612/578/25
3/612/286/25
08 грудня 2025 року селище Близнюки
Суддя Близнюківського районного суду Харківської області Лобановська С.М., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від начальника СПД № 1 Лозівського районного ВП ГУНП в Харківській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
17.07.2025, о 18 годині 49 хвилин, по вул. Свободи в селищі Близнюки Лозівського району Харківської області, ОСОБА_1 , керував мотоциклом Geon Scrambler 250, д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» під відеофіксацію. Вищенаведеними діями ОСОБА_1 порушив п.п. «а» п. 2.9. ПДР України.
09.09.2025 до суду надійшли пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Чередниченка Ю.В., в яких останній зазначив, що працівник поліції при оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення не оголосив належним чином ОСОБА_1 всіх ознак алкогольного сп'яніння, які нібито були виявлені у ОСОБА_1 . Крім того, зазначив, що працівником поліції під відеозапис ОСОБА_1 були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, однак не було поставлено запитання: чи зрозумілі йому дані права. Також звернув увагу суду на те, що відеозапис не є безперервним та складається з 5-ти епізодів, які є короткочасними та не охоплюють всієї події. Крім того, вказав, що ОСОБА_1 після того, як працівники поліції вдруге запитали у нього: чи не бажає він щоб обстеження на наявність алкогольного сп'яніння було проведено у відповідному медичному закладі, останній заявив, що він все ж таки бажає, щоб дане обстеження було проведено в медичному закладі, але це залишилося поза увагою.
В судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Чередниченко Ю.В., в судове засідання також надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Не зважаючи на невизнання ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, факт правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 17 липня 2025 року серії ЕПР1 № 394598, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 17.07.2025, згідно якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, що зафіксовано відеозаписом на DVD - R диску, письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 , розпискою ОСОБА_2 про отримання від працівників поліції мотоциклу Geon Scrambler 250, д.н.з. НОМЕР_2 , яким 17.07.2025 керував ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння.
Суд критично ставиться до позиції ОСОБА_1 щодо невизнання вини, оцінюючи її як бажання уникнути встановленої законом відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, так як винність останнього підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні зазначених вище доказів, які є логічними, послідовними та узгоджуються між собою.
Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що зазначені вище докази та дії працівників поліції оскаржувались під час складання протоколу про адміністративне правопорушення в порядку КАС України або до керівництва поліції з метою проведення службової перевірки. Також суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 , в якій останній вказав, що провину у вчиненні адміністративного правопорушення визнає повністю, заяв та доповнень до протоколу не має. Вказана заява підписана ним власноручно 17.07.2025.
Отже, твердження, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, оскільки є суб'єктивними, тобто незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу, внаслідок чого суд позбавлений процесуальної можливості їх врахувати.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно п. 2.9.а ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з вимогами п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону, суд бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Також суд при прийнятті даної постанови застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів сторони захисту), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04), що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Доводи адвоката Чередниченка Ю.В. про те, що відеозапис з нагрудної камери поліцейського не є безперервним, а також, що ОСОБА_1 після того, як працівники поліції вдруге запитали у нього: чи не бажає він щоб обстеження на наявність алкогольного сп'яніння було проведено у відповідному медичному закладі, останній заявив, що він все ж таки бажає, щоб дане обстеження було проведено в медичному закладі, не приймаються до уваги, так як на відеозаписі зафіксовано цілком всю подію фіксації правопорушення, сама якість зйомки є достатньою та такою, що виключає жодні сумніви щодо оцінки тих подій, які на запису зафіксовано. Розпаковка відеозапису на окремі файли на відеоносії, долученому до протоколу про адміністративне правопорушення, обумовлена його суто технічними властивостями. Зазначені відеозаписи надані відповідними посадовими особами та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення в якості доказів, що є обов'язковим відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Посилання адвоката Чередниченка Ю.В. на те, що після роз'яснення ОСОБА_1 прав, передбачених ст. 63 Конституції України та положень ст. 268 КУпАП, працівник поліції не поставив запитання: чи зрозумілі йому дані права, є безпідставними та спростовуються даними вищенаведеного протоколу, в якому останньому було роз'яснено зазначені права, що підтверджується його особистим підписом. Крім того зазначене підтверджується відеозаписом, який наявний в матеріалах справи. Твердження адвоката Чередниченка Ю.В. щодо ігнорування працівниками поліції заяви ОСОБА_1 стосовно проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі спростовуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи, де зафіксована згода ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» під відеофіксацію.
Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що інші доводи представника ОСОБА_1 - адвоката Чередниченка Ю.В., не впливають на висновки суду щодо встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні та є юридично не вирішальними.
Приймаючи до уваги викладене, роблю висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст. 34 КУпАП обставини, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, відсутні.
Згідно ст. 35 КУпАП обставини, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, відсутні.
Матеріалами справи підтверджується, що гр. ОСОБА_1 , має посвідчення водія серії НОМЕР_3 , яке під час складання протоколу не вилучалось.
При накладенні стягнення суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що обтяжують та пом'якшують відповідальність, та вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст.40-1 КУпАП підлягає стягненню з особи, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, судовий збір в розмірі, передбаченому п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 249, 251, 252, 280, 283, 284, 285, 294 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Штраф підлягає оплаті у 15-денний строк (Призначення платежу: *;21081300; протокол від 17 липня 2025 року серії ЕПР1 № 394598; отримувач ГУК Харківськ обл/Харківобл/21081300, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача UA168999980313020149000020001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Харківського апеляційного суду через Близнюківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього може бути застосоване подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
У разі несплати штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч. 1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Суддя С.М. Лобановська
08 грудня 2025 року