Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 2-др/733/17/25
Єдиний унікальний №733/2691/24
Іменем України
05 грудня 2025 року Ічнянський районний суд Чернігівської області
у складі:
головуючого судді Карапиш Т.В.
за участю секретаря Чигрин Л.М.,
представника заявника
Товариства з обмеженою
відповідальністю
Агропромислова компанія «МАГНАТ» Ткаченка Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ічня заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «МАГНАТ» - адвоката Ткаченка Дмитра Анатолійовича про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи № 733/2691/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «МАГНАТ» про усунення перешкод у користуванні майном шляхом повернення земельної ділянки та скасування рішення реєстратора,
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «МАГНАТ» - адвокат Ткаченко Д.А. звернувся до суду із заявою про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи № 733/2691/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «МАГНАТ» про усунення перешкод у користуванні майном шляхом повернення земельної ділянки та скасування рішення реєстратора, в якій зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. Крім того, відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04.11.2025 року у відкритому підготовчому судовому засіданні позовну заяву було залишено без розгляду згідно п. 5 ч.1 ст. 257 ЦПК України, оскільки представник позивачки до початку розгляду справи по суті звернувся до суду з заявою про залишення поданої ним позовної заяви без розгляду.
Представник відповідача зазначає, що чинне законодавство не містить визначення поняття «необґрунтовані дії позивача», тому для розуміння вказаного поняття слід виходити з дозволених меж реалізації прав та виконання обов'язків учасниками судового процесу, а тому, на його думку, під необґрунтованими діями позивача можна розуміти зловживання позивачем своїми процесуальними правами, що стало підставою для залишення позову без розгляду. Учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо нього має бути формалізовано. Неявка позивача в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом. Також про це може свідчити систематичне відкладення розгляду справи з боку представника позивача.
Позивачка ухилялась від прибуття до суду для участі в судових засіданнях, жодного разу не повідомила про причини неявки та не заявила клопотання про розгляд справи за її відсутності, а представник позивача систематично подавала клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, а саме: 13.01.2025 року, 23.04.2025 року, 15.05.2025 року, 19.06.2025 року, 08.07.2025 року, 29.09.2025 року, що свідчить про наявність необґрунтованих дій позивачки.
Просив вимогу про компенсацію понесених відповідачем ТОВ АК «МАГНАТ» витрат в розмірі 20000,00 гривень задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 на користь відповідача ТОВ АК «МАГНАТ» витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 20000,00 гривень.
03.12.2025 року до Ічнянського районного суду Чернігівської області представником позивачки ОСОБА_1 - адвокатом Дуденок О.О. через систему «Електронний суд» подано заперечення на клопотання (заяву), в якій остання просить відмовити відповідачу у задоволенні заяви про стягнення з позивача 20000,00 грн., судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, вказуючи на те, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами. Відповідач не подав суду доказів, які підтверджують, що дії позивача були необґрунтованими, недобросовісними та призвели до зайвих витрат з боку відповідача.
Заявник - представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «МАГНАТ» - адвокат Ткаченко Д.А. в судовому засіданні подану заяву підтримав та просив її задовольнити із зазначених у ній підстав.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Дуденок О.О. в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Дуденок О.О. надала суду заяву, в якій просила суд провести судове засідання по справі без її участі та позивачки ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що не працює програма «ВКЗ», а також просила при розгляді справи врахувати подане нею заперечення.
Вивчивши заяву та додані до неї матеріали, заслухавши представника заявника, суд приходить до наступного висновку.
Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною першою статті 4 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Статтею 59 Конституції України гарантується право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно із ч.1, ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч.ч. 5, 6 ст.142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно Постанови Верховного Суду України від 31.01.2022 року у справі № 462/1026/19, для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 листопада 2020 року у справі № 359/9512/17 зробив висновок, що з системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142, частини дев'ятої статті 141 ЦПК України вбачається, що необґрунтовані дії позивачів як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивачів, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Судом встановлено, що ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04.11.2025 року у відкритому підготовчому судовому засіданні позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «МАГНАТ» про усунення перешкод у користуванні майном шляхом повернення земельної ділянки та скасування рішення реєстратора залишено без розгляду згідно п. 5 ч.1 ст. 257 ЦПК України.
Представником відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «МАГНАТ» - адвокатом Ткаченком Д.А. заяву про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи № 733/2691/24 подано через систему «Електронний суд» подано 10.11.2025 року, що відповідає вимогам ст. 123, ч. 3 ст. 124 ЦПК України, згідно яких перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 270 ЦПК України, заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
У зазначеній ухвалі питання про розподіл між сторонами судових витрат не вирішувалося.
