Справа № 641/6536/25
Провадження № 2/645/3339/25
03 грудня 2025 року м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Сілантьєвої Е.Є.
за участю секретаря судового засідання - Нестеренко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором Кредитним договором № № 26200000427293 від 31.05.2019 р. у розмірі 37913 грн., інфляційні втрати у розмірі 636,49 грн. та 3% річних у розмірі 103,5 грн., судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 31.05.2019 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» (далі - АТ «Банк Кредит Дніпро») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 26200000427293 у відповідності до якого останній отримав кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами зі строком кредитування 12 місяців (п. 1.2 кредитного договору). Після підписання кредитного договору відповідач власним підписом засвідчив факт взяття на себе відповідного зобов'язання, а саме повернути надані в тимчасове користування кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитними коштами та комісію, що передбачена кредитним договором. Відповідно до виписки по особистому рахунку відповідача, вбачається, що АТ «Банк Кредит Дніпро» було перераховано кредитні кошти на особистий рахунок боржника як це передбачено умовами кредитного договору. 15.12.2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (далі - ТОВ «Цикл Фінанс») було укладено договір факторингу №15/12/2021, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором. На дату звернення ТОВ «Цикл Фінанс» до суду борг відповідача за кредитним договором становить 37913 грн., із яких: заборгованість по тілу кредиту: 17989,99 грн. (Сiмнадцять тисяч дев'ятсот вiсiмдесят дев'ять гривень 99 копiйок); заборгованість по відсотках: 19323,01 грн. (Дев'ятнадцять тисяч триста двадцять три гривнi 01 копiйка); заборгованість по комісії: 600 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Частинами 1, 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Після введення карантину законом були внесені зміни, зокрема до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України, та доповнено п. 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У зв'язку з вищевказаним, 3% річних та індекс інфляції нараховується за період з 15.12.2021 року по 23.02.2022 року. Заборгованість за Кредитним договором з урахуванням нарахувань за ст. 625 ЦК України становить 38652,99 грн., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 17989,99 грн. (Сiмнадцять тисяч дев'ятсот вiсiмдесят дев'ять гривень 99 копiйок); заборгованість по відсотках: 19323,01 грн. (Дев'ятнадцять тисяч триста двадцять три гривнi 01 копiйка); заборгованість по комісії: 600 грн; збитки від інфляції - 636,49 гривень; 3% річних - 103,5 гривень. У зв'язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по кредитному договору, витрати на правову допомогу та судовий збір.
Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 09.09.2025 позовну заяву направлено за підсудністю до Немишлянського районного суду міста Харкова
Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 29 вересня 2025 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судове засідання представник позивача - адвокат Кеню Д.В. не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, в позовній заяві просила справу розглядати за відсутності представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток за останнім відомим зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування). Причини неявки відповідач суду не повідомляв, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідач в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв'язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Враховуючи неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою представника позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
31.05.2019 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 26200000427293 (а.с. 29).
Відповідно до п. 1.1 в порядку передбаченому цим Договором та УДБО. Банк здійснює кредитне обслуговування поточного рахунку Клієнта № НОМЕР_1 , відкритого в банку, далі - рахунок, операції і яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (далі - Кредитна картка), шляхом встановлення ліміту Кредитної лінії у вигляді відкличної відновлюваної кредитної лінії без забезпечення (далі - Кредит) з метою проведення платежів за товари та послуги понад суми власних коштів Клієнта на Рахунку.
Згідно п.1.2. Кредитне обслуговування Рахунку здійснюється на наступних умовах:
Ліміт Кредитної лінії на дату укладання цього Договору становить - 20000.0 (двадцять тисяч гривень 00 колійок) грн., та протягом Дії цього Договору може бути змінений Банком в порядку визначеному з УДБО, при цьому максимальний ліміт Кредитної Лінії не може перевищувати 1 000 000,00 гри.
1.2.1 Строк Дії Кредитного ліміту - 12 місяців з дати встановлення Кредитного ліміту. Якщо не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії Кредитного ліміту жодна Сторін в установленому в УДБО порядку не заявить про припинений строку дії Кредитного ліміту, строк дії Кредитного ліміту продовжується на той же строк і на тих же умовах, що зазначені в цьому Договорі, подовження строку дії Кредитної лінії може здійснювати необмежену кількість разів,
1.2.3. Процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та нараховується y наступному розмірі: на строкову заборгованість за Кредитом: 48,00% річних; на прострочену заборгованість: за Кредитом: 56% річних.
Пільговий період: 66 днів.
