Справа № 683/3856/24
2/683/316/2025
27 листопада 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого судді Лугового О.М.
за участі секретаря судового засіданняГрадомської Д.Р.,
позивача за первісним позовом/
відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,
представника (в режимі
відеоконференції) ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідача за первісним позовом/
позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 ,
представника (в режимі
відеоконференції) ОСОБА_5 ,
представника органу опіки та
піклування Франківської районної
адміністрації Львівської міської ради Андрусишина Ю.О.,
представник органу опіки
та піклування виконавчого
комітету Старокостянтинівської
міської ради Лубчинської Н.Л., Сторожук О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові цивільну справу №683/3856/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради про визначення місця проживання дітей, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради про визначення місця проживання дітей,
встановив:
13 грудня 2024 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 , третя особа: орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, служба у справах дітей виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради про визначення місця проживання дітей.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що в період шлюбу ОСОБА_1 із ОСОБА_4 , у них народилися діти - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29 липня 2024 року, даний шлюб розірвано. Після розірвання шлюбу діти фактично були зареєстровані разом з матір'ю, але не проживали, за адресою: АДРЕСА_1 . З березня 2024 року по теперішній час, попри постійні суперечки сторін про місце проживання дітей, діти здебільшого проживають з батьком, який повністю несе витрати на їх харчування, дозвілля, одяг та взуття, та інші поточні потреби. ОСОБА_4 психологічно впливає на дітей, намовляючи їх проти батька, водночас систематично залишає дітей без належного нагляду та догляду одних в орендованій квартирі, у зв'язку з перебування її в інших містах або зайнята переїздами на орендовані квартири. На прохання ОСОБА_1 не залишати дітей одних та залишити їх з ним на будь який термін поки матір, з її слів кудись поїде у своїх справах, вона відмовляється. ОСОБА_1 вважає, що визначення місця проживання дітей з батьком відповідатиме інтересам дітей, так як, тільки ОСОБА_1 виявляє необхідну увагу до них та турботу, забезпечує їх комфортними умовами проживання. На підставі викладеного, ОСОБА_1 позивач просить суд визначити місце проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 разом із батьком - ОСОБА_1 .
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 08 січня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви зазначених в мотивувальній частині даної ухвали.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 січня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено дату підготовчого засідання.
11 лютого 2025 року до суду надійшла зустрічна позовна заява від адвоката Салашник Г.І. яка діє в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, служба у справах дітей виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради про визначення місця проживання дітей.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що дійсно в період шлюбу ОСОБА_1 із ОСОБА_4 , у них народилися діти - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сім'я до 2017 року проживала в м.Старокостянтинів, а згодом з березня 2017 року почали проживати в м.Львів. Згідно рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29 липня 2024 року, даний шлюб розірвано. 14 березня 2024 року ОСОБА_4 забрала свої речі та з'їхала квартири в якій проживали спільно з ОСОБА_1 та дітьми, і вже 25 березня 2024 року орендувала квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що є в пішій доступності до школи дітей, щоб дітям було комфортно і недалеко добиратися. В даній квартирі є повністю обладнаний простір для дітей різної статті, а саме 2 кімнатна квартира повністю облаштована для проживання та потреб дітей. Дана квартира є тимчасовим помешканням. Зазначає, що ОСОБА_4 є власником квартири за попереднім договором від 09.08.2022 року укладеним між ОСОБА_4 та ТОВ «Львівська будівельна компанія контракт». Крім того, зазначає, що ОСОБА_4 офіційно працює та отримує стабільний дохід якого достатньо для утримання дітей у разі визначення місця проживання дітей разом з матір'ю, окрім цього матір здатна надати дітям всебічне виховання. Має можливість приділяти достатньо уваги розвитку та вихованню дітей, займається їх дозвіллям та самостійним розвитком поза школою. Як з'ясувалося згодом, ОСОБА_1 вчиняє дії, які свідчать про його особисту зневагу, неприязнь до матері його дітей, зокрема за його вказівками, його представник звертається до органів ювенальної поліції з постійними скаргами і наклепами на ОСОБА_4 щодо неналежного догляду за дітьми, а також до органу опіки та піклування виконавчого комітету Франківської районної адміністрації Львівської міської ради із скаргами щодо неналежного виконання своїх батьківських обов'язків матір'ю дітей. Однак дані факти спростовуються відповідями на данні скарги, згідно яких відсутнє підтвердження даних обставин та подій. Беручи до уваги постійні перекручування подій, подання недостовірної інформації, наклепи, батько дітей може подавати дітям неправильний приклад, щодо в подальшому може мати негативний вплив на їх розвиток як особистостей і негативно впливати на світосприйняття та поведінку дітей. Заперечує стосовно того, що визначення місця проживання дітей з батьком, який демонструє подібні прояви зневаги до матері його дітей, відповідатиме інтересам дітей. На підставі викладеного, ОСОБА_4 просить суд визначити місце проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 разом із матір'ю - ОСОБА_4 .
