Справа № 766/6886/24
н/п 2/766/1612/25
18.11.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючої судді Шестакової Я.В.,
за участі секретаря Сивкович О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Генічеської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки, -
Керівник Генічеської окружної прокуратури Херсонської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із вказаним позовом в якому просить припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6522185200:01:004:008 площею 7,4229 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Генічеської територіальної громади Генічеського району Херсонської області (раніше Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області), право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.06.2018 за номером 26571179 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 41554188) шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області. Розподіл судових витрат здійснити відповідно до статті 141 ЦПК України.
В обґрунтування позову зазначено, що 07.06.2018 року КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 , яка є громадянкою російської федерації, з кадастровим номером 6522185200:01:004:0083 площею 7,4229 га на території Генічеської територіальної громади Генічеського району Херсонської області (раніше Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області) на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серія та номер: ВМЕ 610082, виданий 18.06.2009 року приватним нотаріусом Сочинською Л.С.
Виявлено, що ОСОБА_1 , будучи іноземною громадянкою, упродовж року після набуття та реєстрації права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 2018 року до моменту подання позову) не відчужила її, а відтак, прокуратура вважає, що наявні підстави для її конфіскації у власність держави. Враховуючи виявлені порушення, обласною прокуратурою на адресу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області надіслано запит про надання інформації щодо проведення перевірок за викладеними фактами та щодо вжитих заходів до конфіскації (припинення права) зазначеної земельної ділянки, шляхом звернення до суду з відповідними позовними заявами або повідомити про причини невжиття цих заходів. Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області листом від 10.04.2024 року окружну прокуратуру повідомлено, що перевірки щодо набуття права власності та правомірності користування ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим номером 6522185200:01:004:0083, Головним управлінням не проводились, у зв'язку з чим заходи щодо конфіскації (припинення права) на зазначену земельну ділянку не вживались.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 17.06.2024 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
02.10.2024 року представником Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Новікова М.М. через підсистему ЕСІТС «Електронний суд» подано додаткові пояснення по справі. Відповідно до змісту зазначених пояснень, Головне управління Держгеокадастру в Херсонській області не заперечує щодо задоволення позовної заяви прокурора у справі з урахуванням відсутності бездіяльності останнього у питанні припинення права власності відповідачу на земельну ділянку сільськогосподарського призначення шляхом її конфіскації.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 09.01.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представником позивача подано заяву про розгляд справи за відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Представник Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи ГУ ДГК в Херсонській області повідомлено належним чином, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не подала, жодних заяв та клопотань до суду не надіслала. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в порядку ст.128 ЦПК України, шляхом оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України.
Процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору не скористалася. Документів, що підтверджують поважність причин її відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.
За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні за відсутності учасників справи та ухвалення судового рішення немає.
У зв'язку з цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст. 223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Виходячи з викладеного, а також враховуючи положення ст.130 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає, що відповідач належним чином повідомлена про дату та час судового розгляду справи, отже суд, з урахуванням положень ч. 4 ст.280 ЦПК України, за згодою позивача розглядає справу в заочному порядку.
Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд установив наступні обставини.
Статтями 13,81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено наступні фактичні обставини, що підтверджуються доказами.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 362685036, 07.06.2018 року за громадянкою російської федерації ОСОБА_1 , державним реєстратором Комунального підприємства «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради Мустафаєвим Ф.А. зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6522185200:01:004:0083 площею 7,4229 га.
Відповідно до копії листа Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 10.04.2024 року №10-21-0.6-1155/2-24, перевірки щодо набуття права власності та правомірності користування ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим номером 6522185200:01:004:0083, Головним управлінням не проводились, у зв'язку з чим заходи щодо конфіскації(припинення права) на зазначені земельні ділянки не вживались.
Разом із цим, Херсонською обласною прокуратурою виявлено порушення статей 13, 14, 41 Конституції України, статей 80 ,81, 145 Земельного кодексу України, при використанні ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки.
Положення статей 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Положеннями статтей 13, 14 Конституції України визначається, що земля та інші природні ресурси є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Правовий режим земельних відносин, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування земельними ділянками визначаються законами.
За змістом положень ст. 41 Конституції України, ст. ст.319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об'єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.
Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 374 ЦК України суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов'язки суб'єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держав (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Статтею 2 ЗК України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
За змістом частини четвертої статті 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.
У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
Аналіз вище вказаних норм права у їх системному взаємозв'язку дає підстави для висновку, що якщо власник земельної ділянки, який відповідно до закону зобов'язаний відчужити її протягом певного строку, однак не виконав такого обов'язку, то орган, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, звертається до суду з позовом про конфіскацію вказаної земельної ділянки. За наслідками розгляду такого позову суд ухвалює рішення про конфіскацію земельної ділянки або відмову у її конфіскації. Рішення суду про конфіскацію земельної ділянки в подальшому є підставою для продажу цієї земельної ділянки на земельних торгах.
Подібні висновки щодо застосування положень статті 145 ЗК України містяться у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 683/22/23 (провадження № 61-14939св23), від 12 березня 2025 року у справі № 568/823/23 (провадження № 61-13216св24), від 07 травня 2025 року у справі № 686/196/23 (провадження № 61-15032св24).
