Справа № 638/5216/25
Провадження № 2/638/3969/25
Іменем України
05 грудня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Шишкіна О.В.,
за участю секретаря судового засідання Лозової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», від імені якого діє представник Полетаєва Тетяна Юріївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2025 року АТ «СЕНС БАНК», від імені якого діє представник Полетаєва Тетяна Юріївна, за допомогою системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначило, що 11.01.2023 року відповідач звернувся до АТ «СЕНС БАНК» з метою отримання банківських послуг. Того ж дня підписанням оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500741714 відповідач запропонував Банку укласти Угоду про надання споживчого кредиту, підставою якої є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ АТ «СЕНС БАНК», що укладений між ним та Банком. 11.01.2023 року шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500741714 Банк прийняв пропозицію відповідача на укладення Угоди про надання споживчого кредиту № 500741714 від 11.01.2023 року. У Додатку № 1 до угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг. Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача. Документи були підписані Позичальником аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «1571» шляхом направлення 11.01.2023 року на номер 380990979990.
Кредитний договір укладено на наступних умовах: тип кредиту - «Кредит готівкою»; сума кредиту - 194155,55,00 грн; процентна ставка - 12,99 % річних, тип ставки - фіксована; строк кредиту - 84 місяці; дата повернення кредиту - 11.01.2023 року; порядок повернення кредиту - графік платежів: до 11 числа кожного місяці з 1 по 12 по 3725,18 грн, з 13 по 24 по 4501,80 грн., з 25 по 84 по 2472,58 грн. , комісійна винагорода від 0,1 % до 1,0% від суми кредиту.
Позичальник отримав кредит, проте не виконав взяті на себе зобов'язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним. Загальна заборгованість згідно з угодою № 500741714 від 11.01.2023 року становить 250250,90 грн, з яких: за кредитом - 194155,55 грн по відсотках - 45028,41 грн., по комісії - 11066,94 грн.
З метою захисту майнових прав АТ «СЕНС БАНК» звернулося до суду з цим позовом, в якому просило суд стягнути із відповідача на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість в сумі 250250,90 грн, з яких: за кредитом - 194155,55 грн по відсотках - 45028,41 грн., по комісії 11066,94 гргн. Стягнути із відповідача та користь АТ «Сенс Банк» судові витрати: 3003,01 грн сплаченого судового збору та 20244,70 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 15 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.
У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у зв'язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних доказів відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
В судове засідання сторони не з'явилися, про судове засідання повідомлені належним чином. Представник позивача просив розглядати справу без участі представника. Відповідач причини неявки в судове засідання не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.
Враховуючи положення ч. 3 ст. 131, п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд вважає, що неявка належним чином повідомлених сторін не перешкоджає розгляду справи, у зв'язку з чим розгляд справи проведено за відсутністю учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до положень п. 4 ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ч. 1 ст. 280 ЦПК України). У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явився, відзиву на позовну заяву не подав, тому суд, зі згоди позивача, вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11.01.2023 відповідач звернулся до АТ «Сенс Банк» з Офертою на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500741714, в якій запропонував укласти Угоду про надання споживчого кредиту на наступних умовах: Тип кредиту - «Кредит готівкою»; Сума кредиту - 194155.55 грн; Процентна ставка - 12.99%% річних; Тип ставки - фіксована, процентна ставка може бути змінена шляхом укладення відповідної додаткової угоди; Строк кредиту - 84 місяці. Опис послуги: надання споживчого кредиту - грошових коштів, що надаються Банком позичальнику на споживчі цілі на строк та під процент визначений Угодою про надання споживчого кредиту, що укладається між Банком та Позичальником на підставі Договору та відповідно до його вимог.
Згідно з п. 2. Оферти Дата повернення Кредиту - 11.01.2030 року. Для повернення заборгованості за Угодою відповідач пропонує використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку (далі - Рахунок), ЄДРПОУ 23494714.
Пунктом 3 Оферти передбачено, що Кредит надається Позичальнику для: Опис послуги: - повернення заборгованості за кредитним договором 631171259 від 2019-05-29 року. Розмір - 33301,25 гривня, спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «СЕНС БАНК», ЄДРПОУ 23494714, - повернення заборгованості за кредитним договором 631739221 від 2021-07-27 року. Розмір - 160854,30 гривні, спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в АТ «СЕНС БАНК», ЄДРПОУ 23494714.
Також позичальник запропонував в Додатку №1 до цієї Угоди, що є невід'ємною частиною Угоди, визначити: детальний розпис складових загальної вартості кредиту реальної річної процентної ставки; графік платежів з повернення Кредиту, сплати процентів за його користування; сум комісійної винагороди та інших платежів за Угодою. Зазначила, що підписанням електронним підписом цієї Оферти я свідчу про отримання всієї інформації про умови кредитування.
11.01.2023 АТ «СЕНС БАНК» прийняло пропозицію відповідача на укладення Угоди про надання споживчого кредиту №500741714 від 11.01.2023 на аналогічних умовах кредитування, що підтверджується Акцептом пропозиції на укладання Угоди про надання споживчого кредиту №500741714.
Крім того, з аналогічними умовами кредитування відповідач ознайомився в Паспорті споживчого кредиту від 11.01.2023.
У Додатку № 1 до Угоди про надання кредиту №500741714 від 11.01.2023 року міститься Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг, відповідно до якого позичальник зобов'язаний до 11 числа кожного місяця вносити платежі. Pозмір мінімального щомісячного платежу з 1-го по 12-й міс. - 3725.18 грн.; з 13-го по 24-й міс. - 4501.80 грн.; з 25-го по 84-й міс. - 5472.58 грн.
Відповідно до Довідки про ідентифікацію вих. № 2850565, ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_4 , підписав договір № 500741714 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора: Текст повідомлення для проведення ідентифікації «Shanovniy Kliente! Kod 1571
pidtverdzennia zgody na kredit.Suma kredytu 194155.55 grn na 84 mis. Richna stavka 12.99%, Rozmir platezhu , komisiya za obslug. kredytnoi zaborgovanosti ta efektyvna stavka vidpovidno do umov dogovoru. Kod die do 11-01-2023 10:49:05 89Opz+r3okI»; дата відправки позичальнику - 11.01.2023; Номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор - 380990979990.
Таким чином, між сторонами, шляхом підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, в електронній формі укладено кредитний договір - Угоду про надання споживчого кредиту №500741714 на наступних умовах: Тип кредиту - «Кредит готівкою»; Сума кредиту - 194155.55 грн; Процентна ставка - 12.99%% річних; Тип ставки - фіксована, процентна ставка може бути змінена шляхом укладення відповідної додаткової угоди; Строк кредиту - 84 місяці. Опис послуги: надання споживчого кредиту - грошових коштів, що надаються Банком позичальнику на споживчі цілі на строк та під процент визначений Угодою про надання споживчого кредиту, що укладається між Банком та Позичальником на підставі Договору та відповідно до його вимог.
11.01.2023 на банківський рахунок відповідача НОМЕР_1 зараховано грошові кошти у розмірі 194 155,55 грн, призначення платежу «Надання кредиту за кредитним договором №500741714 вiд 11.01.2023», що підтверджується Меморіальним ордером № 1538510627від 11.01.2023.
Зарахування грошових коштів 11.01.2023 на банківський рахунок № НОМЕР_1 підтверджується також Випискою по особовим рахункам (ф.281) з 11.01.2023 по 24.10.2024, сформованою 24.10.2024 16:02 год.
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного позивачем, станом на 24.10.2024, заборгованість відповідача за кредитним договором № 500741714 від 11.01.2023, складає 250250,90 грн, з яких: за кредитом - 194155,55 грн по відсотках - 45028,41 грн., по комісії - 11066,94 грн.
04 березня 2025 року представник АТ «СЕНС БАНК» засобами поштового зв'язку надіслала відповідачу Вимогу про усунення порушень від 17.05.2024 та 21.02.2025.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).
За змістом частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Зі змісту Кредитного договору від 11.01.2023 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, він оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Враховуючи зміст кредитного договору та довідки про ідентифікацію, судом встановлено і не викликає сумніву, що кредитний договір був підписаний позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «1571», надісланим на номер телефону НОМЕР_5 . На переконання суду, без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, такий договір не був би укладений.
Такий висновок суду узгоджується з висновками, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.
