08.12.2025 Справа №607/25503/25 Провадження №1-кс/607/7225/2025
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання слідчого СВ Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , в межах кримінального провадження № 12025211040001975 від 06.12.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно:
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Довжанка, Тернопільського району, Тернопільської області, громадянина України, із середньою освітою, розлученого військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , сержанта, головного сержанта 1-го взводу, 2-ої механізованої роти, 1-го механізованого батальйону, що зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286-1, ч. 2 ст. 345 КК України, -
Слідчий СВ Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 у рамках кримінального провадження за №12025211040001975 від 06.12.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286-1, ч. 2 ст. 345 КК України звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , щодо підозрюваного ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 діб.
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення посилається на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286-1, ч. 2 ст. 345 КК України, а також існують ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а тому просить клопотання задовольнити.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав із викладених у ньому підстав та просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні повідомив, що копія клопотання йому вручена, суть підозри йому зрозуміла, частково заперечив щодо задоволення вказаного клопотання та просив застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби, оскільки він є особою військовослужбовцем, отримав поранення, що призвело до ампутації нижньої кінцівки, на даний час перебуває у відпустці та направлений до м. Львів у лікарню Святого Луки для проходження реабілітації та протезування.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні частково заперечив щодо задоволення клопотання, зсилаючись на недоведеність ризиків, на які вказує прокурор. Просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виглядідомашнього арешту в нічну пору доби із урахуванням того, що підозрюваний є військовослужбовцем, має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, проживає з батьками, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, має незадовільний стан здоров'я, оскільки отримав поранення, пов'язане із проходження служби в ЗСУ, йому була ампутована нижня кінцівка, на даний час він перебуває у відпустці, йому необхідне проходження реабілітації та протезування у лікувальних закладах.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши клопотання, додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Слідчий суддя на підставі витягу з ЄРДР установив, що СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №12025211040001975 від 06.12.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286-1, ч. 2 ст. 345 КК України.
Правоохоронними органами підозрюється ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, за наступних обставин. Так, 05 грудня 2025 року близько 23 год. 53 хв. водій ОСОБА_4 грубо порушуючи вимоги пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, із змінами та доповненнями (надалі - ПДР) керував в стані алкогольного сп'яніння автомобілем Kia Sorento р.н. НОМЕР_2 (на чорному фоні) та рухався по автомобільній дорозі М09 в напрямку від м. Тернопіль до м. Львів.
Під час руху вказаною ділянкою дороги ОСОБА_4 у порушення вимог пунктів 1.5 ч. 1 та 2.3 (б, д) ПДР, а також вимог, які наведені у абзаці 6 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» (№3353-XII від 30 червня 1993 року), із змінами та доповненнями (надалі - ЗУ «Про дорожній рух»), не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не обрав такі прийоми керування транспортним засобом, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним і в такий спосіб, своїми діями не примушувати інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху та швидкість, не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрозу життю та здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
У вказаний період часу, в зустрічному напрямку, своєю смугою до м. Терноіль, рухався автомобіль Mercedes-Benz Sprinter р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_7 .
Унаслідок вказаних дій та в порушення вимог п.п. 10.1, 11.3 ПДР водій ОСОБА_4 y продовження такого руху на 4 км + 980 м автомобільної дороги М09, яка із двостороннім рухом та має по одній смузі для руху в кожному напрямку, які розділені переривчастою лінією, перед зміною напрямку руху - виїзду на зустрічну смугу, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди, чи небезпеки іншим учасникам руху допустив виїзд керованого ним автомобіля на смугу зустрічного руху без причин технічного характеру, де допустив зіткнення передньої бокової лівої частини автомобіля Kia Sorento р.н. НОМЕР_2 (на чорному фоні) із передньою боковою лівою частиною автомобіля Mercedes-Benz Sprinter р.н. НОМЕР_3 .
У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля Mercedes-Benz Sprinter р.н. НОМЕР_3 , ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, у вигляді закритого перелому лівого стегна, закритого перелому правої променевої кістки, які за ступенем тяжкості належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Порушення водієм ОСОБА_4 вимог пунктів 1.5 ч. 1, 2.3 (б, д), 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями, а також вимог, які наведенні в абзацах 1, 2 частини 5 статті 14 та абзаці 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» (№3353-XII від 30 червня 1993 року), із змінами та доповненнями, перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілому ОСОБА_7 .