Розмір процентної ставки протягом пільгового періоду складає - 0.01% річних.
1.3. Вартість інших послуг Банку пов'язаних з користуванням Платіжною карткою визначені в Тарифах Банку,
1.4 Реальна річна процентна ставка за Кредитом становить 58.89%.
На прикладі припущення: використання максимально можливого ліміту згідно з діючими банківськими продуктами банку: 1 000 000.00 грн.: 50% ліміту знято через банкомат Банку/ 50% ліміту - безготівковий розрахунок у дату укладання Договору: 29 травня 2019 р.; погашення ліміту протягам усього строку дії договору: оформлення картки вартістю - за наявності; Загальна вартість кредиту становить 1430428.89 грн.
2.1. Про встановлення ліміту Кредитної Лінії, розмір доступного ліміту Кредитної лінії та зміну доступного ліміту Кредитної лінії Банк повідомляє Клієнта шляхом направления SMS- повідомлення або в порядку, передбаченому УДБО.
2.2 банк нараховує проценти за користування Кредитом у валюті Кредиту на суму фактичної заборгованості за Кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році, при цьому, нараховується перший і не враховується останній день користування Кредитом, Базою для нарахування процентів є фактична заборгованість за Кредитом станом на кінець кожного операційного» дня Банку.
Ліміт Кредитної лінії (або його частина)вважається використаним з дати відображення на Рахунку суми, яка була списана (повністю або частково) в межах Кредитної лінії. У випадку зникнення простроченої суми заборгованості за Кредитом Банк продовжує нараховувати проценти за його користування у розмірі, визначеному п. 1.2.3 цього Договору.
2.3. Заборгованості за цим Договором погашається Клієнтом шляхом зарахування Обов'язкового платежу на Рахунок, визначений в п.1.1. цього Договору з 6 числа місяця, наступного за місяцем в якому був використаний Кредит до 5 числа місяця (далі - Платіжний період), що йде через один місяць після місяця в якому був використаний Кредит. Розмір обов*язкового платежу становить 2.0% від суми фактичної заборгованості за цим Договором, визначеної відповідно до умов УДБО, та суми нарахованих процентів і комісій за користування кредитом станом на останній банківський день місяця за який сплачується Обов'язковий платіж. Про розмір Обов'язкового платежу Банк повідомляє Клієнта шляхом направлення SMS- повідомлення на Основний номер телефону Клієнта: Сума Обов'язкового платежу направляється на погашення заборгованості за цим Договором у відповідній черговості погашення заборгованості встановленої в УДБО,
2.4. Для забезпечення своєчасного, погашення заборгованості за Обов'язковим платежем Клієнт зобов'язаний забезпечити надходження коштів в сумі Обов'язкового платежу на Рахунок, не пізніше 21:00 години (за Київським часом) кінцевої дати Платіжного періоду, що визначений в п. 2.3 цього Договору.
2.5. Кошти, зараховані на Рахунок Клієнта поза- межами Платіжного періоду та за умови відсутності простроченої заборгованості за цим Договором, спрямовуються Банком на погашення заборгованості за використаним Кредитом.
Відповідно до довідки від 25.08.2025 року на рахунках ТОВ "Цикл Фінанс" обліковується заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 26200000427293 від 31.05.2019 р, яка станом на 25.08.2025 року становить 37913,00 грн. (а.с. 15).
Відповідно до довідки картки обліку заборгованості за кредитним договором №26200000427293 від 31.05.2019 року станом на 25.08.2025 року заборгованість складає 37913,00 гривень, яка складається з: 17989,99 гривень - заборгованості по тілу кредиту; 19323,01гривень - заборгованість по відсоткам; 600 гривень - заборгованість по комісії (а.с. 15).
Позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором №26200000427293 від 31.05.2019 року, укладеним між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 станом на 25.08.2025 року, згідно з яким заборгованість складає 37913,00 гривень, яка складається з: 17989,99 гривень - заборгованості по тілу кредиту; 19323,01гривень - заборгованість по відсоткам; 600 гривень - заборгованість по комісії (а.с. 36).
15.12.2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро», як клієнтом, та ТОВ «Цикл Фінанс», як фактором, укладено договір факторингу №15/12/21 (а.с.17).
Згідно з п. 1.1 договору фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за оплату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кредитним договором (портфель заборгованості).
П. 1.2 договору передбачено, що внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, Фактор заміняє Клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами.