Статтею 354 ЦК України передбачено, що до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом.
Частиною п'ятою статті 84 ЗК України передбачено, що держава може набувати право власності у разі конфіскації земельної ділянки.
Конфіскація є примусовою підставою припинення права власності на майно. Конфіскація за рішенням суду є підставою для припинення права власності на землю.
Разом з тим, згідно з частинами першою, другою статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України керується змістом самої протиправної дії, її антисоціальним характером, а також значущістю порушених прав і свобод людини та громадянина внаслідок вчинення такого правочину.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 910/4932/19, від 25 березня 2021 року у справі № 911/2961/19, від 31 січня 2024 року у справі № 461/8830/17, від 16 лютого 2024 року у справі № 917/1173/22.
У постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-1528цс15 зроблено висновок про те, що статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси.
Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. Водночас категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.
З огляду на зазначене, Верховний Суд України виснував, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави. Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Питання застосування статті 228 ЦК України досліджувалося і Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16 лютого 2024 року у справі № 917/1173/22, у якій зазначено, що необхідно враховувати логіку викладу норм у цій статті в цілому, а саме закладену там ієрархію цінностей: у частині першій йдеться про охоплені категорією публічного порядку цінності засадничого значення для суспільства, які є очевидними (у балансі приватного і публічного інтересів тут з очевидністю переважає загальний, публічний інтерес настільки, що існування приватного інтересу може навіть не визнаватись); натомість у частині третій йдеться про інтереси держави, суспільства, його моральні засади, які підлягають встановленню, оцінці і, якщо вони переважатимуть приватний інтерес, на задоволення якого був укладений правочин, він може бути визнаний недійсним.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 924/971/23 підкреслила, що у правовій державі інтереси держави повинні відповідати інтересам суспільства та не можуть їм суперечити. Ті з інтересів суспільства, які становлять власне його фундамент, становлять публічний порядок. Тобто інтереси суспільства і публічний порядок співвідносяться як родове і видове поняття: забезпечення публічного порядку завжди в інтересах суспільства, однак не все, що становить інтерес суспільства, становить публічний порядок. Його становлять лише фундаментальні цінності.
Для цінностей, які охоплюються категорією публічного порядку, також характерна більша стабільність. Як правило, відсутня соціальна дискусія стосовно зміни цих цінностей, а держава без ініціювання такої дискусії не може навіть законом втрутитись у них. Кожен член суспільства як колективний носій цих засадничих цінностей, що становлять публічний порядок, усвідомлює їх значення. Очевидність цих цінностей для кожного члена суспільства обумовлює те, що правочин, який їх порушує, є нікчемним, тобто будь-яка особа може дійти висновку про його недійсність без потреби у рішенні суду, яким би той визнавав його недійсним, зважуючи приватний і публічний інтереси. До таких цінностей безумовно належать суверенітет, територіальна цілісність і конституційний лад держави, безпека життя і здоров'я населення, основоположні права і свободи людини.
Землі сільськогосподарського призначення дійсно є особливо цінною категорією, національним багатством і перебувають під особливою охороною закону. Тому вони можуть підлягати конфіскації у визначених законом випадках. У цьому саме проявляється публічний інтерес.
Невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений Земельним кодексом України строк є підставою для припинення права власності на земельну ділянку у судовому порядку, а не автоматично.
Застосування конфіскації зумовлює настання, зокрема, таких правових наслідків як припинення інших (аніж право власності) цивільних прав. Оскільки конфіскація є примусовою підставою припинення права власності на майно і набуття державою права власності, не залежить від прав попереднього власника, інші права (речові, зобов'язальні) стосовно майна, що конфісковане, повинні припинятися в результаті припинення права власності.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 , будучи іноземним громадянином, 07.06.2018 набула право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,4229 га, кадастровий номер 6522185200:01:004:0083, що розташована на території Генічеської територіальної громади Генічеського району Херсонської області, та впродовж року добровільно їх не відчужила (кінцеві строки сплинули 07.06.2019 року). У зв'язку з цим, право власності на цю земельну ділянку підлягає припиненню шляхом її конфіскації за рішенням суду.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Генічеської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційна розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено повністю, тому з відповідача на користь Херсонської обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,10,12,13,77-83,89,141,258-259,263-265 ЦПК України, ст.22, 80, 81, 130, 145 Земельного кодексу України,
Позов керівника Генічеської окружної прокуратури в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки - задовольнити у повному обсязі.
Припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6522185200:01:004:0083 площею 7,4229 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Генічеської територіальної громади Генічеського району Херсонської області (раніше Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області) право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.06.2018 року за номером 26571179 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 41554188) шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Генічеської окружної прокуратури 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Найменування сторін:
Позивач: Генічеська окружна прокуратура, адреса: 75500, Херсонська обл., м. Генічеськ, вул. Миру, буд. 48; місцезнаходження: 54052, м. Миколаїв, просп. Богоявленський, 314; 54005, м. Миколаїв, вул. Інженерна, буд. 6. ЄДРПОУ 0485112022.
Позивач: Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Серпова, 3, ЄДРПОУ 39766281.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 18.11.2025 року.
Суддя Я.В.Шестакова