05 грудня 2025 року
Справа № 642/6654/25
Провадження № 3/642/1640/25
Іменем України
04 грудня 2025 року м. Харків
Суддя Холодногірського районного суду м. Харкова Гримайло А.М., за участю секретаря Антонян А.М., представника особи відносно, якої складено протокол - адвоката Тімохова О.Є., розглянувши у відкритому судовому засідання матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності :
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зовнішнього пілота (оператора) безпілотних літальних апаратів 1 відділення безпілотних авіаційних комплексів 3 взводу безпілотних авіаційних комплексів роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановила:
До суду надійшов адміністративний матеріал, складений офіцером відділення Організації охорони, патрульно-постової служби, розшуку та діяльності Військової служби правопорядку в гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_2 капітаном ОСОБА_2 на підставі протоколу про військове адміністративне правопорушення ДНХ-5295 від 11.10.2025 відносно старшого солдата ОСОБА_1 за ч. 3 ст .172-11 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ДНХ-5295 від 11.10.2025, 07.10.2025 відповідно до довідки-доповіді командира роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 від 07.10.2025 стало відомо про те, що 07.10.2025 о 08 годині 30 хвилин не прибув на точку збору для вибуття особового складу з військової частини НОМЕР_1 до нового місця служби військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_3 . В подальшому, 10.10.2025 відповідно до довідки-доповіді командира роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 від 10.10.2025 встановлено, що військовослужбовець солдат ОСОБА_1 09.10.2025 повернувся до розташування підрозділу для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . З вище вказаного, можна зробити висновок, що солдат ОСОБА_1 07.10.2025 з метою подальшого проходження військової служби не прибув на точку збору для вибуття особового складу з військової частини НОМЕР_1 до нового місця служби військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_3 та проводив час на власний розсуд. Таким чином, порушуючи законодавство України, щодо встановленого порядку проходження військової служби в діях солдата ОСОБА_1 вбачаються ознаки військового адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-11 КУпАП, а саме відсутність без поважних причин на службі в умовах воєнного стану, який введено Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, що підтверджується командира роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 про самовільне залишення місця служби від 07.10.2025 та довідкою-доповіддю командира роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 по факту повернення на місце служби від 10.10.2025.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про місце і час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 №11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, де зазначено, що згідно зі ст. 245 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
За даних обставин, з урахуванням того, що в розгляді справи про адміністративне правопорушення бере участь адвокат, який за законом має право на надання правової допомоги, надав свої повноваження, згідно яких ОСОБА_1 доручив своєму адвокату надавати правову допомогу у судових та правоохоронних органах, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 та за участю його адвоката Тімохова О.Є., оскільки положення ч. 2 ст.268 КУпАП не містять імперативного припису щодо обов'язкової участі особи в судовому засіданні під час розгляду вказаної категорії справ.
Адвокат Тімохов О.Є. у судовому засіданні просив протокол про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-11 КУпАП з додатками повернути для належного оформлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки як стверджує особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , він проходить військову службу за мобілізацією у в/ч НОМЕР_3 , яка територіально розташована не в АДРЕСА_3 . Оскільки доводи адвоката спростовуються матеріалами справи, суддею протокольно було відмовлено у задоволенні клопотання.
Крім того, адвокат Тімохов О.Є. просив викликати та допитати в якості свідків командира роти ударних безпілотних авіаційних комплексів в/ч НОМЕР_1 , головного сержанта роти ударних безпілотних авіаційних комплексів в/ч НОМЕР_1 та свідків, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суддя протокольно відмовила в задоволенні вказаного клопотання, адже воно не мстить відомостей про адреси або контактні дані свідка, які є необхідними для його належного повідомлення про час та місце судового засідання, щоб забезпечити його явку.
У судовому засіданні також протокольно суддею було відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів, оскільки таке не містить відомостей про місцезнаходження органу чи особи, яка володіє доказом, що унеможливлює виконання ухвали суду.