Заявник, обґрунтовуючи подану заяву, вказує, що необґрунтовані дії позивачки стали підставою для залишення позову без розгляду, оскільки неявка позивача в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом, про що також може свідчити систематичне відкладення розгляду справи з боку представника позивача. Позивачка ухилялась від прибуття до суду для участі в судових засіданнях, жодного разу не повідомила про причини неявки та не заявила клопотання про розгляд справи за її відсутності, а представник позивача систематично подавала клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, а саме: 13.01.2025 року, 23.04.2025 року, 15.05.2025 року, 19.06.2025 року, 08.07.2025 року, 29.09.2025 року, що свідчить про наявність необґрунтованих дій позивачки, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. 3. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. 4. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Відповідно до матеріалів справи, представником позивачки ОСОБА_2 - адвокатом Дуденок О.О. під час розгляду справи на стадії підготовчого судового засідання дійсно подавалися заяви про відкладення судових засідань, які містили докази поважності неможливості явки останньої в судові засідання, зокрема:
- 13.01.2025 року (клопотання від 10.01.2025) - у зв'язку з її участю цього ж дня в якості представника відповідача по справі № 927/1068/24 в Господарському суді Чернігівської області. Крім того, 13.01.2025 року до суду надійшло клопотання і від представника відповідача ТОВ АК «МАГНАТ» Ткаченка Д.А. про відкладення розгляду справи у зв'язку із його участю цього ж дня в іншій справі № 910/9881/24 в Господарському суді міста Києва (а.с. 32-40);
- 23.04.2025 року (клопотання від 21.04.2025 року) - у зв'язку з її участю цього ж дня в якості захисника обвинуваченого по справі № 539/4532/23 в Лубенському міськрайонному суді Полтавської області (а.с. 48-51). Крім того, 23.04.2025 року до суду надійшло клопотання і від представника відповідача ТОВ АК «МАГНАТ» Ткаченка Д.А. про відкладення розгляду справи у зв'язку із його участю цього ж дня в іншій справі в Північному апеляційному господарському суді;
- 15.05.2025 року (клопотання від 14.05.2025 року) - у зв'язку з її участю цього ж дня в якості захисника обвинуваченого по справі № 742/6630/23 (а.с. 56);
- 19.06.2025 року (клопотання від 18.06.2025 року) - у зв'язку з її участю цього ж дня в якості захисника обвинуваченого по справі № 585/4295/19 в Роменському міськрайонному суді Сумської області (а.с. 67-69);
- 08.07.2025 року (клопотання від 08.07.2025 року) - у зв'язку із неможливістю з'явитися в судове засідання (а.с. 73);
-29.09.2025 року (клопотання від 27.08.2025 року) - у зв'язку з її участю цього ж дня в якості захисника обвинуваченого по справі № 742/1430/25 в Прилуцькому міськрайонному суді Чернігівської області (а.с. 87-90).
Слід зауважити, що у даній справі судом не було встановлено зловживання процесуальними правами з боку позивачки чи її представника, до останніх не застосовувалися будь-які заходи у зв'язку із зловживанням правами та позовну заяву залишено без розгляду саме за заявою позивачки, а не через зловживання нею процесуальними правами.
У Постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 741/1681/17 Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу у зв'язку із закриттям провадження у справі, визначено, що законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача (ч. 5 ст. 142 ЦПК України). При цьому звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55,124 Конституції України, та є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову, а добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивачки, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивачки, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи висловлення явної неповаги до суду чи учасників справи (постанова Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 761/27076/19).
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 року у справі № 521/3011/18, вирішуючи вимоги відповідача про компенсацію здійснених ним витрат на правничу допомогу, суд виходив з того, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу; з системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142, частини дев'ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином суд прийшов до висновку, що стороною відповідача не доведено обставин та не надано на їх підтвердження доказів, які б дали змогу зробити висновок про необґрунтованість дій позивачки по справі, що зумовили понесення відповідачем заявлених до стягнення витрат, що в свою чергу виключає можливість для задоволення заяви про їх компенсацію із застосуванням ч. 5 ст. 142 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 133, 142, 260-261, 268 ЦПК України, суд, -
В заяві представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «МАГНАТ» - адвоката Ткаченка Дмитра Анатолійовича про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи № 733/2691/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія «МАГНАТ» про усунення перешкод у користуванні майном шляхом повернення земельної ділянки та скасування рішення реєстратора - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Т. В. Карапиш