Справа № 642/6920/25
Провадження № 2/642/2299/25
Іменем України
08 грудня 2025 року м. Харків
Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Вікторова В.В.,
за участю секретаря Гриценко О.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м.Харкові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» в особі директора Хлопкової М.С., звернулося до Холодногірського районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.11.2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (первісним кредитором) та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №00-10074666. На виконання умов договору, кредитор надав відповідачу грошові кошти у розмірі 8400,00 грн.
Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі повертати кредит та сплачувати відсотки за користування ним. Проте, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
14.05.2025 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 14052025-МК/ЮнітКапітал , за умовами якого до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги за кредитними договорами боржників, в тому числі і за кредитним договором № 00-10074666 від 19.11.2024 року. Таким чином, позивач є новим кредитором відповідача.
Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви за кредитним договором № 00-10074666 від 19.11.2024 року становить 16200,80 грн., з яких: 8400,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 5000,80 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам; 2800,00грн. - заборгованість за штрафними санкціями.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 13400,00грн., з яких: 8400,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 5000,80 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам, а також судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2025 року будо відкрито провадження в справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ: 14360570, 49094, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 30) наступні письмові докази, які становлять банківську таємницю, а саме: чи емітувалась на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжна картка НОМЕР_3 про факт зарахування коштів на картковий рахунок - маска Картки НОМЕР_3 у період з період з 19.11.2024 по 24.11.2024 у сумі 7 000,00 грн; чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); чи є/був номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска Картки НОМЕР_3 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). У разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на картковий рахунок - маска карти НОМЕР_3, за період з 19.11.2024 по 24.11.2024 у сумі 7 000,00 грн, витребувано інформацію у вигляді: первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти Позичальника) повного номера рахунка маска Картки НОМЕР_3, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
25.11.2025 року до суду з АТ КБ «Приват Банк» надійшли витребувані судом докази.
Позивач в позові просив провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, та зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін чи відзив на позов суду не подала, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Копія ухвали про відкриття провадження по справі направлялася відповідачу за місцем реєстрації, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 січня 2023 року у справі №496/4633/18.
За таких обставин у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд розглянув справу в порядку заочного провадження на підставі наявних в ній доказів, оскільки позивач не заперечував проти такого порядку вирішення спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 1, 7ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ч. 1ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
На підставі ч. 1ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що 19.11.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (первісний кредитор) та відповідачем був укладений договір кредитної лінії № 00-10074666 у формі електронного документа. Згідно з умовами цього договору, позичальнику було перераховано 7000,00 грн, а також відповідач зобов'язувався сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту в сумі 1400,00 грн, порядок сплати якої визначено умовами кредитного договору. Кредитний договір було укладено у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора № 44765, що є належним та допустимим доказом укладення правочину між сторонами.
ТОВ «Макс Кредит» свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти у обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ПРОФІТГІД» про переказ грошових коштів та інформацією наданою на АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали про витребування доказів від 04.11.2025 року.
Відповідач, підписуючи договір за допомогою одноразового ідентифікатора, підтвердив, що ознайомився та погодився з усіма його умовами, включно з Правилами надання коштів у позику.
Згідно п. 1.5.- Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процента ставка складає 1,45%, Знижена процентна ставка становить 1%.
Згідно п. 1.6 договору кредитодавець одноразово нараховує комісію за налання кредиту у розмірі 20,00% від суми Кредиту , яка складає 1400,00 грн.. яку позичальник зобов'язаний сплатити на умовах визначених п. 3.5 цього Договору.
Пунктом 3.5 Договору визначено, що позичальник зобов'язаний здійснити оплату комісії за надання кредиту та повернути суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою повернення кредиту, а саме 14.11. 2025 року.
Сторонами погоджено, що відповідно до вимог п.2.10 Кредитодавець зобов'язаний надати кредит у дату надання/видачі Кредиту: 17 червня 2024 р. Сума Кредиту перераховується Кредитодавцем в сумі 7000,00 грн. на рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_3 .
Відповідно до п.2.5 Договору у разі погодження із запропонованими Кредитодавцем умовами Договору, Позичальник надає Кредитодавцю відповідь про повне та безумовне прийняття пропозиції Кредитодавця (акцепт) шляхом введення у відповідне поле форми на веб-сайті Кредитодавця електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатору. Введення Позичальником одноразового ідентифікатора є підписанням цього Договору відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до довідки про ідентифікацію акцепт оферти позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором): одноразовий ідентифікатор: 44765, ідентифікатор відправлено позичальнику: 19.11.2024 2:24:54 на номер телефону відповідача НОМЕР_2 .
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, вище встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 кредитного договору № 00-10074666 від 19.11.2024, а також перерахування кредиту в сумі 7000,00 грн на користь позичальника.
14.05.2025 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" укладено договір факторингу № 14052025-МК/ЮнітКапітал , за умовами якого до ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" перейшло право вимоги за кредитними договорами боржників, в тому числі і за кредитним договором № 00-10074666 від 19.11.2024 року.
