05 грудня 2025 року
Справа № 642/4599/25
Провадження № 2/642/1617/25
05.12.25 м. Харків
Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Проценко Л.Г.,
за участю секретаря Гойко Т.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
До Холодногірського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №200443064 від 26.01.2016 в розмірі 91511,75 грн., зокрема: 69918,80 грн. - сума заборгованості, 15288,76 грн. - сума інфляційних втрат, 6304,19 грн. - 3% річних. Також просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Водночас позивач просив поновити йому строк позовної давності для подання позову до суду обґрунтовуючи тим, що наявність тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору, а саме спору у справі № 910/11298/16 Господарського суду міста Києва за позовом ПАТ «Банк Михайлівський» (ухвалою Господарського суду від 03 вересня 2020 року замінено на правонаступника - ТОВ «Діджи Фінанс») до ТОВ «ФК «Плеяда», ТОВ «ФК «Фагор», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України про застосування наслідків нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда», визнання недійсним договору факторингу від 20 травня 2016 року № 1, укладеного між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор», що в свою чергу унеможливлювало у межах встановленого строку звернутися з позовом до суду.
Крім того, підставами для поновлення строку позовної давності позивач зазначає ведення урядом України карантину, у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), а також введенням воєнного стану на території країни, що стало підставою для внесення відповідних змін у ЦК України та продовження строку позовної давності.
08 серпня 2025 року ухвалою суду поновлено ТОВ «Діджи Фінанс» строк позовної давності для подання позову до суду та відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено перше судове засідання на 29 серпня 2025 року. Направлено відповідачу копію ухвали про відкриття провадження та судову повістку. Відповідно до довідки АТ «Укрпошта» поштовий конверт з копією ухвали про відкриття провадження, судовою повісткою повернуто до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
У наступні судові засідання, які були призначені на 07.10.2025, 06.11.2025 та 05.12.2025 відповідач також не з'явився. На адресу місця проживання відповідача судом було направлено судові повістки, відповідно до довідки «Укрпошти» судові повістки, які адресовані на ім'я відповідача ОСОБА_1 , повернуто з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідач неодноразово подавав до суду заяви про відкладення розгляду справи, в яких повідомляв, що не згоден з позовом. Однак, відзив на позовну заяву до суду не надіслав та не направив позивачу, тому суд не може врахувати заяви ОСОБА_1 як відзив на позовну заяву поданий в порядку ст. 178 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин. Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у поданій заяві просив справу розглядати у відсутність представника ТОВ «Діджи Фінанс». Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
З врахуванням вказаного, суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
26.01.2016 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та гр. ОСОБА_1 укладено угоду № 200443064 щодо кредитування.
Відповідно до умов Кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) Банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі в розмірі 27675,75 грн., з встановленим строком користування з 26.01.2016 по 26.07.2017, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20 липня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (04212, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ: 42649746), набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16 відповідно до якої Позивач визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за кредитним договором. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів. До позовної заяви додано витяг з додатку 1 до договору від 15.06.2020 №7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладання договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості.
23 травня 2016 року згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №812 розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду. Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлений права вимоги. При цьому згода відповідного боржника (позичальника) на укладення такого договору не вимагається. Приймаючий банк набуває усіх прав та обов'язків кредитора щодо позичальника (боржника), вимоги до якого передані відповідно до договору про відступлення прав вимоги, разом із правами за договором забезпечення таких вимог. Вимогами чинного законодавства України та умовами договору факторингу не передбачена передача програмного забезпечення, що здійснює нарахування заборгованості по сплаті тіла кредиту, нарахуванню відсотків та пені, а також його детального розрахунку з формулою її формування. Це пов'язано з тим, що в разі відступлення права вимоги вже за існуючою заборгованістю Фактор, відповідно до умов договору факторингу, не має право нарахувати відсотки, комісію, неустойку що передбачені умовами кредитного договору. Таким чином, Банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк.
Станом на 24.07.2025 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором № 200443064 становить 69918,80 грн., з яких: 23064,33 грн. - заборгованість за кредитом; 46854,47 грн. - заборгованість за відсотками.
Заборгованість відповідача за кредитним договором № 200443064 розрахована станом дату укладання до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору - реєстрі кредитних договорів.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Заборгованість відповідача за кредитним договором № 200443064 від 26.01.2016 - 69918,80 грн. Сума збитків з урахуванням 3% річних - 6304,19 грн. Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 15288,76 грн. Разом заборгованість становить - 91511,75 грн.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, оцінивши докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за Кредитним договором.
Як вбачається з положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Проте, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання.
20 липня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020р., що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16 відповідно до якої позивач визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за кредитним договором № 200443064 від 26.01.2016.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
На час розгляду справи відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості, не надано власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 91511,75 грн., зокрема: 69918,80 грн. - сума заборгованості, 15288,76 грн. - сума інфляційних втрат, 6304,19 грн. - 3% річних.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів позову додано договір про надання послуг №26 від 15.02.2024, укладений між ТОВ «Діджи фінанс» (замовник) та Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» (виконавець), відповідно до якого клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Розділом 3 Договору визначено порядок здійснення розрахунків та тарифікація наданих послуг.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних ОСОБА_2 , та здійснених ним витрат, які необхідні для надання професійної правничої допомоги, розрахунку таких витрат, а також не зазначена сума, яку позивач просить стягнути з відповідача на витрати на професійну правничу допомогу.
Таким чином, позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» не надано суду доказів, що підтверджували б понесені витрати на професійну правничу допомогу, оскільки в матеріалах справи міститься виключно договір про надання послуг №26 від 15.02.2024.
На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вищезазначені витрати на правничу допомогу документально не підтверджені, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення статті 141 ЦПК України. В зв'язку із цим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору 2422,40 грн., оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 200443064 від 26.01.2016 у загальному розмірі 91511 (дев'яносто одна тисяча п'ятсот одинадцять) гривен 75 копійок, яка складається з наступних складових: суми заборгованості - 69918,80 грн., суми інфляційних втрат - 15288,76 грн., суми 3% річних - 6304,19 грн
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повне судове рішення складено 05.12.2025.
Повне найменування (ім'я) сторін по справі:
позивач: ТОВ «Діджи Фінанс», місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, ЄДРПОУ: 42649746;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Л.Г. Проценко