04.12.2025 Справа №607/9738/25 Провадження №1-кп/607/1491/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 дистанційно - в режимі відеоконференції, захисника ОСОБА_5 , у м.Тернополі в залі суду у відкритому судовому засіданні, під час розгляду кримінального провадження №12022210000000072, стосовно ОСОБА_4 про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187 КК України, - встановив:
Прокурор ОСОБА_3 подала клопотання, в якому просить продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 на два місяці. У клопотанні посилається на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187 КК України. Крім того, на даний час продовжують існувати та не зменшились ризики, передбачені пунктами 1,3,4 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Зокрема обвинувачений ОСОБА_4 у зв'язку із усвідомленням тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та усвідомлюючи міру покарання може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, потерпілих, експертів у даному кримінальному провадженні, оскільки маючи широке коло друзів та знайомих, обвинувачений може особисто або через третіх осіб незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів у даному кримінальному провадженні. Також, обвинувачений ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне провадження чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала в повному обсязі посилаючись на зазначені у ньому мотиви.
Захисник ОСОБА_5 щодо задоволення клопотання прокурора заперечила, посилаючись на обставини, зазначені у клопотанні про зміну запобіжного заходу. У вказаному клопотанні захисник ОСОБА_5 просить змінити ОСОБА_4 запобіжний захід, визначивши обвинуваченому заставу у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Обгрунтовуючи клопотання захисник ОСОБА_5 , посилається на те, що ОСОБА_4 жодного разу не заперечував щодо задоволення клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що на думку сторони захисту свідчить про те, обвинувачений критично ставиться до вчиненого та усвідомлює наслідки. Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину групою осіб, при цьому, іншим співучасникам обрано запобіжні заходи не пов'язані з триманням під вартою. Враховуючи процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , його ставлення до вчиненого, невеликий розмір завданої шкоди, відсутність цивільних позовів та погіршення стану здоров'я обвинуваченого, просить визначити йому заставу.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання захисника. У задоволенні клопотання прокурора просить відмовити.
Прокурор ОСОБА_3 щодо задоволення захисника ОСОБА_5 заперечила посилаючись на те, що обвинувачений ОСОБА_4 у 2021 році порушував умови застосованого до нього на той час запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та виїжджав за межі території України.
На підставі статей 8, 129 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Суддя, здійснюючи правосуддя є незалежним та керується верховенством права; Основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Стороною обвинувачення доведено наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, та вбачається із реєстру матеріалів долучених до обвинувальних актів. При цьому слід зазначити, що відповідно до ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Також прокурором доведено, що продовжують існувати та не зменшились ризики, передбачені п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Зокрема, наявність ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України підтверджується тим, що обвинувачений, усвідомлюючи міру покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна, може умисно переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також ОСОБА_4 знайомий зі свідками у даному кримінальному провадженні, тому є ризик, що перебуваючи на волі він може незаконно впливати на свідків, потерпілих чи інших учасників кримінального провадження з метою схилення до надання неправдивих показань.
Крім того, суд вважає наявними та доведеними ризики, передбачені пунктами 4 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема можливість обвинуваченим вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити злочинну діяльність, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу судом встановлено, що вищезазначені обставини є також обставинами, які передбачені п.3 ч.1 ст.194 КПК України, та які достатньо переконливо свідчать про неможливість застосування до ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Зокрема, в ході розгляду даного клопотання, судом не здобуто доказів, які би свідчили про те, що інший, більш м'який запобіжний захід, крім тримання під вартою, зможе забезпечити виконання обвинуваченим належним чином, покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, які зазначені прокурором у клопотанні. Також, суду не надано доказів існування будь-яких обставин, що виникли після прийняття рішення про застосування запобіжного заходу та його продовження, та які б спростовували наявність чи свідчили про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також спростовують суспільну небезпеку особи обвинуваченого.
Вирішуючи подане прокурором клопотання, суд також враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Враховуючи наведене, беручи до уваги фактичні обставини кримінального провадження та суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, майновий стан обвинуваченого, його стан здоров'я та міцність соціальних зв'язків, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, запобігання ризикам зазначеним у клопотанні та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на два місяці.
При вирішенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу, суд виходить з наступного.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_6 від 15 квітня 2025 року, до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Постановляючи дану ухвалу слідчий суддя виходила з того, що ОСОБА_4 підозрюється у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Частина 4 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Відповідно до п.5 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, вчинених із застосування насильства.
Посилання сторони захисту на часткове визнання обвинуваченим вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, його ставлення до вчиненого та невеликий розмір матеріальної шкоди не спростовують наявності ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України і не є підставами для зміни обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу. При цьому до клопотання про зміну запобіжного заходу не додано жодних доказів, якими сторона захисту обґрунтовує доводи клопотання в порядку ч.3 ст.201 КПК України, зокрема не додано доказів погіршення стану здоров'я обвинуваченого. Також суд вважає слушними доводи прокурора ОСОБА_3 про те, що обвинувачений ОСОБА_4 у 2021 році порушував умови застосованого до нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та виїжджав за межі території України.
Доводи захисника ОСОБА_5 про те, що іншим співучасникам обрано запобіжні заходи не пов'язані з триманням під вартою суд оцінює критично, оскільки наявність чи відсутність підстав щодо визначення застави та її розмір вирішується слідчим суддею, судом з урахуванням обставин конкретного кримінального провадження. Беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, тяжкість інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також фактичні обставини кримінального провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визначення обвинуваченому ОСОБА_4 застави у даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 182, 183, 194, 199, 201, 315, 376, розділом ІІ КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора задовільнити. ОСОБА_4 продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на два місяці, до 02 лютого 2026 року.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу шляхом визначення застави у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії ухвали про продовження строку тримання під вартою закінчується 02 лютого 2026 року в 23 год. 59 хв.
Копію ухвали вручити учасникам і надіслати до Державної установи «Чортківська установа виконання покарань №26» Міністерства юстиції України.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії ухвали.
Головуючий суддя ОСОБА_1