Відповідно до п. 6.2.2 права вимоги переходять до фактора з моменту набрання чинності даним договором та підписання Акту приймання-передачі прав вимоги (Додаток 3), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Перехід права вимоги відбувається шляхом підписання акту приймання-передачі права вимоги у відповідності до Додатку №3 до даного договору в день підписання Договору та набрання ним чинності.
Пунктом 6.6 договору факторингу передбачено, що фактор протягом 10 робочих днів з моменту переходу до фактора права вимоги зобов'язаний письмово повідомити боржників про відступлення права вимоги за формою згідно Додатку №5 до цього Договору (а.с.36).
Відповідно до п. 7.1 договору фактор здійснює фінансування клієнта у спосіб визначений ч. 1 ст. 1084 ЦК України шляхом купівлі у нього права грошової вимоги. В якості ціни за придбання (відступлення) прав вимоги, фактор передає в розпорядження клієнта грошові кошти в розмірі , що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 9 500 001,00 грн без ПДВ за плату.
Згідно з п. 7.2 договору фактор здійснює оплату клієнту шляхом перерахування суми, що вказана в п. 7.1 цього Договору, на вказаній у реквізитах до цього договору рахунок, в день підписання Договору та Акту приймання-передачі прав вимог.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
У статті 526ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до вимог статті 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що 31.05.2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №26200000427293, відповідно до якого отримав кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами зі строком кредитування 12 місяців. Зазначені кошти отримані відповідачем, однак встановлений договором строк не були повернуті позичальнику, що підтверджується належними та допустимим доказами та не спростовується відповідачем під час розгляду справи.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з статтею 1081ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
За договорами факторингу №15/12/2021 від 15.12.2021 року, позивач отримав право вимоги за вказаним кредитним договором.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №15/12/2021 від 15.12.2021 року ТОВ «Цикл Фінанс»» отримало від АТ «Банк Кредит Дніпро» право вимоги за договором №26200000427293 від 31.05.2019 року до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 37913 грн., із яких: заборгованість по тілу кредиту: 17989,99 грн. (Сiмнадцять тисяч дев'ятсот вiсiмдесят дев'ять гривень 99 копiйок); заборгованість по відсотках: 19323,01 грн. (Дев'ятнадцять тисяч триста двадцять три гривнi 01 копiйка); заборгованість по комісії: 600 грн.
Відповідно до п. 7.1 договору фактор здійснює фінансування клієнта у спосіб визначений ч. 1 ст. 1084 ЦК України шляхом купівлі у нього права грошової вимоги. В якості ціни за придбання (відступлення) прав вимоги, фактор передає в розпорядження клієнта грошові кошти в розмірі , що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 9 500 001,00 грн без ПДВ за плату.
Згідно з п. 7.2 договору фактор здійснює оплату клієнту шляхом перерахування суми, що вказана в п. 7.1 цього Договору, на вказаній у реквізитах до цього договору рахунок, в день підписання Договору та Акту приймання-передачі прав вимог.
Також, до матеріалів справи надано акт приймання передачі прав вимог за договором факторингу №15/12/2021 від 15.12.2021 року, що підтверджує наявність підстав позивача для звернення з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність у відповідача ОСОБА_1 кредитної заборгованості за договором №26200000427293 від 31.05.2019 року у вигляді тіла кредиту та відсотків за його користування, право вимоги на який згідно договору факторингу №15/12/2021 від 15.12.2021 року перейшло до позивача ТОВ «Цикл Фінанс».
Щодо вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 636,49 грн та трьох відсотків річних у розмірі 103,5 грн за прострочення виконання зобов'язання з суми заборгованості 37913,00 грн (тіло кредиту), які нараховані за період з 15.12.2021 по 23.02.2022, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц зробила висновок, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) зазначено, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості».
У постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Встановлено, що за умовами кредитного договору від 31.05.2019 року сторони погодили строк кредитування 12 місяців, починаючи з 31.05.2019 року по 29.05.2020 року.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач ТОВ «Цикл Фінанс» просило стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 636,49 грн та три відсотки річних у розмірі 103,5 грн, які нараховані за період з 15.12.2021 по 23.02.2022, тобто в межах строку кредитування, який сплив тільки 29.05.2024 року.
Позивач не зазначив та матеріали справи не містять доказів на підтвердження пред'явлення первісним кредитором або позивачем до відповідача вимоги, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, про дострокове повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, що було б підставою для зміни строку дії кредитного договору.
За встановлених обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості по комісії за обслуговування кредитної заборгованості за кредитним договором №26200000427293 від 31.05.2019 року, суд зазначає наступне.
