Справа № 202/11839/25
Провадження № 1-кс/202/8946/2025
08 грудня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025040000000835 від 04.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,
Старший слідчий відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 звернувся з погодженим з прокурором клопотанням, в якому просить накласти арешт шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження на майно, яке було вилучено 04.12.2025 року під час обшуку затриманого ОСОБА_5 , а саме:
- мобільний телефон марки Iphone Air, який поміщений у спеціальний пакет № WAR1278959;
- мобільний телефон марки Iphone 16 Pro Max, який поміщений у спеціальний пакет № CRI1134299.
В обґрунтування свого клопотання слідчий посилається на те, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025040000000835 від 04.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме за фактом одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.
За даним фактом 04.12.2025 року був затриманий ОСОБА_5 , в якого під час проведення особистого обшуку були виявлені та вилучені вищевказані мобільні телефони.
Затриманий ОСОБА_5 відмовився надавати паролі для розблокування вказаних мобільних телефонів.
Постановою слідчого від 04.12.2025 року вилучені речі визнані речовими доказами.
04.12.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Слідчий зазначає, що відповідно до санкції частини 3 статті 369-2 КК України вчинення вказаного злочину карається позбавленням волі з конфіскацією майна.
Під час досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 під час вчинення злочину використовував мобільні телефони як знаряддя злочину, оскільки здійснював комунікацію зі свідком саме шляхом використання вказаних телефонів, і таким чином ці мобільні телефони мають значення речових доказів у цьому кримінальному провадженні.
Отже, з метою збереження речових доказів та конфіскації майна, слідчий просить накласти арешт на вилучені у підозрюваного речі.
Прокурор ОСОБА_4 надав заяву про розгляд клопотання в його відсутність, в якій просив клопотання задовольнити.
Захисником ОСОБА_6 була подана заява про розгляд клопотання без її участі та без участі підозрюваного ОСОБА_5 , проти задоволення клопотання не заперечують.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Слідчим суддею установлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025040000000835 від 04.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
04 грудня 2025 року був затриманий ОСОБА_5 , у якого під час особистого обшуку вилучені мобільний телефон марки Iphone Air, який поміщений у спеціальний пакет № WAR1278959 та мобільний телефон марки Iphone 16 Pro Max, який поміщений у спеціальний пакет № CRI1134299.
Після цього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Слідчий у своєму клопотанні про арешт вилучених у підозрюваного під час обшуку мобільних телефонів посилається на необхідність збереження речових доказів та забезпечення можливої конфіскації майна як додаткового виду покарання.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя виходить із того, що згідно зі статтею 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
За змістом частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК).
Так, за приписами статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до частини 5 статті 170 КПК України У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Статтею 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна (частина четверта статті 170 КПК України).
Відповідно до частини 11 статті 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчий суддя вважає доведеним, що був вчинений злочин, оскільки це підтверджується протоколами допиту свідків, протоколами огляду, а також, що вилучені мобільні телефони відповідають критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, оскільки вони можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто мають значення речових доказів.
Так, у вилучених мобільних телефонах може міститися листування з приводу обставин, які мають значення для досудового розслідування.
Отже, в разі не накладення арешту на вилучені у підозрюваного мобільні телефони існує ризик їх приховування, знищення, перетворення інформації, що в них міститься, так як ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинення тяжкого злочину та він є особою, прямо заінтересованою в результатах кримінального провадження.
Отже, матеріали клопотання доводять наявність правових підстав для накладення арешту на вилучені речі.
На переконання слідчого судді, в даному випадку накладення арешту на вилучені мобільні телефони відповідає потребам досудового розслідування та не матиме негативних наслідків, оскільки це пов'язано зі здійсненням кримінального провадження, зокрема необхідністю забезпечити збереження речових доказів.
Враховуючи вищенаведене, клопотання слідчого необхідно задовольнити та накласти арешт на вилучені у ОСОБА_5 мобільний телефон марки Iphone Air, який поміщений у спеціальний пакет № WAR1278959, та мобільний телефон марки Iphone 16 Pro Max, який поміщений у спеціальний пакет № CRI1134299, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування ними.
Керуючись ст. 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого задовольнити.
Накласти арешт шляхомзаборони відчуження, розпорядження та користування на вилучені 04.12.2025 року у ОСОБА_5 мобільний телефон марки Iphone Air, який поміщений у спеціальний пакет № WAR1278959, та мобільний телефон марки Iphone 16 Pro Max, який поміщений у спеціальний пакет № CRI1134299, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування ними.
Роз'яснити, що накладений арешт може бути скасований у порядку, визначеному статтею 174 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Слідчий суддя ОСОБА_7