Окрім цього, Так, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до правоохоронних органів відносяться - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. При цьому, згідно із ч.10 ст. 62 цього ж Закону поліцейський користується повноваженнями, передбаченими цим законом, незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу.
Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення.
Так, 05 грудня 2025 року о 20 год. 00 хв., інспектор взводу №2 роти №3 батальйону УПП в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції ОСОБА_8 спільно з командиром роти №3 УПП в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції ОСОБА_9 заступили на чергування в складі екіпажу “Юпітер-151», у форменому одязі із спецзасобами та табельною вогнепальною зброєю.
Цього ж дня, о близько 00:05 год., під час патрулювання на службовому автомобілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 через радіо зв'язок отримали повідомлення про необхідність прибути для допомоги екіпажу «Юпітер-202», які знаходились на автомобільній дорозі М09 в напрямку від м. Тернопіль до м. Львів та оформляли повідомлення щодо вчинення ДТП автомобілем Kia Sorento р.н. НОМЕР_2 (на чорному фоні). Прибувши близько 00:15 год. на місце події, працівниками поліції було виявлено ОСОБА_4 , який перебував за кермом автомобіля Kia Sorento р.н. НОМЕР_2 (на чорному фоні) та його брата, ОСОБА_10 , які перебували в стані алкогольного сп'яніння та поводились агресивно відносно працівників поліції зі складу екіпажу «Юпітер-202», а саме інспектора роти №4 УПП в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_11 та інспектора роти №3 УПП в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_12 .
В подальшому, ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_9 неодноразово висловлювали ОСОБА_4 та ОСОБА_10 законні вимоги припинити протиправну діяльність, що полягала у висловлюванні нецензурною лайкою в сторону працівників поліції, погрозах заподіянні тілесних ушкоджень працівникам поліції, на що останні не реагували та їй було озвучено попередження про застосування відносно них спеціальних засобів та фізичної сили з метою припинення неправомірної поведінки. На вказані вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_10 не реагували та надалі працівники поліції ОСОБА_8 та ОСОБА_9 розпочали адміністративне затримання ОСОБА_10 , поваливши останнього на землю з метою застосування спеціального засобу кайданки. В цей момент у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння ОСОБА_8 фізичного болю та тілесних ушкоджень під час виконання ним службових обов'язків.
Реалізуючи свій злочинний умисел, 06 грудня 2025 року близько 00 год. 15 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи на автомобільній дорозі М09 в напрямку від м. Тернопіль до м. Львів, усвідомлюючи, що перед ним працівник поліції під час виконання своїх службових обов'язків, у форменному одязі та із спецзасобами, утримуючи в своїй руці милицю, яку використовував для полегшення ходьби, умисно наніс декілька ударів (не менше двох) вільним кінцем милиці в праву частину обличчя та голови ОСОБА_8 , спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді забою правої виличної ділянки та правої щоки, що за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
В результаті злочинної діяльності ОСОБА_4 порушено суспільні відносини, які забезпечують нормальну законну діяльність органів державної влади, особисту недоторканість інспектора взводу №2 роти №3 батальйону УПП в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 під час виконання ним своїх службових обов'язків, передбачених Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 1993 року із відповідними змінами.
06.12.2025 року о 08:14 год. ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
06.12.2025 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, тобто умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу побоїв, легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Дослідивши обставини вчинення зазначеного кримінального правопорушення, не вирішуючи питання про доведеність вини, виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих та досліджених в судовому засіданні матеріалах, слідчий суддя переконався в тому, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286-1, ч. 2 ст. 345 КК України.
Слідчий суддя вважає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження, а саме: результатом лабораторного дослідження крові на наявність алкоголю від 06.12.2025 року; протоколом огляду місцевості від 06.12.2025 року, план-схемою та таблицею ілюстрацій до нього; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 06.12.2025 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 06.12.2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 06.12.2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 06.12.2025 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 06.12.2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 06.12.2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 06.12.2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ; повідомленням про підозру від 06.12.2025 року та іншими матеріалами кримінального провадження.
