Справа № 953/9228/25
н/п 1-кп/953/984/25
12 листопада 2025 рокум. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкові у порядку спрощеного провадження за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025226130000417 від 11.08.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроджениця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, офіційно не працевлаштованого, який не проходить військової служби, не є особою з інвалідністю, не одружений, має двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на родження, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 і фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України,
ОСОБА_3 , зловживаючи довірою ОСОБА_6 , яка сформувалася у ході тривалого спілкування, протиправно заволодів його майном за таких обставин. У липні 2025 року обвинувачений із потерпілим домовилися, що ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 продасть належний останньому автомобіль марки ЗАЗ SENS сірого кольору (номер кузова НОМЕР_1 ), державний номерний знак НОМЕР_2 , за 850 доларів США та передасть гроші власнику. 30.07.2025 року близько 14:00 за усною домовленістю ОСОБА_6 , будучи переконаний у доброчесності намірів ОСОБА_3 , добровільно передав йому через ОСОБА_7 зазначений транспортний засіб для реалізації, а обвинувачений перепродав його ОСОБА_8 і отримав за це кошти. Водночас ОСОБА_3 , діючи з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, ввів ОСОБА_6 в оману і не сплатив йому грошей за автомобіль, а отриманими від ОСОБА_8 коштами розпорядився на власний розсуд. Цим самим обвинувачений заволодів транспортним засобом ОСОБА_6 шляхом шахрайства, завдавши матеріальної шкоди на суму 850 доларів США, що за курсом НБУ на день вчинення кримінального правопорушення становило 35 521,50 грн.
Обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 надійшов до суду з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду у судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_3 надав письмову заяву, складену у присутності захисника ОСОБА_9 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Потерпілий ОСОБА_6 також надав до суду заяву про беззаперечну згоду з установленими органом досудового розслідування обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України і згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
З огляду на зазначене, оскільки учасники кримінального провадження не оспорюють встановлених органом досудового розслідування фактичних обставин справи, у тому числі щодо розміру завданої кримінальним проступком матеріальної шкоди і цивільного позову, обізнані із правовими наслідками застосування передбаченої ст. 302 КПК України спеціальної процедури, суд, переконавшись у добровільності їх позицій, вважає за необхідне розглянути обвинувальний акт у спрощеному провадженні без проведення судового засідання.
Дослідивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку у межах висунутого звинувачення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, тобто шахрайство.
Обираючи обвинуваченому вид і міру покарання, суд керується такими нормами матеріального права.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Під час обрання винній особі заходу примусу суд, як передбачено п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, дані про особу винного й обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання. У розумінні наведеної правової норми критеріями визначення тяжкості правопорушення є класифікація, наведена у ст. 12 КК України, а також особливості конкретного злочину чи проступку.
Оцінюючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення відповідно до наведених вище орієнтирів, суд бере до уваги, що вчинене ОСОБА_3 діяння згідно з ч. 2 ст. 12 КК України є кримінальним проступком і обставин, які б підсилювали тяжкість скоєного порівняно з типовими діяннями, що кваліфікуються за відповідною кримінально-правою нормою, за результатами судового розгляду не встановлено.
Бере суд до уваги і відомості, що характеризують особу ОСОБА_3 у загальносоціальному плані. Зокрема, обвинувачений має вищу освіту, однак офіційно не працевлаштований, не проходить військової служби, утримує двох малолітніх дітей, на диспансерних наркологічному і психіатричному обліках не перебуває. Не є особою з інвалідністю.
Окрім наведеного, обвинувачений раніше не судимий, проте раніше багаторазово притягувався до адміністративної відповідальності за ст. ст. 130 і 126 КУпАП. Наведені дані суд враховує як такі, що характеризують особу ОСОБА_3 з точки зору потенційної суспільної небезпеки (а. с?28-33, 78).
Як обставину, що відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України пом'якшує покарання, суд враховує щире каяття ОСОБА_3 , про що зазначено в обвинувальному акті.
Обставин, які б відповідно до ст. 67 КК України обтяжували покарання, у справі не встановлено.