Згідно з реєстром боржників до договору № 14052025-МК/ЮнітКапітал 14.05.2025 від ТОВ «МАКС КРЕДИТ» передало ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" право грошової вимоги за кредитним договором № 00-10074666 від 19.11.2024 року, загальна заборгованість (без врахування штрафних санкцій) якого складає 1344,80 грн, з яких заборгованість по основному боргу 8400,00 грн, заборгованість по відсоткам 5000,00 грн.
Згідно із п.2.1 укладеного договору, фактор зобов'язується передати клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за укладеними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Згідно із 3.1. Фактор сплачує Клієнту Суму Фінансування шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у сумі 859 245 грн. 66 коп., без ПДВ на банківський рахунок НОМЕР_4 , в AT "АСВІО БАНК", МФО банка 353489, код ЄДРПОУ Клієнта 42806643 протягом п'яти банківських робочих днів віддати підписання договору.
Згідно платіжної інструкції від 16.05.2025 року №449 ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" на виконання умов договору факторингу сплатив ТОВ «МАКС КРЕДИТ» грошові кошти у сумі 859 245 грн. 66 коп.
Як регламентовано ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження (ст.1080 ЦК України).
Оскільки сторонами дотримані умови договору факторингу, що встановлюють порядок та процедуру відступлення права вимоги за договором, суд дійшов висновку, що позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-10074666 від 19.11.2024.
Положеннями ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Суд також враховує, що заперечень стосовно нарахування комісії, пов'язаної з наданням кредиту, у розмірі 1400,00 грн. відповідачем не заявлено.
Шляхом підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором, споживач погодився з умовами про нарахування комісії за видачу кредиту та її розміром.
Матеріалами справи підтверджено та наведений платіж є разовим і позовних вимог про визнання недійсними умов основного договору кредиту, якими передбачена сплата такої комісії, позичальник не заявляв. Отже, у суду відсутні підстави для кваліфікації комісії як прояву нечесної підприємницької практики.
Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справах № 335/10295/20 від 17 вересня 2024 року, № 686/25779/13-ц від 25 червня 2025 року, яка за правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України є обов'язковою для застосування.
Враховуючи, що всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо повернення кредиту, а тому вимога щодо стягнення простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7000,00 грн. та комісії у розмірі 1400,00грн. підлягає задоволенню.
З розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування відсотків здійснене в межах строку кредиту, визначеного кредитним договором № 00-10074666 від 19.11.2024.
Суд зауважує, що зважаючи на вимоги статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували поданий позивачем розрахунок заборгованості за вищевказаним договором, а тому суд не має підстав піддавати його сумніву. Відтак, вимоги в частині стягнення 5000,00 грн заборгованості за несплаченими відсоткам за користування кредитом підлягають задоволенню.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за договором № 00-10074666 від 19.11.2024, укладеного між ним та ТОВ « МАКС КРЕДИТ», правонаступником якого є ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», в обумовлені договором строки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» підлягають задоволенню та з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за вказаним договором у розмірі 13400,80 грн., з яких: 8400,00грн. заборгованість за тілом кредиту з урахуванням комісії; 5000,00 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, за приписами частини 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Із матеріалів справи вбачається, що 10.09.2025 року між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатом Адвокатського бюро «Соломко та партнери» було укладено договір № 10/09/25-02 про надання правничої допомоги. Відповідно до вказаного договору, адвокат зобов'язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з боржника.
Крім того, 11.09.2025 року між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ » та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» було укладено додаткову угоду № 25770874713 до договору №10/09/25-02.
01.10.2025 року складений акт прийому-передачі наданих послуг, відповідно до якого адвокатом були надані юридичні послуги, за які виконавець прийняв від замовника гонорар у розмірі 7000,00 грн.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до правової позиції викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Оскільки, як зазначено вище у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Таким чином, суд вважає, що розмір гонорару адвоката у сумі 7000,00 грн. неспівмірний зі складністю справи, яка відповідно до положень ЦПК України є малозначною, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження на підставі наявних у справі матеріалів, а також часом, необхідним представнику позивача для вчинення відповідних процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн. є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 261, 526, 530, 635, 1048, 1049, 1050, 1054, 1082 ЦК України, ст.ст.10,12,76,77,81, 89, 141, 265,273, 274-279, 280-282, 354 ЦПК України, суд-
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ » (код ЄДРПОУ 73541163, місцезнаходження: 01024, м.Київ, вул.Рогнідинська, буд. 4, літ. А, оф.10) заборгованість за кредитним договором № 00-10074666 від 19.11.2024 року в загальному розмірі 13400 (тринадцять тисяч чотириста) грн. 80коп.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ » (код ЄДРПОУ 73541163, місцезнаходження: 01024, м.Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літ. А, оф.10) судові витрати на правову допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ » (код ЄДРПОУ 73541163, місцезнаходження: 01024, м.Київ, вул.Рогнідинська, буд. 4, літ. А, оф.10) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст заочного рішення складено 08.12.2025 року
Суддя В.В. Вікторов