Справа № 522/20266/25-Е
2/583/1787/25
08 грудня 2025 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Ярошенко Т.О.
з участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка у загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики,
Короткий зміст позовних вимог.
Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що 05.01.2022 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_1 надав відповідачу грошові кошти в сумі 198 460 грн, що за погодженням сторін прирівняні до іноземної валюти, що за курсом НБУ на день укладення договору позики визначено 7221 доларів США. Згідно п.2 договору позики повернення позиченої суми повинне проходити в готівковій формі, в м.Києві, в доларах США, згідно з графіком повернення грошових коштів в такому порядку: 05.02.2022 року - 66148 грн, еквівалент 2407 доларів США, 05.03.2022 року - 66148 грн, еквівалент 2407 доларів США, 05.04.2022 року - 66148 грн, еквівалент 2407 доларів США. На даний час відповідач не виконав своїх зобов'язань, грошові кошти позивачу не повернуті. На підставі вищевикладеного просить стягнути з відповідача грошові кошти за договором позики 298 732,77 грн еквівалентно 7221 доларів США, пеню в розмірі 189 197,42 грн еквівалентно 4573,30 доларів США, 155,55 грн еквівалентно 3,76 доларів США, а всього стягнути 11798,06 доларів США, що становить еквівалент 488 085,74 грн.
Процесуальні дії у справі.
04.11.2025 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, надали письмову заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи повідомленим про розгляд справи в установленому законом порядку, про що в матеріалах справи мається довідка про доставку електронного документу в особистий електронний кабінет в підсистемі Електронний суд, в судове засідання не з'явився, відзиву в установлений законом строк не подав, будь-яких заяв від нього не надійшло. За таких обставин суд вважає за можливе розгляд справи проводити у його відсутність.
У відповідності до норм ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви суду.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Установлено, що 05.01.2022 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_1 надав відповідачу грошові кошти в сумі 198 460 грн, що за погодженням сторін прирівняні до іноземної валюти, що за курсом НБУ на день укладення договору позики визначено 7221 доларів США(а.с.32).
Згідно п.2.1 договору позики визначено графік повернення грошових коштів в такому порядку: 05.02.2022 року - 66148 грн, еквівалент 2407 доларів США, 05.03.2022 року - 66148 грн, еквівалент 2407 доларів США, 05.04.2022 року - 66148 грн, еквівалент 2407 доларів США.
Згідно п.5 договору у разі несвоєчасного повернення позичальником грошових коштів, згідно графіку виплат, позичальник сплачує позикодавцю за кожен день прострочення неустойку у розмірі 10 % від планового місячного платежу.
В установлений договором строк кошти за договором позики відповідачем не повернуто.
Відповідно до положень статей 526,530,598,599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).
Таким чином, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046,1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
З наданого позивачем договору позики вбачається, що між сторонами був укладений договір позики від 05.01.2022, відповідно до яких відповідач зобов'язався повернути позивачу борг в такому порядку: 05.02.2022 року - 66148 грн, еквівалент 2407 доларів США, 05.03.2022 року - 66148 грн, еквівалент 2407 доларів США, 05.04.2022 року - 66148 грн, еквівалент 2407 доларів США.
Відповідно до правової позиції, сформованої Верховним Судом України у постанові від 02 липня 2014 року за наслідками розгляду справи N 6-79цс14, відповідно до норм ст. ст.1046,1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду зазначає, що нею висловлена правова позиція з цього приводу, яку викладено у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), за якою Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Доказів належного виконання зобов'язань відповідачем, а саме повернення ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 7221 доларів США до суду не подано.
Відтак, враховуючи, що позичальник своїх зобов'язань із повернення суми позики не виконав, суд висновує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми боргу за договором позики в розмірі 7221 доларів США.
За змістом ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно дост. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Оскільки умови договір позики в установлений строк не виконані, то з відповідача слід стягнути пеню в розмірі 189 197,42 грн еквівалентно 4573,30 доларів США, та 3% річних - 155,55 грн еквівалентно 3,76 доларів США. Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком, оскільки він здійснений у відповідності до норм чинного законодавства.
Звертаючись до суду з даним позовом представник позивач просив стягнути суму боргу за договором позики в розмірі 11798,06 доларів США, що еквівалентно станом на 02.09.2025 року становить 488 085,74 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16 (провадження № 14-81цс24) формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України констатує, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
Враховуючи, що представник позивача не заявляв стосовно стягнення заборгованості за договорами позики у гривневому еквіваленті до офіційного курсу долара станом на день ухвалення судового рішення, тому суд не виходить за межі позовних вимог.
Висновок суду.
Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюю зібрані у справі докази в цілому, так і кожний доказ окремо, який міститься у справі, з урахуванням принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, з урахуванням наданих доказів, суд дійшов висновку, що в даному випадку позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо судових витрат.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позову, на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати відповідно до положень ст. 141 ЦПК України в розмірі 4880,86 грн.
Представником позивача в позові зазначалось про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 14300 грн, однак доказів понесення таких витрат суду не надано.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 5, 7, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 263-265, 272, 279, 280-284, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 05.01.2022 в розмірі 11798,06 доларів США, що еквівалентно станом на 02.09.2025 року становить 488 085,74 грн.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 4880,86 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення. В разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 08.12.2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Охтирського
міськрайонного суду Т.О. Ярошенко