Адвокат Тімохов О.Є. у судовому засіданні просив закрити провадження, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування зазначив, що в матеріалах справи відсутній ключовий доказ - наказ або розпорядження, доведене до відома ОСОБА_1 , яке б зобов?язувало його прибути саме за цією адресою і саме в цей час. В матеріалах відсутній навіть рапорт безпосереднього командира - молодшого лейтенанта ОСОБА_3 за №2903, на який посилається протокол. Натомість, у справі чомусь фігурує доповідь майора ОСОБА_4 . Тобто, суду не надано доказів того, що місце служби на той момент було визначено саме за адресою вказаною в протоколі. Без доведення факту, що ОСОБА_1 знав про обов?язок бути там, склад правопорушення відсутній.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши адвоката суд доходить висновку про таке.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов'язковому порядку має бути з'ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують її відповідальність, тощо.
Відповідно до ст. 7КУпАПніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, а розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі.
Положеннями ч. 3 ст. 172-11 КУпАП закріплено адміністративну відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
У статті 1 Закону України № 1932-ХІІ від 06 грудня 1991 року «Про оборону України» надано роз'яснення терміну особливий період, яким є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абзац 5 статті 1 Закону України № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Згідно з частиною 8 статті 4 Закону України № 343-ХІІ від 21 жовтня 1993 року «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до статті 1 Закону України № 389-VІІІ від 12 травня 2015 року «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Виходячи із вищевикладеного вбачається, що особливий період охоплює собою мобілізацію, воєнний час та частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні з 24.02.2022 введений воєнний стан строком на 30 діб, який надалі продовжувався указами Президента України та триває досі. Таким чином, на даний час в Україні діє особливий період.
Положеннями ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що військовослужбовці зобов'язані свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, бути хоробрим і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.
За правилами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) .
Порядок збору та процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому, як доказ, протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку та з джерел, передбачених законом.
При цьому у справі протокол є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще й як юридичний документ акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати) , який свідчить про порушення компетентною особою поліції справи про адміністративне правопорушення, тому він є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів) .
Згідно ст. ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення. Суддя не вправі вийти за межі протоколу та самостійно розширити фабулу (об'єктивну сторону) адміністративного правопорушення, зазначену у протоколі, чи вказувати на кваліфікуючі ознаки правопорушення, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки це істотно порушує право особи на захист та не узгоджується з усталеною судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 30.05.2013 року у справіМалофєєва проти Росії(Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20.09.2016 року у справіКарелін проти Росії(Karelin v. Russia) , заява № 926/08) , згідно якій, у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Разом з тим, звертаю увагу на наступне, що жодним доказом вина ОСОБА_1 , поза розумним сумнівом не підтверджена.
На підтвердження вини ОСОБА_1 до протоколу про військове адміністративне правопорушення додано: довідку-доповідь командира роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_4 про самовільне залишення місця служби від 07.10.2025, довідку-доповідь командира роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 по факту повернення на місце служби від 10.10.2025, військовий квиток серії НОМЕР_5 , витяг з наказу та службову характеристику. Матеріалів щодо службового розслідування, інших доказів, суду не надано.
Як вбачається з протоколу, свідками правопорушення є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , проте у матеріалах справи відсутні письмові пояснення свідків.
Для наявності у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, необхідним є встановлення факту нез'явлення військовослужбовця без поважних причин у встановлений строк на військову службу у разі призначення або переведення, а також нез'явлення з відрядження, відпустки чи лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
Крім того, протокол не містить посилання на причину відсутності ОСОБА_1 в місце тимчасової дислокації.
Суд не є тим органом, який збирає докази на підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Це обов'язок органу, який складає протокол, і так само як і обов'язок доведення вини під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, також не повинна доводити свою вину чи невинуватість.
Адже діючи таким чином, суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом доведення вини, будь-яких переконливих доказів вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суду не надано, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 не вбачається складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-11 КУпАП.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 № 463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до ст. 247 КУпАП - провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
огляду на вищевикладене, оцінюючи, відповідно до ст. 252 КУпАП, надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, беручи до уваги, що органом, яким складено протокол про адміністративне правопорушення, не доведено порушення ОСОБА_1 ч.3 ст. 172-11 КУпАП, суд приходить до висновку про недоведеність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-11 КУпАП, а тому провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.247КУпАП підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 247, 252, 283-285, 287 КУпАП, суд
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3ст.172-11КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Повний текст постанови складено 05.12.2025
Суддя: А.М. Гримайло