Справа № 487/6524/25
Провадження № 2/487/3205/25
(заочне)
04.12.2025 м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Бобрової І.В., за участю секретаря судового засідання Богатої А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу № 487/6524/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
04.09.2025 представник ТОВ «ВІН ФІНАНС» - адвокат Романенко М.Е. звернувся до суду із вказаним вище позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 385343 від 27.10.2018 у розмірі 21306,40 грн, а також судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги мотивував тим, що 27.10.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 385343, відповідно до умов якого відповідач отримав позику у сумі 4000,00 грн, яку було перераховано на рахунок останнього безготівковим шляхом. Так позикодавець належним чином виконав свої зобов'язання за вказаним договором, надавши позичальнику грошові кошти, проте останній свої зобов'язання за договором не виконав, грошові кошти не повернув, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, яка становить 16280,00 грн та складається із: суми основного боргу у розмірі 4000,00 грн, суми боргу за процентами у розмірі 2160,00 грн та суми боргу за пенею та штрафами у розмірі 10120,00 грн. Крім того 12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами. 18.02.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено додаткову угоду № 12 на виконання вказаного вище договору факторингу та підписано реєстр прав вимоги № 13 від 18.02.2019 про те, що до нового кредитора ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (перейменовано на ТОВ «ВІН ФІНАНС» відповідно до протоколу загальних зборів № 1706 від 25.07.2024) перейшло право вимоги до ряду боржників, у тому числі, до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 385343 від 27.10.2018. Разом з тим, враховуючи порушення відповідачем виконання зобов'язання за вказаним вище договором на суму боргу нараховано інфляційні витрати та 3 % річних, у зв'язку з чим заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 385343 від 27.10.2018 становить 21306,40 грн. та складається з: заборгованості відповідача за кредитним договором № 385343 від 27.10.2018 у розмірі 16280,00 грн, суми збитків з урахуванням 3 % річних у розмірі 1466,54 грн, суми збитків інфляційних витрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань у розмірі 3559,86 грн.
Посилаючись на викладене вище, представник позивача просить стягнути з відповідача вказану заборгованість. Також представник позивача просить суд, у зв'язку з дією обмежень карантинного характеру та введенням воєнного стану на території України, поновити строк позовної давності для подання позову.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2025 головуючим суддею визначено суддю Боброву І.В.
Суд своєю ухвалою від 30.09.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, у позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просив задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений вчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив, відзив до суду не надала.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Судом було ухвалено про проведення заочного розгляду справи на підставі ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, доходить до такого висновку.
Із матеріалів справи встановлено, що 27.10.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 385343, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит шляхом безготівкового переказу на банківський картковий рахунок у розмірі 4000,00 грн.
Так за умовами договору кредит надається строком на 30 днів, з відсотковою ставкою 0,01 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом у межах строку надання кредиту.
На підтвердження перерахування коштів відповідачу представником позивача надано довідку ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 22.05.2025 вих. № 5607-ВП, згідно якої 27.10.2018 на номер картки № НОМЕР_1 перераховано 4000,00 грн (код авторизації 160834, номер транзакції в системі WayForPay - creditplus-853750).
Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 385343 від 27.10.2018, складеним ТОВ «Авентус Україна», заборгованість ОСОБА_1 складає 16280,00 грн., з яких 4000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 2160,00 грн заборгованість за процентами, 9720,00 грн пеня, 400,00 грн штраф.
12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу №1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.
18.02.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено додаткову угоду № 12 до договору факторингу № 1 від 12.04.2018 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 13 від 18.02.2019 про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до боржників перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», у т.ч. за договором про надання фінансового кредиту № 385343 від 27.10.2018. Відповідно до реєстру прав вимоги № 13, що є додатком до договору факторингу № 1, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло грошової вимоги до відповідача в сумі 6160,00 грн, з яких 4000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 2160,00 грн заборгованість за процентами, пеня та інші штрафні санкції розраховуються згідно діючого кредитного договору.
25.07.2024 відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» № 1706 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» перейменовано на ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Із змісту позову вбачається, що відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконує, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, яка за розрахунком ТОВ «ВІН ФІНАНС» становить 21306,40 грн, з яких 16280,00 грн заборгованість відповідача за кредитним договором № 385343 від 27.10.2018, 1466,54 грн сума збитків з урахуванням 3 % річних, 3559,86 грн сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другої статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до частини третьої статті 11 Законом України «Про електроннукомерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
З матеріалів справи судом встановлено, що договір про надання фінансових послуг укладено в електронному вигляді, з застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подав заявку на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав останньому за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання договору.
Таким чином даний правочини відповідно до Закону України «Про електроннукомерцію» вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20 (провадження №61-2303св21).
За умовами договору відповідач отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на його банківський картковий рахунок.
За нормами ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржниками грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Наявним у справі доказами підтверджується набуття ТОВ «ВІН ФІНАНС» права вимоги до відповідача за вказаним вище договором, який укладений останнім в електронній формі та умови якого кредитодавцем були виконані.
Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав та отримані кошти згідно з умовами договору не повернув, суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 385343 від 27.10.2018 в загальному розмірі 21306,40 грн., яка підтверджена розрахунками позивача.
Щодо заяви представника позивача про поновлення строку позовної давності, то вона задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд.
За ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається спочатку.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який неодноразово продовжувався Постановами Кабінету Міністрів України.
У зв'язку з відміною постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 рокуна всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року, продовжені строки, визначені статтями ЦК України 257, 258, завершились у 00 год. 01 хв. 01 липня 2023 року.
Законом України від 8 листопада 2023 року № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» було внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України: пункт 19 викладено у наступній редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Закон набрав чинності 30.01.2024.
Тобто строк позовної давності позивачем, у даному випадку, не пропущено, а отже підстави для його поновлення відсутні.
Щодо заявленої вимоги про відшкодування понесених судових, суд зазначає таке.
Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Верховного Суду від 04 червня 2021 року по справі № 380/887/20).
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Крім того у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн та 2422,40 грн сплаченого судового збору за поданням даного позову.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду такі документи: копію договору № 33 про надання правової допомоги від 22.03.2024, укладений між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», копію додаткової угоди до Договору № 33 про надання правової допомоги від 22.03.2024, детальний опис робіт, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг), відповідно до якого надано правову допомогу у виді підготовки позовної заяви з додатками про стягнення кредитної заборгованості вартістю 5000,00 грн.
Таким чином суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. 10, 18, 23, 76, 258, 259, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 385343 від 27.10.2018 в загальному розмірі 21306,40 грн, з яких: 16280,00 грн сума заборгованості, 3559,86 грн сума інфляційних втрат, 1466,54 грн сума трьох відсотків річних.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», місце знаходження вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, код ЄДРПОУ:38750239.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Головуючий суддя І. В. Боброва