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 11 лютого 2025 року зустрічну позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу за зустрічним позовом строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків зустрічної позовної заяви зазначених в мотивувальній частині даної ухвали.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 08 квітня 2025 року прийнято до провадження зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради про визначення місця проживання дітей, об'єднавши в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, Служба у справах дітей виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради про визначення місця проживання дітей, та присвоїти загальний номер №683/3856/24, провадження №2/683/316/2025.
08 квітня 2025 року ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області вирішено замінити третю особу - Служба у справах дітей виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради та залучити орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради в якості третьої особи до участі в даній справі.
30 липня 2025 року ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляді по суті.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 15 серпня 2025 року залучено до участі у справі під час надання пояснень неповнолітніх дітей психолога Ліцею №46, ім.В.Чорновола Львівської міської ради.
Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі. В задоволенні зустрічного позову просив відмовити в повному обсязі.
Представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - адвокат Акімова О.О., в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі. Щодо задоволення зустрічного позову просила відмовити в повному обсязі.
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_4 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі. Просила відмовити в задоволені первісного позову.
Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом - адвокат Салашник Г.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі. Щодо задоволення первісного позову просила відмовити в повному обсязі. 03 червня 2025 року подала до суду додаткові пояснення (узагальнення) згідно яких зазначила, що доводи сторони позивача з первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ґрунтуються виключно на довільному трактуванні фактичних обставин справ і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростуванню, а також обставини викладені стороною позивача за первісним позовом та відповідачем за зустрічним позовом не відповідають дійсності, не є підтверджені доказами та не спростовують доводів і вимог зустрічної позовної заяви.
23 червня 2025 року від представника позивача за первісним позовом та представника відповідача за зустрічним позовом адвокатом Акімовою О.О. подано до суду заперечення на додаткові пояснення (узагальнення) згідно яких остання просила залишити без розгляду та не враховувати подані стороною відповідача додаткові узагальнені доводи по відзиву на зустрічну позовну заяву у даній справі через необґрунтованість і безпідставність.
Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради - Лубчинська Н.Л. в судовому засідання підтримала висновок органу опіки та піклування, згідно якого, орган опіки та піклування, не заперечує щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю, ОСОБА_4 .
Представник органу опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради - Андрусишин Ю.О., в судовому засідання підтримала висновок органу опіки та піклування, згідно якого, орган опіки та піклування, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_6 : тиждень з матір'ю - ОСОБА_4 , тиждень з батьком - ОСОБА_1 .
В судовому засіданні діти ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , повідомили, що бажають проживати разом з батьком, бо він їх любить і турбується про них. Батько не забороняє їм спілкуватись та бачитись з мамою. А останнє бачились з мамою в січні 2025 року. Мама в школу не приходила, одяг не купувала. Усім, що їм потрібно забезпечує батько. Батько ходить з ними у кіно, готує їсти, приходить у школу, крім того приходив на урок доброчесності і виступав там.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників справи, покази свідків та пояснення дітей, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 04.03.2014 року та серії НОМЕР_2 від 30.11.2012 року.
Відповідно до копії рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29 липня 2024 року, шлюб зареєстрований 11 серпня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Кам'янець-Подільському Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (актовий запис №546), було розірвано.
Згідно довідки №01/318 та №01/319 від 26.11.2024 року, судом встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно навчаються в АДРЕСА_3 .
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 25.07.2022 року, судом встановлено, що ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстровані по АДРЕСА_1 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №399510304 від 16.10.2024 року, судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_9 , на підставі договору купівлі-продажу №90 посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Сарело Т.П. від 01.02.2022 року.
Відповідно до копії витягу з військово-облікового документу із застосунку Резерв + судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , має відстрочку по мобілізації до 24.02.2026 року.
ОСОБА_1 є фізичною-особою підприємцем з 2024 року, що підтверджується податковою декларацією платника єдиного податку ФОП, згідно якої обсяг доходу за три квартали 2024 року становить 5 917874,29 грн.
Відповідно до наявних в матеріалах справи акту обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_2 від 22.10.2024 року, умови проживання добрі, помешкання умебльоване та технічно оснащене. На момент візиту в помешканні присутня мати, двоє дітей, бабуся та дідусь. Для виховання та розвитку дитини створені такі умова: для проживання та навчання дітей відведено окрему кімнату де наявні спальні місця, одяг та взуття по сезону, канцелярське приладдя, стіл для виконання домашнього завдання. З моменту розлучення ОСОБА_4 не спілкується з ОСОБА_1 .. ОСОБА_4 проживає за даною адресою згідно усного договору оренди від 25.03.2024 року, працює менеджером з персоналу Інтернет магазину «Розетка». Діти проживають з батьком та матір'ю по чергово (тиждень через тиждень). Міститься позначка про те, що дана інформація в акті про обстеження місця проживання зазначена зі слів ОСОБА_4 . Крім того, на момент проведення обстеження в помешкані присутні фрукти, солодощі, приготовлена їжа (борщ), продукти харчування.
З обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_6 від 01.11.2024 року, встановлено, що квартира умебльована, облаштована необхідними меблями, у задовільному санітарному стані, чисто, прибрано. Для дітей відведено окрему кімнату з дворівневим ліжком, наявний комп'ютер, шафа, комод, наявні продукти харчування, місце для навчання та відпочинку. За даною адресою проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Помешкання орендоване (на підтвердження, чого в матеріалах справи міститься копія договору про безоплатне користування квартирою (позички) від 06.04.2021 року), діти проживають почергово тиждень з татом, тиждень з мамою.
Згідно висновку про роз'яснення спору щодо визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_6 №260001-вих-34983 від 11.03.2025 року, судом встановлено, що попередньо між батьками було досягнуто усної згоди щодо почергового проживання дітей, а також те, що в обох батьків створені належні умови для проживання дітей та наявний самостійних дохід, Франківська районна адміністрація Львівської міської ради вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : тиждень з матір'ю - ОСОБА_4 , тиждень з батьком - ОСОБА_1 .
Свідок сторони позивача за первісним позовом: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зазначили, що діти проживають разом із ОСОБА_1 , він постійно проводить час з ними, бере активну участь в їх вихованні. Діти дуже люблять батька. ОСОБА_1 забезпечує дітей усім необхідним, додатково дає дітям кишенькові кошти на їх потреби. Коли діти хворіють він займається їх лікуванням. Їм не відомо чи ОСОБА_4 (мати дітей) прижає до них. Зазначили, що в них склалось враження, що у дітей з'явилася якась образа до мами.
Свідок сторони позивача за зустрічним позовом: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зазначили, що внуки проживають в м.Львів з батьком з березня 2025 року. Мати дітей проживає в м. Старкостянтинів разом з ними. Востаннє матір бачила дітей в березні 2025 року. Діти не відповідають на дзвінки. В травні їздили до м.Львів аби побачитись із дітьми, однак діти злякались та не захотіли бачитись. До Служби у справах дітей чи до суду щодо визначення способу участі у вихованні внуків не зверталися. Мати ОСОБА_4 з дітьми по телефону не спілкується.
У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно статті 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, усупереч яким не можуть здійснюватись батьківські права.
Отже, найкращі інтереси дітей повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків (правовий висновок Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року в справі № 6-1945цс17).
При визначенні місця проживання дитини судами необхідно встановлювати не лише наявність або відсутність виняткових обставин, коли дитина має бути розлучена зі своєю матір'ю чи батьком, а крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку іншим обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Відповідно до частини 1 статті 160 Сімейного Кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
У відповідності до ч. 1, 2 статті 161 Сімейного Кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини 1 статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно до частини 4 статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Крім того, в статті 3 даної Конвенції вказано, що «якнайкращі інтереси дитини» мають відігравати визначальну роль при вирішенні питань щодо місця її проживання з одним із батьків.
Із системного тлумачення частини 1 статті 3, статті 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України, випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтями 18, 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Стаття 8 Конвенції про права дитини, не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Йогансен проти Норвегії» від 07 серпня 1996 року, § 78).
У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальності своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Вказана правова позиція відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного суду України від 14.12.2016 року у справі № 6-2445цс16.
У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, ЄСПЛ зазначав, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року, заява № 31111/04, вказано, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Частиною 4 стаття 19 СК України передбачано, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч.5 ст. 19 СК України).
Згідно наявного в матеріалах справи висновку про розв'язання спору щодо визначення місця проживання малолітніх дітей №260001-вих-34983 від 11.03.2025 року виданого Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради, судом встановлено, щодоцільним визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : тиждень з матір'ю - ОСОБА_4 , тиждень з батьком - ОСОБА_1 .
Крім того, в матеріалах справи міститься висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Старокосянтинівської міської ради Хмельницької області щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_6 №63/54-42-1886/2025 від 29.07.2025 року, згідно якого орган опіки та піклування не заперечує щодо визначення місця проживання малолітніх дітей з матір'ю.
Однак, подані до суду висновки органу опіки та піклування про визначення місця проживання дітей не містить жодного аналізу та аргументації прийняття цього висновку, наданий без урахуванням думки малолітніх дітей, тобто не узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 160 СК України, та ст. 171 СК України.
Судом встановлено в ході судового розгляду, що малолітні діти ОСОБА_7 та ОСОБА_6 виявили бажання проживати із батьком, такий висновок випливає із того, що останні повідомили в судовому засіданні під час спілкування із ними, а саме що їм комфортніше та краще проживати з батьком, і заперечують проти проживання з матір'ю.