У санкції ч. 1 ст. 190 КК України законодавець передбачає такі альтернативні покарання:
- штраф від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- громадські роботи на строк від двохсот до двохсот сорока годин;
- виправні роботи на строк до двох років;
- пробаційний нагляд на строк до трьох років;
- обмеження волі на строк до трьох років.
Оскільки ОСОБА_3 офіційно не працює і не має власних законних джерел доходу, водночас утримує двох неповнолітніх дітей, суд не знаходить підстав для висновку, що покарання у виді штрафу може бути виконано за рахунок обвинуваченого і не створить для нього та його сім'ї надмірний матеріальний тягар. Крім цього, як видно з матеріалів справи, штраф раніше неодноразово накладався на ОСОБА_3 у порядку реалізації адміністративної відповідальності, і низка стягнень цього виду не були виконані. З огляду на зазначені обставини у своїй сукупності суд не вважає відповідне покарання пропорційним, а також ефективним і доцільним для досягнення мети, визначеної у ч. 2 ст. 50 КК України.
З причин відсутності в обвинуваченого працевлаштування щодо нього не може бути застосоване і покарання у виді виправних робіт, яке згідно з ч. 1 ст. 57 КК України відбувається за місцем роботи засудженого і полягає у здійсненні з його заробітку щомісячних відрахувань у розмірах та впродовж строку, встановлених судом у визначених законом межах.
Водночас, на переконання суду, та обставина, що обвинувачений раніше багаторазово притягувався до адміністративної відповідальності і не виконував накладених на нього стягнень, зумовлює необхідність застосування заходу примусу, який би передбачав контроль його поведінки.
З огляду на викладене суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді пробаційного нагляду. У межах санкції ч. 1 ст. 190 КК України суд визначає мінімальний строк цього заходу примусу, враховуючи, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, має міцні соціальні зв'язки, у вчиненому проступку повністю визнав провину, щиро розкаявся, і обставин, які б обтяжували покарання чи підсилювали тяжкість скоєного у межах даної кримінально-правової кваліфікації, за підсумками судового розгляду не встановлено.
Зазначене вище покарання суд вважає пропорційним, співмірним, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Потерпілий ОСОБА_6 пред'явив у кримінальному провадженні цивільний позов про відшкодування йому завданої кримінальним правопорушенням майнової шкоди на суму 35 521, 50 грн.
Вирішуючи позовні вимоги, суд керується такими нормами процесуального і матеріального права.
У ч. 1 ст. 128 КПК України законодавець надає потерпілому право пред'явити у кримінальному провадженні цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Як унормовано у частині 5 цієї ж статті, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається за правилами, встановленими КПК України. Водночас якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Як унормовано ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на підставі ст. 22 ЦК України має право на їх відшкодування. У розумінні частини 2 цієї статті збитками є:
1)витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2)доходи, які б особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Розмір матеріальної шкоди - збитків, завданих ОСОБА_6 внаслідок вчинення кримінального проступку, зазначений в обвинуваченні, яке суд визнав доведеним, і не оспорюється учасниками судового процесу, у тому числі зі сторони захисту.
З огляду на зазначене позовні вимоги потерпілого про відшкодування зазначеної шкоди є обґрунтованими і підлягають задоволенню на підставі ст. 128 КПК України, ст. ст. 22, 1166 ЦК України.
Витрат на залучення експерта та інших процесуальних витрат у справі не понесено, речові докази відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався і правових підстав для його обрання, враховуючи застосований щодо ОСОБА_3 вид покарання і процесуальні позиції сторін, суд не знаходить.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та призначити покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.
На підставі п. п. 1 - 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відбування покарання такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Початок строку відбування покарання обчислювати з дня прибуття і поставлення засудженого на облік за місцем відбування покарання.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, 35 521 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот двадцять одну) грн. 50 коп.
Вирок може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення остаточного рішення судом апеляційної інстанції.
Учасникам судового провадження надіслати копію вироку.
Суддя ОСОБА_1