В пункті 2.3 кредитного договору №26200000427293 від 31.05.2019 року про встановлення кредитного ліміту зазначено, що заборгованості за цим Договором погашається Клієнтом шляхом зарахування Обов'язкового платежу на Рахунок, визначений в п.1.1. цього Договору з 6 числа місяця, наступного за місяцем в якому був використаний Кредит до 5 числа місяця (далі - Платіжний період), що йде через один місяць після місяця в якому був використаний Кредит. Розмір обов*язкового платежу становить 2.0% від суми фактичної заборгованості за цим Договором, визначеної відповідно до умов УДБО, та суми нарахованих процентів і комісій за користування кредитом станом на останній банківський день місяця за який сплачується Обов'язковий платіж. Про розмір Обов'язкового платежу Банк повідомляє Клієнта шляхом направлення SMS- повідомлення на Основний номер телефону Клієнта: Сума Обов'язкового платежу направляється на погашення заборгованості за цим Договором у відповідній черговості погашення заборгованості встановленої в УДБО. В зв'язку з порушенням відповідачем умов договору позивачем нарахована комісія у сумі 600,00 грн.
У постанові Велика Палата Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зазначено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону N 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Умови договору, що обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законодавством, визнаються недійсними (речення перше частини першої статті 21 ЗУ «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 13 січня 2006 року).
Суд на підставі приписів статті 55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», частини першої статті 21 ЗУ «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 13 січня 2006 року, пункту 6 частини першої статті 3 та частини третьої статті 509 ЦК України може визнати недійсною умову про плату (комісію) за управління кредитом (обслуговування його), інші подібні платежі, встановлені у договорі про надання споживчого кредиту, укладеному до 13 січня 2006 року (пункти 98 та 99 Постанови у справі № 363/1834/17).
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (п. 31.29 постанови у справі №496/3134/19).
Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними (п. 32.8 Постанови у справі №496/3134/19).
Враховуючи викладене, суд вважає, що позов в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією в сумі 600,00 грн задоволенню не підлягає.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у розмірі 37 313,00 гривень, яка складається з: 17989,99 гривень - заборгованості по тілу кредиту; 19323,01 гривень - прострочена заборгованість по відсоткам.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких зокрема відносяться витрати на професійну правничу допомогу, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом встановлено, що в позовній заяві ТОВ «Цикл Фінанс» зазначало, що вони понесли у зв'язку із пред'явленням даного позову судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, які просять стягнути з відповідача. Отже, вимога щодо розподілу судових витрат на правову допомогу була заявлена до винесення рішення по суті.
Згідно зі статтею 137ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
До матеріалів справи позивач надав копію договору про надання правової допомоги №43453613 укладеного 02 січня 2025 року між ТОВ «Цикл Фінанс» та адвокатом Кеню Д.В., додаткову угоду № 26200000427293 до договору № 43453613 про надання правової допомоги 02.01.2025, акт 26200000427293 від 25.08.2025 про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом розмір якої становить 3000 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.(Постанова Великої Палати Верховного Суду справа №755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року).
Так, відповідно до положень ч.6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою п'ятою та дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Аналогічна позиція відображена в п.119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.
Заяв про зменшення витрат на правову допомогу не надходило.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог ТОВ «Цикл Фінанс» про стягнення ОСОБА_1 понесених позивачем підчас подачі позову витрат на правову допомогу.
Враховуючи характер виконаної адвокатами робіт, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем під час подачі позову.
Згідно ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжної інструкції №14354 від 03 вересня 2025 року, під час звернення до суду з позовом ТОВ «Цикл Фінанс» сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн., таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача, судовий збір, пропорційно до суми задоволених позовних вимог, у сумі 2338,43 грн.=(37313,00 х 2422,40/38652,99).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 273-275, 280-284 ЦПК України, ст.207, 525,526,536,610,627-629,638,1048,1049,1050,1054 ЦК України суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором №26200000427293 від 31.05.2019 року в розмірі 37313 гривень 00 копійок, яка складається з: 17989 гривень 99 копійок - заборгованості по тілу кредиту; 19323 гривень 01 копійок - прострочена заборгованість по відсоткам.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» судовий збір у розмірі 2338 гривень 43 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 гривень 00 копійок.
В іншій частині- відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення виготовлено 03.12.2025.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС», юридична адреса 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігора Сікорського, 8, ЄДРПОУ 43453613;
Представник позивача - Кеню Денис Васильович, адреса листування 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігора Сікорського, 8, РНОКПП НОМЕР_2 , діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 10682/10 від 25.07.2022;
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя Е.Є. Сілантьєва