Санкцією ч.1 ст. 286 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п'яти років, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Санкцією ч.2 ст. 345 КК України, передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Відповідно до ст. 12 КК України вказані діяння відносяться до категорії нетяжких злочинів.
Слідчий у клопотанні зазначає, що з метою запобігання того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків чи іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, до нього необхідно застосувати такий запобіжний захід як домашній арешт із забороною цілодобово залишати житло.
Слідчий суддя, оцінивши доводи, наведені у клопотанні, вважає, що сторона обвинувачення під час розгляду клопотання довела наявність підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3 ,5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, ризиком того, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України) є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286-1, ч. 2 ст. 345 КК України, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років, не має на утриманні ні дітей, ні осіб похилого віку, які потребують догляду, окрім цього, він має погашену судимість за ст.407 КК України, тобто за самовільне залишення військової частини, що дає достатні підстави вважати, що може здійснити втечу з метою переховування від органу досудового розслідування. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини “Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
У рішенні Європейського суду з прав Людини “Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Також, слідчий суддя встановив, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного (п.3 ч.1 ст.177 КПК України) у цьому ж кримінальному провадженні є те, що на даний час досудовим розслідування не встановлено усіх свідків та очевидців даного злочину, вказані особи не допитані.
Поряд з цим, відповідно до положення ч. 2 ст. 23 КПК України, не можуть бути визнанні доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також як вбачається із ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Окрім того, підозрюваному ОСОБА_4 , відоме безпосереднє місце проживання свідків у кримінальному провадженні, а також відоме місце роботи працівників поліції, на яких останній може чинити тиск з метою зміни ними показів, як під час досудового розслідування так і під час судового розгляду.
Слідчий суддя вважає доведеним ризик того, що ОСОБА_4 , може вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України), оскільки підозрюваний, хоча в порядку ст.89 КК України вважається не судимим, однак, раніше вчиняв кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 125 КК України, ч. 4 ст.358 КК України, ч. 4 ст.407 КК України, що дає вагомі підстави вважати те, що останній не бажає ставати на шлях виправлення, а надалі може вчиняти кримінальні правопорушення.
Таким чином, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що відповідно до п. 2 ч.1 ст.194 КПК України є підставою для застосування запобіжного заходу.
Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
У зв'язку з наведеним слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в межах строку досудового розслідування, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, однак з урахуванням обставин, що встановлені у ході розгляду клопотання, зокрема те, що підозрюваний раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, є військовослужбовцем, має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, проживає з батьками, у нього незадовільний стан здоров'я, поранення, пов'язане із проходження служби в ЗСУ, внаслідок якої була ампутована нижня кінцівка, йому необхідне проходження реабілітації та протезування у лікувальних закладах, а заборона покидати цілодобово житло позбавить його можливості забезпечувати свої життєві потреби, тому слідчий суддя вважає, що застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло в період доби з 22 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. та покладенням обов'язків у відповідності до ч.5 ст.194 КПК України буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання існуючим ризикам.
За таких обставин, клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 193, 194, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання сторони обвинувачення - задовольнити частково.
Застосувати щодо ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період доби з 22 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. (окрім випадків увімкнення сигналу повітряної тривоги з метою прибуття до укриття), на строк до 23 год. 59 хв. 03 лютого 2026 року.
На цей же строк покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
-прибувати за кожним викликом слідчого, прокурора, суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
-не відлучатися із АДРЕСА_1 , в якому він проживає чи населеного пункту, в якому він постійно перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-утримуватися від спілкування із потерпілими ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , свідками ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 ,;
-здати на зберігання до УДМС в Тернопільській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали, запобіжного заходу та покладених на підозрюваного обов'язків визначити до 23 год. 59 хв. 03 лютого 2026 року.
Підозрюваного ОСОБА_4 після оголошення ухвали негайно звільнити з-під варти та зобов'язати невідкладно прибути до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Роз'яснити підозрюваному, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Роз'яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору, для організації виконання надіслати до Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1