Договір містить паспортні дані, податковий номер, номер засобів зв'язку, поштову та електронну адресу відповідача.
Таким чином, договір був вчинений сторонами в електронній формі, яка відповідно до ст.207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.
Таким чином, долучені позивачем до позовної заяви виписки з рахунків відповідача, які містять відомості про рух коштів по банківських рахунках відповідача, записи про операції, здійснені протягом операційного дня, свідчать про отримання кредитних коштів відповідачем, користування ними, здійснення часткового погашення суми, а тому є належними та допустимими доказами, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором № 500741714.
З наданих позивачем доказів встановлено, що відповідач свої зобов'язання, передбачені кредитним договором, а саме обов'язок з повернення тіла кредиту та сплати процентів у строки та в розмірах, передбачених договором, виконав неналежним чином, у зв'язку з чим має перед кредитором у зобов'язанні прострочену заборгованість.
При цьому, відповідач, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надав суду доказів належного, тобто відповідно до умов кредитного договору, виконання своїх зобов'язань, не надав власного контррозрахунку заборгованості, підтвердженого відповідними належними та допустимими доказами.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76 ЦПК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).
Одним із способів захисту майнових прав відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України є примусове виконання обов'язку в натурі.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № 500741714 порушено майнові права АТ «СЕНС БАНК», тому наявні підстави для судового захисту цивільних прав позивача в обраний ним спосіб, у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі та стягує із відповідача на користь АТ «СЕНС БАНК» заборгованості за Кредитним договором № 500741714 у загальному розмірі 250250,90 грн.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений останнім судовий збір у розмірі 3003,01 грн.
Щодо інших судових витрат на професійну правничу допомогу.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З поданих позивачем разом з позовною заявою доказів вбачається, що під час розгляду цієї справи АТ «СЕНС БАНК» надавалася правнича допомога адвокатом Полетаєвою Тетяною Юріївною, що підтверджується такими доказами:
- Договором про надання послуг № 1006 від 28 січня 2025 року, відповідно до п. 3.1. якого за надання послуг замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі: - за підготовку і подання позовної заяви до суду - 375,00 грн; - за отримання рішення суду - 225,00 грн; - комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85 %.
- Довіреністю № 023786/25 від 03 лютого 2025 року;
- Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, серія СМ № 000605 від 08 липня 2019 року.
Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві позивач одночасно зазначив, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу (правову) допомогу складає 20244,70 грн, та просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу.
Таким чином позивачем виконано вимоги ч. 1 ст. 134, ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування виходить з критерію реальності та необхідності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Проте суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21.
Оцінюючи надані позивачем докази в підтвердження обсягів понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що перелік послуг, зазначений у договорі, відповідають критеріям дійсності та необхідності, однак при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд також виходить з того, що ця справа, з огляду на предмет та підстави позову, сталість законодавство та судової практики щодо спірних правовідносин, не є спором значної складності та не потребувала дослідження великого обсягу доказів та витрачання значного обсягу часу для подання цього позову.
Доводи представника відповідача про недоцільність залучення позивачем адвоката не заслуговують на увагу, оскільки АТ «СЕНС БАНК» є юридичною особою приватного права, а тому незалежно від наявності чи відсутності в його штаті професійних юристів не обмежене у праві на отримання правової допомоги та відшкодування її вартості.
На підставі викладеного, з урахуванням категорії справи, ціни позову, значення справи для сторін, рівня складності спірних правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, обсягу та змісту поданих стороною позивача документів, принципів співмірності, розумності та пропорційності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу грошових коштів у розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 131, 133, 137, 141, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», від імені якого діє представник Полетаєва Тетяна Юріївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, заборгованість за кредитним договором № 500741714 від 11.01.2023, а саме: 194155,55 грн - заборгованість за тілом кредиту, 45028,41 грн - заборгованість за відсотками, 11066,94 - заборгованість по комісії, а всього заборгованість у розмірі 250250,90 грн (двісті п'ятдесят тисяч двісті п'ятдесят гривень 90 копійок).
Стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк», судовий збір у розмірі 3003,10 грн та інші судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, а всього судові витрати у розмірі 8003,10 грн (вісім тисяч три гривні 10 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено позивачем безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: АТ «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя О.В. Шишкін