Справа № 471/1193/25
Провадження №3/471/500/25
Номер рядка звіту 307
04 грудня 2025 року селище Братське
Суддя Братського районного суду Миколаївської області Жила Н.М., за участю секретаря - Холоденко І.Ю., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Відділення поліції № 1 Вознесенського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 361233 від 12.10.2025 р., 12 жовтня 2025 року близько 22:00 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 вчинив сварку з колишньою співмешканкою ОСОБА_2 , висловлювався нецензурною лайкою, на зауваження не реагував, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився повторно, причину неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судовими повістками, надісланими йому SMS-повідомленнями, які останній отримував вчасно про що свідчать довідки про доставку повідомлення у додаток "Viber".
Згідно вимог ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є необов'язковою.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що ОСОБА_1 своєчасно повідомлений про місце і час розгляду справи, від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності..
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 12 жовтня 2025 року близько 22:00 год. між ОСОБА_1 і нею відбулася сварка, але діями ОСОБА_1 , вказаними в протоколі про адміністративне правопорушення, не була завдана шкода її психічному здоров'ю, претензій до ОСОБА_1 не має.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Дії ОСОБА_1 працівником поліції кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Частиною першою ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства це - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі (п. 8 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п. 14 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").
Таким чином, самі по собі, нецензурні висловлювання чи словесні образи не становлять собою домашнє насильство. Такі дії утворюють склад адміністративного правопорушення у випадку, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо вони викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Отже, домашнє насильство суттєво відрізняється від звичайних конфліктних відносин.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суд приходить до висновку, що під час розгляду вказаної справи судом не було встановлено всіх обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Вислухавши пояснення потерпілої ОСОБА_2 , дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-2 КУпАП.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
За таких обставин суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу вказаного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Жила Н.М.