У разі внесення застави в розмірі 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) грн. ОСОБА_4 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) повідомляти прокурора, суд про необхідність зміни свого місця проживання або місця роботи;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України, в разі їх наявності;
4) не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає без дозволу суду.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз'яснити обвинуваченому, заставодавцю, що у разі невиконання покладених на обвинуваченого обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України, та до обвинуваченого може бути застосовано інший запобіжний захід.
Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_4 та направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Немишлянський районний суд м. Харкова протягом 5 днів, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 08.12.2025 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1