Справа № 642/3496/25
Провадження № 6/642/159/25
Іменем України
05 грудня 2025 року Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді - Пашнєва В.Г.,
з участю секретаря - Степанової А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Котлова 76-Г корп.2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,-
До суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Котлова 76-Г корп.2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, в якій просив встановити графік сплати заборгованості у розмірі по 3 500грн щомісячно.
В обґрунтування заяви відповідач посилається на те, що його щомісячна пенчія становить 23 610грн та на його утриманні перебуває неповнолітня дитина, що ускладнює можливість одноразової сплати всієї суми боргу.
Ухвалою суду від 07.11.2025 заяву прийнято до судового розгляду.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду заяви повідомлялися своєчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі, відповідач надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, представник позивача заяви про розгляд справи за його відсутністю суду не надавав.
Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд вважає можливим провести дане судове засідання за їх відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити, виходячи із такого.
Рішенням Холодногірського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2025 року позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Котлова 76-Г корп.2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Котлова 76-Г корп.2» заборгованість по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 39 478 (тридцять дев'ять чотириста сімдесят вісім) грн 83 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Котлова 76-Г корп.2» сплачений судовий збір в розмірі 2 145 (дві тисячі сто сорок п'ять) грн 94 коп. В іншій частині позовні вимоги залишені без задоволення..
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід'ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.
У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
У справі «Півень проти України» ЄСПЛ констатував порушення статті 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдано недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відтак, невиконання судових рішень, які набрали законної сили, є неприпустимим і, виходячи з обставин цієї конкретної справи, не може бути виправданим.
Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Як вбачається з частин 1, 3, 4 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно з ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Право сторони звернутися із заявою про розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
В Рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року по справі "Войтенко проти України" (п.39) наголошено про те, що «ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (див. "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява N 22774/93, § 66, ЄСПЛ 1999-V).
Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.
Згідно із постановою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 2-1230/11 системний аналіз наведених норм свідчить про те, що при вирішенні заяви державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Доводи відповідача про те, що він отримує пенсію в розмірі 23 610грн щомісячно та має на утриманні неповнолітню дитину, що ускладнює можливість одноразової сплати всієї суми боргу - не є підставою розстрочення виконання рішення суду про стягнення заборгованості. Відповідачем не надано доказів щодо наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Посилання на фінансовий стан відповідача в даному випадку є недоречним та суд відхиляє, оскільки матеріальний стан боржника дозволяє останньому сплатити заборгованість за рішенням суду, окірм того фінансовий стан не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Крім того, суд враховує, що навіть з часу винесення рішення судом першої інстанції з 17 вересня 2025 року до цього часу відповідач не прийняв реальних заходів для погашення заборгованості перед позивачем.
Заявником не надано доказів наявності передбачених ст. 435 ЦПК України обставин, які утруднюють виконання рішення суду та можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення.
Оскільки передбачені законом підстави для надання розстрочки виконання рішення суду відсутні, суд відмовляє у задоволенні заяви.
Керуючись ст. ст. 259, 260, 435 ЦПК України, суд, -
постановив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Котлова 76-Г корп.2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвалу складено 05.12.2025.
Головуючий суддя: В.Г. Пашнєв