465/9757/25
3/465/4028/25
іменем України
04.12.2025 м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Коліщук З. М., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 491521 від 23.10.2025, ОСОБА_1 23.10.2025 о 09:54 у м. Львів вул. Тобілевича 6 водій ОСОБА_1 , керуючи тз тролейбус N?540 залишив на порушення встановлених правил місце ДТП, до якої він причетний чим порушив п.2.10.а. ПДР, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Пояснив, що не мав умислу на залишення місця події, оскільки при наїзді на вибоїну в тролейбуса злетіла права штанга, поставивши її на місце він поїхав дальше по маршруту.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтями 251 та 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пункт 2.10 «а» ПДР України зобов'язує водія, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди, негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
За порушення вимог зазначеного пункту ПДР України передбачена відповідальність, встановлена ст. 122-4 КУпАП, а саме за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Суб'єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення передбачає прямий умисел.
З досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що умисного наміру залишати місце ДТП у ОСОБА_1 не було, його дії не були спрямовані на вчинення адміністративного правопорушення та уникнення відповідальності за ст. 122-4 КУпАП.
Так, з наданих пояснень ОСОБА_1 вбачається, що після наїзду на вибоїну у тролейбуса злетіла права штанга, у зв'язку з чим водій був вимушений зупинити транспортний засіб з технічних причин, усунути несправність та після цього продовжити рух за маршрутом.
За відсутності доказів того, що ОСОБА_1 достеменно знав про пошкодження скла в будинку і, усвідомлюючи настання відповідних наслідків, умисно залишив місце події, відсутні підстави вважати, що його дії були спрямовані на ухилення від відповідальності.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність установлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, наявність яких характеризуй діяння як адміністративне правопорушення (проступок).
Відповідно до статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
У справі не встановлено належних і допустимих доказів, які б вказували на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, і які б достовірно підтверджували, що в неї був умисел на залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вона причетна.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно з приписами ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно із вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
За таких обставин, суддя приходить до висновку, що допустимими та достатніми доказами не доведено вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Згідно п. 1) ч. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься, зокрема, при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
постановив:
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого за ст. 122-4 Кодексу України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не буде подано ,та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Коліщук З. М.