Справа № 465/2253/23
Провадження 2/465/138/25
Іменем України
27.11.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Ванівського Ю.М.
при секретарі Лозинському Т.-Р.А.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Петелька Ігор Васильович, орган опіки і піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, про визнання договору купівлі - продажу квартири та довіреності недійсними та застосування наслідків недійсності.
встановив:
позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, з участю третіх осіб, про визнання договору купівлі-продажу квартири та довіреності недійсними та просить суд застосувати наслідки недійсності таких правочинів.
В обґрунтування позову зазначає, що позивачу на праві приватної власності належала квартира у АДРЕСА_1 . В середині 2021 року до нього звернулась ОСОБА_6 з пропозицією обміняти належну йому квартиру на іншу, а саме однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . З метою реалізації обміну, позивач видав на ім'я ОСОБА_6 декілька довіреностей, які були посвідчені у приватного нотаріуса Львівського нотаріального округу Петелькою І.В. Перша довіреність видана 21 січня 2022 року, зареєстрована в реєстрі за № 34. Наступна видавалась 01.07.2022 року, зареєстрована в реєстрі за № 704 та 16.07.2022 року зареєстрована в реєстрі за № 813. 16.07.2022 року, між ОСОБА_6 яка діяла від імені позивача на підставі довіреності від 01.07.2022 року, посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Петелькою І.В. та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу належної на праві власності ОСОБА_4 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказує на те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не дотримались умов договору купівлі - продажу оскільки жодні грошові кошти позивачу не передавались, хоча у п. 4 такого договору вказано про отримання таких грошових коштів продавцем від покупця до підписання цього договору. Відтак вважає, що договір купівлі-продажу квартири від 16.07.2022 року укладений внаслідок зловмисної домовленості відповідачів. Зазначає, що ОСОБА_6 навмисно підмінила волю позивача своєю власною, розуміючи при цьому протиправний та недобросовісний характер таких дій, а також те, що вчиняючи правочин прямо суперечить волі ОСОБА_4 , оскільки позивач в жодному разі не вчиняв би оспорюваного правочину, розуміючи ту обставину, що з ним не буде проведено належного розрахунку за його майно. Позивач також вказує на те, що ОСОБА_6 не повідомила ОСОБА_4 про факт укладення оспорюваного договору протягом тривалого проміжку часу після підписання такого. Про факт продажу квартири йому стало відомо в вересні 2022 року після звернення ОСОБА_5 з вимогою про залишення квартири. Відтак, покликаючись на ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 232, ч. 1 ст. 216 Цивільного Кодексу України, просить суд визнати недійсними договір купівлі - продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , підписаний ОСОБА_6 , від імені продавця та ОСОБА_5 -покупцем, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Петелькою І.В. 16.07.2022 року, та визнати недійсним довіреність, яка видана позивачем на ім'я ОСОБА_6 01.07.2022 року, посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Петелькою І.В., зареєстрована в реєстрі за № 704.
Додатково вказує, що станом на 2021-2022 року у спірній квартирі були зареєстровані він та його малолітній син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що не звертався до Франківської районної адміністрації, до районних центрів надання адміністративних послуг чи до інших установ з приводу зняття свого сина - ОСОБА_7 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує про підроблення його підписів на заяві про зняття з реєстрації малолітнього сина, та на те, що такий правочин щодо майна малолітньої дитини має вчинятись за згодою батьків. Дозволу від матері ОСОБА_7 - ОСОБА_8 отримано не було, а тому вказаний правочин вчинений всупереч чинному законодавству, а також всупереч та на шкоду правам та інтересам дитини.
Щодо підписання оспорюваної довіреності 01.07.2022 року, зазначає, що є юридично не обізнаною особою, наркозалежною та неодноразово судимий, в тому числі за вчинення злочинів пов'язанх із незаконним обігом наркотичних засобі, а тому він не вникав в суть та зміст довіреностей, які ними видавались, відтак просить суд визнати недійсною довіреність від 01.07.2022 року в частині надання повноважень ОСОБА_6 , щодо продажу ( укладення договору купівлі - продажу ) квартири АДРЕСА_3 за ціну та на умовах на розсуд представника. Просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 13.04.2023 року відкрито провадження та призначено у справі підготовче засідання.
Відповідач ОСОБА_5 подала 12.06.2023 року до суду відзив, в якому повідомила, що 21 січня 2022 року, нею та представниками ПП «Фенікс», представником власника квартири ОСОБА_6 було підписано зобов'язання, відповідно до якого така передала 5 000 доларів США та зобов'язувалась оплатити послуги при оформленні операції купівлі-продажу, а також інші послуги, які надаватимуться агенцією нерухомості.
Послуги ріелтора були визначені у розмірі 1900 доларів США. Розмір завдатку у розмірі 5000 доларів США, обумовлювався наявністю заборгованості за комунальні платежі по вказаній квартирі, та такий завдаток мав йти на погашення усіх заборгованостей по квартирі. Жодних домовленостей з ОСОБА_6 у неї не було і не могло бути, так як вони не знайомі. Усі зобов'язання зі своєї сторони вона виконала, відтак має право на володіння, користування та розпорядження даною нерухомістю. Зазначає, що на момент укладення договору купівлі - продажу, довіреність, на підставі якої діяла ОСОБА_6 була дійсною, ніким не скасована, та не була відкликана, відтак правочин вчинений на підставі довіреності є дійсним. З огляду на вказане, просила суд відмовити у задоволені позову.
Представником позивача 19.06.2023 року подано до суду відповідь на відзив в якій вказує, що внаслідок злочинної домовленості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 свідомо та умисно ввели нотаріуса Петельку І.В. в оману щодо факту проведеного з ОСОБА_4 розрахунку за квартиру. ОСОБА_4 не укладав жодних договорів з ПП «Фенікс». Позовні вимоги підтримує.
Представником відповідача ОСОБА_5 - адвокатом Талалаєвою О.Ю. подано 30.06.2023 року додаткові пояснення у справі про те, що договір купівлі - продажу квартири від 16.07.2022 року укладався представником ОСОБА_4 на підставі довіреності №704 від 01.07.2022, яка надавала ОСОБА_6 право на продаж (укладення договору купівлі - продажу) квартири АДРЕСА_3 за ціною та на умовах на розсуд представника, отримання належних коштів, згідно укладених договорів. На момент укладення договору довіреність була дійсною, ніким не скасована, відтак правочин вчинений на підставі довіреності є дійсним.
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 30.06.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
01.07.2024 року ОСОБА_6 подано до суду письмові пояснення про те, що з ОСОБА_4 її познайомив спільний товариш ОСОБА_9 . ОСОБА_4 після продажу квартири мав намір придбати для себе однокімнатну квартиру за суму, яка залишиться після сплати всіх його боргів. Вказує, що ОСОБА_4 особисто, разом з дружиною в його квартирі, коли ОСОБА_5 разом з братом оглядали квартиру, вони особисто узгодили її суму купівлі - продажу, розмір авансу, порядок виселення та зняття з реєстрації.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив такі задоволити.
Представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні просив відмовити в задоволені позовних вимог.
Представник відповідача ОСОБА_6 у судовому засіданні просив відмовити в задоволені позовних вимог.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вислухавши доводи та заперечення сторін, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції встановлене право на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.07.2022 року спадкоємцем 1/2 (однієї другої) частки квартири АДРЕСА_3 після смерті ОСОБА_10 є її син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_7 , про що зроблено актовий запис №533. Батьками дитини вказано ОСОБА_4 та ОСОБА_8 .
21.01.2022 року, ОСОБА_4 видавалась довіреність на ім'я ОСОБА_6 . Така була посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Петелькою І.В. та зареєстрована в реєстрі за № 34. Вказаною довіреністю, ОСОБА_4 уповноважував ОСОБА_6 бути його представником в усіх установах, підприємствах, організаціях будь-якої підпорядкованості та форми власності, перед усіма фізичними та юридичними особами, в тому числі державних органах, органах місцевого самоврядування, в органах бюро технічної інвентаризації, органах Державної реєстраційної служби України, в будь-яких територіальних підрозділах Центрах надання адміністративних послуг, комунальних органах, ЖЕКУ, ЛКП, ОСББ. Держземагенства України, Державної міграційної служби України, Державної фіскальної служби України, Державної виконавчої служби, органах Національної поліції, в органах нотаріату, в усіх банківських та фінансових установах, у будь-яких поштових відділеннях, Державній судовій адміністрації України, тощо, з будь-яких питань, в тому числі, але не виключно, з питань: ??оформлення його спадкових прав на майно, що залишилося після смерті матері - ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ??отримання правовстановлювального документа (свідоцтва про право на спадщину), інших документів, отримання успадкованого майна та реєстрації права власності на майно у відповідних органах; ??реєстрації його права власності на будь-яке нерухоме майно; ??продажу (укладення договору купівлі-продажу) належної йому квартири АДРЕСА_3 , за ціну та на умовах на розсуд представника; купівлі (укладення договору купівлі-продажу) квартири АДРЕСА_2 , за ціну та на умовах на розсуд представника; зняття з реєстрації його місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; ??отримання належних йому коштів, згідно укладених договорів.
Позивач, надав уповноваженому представнику право: ??підписувати та подавати від його імені заяви, в тому числі заяви про належність йому майна на праві приватної власності та про його сімейний стан; укладати та підписувати договори купівлі-продажу, у тому числі попередні договори купівлі-продажу, інші передбачені законом договори; ??здійснювати розрахунки за укладеними договорами, ??подавати та отримувати необхідні довідки та документи, в тому числі свідоцтва, договори, витяги тощо; підписувати необхідні документи; підписувати, подавати та отримувати необхідні довідки та документ, в тому числі свідоцтво про право на спадщину; отримувати належні йому кошти, а також виконувати всі необхідні дії, пов'язані з виконанням довіреності. Довіреність видана терміном на шість місяців та дійсна до двадцять першого липня 2022 року без права передоручення.
Крім цього, 01.07.2022 року, ОСОБА_4 видавалась довіреність на ім'я ОСОБА_6 . Така була посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Петелькою І.В. та зареєстрована в реєстрі за № 704. Вказана довіреність є ідентичною до виданої довіреності 21.01.2022 року, за виключенням питання про купівлю квартири АДРЕСА_2 . Довіреність видана терміном на три роки і дійсна до першого липня 2025 року без права передоручення.
Крім цього, 16.07.2022 року ОСОБА_4 видавалась довіреність на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_12 . Така була посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Петелькою І.В. та зареєстрована в реєстрі за № 813. Вказаною довіреністю, ОСОБА_4 уповноважував ОСОБА_6 бути його представником під час купівлі ( укладення договору купівлі - продажу) будь-якого нерухомого майна, за ціну та на умовах на розсуд представника; отримання в дар, будь-якого нерухомого майна, на умовах на розсуд представника; зняття з реєстрації його місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 та постановку на реєстраційний облік за будь-якою адресою на розсуд представника.
З аналізу вказаних довіреностей, вбачається, що ОСОБА_4 уповноважував ОСОБА_6 на укладення від його імені, зокрема, договору купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_1 , а також уповноважував останню визначати ціну продажу квартири, та отримувати грошові кошти від продажу квартири.
Позивач та його представник не заперечували факту підписання ОСОБА_4 вказаних довіреностей.
16.07.2022 року між ОСОБА_4 , від імені якого діяла ОСОБА_6 на підставі довіреності, посвідченої 01.07.2022 року, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Петелькою І.В. за реєстровим номером 704 та ОСОБА_5 в якості Покупця, був укладений договір купівлі -продажу квартири. Згідно умов вказаного договору, ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_5 купила квартиру АДРЕСА_3 . Відчужувана квартира складається з двох житлових кімнат та кухні. Житлова площа квартири становить 26,4 кв.м. Загальна площа становить 49,9 кв.м. Вказана квартира належить Продавцю на праві приватної власності. У п. 3 договору зазначено, що вартість відчужуваної квартири, згідно Висновку про вартість об'єкта оцінки, виконаного СОД ФОП ОСОБА_13 дата оцінки 14.07.2022 року становить 955 055 гривень 00 копійок. Продаж квартири вчинено за 1 111 500 гривень 00 копійок, що становить 38 000 доларів США згідно офіційного курсу НБУ ( 29,25 грн. за один долар США) станом на день укладення цього договору, які Продавець отримав від Покупця до підписання цього Договору ( п. 4 договору).
Сторони підтвердили, що вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними, укладення такого договору відповідає їх інтересам, волевиявлення є вільними і усвідомленими і відповідає їх внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості ( п. 7 договору). Продавець зобов'язується звільнити квартиру, передати ключі від даної квартири Покупцю та знятись з реєстраційного обліку до 19.08.2022 року. Обов'язок Продавця передати квартиру Покупцю вважається виконаним у момент передачі Покупцю ключів від вхідних дверей квартири. Продавець зобов'язується на дату звільнення цієї квартири здійснити повну оплату газо-, електро-, водопостачання і водовідведення та усіх інших комунальних послуг за квартиру, що є предметом цього Договору ( п. 9 договору). Представником Продавця доведено до відома Покупця, що квартира, яка відчужується за цим договором є особистою приватною власністю ОСОБА_4 , оскільки частка у квартирі набута шляхом використання права безоплатної приватизації, а частки отримана у спадок. Представник Продавця, також ствердила, що відносно відчужуваної квартири відсутні права користування малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, а також недієздатних чи обмежено дієздатних осіб, які б обмежували право на відчуження квартири за цим договором ( п. 12 договору).
17.02.2023 року, ОСОБА_4 оформив заяву у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Петельки І.В. про скасування довіреності від 01 липня 2022 року за реєстровим номером 704.
Позивачем надано до суду акти обстеження умов проживання на підтвердження того, що ОСОБА_7 фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 , витяг з ЄРДР, яким підтверджується факт реєстрації кримінального провадження за заявою ОСОБА_4 щодо підробки та використання його підпису на документах, поданих до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради.
Згідно заяви ОСОБА_4 від 01.02.2022 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Петелькою І.В., зареєстрованої в реєстрі за №81 ОСОБА_4 , батько малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дає свою згоду на купівлю та на підписання його мамою - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 від імені малолітнього сина договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_2 .
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомила, що ОСОБА_6 знає, остання допомагала з продажом квартири. Чоловік вирішив продати квартиру, бо були борги та мав купити меншу за площею квартиру. Всіма питаннями по продажу квартири займалась ОСОБА_6 . Грошових коштів від продажу квартири ні їй, ні її чоловіку ніхто не передавав. Проживали в квартирі за адресою АДРЕСА_1 разом із сином та чоловіком до вересня 2022 року, після чого переїхали в іншу квартиру. ОСОБА_5 остання знає, познайомилась коли така прийшла дивитись квартиру, яку вони продавали. Був також ОСОБА_14 та ОСОБА_6 . Ця квартира не набута в шлюбі. Деталі продажу квартири вони не обговорювали з чоловіком, всіма питаннями щодо продажу займалась ОСОБА_6 . Борги в квартирі були, однак такі були погашені новою власницею ОСОБА_5 . Згідно домовленостей зі ОСОБА_6 , після продажу квартири на АДРЕСА_1 , мали купити іншу квартиру, грошові кошти не мали передавати. 18 вересня 2022 року всі переїхали в квартиру її мами за адресою АДРЕСА_4 . Насильно ніхто не виселяв, добровільно зібрали речі і переїхали. З ОСОБА_15 вона один раз їздила в якусь кантору, а яку не пам'ятає. Дитина виписана з квартири чоловіка та перепрописана до квартири її мами. Всіма цими питаннями займався чоловік.
Свідок ОСОБА_5 під час допиту 12.09.2023 року повідомила, що купила квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Для пошуку квартири, така звернулась до ріелтора ОСОБА_17 , він працював разом із ОСОБА_18 та ОСОБА_6 . ОСОБА_19 познайомив її зі ОСОБА_6 . Раніше вона таку не знала. Всі разом ходили дивитись квартиру. Від імені ОСОБА_4 діяла ОСОБА_6 . Загальна вартість квартири була 38 000 доларів США. 21.01.2022 року, дали великий завдаток за квартиру, у розмірі 5 000 доларів США. Завдаток був великий, оскільки були борги по квартирі. З ОСОБА_4 познайомилась коли дивились квартиру. В липні, перед підписанням договору купівлі-продажу ще раз їздили до ОСОБА_4 , щоб переконатись чи дійсно такий хоче продавати квартиру. ОСОБА_4 повідомив, що всіма питаннями займається ОСОБА_6 , та відмовився їхати до нотаріуса. 16.07.2022 року в приміщенні нотаріальної контори, передала залишок вартості квартири у розмірі 32 000 доларів США ОСОБА_6 . При цьому був ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_6 , брат та його дружина, а також нотаріус. Жодних претензій по сумі отриманих грошових коштів від них не було. Таких претензій не було і зі сторони ОСОБА_4 . За послуги ріелтора було оплачено 1900 доларів США. Після придбання квартири, в квартирі робила капітальний ремонт, замінила вікна, підлогу, труби, каналізацію, сантехніку, квартира була в жахливому стані, потребувала великих капіталовкладень. Загальна вартість квартирі була 38 000 доларів США.
Свідок ОСОБА_21 , в судовому засіданні повідомила, що є братовою ОСОБА_5 . При купівлі квартири 16.07.2022 року, така була присутня, також була присутня під час передачі грошових коштів за квартиру. Перед посвідчення договору, вони разом із її чоловіком та ОСОБА_5 їздили до ОСОБА_4 . Останній відмовився їхати до нотаріуса, вказав, що повністю довіряє ОСОБА_6 , і що вона сама займається питанням продажу квартири. Кошти за квартиру передавали ОСОБА_6 в приміщенні нотаріальної контори. ОСОБА_20 шукав квартиру для ОСОБА_5 . Також продажем квартири займався ОСОБА_14 і ОСОБА_6 . Особисто спілкувалась із ОСОБА_4 , останній повідомив, що дійсно має намір продати квартиру. Останній відомо, що після продажу квартири, ОСОБА_4 мали купити іншу квартиру. Борги за квартиру були сплачені за рахунок авансу, який надала ОСОБА_5 представнику ОСОБА_4 - ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_22 , в судовому засіданні повідомив, що він є рідним братом ОСОБА_5 . Сестра шукала квартиру у Львові. Ріелтора порадили знайомі, надали контакт ОСОБА_17 . З ним зустрічались в компанії «Фенікс». ОСОБА_5 укладала зобов'язання та передавала завдаток. Квартиру дивились всі разом. З ОСОБА_4 спілкувався особисто та останній повідомив, що хоче продати квартиру, бо має борги, та хоче меншу за площею квартиру. Під час укладення договору купівлі-продажу, був присутній. Був під час передачі грошових коштів від ОСОБА_5 до ОСОБА_6 . В той час в нотаріуса був ще ОСОБА_23 та ОСОБА_24 . Перед підписанням договору, вони всі разом поїхали до ОСОБА_4 пересвідчитись, що він далі має намір продавати квартиру. ОСОБА_4 повідомив, що він хоче продати квартиру, і що до нотаріуса не поїде. Дав довіреність на ОСОБА_6 , останній він довіряє. Раніше не укладали такі договори, тому вважали, що якщо нотаріус перевірив усі документи, то по квартирі все було добре. Після набуття у власність квартири, ОСОБА_4 просився пожити ще в квартирі, бо він не повністю переїхав. На той час не було відомо, що грошові кошти не передані ОСОБА_4 . Про даний факт стало відомо після отримання позовної заяви. Після розмови зі ОСОБА_6 , щодо отриманого позову, ОСОБА_6 повідомила, що вона шукає ОСОБА_4 квартиру, однак йому не підходять варіанти, які вона йому пропонує. Зі ОСОБА_6 він не знайомий, познайомився коли дивились перший раз квартиру. Щодо документів на квартиру довіряли ріелтору, бо за це оплатили кошти.
Допитаний в судому засіданні ОСОБА_4 повідомив що хотів поміняти квартиру на меншу. Зі ОСОБА_6 познайомився в кінці літа 2022 року через свого знайомого ОСОБА_25 . Перший раз побачились біля її будинку на АДРЕСА_5 . Потім вона разом із ОСОБА_26 прийшли дивитись на квартиру. Надав ОСОБА_6 документи на квартиру, вона мала подивитись щодо наявності заборгованості. ОСОБА_6 мала займатись не продажем квартири, а мала обміняти квартиру на меншу з доплатою. Вартість квартири, яку озвучено ОСОБА_6 була 40 000 доларів США. ОСОБА_6 запропонувала видати на неї довіреність, щоб не тратити його час. ОСОБА_6 водила декілька клієнтів в квартиру, ОСОБА_5 була остання. ОСОБА_6 та ОСОБА_27 обіцяли йому купити меншу квартиру. Іншого житла йому не показували. В день укладення договору купівлі- продажу 16.07.2022, ОСОБА_5 приїздила до нього, однак він не знав що це в цей день укладається оспорюваний договір. З квартири з'їхав десь в вересні 2022 року. Під час розмови зі ОСОБА_6 остання повідомила, що отримала гроші від продажу квартири. До ОСОБА_5 не звертався щодо повернення грошей за квартиру. Вказував, що його обдурила ОСОБА_6 , бо не віддала гроші за продаж квартири, та не купила йому іншу. Про отриманий завдаток йому ніхто не повідомляв, та жодні кошти від такого завдатку такий не отримував. Не звертався до органу опіки та піклування та не отримував жодні дозволи на продаж. Під час підписання довіреностей, останній не читав зміст таких довіреностей, однак вказував, що не уповноважував ОСОБА_6 на отримання грошових коштів від продажу квартири. Борги по квартирі були, він їх не сплачував. Розмір заборгованості за комунальні послуги він не пам'ятає. Однак вказує, що рік не оплачував комунальні платежі. За послуги ОСОБА_6 , він з нею не домовлявся конкретно, мали в кінці всього підрахувати і такий мав оплатити її роботу. Щодо виконання ОСОБА_6 довіреності, вказував що вона не виконала її, бо остання не купила іншої квартири, грошові кошти йому не повернули.
Третя особа, приватний нотаріус Львівського нотаріального міського округу Петелька І.В. в судому засіданні повідомив, що ОСОБА_4 з маклерами ходив до нього. Під час підготовки квартири на продаж, виявлено 8 виконавчих проваджень. Були заборони по квартирі, ще старі. Такі заборони знімались через суд. Такий посвідчував декілька довіреностей. Коли взяв витяг з реєстру територіальної громади, встановлено, що в квартирі зареєстрована неповнолітня дитина. Такий порекомендував ОСОБА_4 особисто звернутись в опікунську раду для отримання розпорядження на відчуження квартири. Після двох місяців, коли були зроблені всі документи на продаж, ОСОБА_4 мав бути особисто під час підписання договору. ОСОБА_4 мав підписувати самостійно договір. 16.07.2022 року укладення правочину було заплановано на 11 годину, однак покупці повідомили, що ще раз їздили до ОСОБА_4 зранку у цей день, і такий відмовився їхати з ними до нотаріуса. Відтак договір посвідчувався на підставі довіреності. Покупці з маклером розрахувались повністю. Усю реальну суму правочину покупці передали маклерам. В цей день десь біля 2 години дня, ОСОБА_4 був в нотаріуса і видавав довіреність на ОСОБА_6 та ОСОБА_27 , бо мав їхати відбувати покарання. ОСОБА_6 останній не бачив раніше, знайомий був з ОСОБА_28 на ОСОБА_29 . Під час зустрічей, ОСОБА_4 постійно був присутній, тому знав про що йде мова, а також чув усі умови договору. Для підготовки договору були надані усі документи. На момент посвідчення договору у відповідності до витягу з реєстру територіальних громад неповнолітніх дітей у спірній квартирі не було, відтак потреби у наявності розпорядження органу опіки не було. Розрахунок проводився у присутності нотаріуса. Проведено реальний продаж та передані реальні кошти, які вказані у спірному договорі. Щодо розбіжності у формулюванні в договорі останній повідомити не може, оскільки правильним є варіант зазначення у договорі і продавець, і представник продавця. Договір купівлі-продажу ОСОБА_4 не видавався, оскільки такий примірник був у його представника. В той день ОСОБА_4 було повідомлено що правочин відбувся, оскільки такий приходив для посвідчення довіреності. Дружина ОСОБА_4 не була під час укладення договору, та така не давала згоди на укладення правочину, оскільки такого не вимагається, бо ця квартира була особистою власністю ОСОБА_4 . Посвідчував договір після того, як були передані кошти.
Свідок, ОСОБА_20 , повідомив, що до нього, як до ріелтора, звернулась сестра ОСОБА_5 щодо купівлі двокімнатної квартири. Шукав квартиру по різних джерелах. Квартира на АДРЕСА_4 була в оголошенні, на яких ресурсах не пригадує. В січні 2022 року з'явилась така квартира. ОСОБА_6 показувала квартиру на АДРЕСА_1 . До того часу не був знайомий з ОСОБА_6 . Коли оглядали квартиру, то в такій був ОСОБА_4 і його сім'я. З ОСОБА_4 розмови про вартість продажу обговорили, так ціна мала бути 35 000 доларів США. ОСОБА_4 підтвердив, що хоче продавати, і що за все буде відповідати ОСОБА_6 , оскільки така мала довіреність. Отримавши завдаток біля 5000 доларів США, такі гроші пішли на оплату заборгованості по квартирі. Завдаток давала ОСОБА_5 особисто. Щодо зняття дитини з місця проживання, то ОСОБА_4 разом із дружиною та ОСОБА_18 їздили в ЦНАП для зняття з реєстрації дитини та перепрописанням такої за адресою мами дитини. В день укладення договору вони всі їздили до ОСОБА_4 , щоб переконатись чи має далі намір продавати квартиру. ОСОБА_4 підтвердив, що готовий продати, однак категорично відмовився їхати до нотаріуса. Грошові кошти передавались ОСОБА_5 безпосередньо ОСОБА_6 . Жодних претензій по розрахунку не було. ОСОБА_5 оплачувала послуги ріелтора. Це було біля 600 доларів США. Після отримання завдатку, ОСОБА_4 мав перереєструвати дитину до дружини. Тому на момент посвідчення договору, дитина не була зареєстрована у спірній квартири. ОСОБА_4 мав переїхати до 19.08.2022 року, однак проживав в квартирі довше. Грошові кошти у розмірі 1900 доларів США ОСОБА_5 передала ОСОБА_30 , а останній вже поділив вказану суму між ним, ОСОБА_6 та ОСОБА_31 .
Свідок ОСОБА_12 , в судому засіданні повідомив, що до його колеги звернулась ОСОБА_5 , із запитом про пошук їй квартири у місті Львові. Була квартира на АДРЕСА_4 . ОСОБА_5 подивилась таку квартиру та погодила її придбання. В офісі ПП «Фенікс» оформлено передачу завдатку. Розмір завдатку був біля 5000 доларів США. На звороті підписаного зобов'язання є напис виконаний ОСОБА_4 у його присутності, де останній повідомив, що він довіряє вищевказаним людям і дозволяє продаж квартири. З січня 2022 знайомий з ОСОБА_6 . Остання показувала квартиру ОСОБА_4 . На час огляду ним квартири, в такій було троє осіб, сам ОСОБА_4 , його дружина і син. ОСОБА_4 підтверджував що хоче продати квартиру, бо було багато боргів. Ціна продажу погоджувалась з ОСОБА_4 . Продаж мав вчинитись за 38 000 доларів США. Усю заборгованість по комунальних платежах оплатив саме він. Сума була біля 200 000 гривень. Плюс погашав заборгованість по виконавчих провадженнях. Також через суд знімались арешти. Коли стало питання про наявність зареєстрованого місце проживання неповнолітнього сина, то оскільки частки власності дитина у спірній квартирі не мала, і тому вирішили перепрописати дитину до бабусі. Бабуся не була проти. Особисто ходив з ОСОБА_4 та ОСОБА_32 в ЦНАП по вул. Хвильового. Особисто заходив в ЦНАП. ОСОБА_4 особисто підписував документи в ЦНАП. Коли сам виписувався ОСОБА_4 , то були проблеми, бо треба було отримання документи у військкоматі. Зранку 16.07.2022 року всі разом поїхали до ОСОБА_4 , і просили поїхати до нотаріуса для підписання договору. ОСОБА_4 відмовився їхати до нотаріуса. Грошові кошти за продаж ОСОБА_5 передавались особисто ОСОБА_6 . Претензій до розрахунку не було. Передача ключів відбувалось із запізненням. Нові власники дозволили ОСОБА_4 трохи пожити. Дитина вже була в бабусі. Станом на січень 2022 року у спірній квартирі проживав лише ОСОБА_4 16.07.2022 року на його ім'я ОСОБА_4 видав довіреність на придбання для нього іншої квартири. Таку довіреність останній не використовував.
Представником ОСОБА_6 до матеріалів справи була долучена розписка виконана ОСОБА_4 . Відповідно до вказаної розписки, ОСОБА_4 підтверджував отримання від ОСОБА_6 грошових коштів у розмірі 7360 грн. від продажу квартири. Претензій до ОСОБА_33 не має. Грошові кошти, що залишились від продажу квартири мало йти на купівлю житла. Така розписка написана ОСОБА_4 особисто 16.08.2022 року. З аналізу такої розписки, вбачається, що ОСОБА_4 було відомо про продаж квартири. Відтак суд зазначає, що покази свідків у своїй сукупності є послідовними та логічними, та підтверджують факт обізнаності ОСОБА_4 щодо продажу квартири за адресою АДРЕСА_1 , отримання грошових коштів ОСОБА_6 від ОСОБА_5 у розмірі 38 000 доларів США за продаж вищевказаної квартири.
Суд не бере до уваги покази свідка ОСОБА_4 про його необізнаність із умовами продажу, ціною за якою відбувався продаж, отриманням ОСОБА_6 грошових коштів у розмірі 38 000 доларів США від ОСОБА_5 . Також суд критично оцінює показання свідка щодо його юридичної неграмотності та не вниканням у суті довіреностей, які останній особисто підписував у нотаріуса. До суду не було надано доказів недієздатності чи обмеження дієздатності ОСОБА_4 , а тому останній свідомо вирішував підписувати довіреності.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно з частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Згідно з частинами першою-третьою, п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Головним елементом правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тобто основним юридичним фактом, що підлягає встановленню судами, є дійсна спрямованість волі сторін на укладення договору.
В силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов'язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє.
Згідно з частинами першою, третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.
Юридична сила довіреності не залежить від отримання згоди на її видачу з боку представника. Повноваження виникає незалежно від згоди останнього, а правильно оформлена довіреність дійсна у будь-якому разі, тому що повноваження, яке виникає у представника, не зачіпає його майнових або особистих немайнових прав. Інша річ, що здійснення цього повноваження залежить від представника, бо він сам вирішує, чи використати довіреність для здійснення діяльності на користь іншої особи (довірителя), чи відмовитися від неї.
Відповідно до статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Тобто правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють. З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є.
При цьому словосполучення «у своїх інтересах» слід розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, в тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.
Зазначена норма права презюмує також добросовісність поведінки особи представника, який діє від імені іншої особи на підставі довіреності або в силу своїх повноважень.
Верховний Суд у постанові від 24 жовтня 2019 року у справі № 904/3315/18 наголошував на тому, що: «Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Так, принцип добросовісності це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Необхідними ознаками правочину, вчиненого в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.
Отже для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.
Критерій «зловмисності» не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявлення повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя.
Зазначене відповідає висновкам, викладеним Верховним Судом у постановах: від 22 квітня 2019 року у справ № 623/2518/17, провадження № 61-22897св18, від 07 серпня 2019 року у справі № 753/7290/17, провадження № 61-11158св19, від 05 серпня 2020 року у справі № 638/2324/14-ц, провадження № 61-16084св18, від 04 листопада 2020 року у справі № 370/2309/18, провадження № 61-12793св19, від 19 квітня 2021 року у справі № 748/41/20, провадження № 61-18420св20, від 07 грудня 2021 року у справі № 627/79/20, провадження № 61-10427св21.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 504/3085/20 (провадження № 61-17178сво23) зроблений висновок про те, що для кваліфікації правочину як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості потрібно встановити, що: від імені однієї зі сторін правочину діяв представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв'язок між зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють. Неотримання продавцем грошових коштів за договором купівлі-продажу, укладеним продавцем, від імені якого діяв представник, не свідчить про недійсність договору, оскільки невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для визнання його недійсним. Вказана позиція була наведена.
Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним.
Судом встановлено, що довіреність, яка видавалась ОСОБА_4 01.07.2022 року, стосувалась питання продажу квартири за адресою АДРЕСА_1 . На момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу 16.07.2022 року, така довіреність була дійсною та скасована позивачем лише 17.02.2023 року. У зазначеній довіреності відсутні обмеження щодо повноважень чи обов'язок представника погоджувати будь-які дії з позивачем, також відсутні зобов'язання щодо купівлі іншої квартири для позивача. В довіреності від 01.07.2022 року, ОСОБА_4 не уповноважував ОСОБА_6 на придбання йому квартири, такі повноваження останній надавав в інших довіреностях від 16.01.2022 року та 16.07.2022 року. Такі довіреності не були скасовані позивачем. З огляду на оспорювані правочини, в таких не йде мова про вчинення дій ОСОБА_6 , щодо придбання іншого житла для позивача. Відтак, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 виконала усі умови, які викладені у довіреності від 01.07.2022 року.
Невиконання ОСОБА_6 умов інших довіреностей, які були видані ОСОБА_4 та застосування наслідків невиконання таких домовленостей може бути предметом іншого позову.
Крім того, відсутні докази на підтвердження того, що у представника позивача ОСОБА_6 , самого позивача та ОСОБА_5 був відсутній реальний намір укласти і виконати спірний правочин.
ОСОБА_4 та його сім'єю, були виконані умови оспорюваного договору, а саме такі добровільно залишили квартиру та передали ключі ОСОБА_5 . Вказані дії позивача свідчить про його обізнаність про продаж квартири та погодження умов такого продажу. Суд критично ставиться до показань ОСОБА_4 , який вказував, що йому не було відомо про продаж квартири тривалий час, оскільки в матеріалах справи міститься розписка ОСОБА_4 , в якій останній повідомив про отримання частини грошових коштів від продажу його квартири. Така розписка написана ОСОБА_4 16.08.2022 року.
Окрім того, як вбачається із показів ОСОБА_5 , така не була знайома із ОСОБА_6 , до моменту пошуку квартири, що виключає можливість зловмисної домовленості між такими.
Таким чином, позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що є його процесуальним обов'язком, відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України), існування при укладенні спірного правочину зловмисної домовленості між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , і недобросовісності дій останньої та виникнення через це несприятливих наслідків для ОСОБА_4 .
Покликання представника позивача на відсутність згоди органу опіки та піклування на відчуження квартири, в якій проживав малолітній син позивача, також не береться судом до уваги, оскільки судом встановлено та підтверджено показами приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Петелькою І.В., що на момент посвідчення оспорюваного договору купівлі - продажу 16.07.2022 року у квартири за адресою АДРЕСА_1 було відсутнє зареєстроване місце проживання малолітніх та/або неповнолітніх осіб. Відтак, згоди органу опіки і піклування за таких обставин отримувати не потрібно. Факт відсутності реєстрації дитини за вказаною адресою було підтверджено нотаріусом, який готував документи по спірній квартирі. У випадку наявності прав дитини на таку квартиру, останній не зміг би посвідчити договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
При посвідченні спірного договору купівлі-продажу квартири приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Петелька І.В. діяв в межах чинного законодавства, враховуючи, що з наданих для проведення нотаріальної дії документів, не вбачалось, що в даній квартирі зареєстровані інші особи, аніж власник квартири ОСОБА_4 .
Правочин відповідає усім вимогам щодо вчинення правочинів, а відтак ОСОБА_5 є добросовісним набувачем, квартира набута нею правомірно. Як покупець вона сплатила кошти за вказану квартиру, що придбавалась у власність, та виконала умови договорів купівлі - продажу квартири в повному обсязі.
Згідно з частиною четвертою статті 177 СК України дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.
Відповідно до частини шостої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним.
Правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним. Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду України у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 504/294/14-ц, який підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 29 вересня 2020 року в справі № 757/13243/17, від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19.
Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороною недійсного правочину.
Під час розгляду справи, позивачем не доведено належними та допустимими доказами недійсність договору купівлі-продажу від 16.07.2022 року, відтак суд відмовляє у застосуванні реституції.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною 5 вказаної статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Таким чином, оскільки не встановленого судом порушеного права позивача, то в задоволенні позову слід відмовити через його необґрунтованість.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із відмовою в задоволенні позовних вимог, всі витрати по справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 76,81, 82, 89, 141, 263-265,268 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Петелька Ігор Васильович, орган опіки і піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, про визнання договору купівлі - продажу квартири та довіреності недійсними та застосування наслідків недійсності - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 05 грудня 2025 року.
Суддя Ванівський Ю.М.