Суд відхиляє доводи відповідача за первісним позовом та його представника щодо чинення ОСОБА_1 будь - якого впливу на позицію малолітніх дітей щодо визначення місця проживання разом з батьком, оскільки ознак негативного психологічного впливу (чи психологічного тиску) на них судом не встановлено та в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази такого.
Відтак, враховуючи вік дітей, а також те, що батько дітей належним чином виконує свої батьківські обов'язки по вихованню та утриманню дітей, веде звичний спосіб життя, а також прихильність дітей до батька, суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення місця проживання дітей з батьком та відсутність правових підстав, передбачених вказаними нормами матеріального права, для розлучення дітей із їх батьком.
Судом встановлено, що батько дітей позитивно характеризується, має постійне місце проживання, стабільний дохід та у дітей гарні відносини з ним.
Крім цього, судом встановлено, що батьком дітей не чинить перешкод у спілкуванні з матері із дітьми, а тому саме проживання дітей з батьком буде відповідати рівному балансу на спілкування дітей як з батьком так і з матір'ю.
Таким чином, суд розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, керуючись положеннями Конвенції про права дитини (в якій реалізовано принцип домінанту інтересів дитини над усіма іншими), ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, з урахуванням встановлених обставин справи, зокрема, ставлення матері та батька до своїх батьківських обов'язків, інтересів дитини, уваги і турботи батьків, розвитку дитини в спокійному та стійкому середовищі, в атмосфері любові, емоційної стабільності та матеріальної забезпеченості, а також ураховуючи особливу прихильність дітей до батька, приходить до висновку про необхідність визначення місця проживання малолітніх дітей - ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за постійним місцем проживання батька - ОСОБА_1 ..
Суд звертає увагу, що визначення місця проживання дітей з батьком не призведе до критичних змін у житті дітей, залежно від обставин, які можуть виникнути у житті дітей та батьків, місце проживання малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_6 може бути змінено в подальшому, як за рішенням суду так і за згодою самих батьків з урахуванням думки дітей, у тому числі із застосуванням моделі спільної фізичної опіки над дитиною (почергового проживання з кожним із батьків за відповідним графіком).
Разом з тим, визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком не повинно негативно впливати на їх взаємовідносинах з матір'ю, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов'язків, що мають усвідомлювати обидва з батьків, спір між якими вирішено судом.
При цьому суд звертає увагу, що в даному випадку суд вирішує спір не про розлучення дітей з матір'ю, а про визначення місця проживання дітей.
Також, суд підкреслює необхідність налагодження батьками співпраці з метою забезпечення належного контакту між кожним із них з дітьми, встановлення можливості спілкування та спільного проведення часу.
Таким чином, у теперішній час, мешкаючи з батьком діти будуть продовжувати відвідувати свої шкільні заклади та продовжувати спілкуватись зі своїми друзями. Діти мають тісний зв'язок із батьком.
Крім того, суд також враховує, що доказів того, що батько якимось чином перешкоджає матері спілкуватись з дітьми та вчиняє якісь перешкоди для зустрічі матері з дітьми в процесі розгляду справи не здобуто та відповідачем за первісним позовом суду не надано.
Отже, суд приходить до висновку, що дітей необхідно залишити проживати разом з батьком.
Суд зауважує, що сім'я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не взмозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, тому суд вважає, що батькам необхідно сфокусуватися саме на захисті інтересів дитини, а не на власному конфлікті.
Крім того, суд зазначає, що залишення дітей проживати разом з позивачем за первісним позовом не можна тлумачити, як наявність у батька переваги перед матір'ю, оскільки мати дітей у такому випадку не обмежена у своєму праві на спілкування з дітьми.
Таким чином, зазначені обставини у їх системному зв'язку свідчать, що є всі підстави для задоволення позовних вимог за первісним позовом та відмови в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Не підлягають, відповідно до статті 141 ЦПК України, до подальшого розподілу понесені судові витрати позивачем за зустрічним позовом, оскільки в задоволенні позову за зустрічним позовом відмовлено.
Таким чином, згідно вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 1 211 грн. 20 коп. судового збору.
Керуючись ст.ст. 7, 141, 150, 153, 155, 160-161 СК України, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76, 78, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради про визначення місця проживання дітей - задовольнити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради про визначення місця проживання дітей - відмовити.
Визначити місце проживання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із батьком ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 211 грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Третя особа:Орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, місцезнаходження: 79057, вул.Генерала Т.Чупринки, 85, м.Львів, код ЄДРПОУ 04056121.
Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, місцезнаходження: 31100, вул.Острозького, 41, м.Старокостянтинів, Хмельницького р-н., Хмельницької обл., код ЄДРПОУ 26037621.
Повний текст рішення складено 08 грудня 2025 року.
Суддя: