Справа № 683/3132/25
2/683/1768/2025
03 грудня 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.
секретаря Повзун С.В.
розглянувши у судовому засіданні в місті Старокостянтинів цивільну справу №683/3132/25, 2/683/1768/2025 за позовом ОСОБА_1 до Миролюбненської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області про визнання права власності на будинковолодіння в порядку спадкування,
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Миролюбненської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області і просить визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що вищезазначене будинковолодіння побудоване у 1955 році і відносилось до суспільної групи «колгоспний двір», єдиним головою та членом якого станом на 15 квітня 1991 року була ОСОБА_2 .
За життя ОСОБА_2 правовстановлюючий документ на вказаний житловий будинок не отримувала і право власності не зареєструвала. Однак, спірний житловий будинок є майном колгоспного двору, єдиним членом якого станом на 15 квітня 1991 року була ОСОБА_2 , а тому остання набула права власності на вказане будинковолодіння.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після її смерті спадщину прийняв її син ОСОБА_3 шляхом фактичного вступу в управління та розпорядження спадковим майном, однак спадщину, до складу якої увійшло спірне будинковолодіння, він не оформив та ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла його дружина ОСОБА_4 , однак також не оформила спадкове право на вказане будинковолодіння, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 померла.
Позивачка вказує, що вона є єдиною спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_4 , у встановленому законом порядку прийняла спадщину та оформила частину спадкового майна.
Однак, оформити свої спадкові права на спірне будинковолодіння вона не в змозі, так як за життя ОСОБА_2 не отримувала свідоцтва про право власності на це будинковолодіння.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2025 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 листопада 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Віхерко Н.О. подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позов підтримує, просить його задовольнити.
Відповідач - Миролюбненська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області, яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, подала заяву про розгляд справи у відсутності свого представника, проти задоволення позову не заперечує, у визначений судом строк відзив на позов не подавала.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , побудований у 1955 році, що підтверджується технічним паспортом на дане будинковолодіння, виготовленим станом на 14 липня 2025 року.
Згідно довідки Миролюбненської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області №9 від 13 серпня 2025 року житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відносився до суспільної групи «колгоспний двір» і станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 головою цього колгоспного двору та єдиним його членом являлась ОСОБА_2 .
За повідомленням КП «Бюро технічної інвентаризації Старокостянтинівської міської ради» №3465 від 14 липня 2025 року вищезазначений житловий будинок зареєстрованим не значиться.
Правовідносини щодо будівництва житлових будинків і набуття прав на них до 15 квітня 1991 року регламентувалися нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року.
Відповідно до ст.86 ЦК УРСР 1963 року право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.
Відповідно до положень ч.1 ст.120 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до роз'яснень, даних в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, які виникли до 15 квітня 1991 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про власність», застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору, зокрема:
- право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні;
- розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних;
- згідно зі ст.4 Постанови ВРУ «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року.
Оскільки житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 належить до суспільної групи «колгоспний двір» і станом на 15 квітня 1991 року єдиним членом цього колгоспного двору була ОСОБА_2 , тому спірний будинок є її власністю.
Згідно з пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила Книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до роз'яснень, даних в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилась до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
З огляду на вищезазначені нормативні положення, норми ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але була прийнята спадкоємцями після 1 січня 2004 року, а якщо спадщина була прийнята до 1 січня 2004 року - застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до ст.524 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) спадкування здійснюється за законом і за заповітом.
Згідно ч.1 ст.534 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до
кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого (ч.1 ст.529 ЦК УРСР в редакції 1963 року).
Статтею 548 ЦК УРСР 1963 року встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, яким згідно ст. 525 цього Кодексу є день смерті спадкодавця.
За змістом частин першої та другої статті 549 ЦК УРСР 1963 року спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, як у разі подання ним у шестимісячний строк відповідної заяви до державної нотаріальної контори, так і в разі фактичного його вступу в управління або володіння спадковим майном, що означає можливість спадкоємця мати майно у своєму віданні, вчинення ним відповідних дій стосовно зазначеного майна до закінчення шестимісячного строку з часу відкриття спадщини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений 07 вересня 1987 року виконкомом Немиринецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, яким усе належне їй на день смерті майно заповіла своєму сину ОСОБА_3 .
На день смерті ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала одна по АДРЕСА_1 .
Згідно довідки Самчинецького старостинського округу №3 Миролюбненської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області №107 від 22 вересня 2025 року після смерті ОСОБА_2 фактично в управління і розпорядження спадковим майном з 15 грудня 1993 року вступив її син ОСОБА_3 , який залишився проживати у будинку.
29 липня 1994 року за заявою ОСОБА_3 про прийняття спадщини за заповітом Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №223/1994 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Того ж дня державним нотаріусом Старокостянтинівської державної контори Почтальон М.І. на ім'я ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , зокрема на житловий будинок загальною площею 62 кв.м, сарай, погріб, що розташовані в с. Семиреньки Старокостянтинівського району Хмельницької області, та належали ОСОБА_2 на підставі довідки Самчинецької сільської ради №61 від 26 липня 1994 року (погосподарський номер 752), свідоцтво про право на спадщину за заповітом зареєстроване в реєстрі за №2-2026.
Отримавши правовстановлюючий документ на належне ОСОБА_2 будинковолодіння, якому у подальшому було присвоєно адресу: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 право власності на вказане будинковолодіння за життя в органах державної реєстрації не зареєстрував, оскільки помер.
Відповідно до ст.ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Умовою переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Частиною 1 статті 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно чинного на час відкриття спадщини законодавства, спадкоємцем, що прийняв спадщину, вважається особа, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, ця особа не заявила про відмову від спадщини, а також спадкоємцем, що прийняв спадщину, є особа, яка на час відкриття спадщини не проживала постійно із спадкодавцем, однак у шестимісячний строк з часу відкриття спадщини подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.3 ст.1268, ч.1 ст.1269 ЦК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом із дружиною ОСОБА_4 .
Спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не заводилась, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №83069449 від 29 жовтня 2025 року.
Отже, єдиним спадкоємцем першої черги за законом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 була його дружина ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину у порядку визначеному ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, не заявила про відмову від спадщини.
До складу спадщини після смерті ОСОБА_3 увійшов житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , право власності на який ОСОБА_3 набув на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29 липня 1994 року, зареєстрованого в реєстрі за №2-2026.
Однак, ОСОБА_4 за життя не оформила свої спадкові права на спадщину, що залишилась після смерті чоловіка ОСОБА_3 , оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 померла.
За життя ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений 23 липня 2021 року секретарем Миролюбненської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області Романюк Н.В., зареєстрований в реєстрі за №95, відповідно до якого усе належне їй на день смерті майно заповіла ОСОБА_1
05 квітня 2022 року за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Мельник Л.П. заведено спадкову справу №38/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 .
Згідно довідки Самчинецького старостинського округу №3 Миролюбненської сільської ради №63 від 05 квітня 2022 року на день смерті ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала одна за адресою: АДРЕСА_1 .
24 лютого 2023 року приватним нотаріусом Мельник Л.П. на ім'я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на належну ОСОБА_4 земельну ділянку площею 1,3339 га, кадастровий номер 6824287300:03:004:0020, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Отже, ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею за заповітом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину та оформила частину спадкового майна.
До складу спадщини після смерті ОСОБА_4 увійшов також житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який вона набула в порядку спадкування за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак не оформила. Вказане будинковолодіння належало ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 29 липня 1994 року державним нотаріусом Старокостянтинівської державної нотаріальної контори Почтальон М.І., зареєстрованого в реєстрі за №2-2026.
23 липня 2025 року приватний нотаріус Мельник Л.П. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірне будинковолодіння з тих підстав, що право власності на вказане будинковолодіння не зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до роз'яснень, даних в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Однак, досліджені судом докази достовірно вказують на те, що ОСОБА_3 у встановленому законом порядку набув права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а тому це нерухоме майно увійшло до складу спадщини після його смерті та перейшло у порядку спадкування за законом до його дружини ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , однак не оформила.
Оскільки ОСОБА_4 за життя прийняла, однак не оформила спадщини на спірне будинковолодіння, то воно увійшло до складу спадщини після її смерті і в порядку спадкування перейшло до її єдиної спадкоємиці за заповітом ОСОБА_1 .
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та визнання за позивачкою права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Керуючись ст.12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: Миролюбненська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області, місцезнаходження: вул. імені Володимира Яневича,18 с. Миролюбне Хмельницького району Хмельницької області, 31160, код ЄДРПОУ 04405366.
Текст рішення складено 08 грудня 2025 року.
Суддя: