Справа № 513/771/25
Провадження № 2/513/727/25
Саратський районний суд Одеської області
08 грудня 2025 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю: секретаря судового засідання Филипчук Л.В., розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в с. Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Вельчевої Наталі Михайлівни до Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-
11 червня 2025 року представник позивача адвокат Вельчева Н.М. звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить визначити позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тривалістю в два місяця, початок якого відрахувати з дня набрання рішенням законної сили.
Позов обгранкувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Молодове Саратського району Одеської області помер брат позивачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 4,72 га, кадастровий номер 5124583200:01:001:0246, розташованої на території Надеждинської сільської ради Білгород-Дністровського (Саратського) району Одеської області, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІII-ОД №081981 виданого Саратською районною державною адміністрацією Одеської області 10 лютого 2004 року. 06 травня 2025 року за заявою ОСОБА_1 приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулаковим І.І, заведена спадкова справа №108/2024 до майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до Довідки щодо надання відомостей стосовно спадкоємців по спадковій справі №111/01-16 виданої приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулаковим І.І. від 13 травня 2025 року, позивачка ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею за законом після смерті брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто спадкоємці першої черги відсутні. За життя спадкодавець ОСОБА_2 заповіту не склав. Позивачка ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею за законом. Інші спадкоємці, які б претендували на спадкове майно померлого відсутні. Постановою приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулакова І.І від 06 травня 2025 року позивачці ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини, встановлений ст.1270 ЦК України. У відведений законом строк позивачка не змогла вчасно подати заяву про прийняття спадщини через об'єктивні і непереборні труднощі. Причини не прийняття спадщини позивачем у вказаній частині 1 статті 1270 ЦК України строк були поважними та полягали у наступному. Після смерті спадкодавця, позивачка знаходилась тяжкому стресовому стані, який був спричинений втратою брата, тривало хворіла та проходила обстеження, що заважало її вчасно звернутися до нотаріальної контори з заявою для прийняття спадщини. Підтвердженням цього факту є медичні довідки, копії яких додаються. Так, згідно Довідки КП «Саратська ЦПМСД» Ройлянської амбулаторії сімейної медицини загальної практики від 12 травня 2025 року ОСОБА_1 знаходилась на амбулаторному лікуванні в період з 15 вересня 2005 року по 19 вересня 2005 року. Згідно Довідки КП «Саратська ЦПМСД» Ройлянської амбулаторії сімейної медицини загальної практики від 12 травня 2025 року ОСОБА_1 знаходилась на амбулаторному лікуванні в період з 15 листопада 2005 року по 24 листопада 2005 року. Згідно Довідки КП «Саратська ЦПМСД» Ройлянської амбулаторії сімейної медицини загальної практики від 12 травня 2025 року ОСОБА_1 знаходилась на амбулаторному лікуванні в період з 05 січня 2006 року по 11 січня 2006 року. Вказані обставини також підтверджуються амбулаторною картою ОСОБА_1 . Позивачка ОСОБА_1 була зосереджена на збереженні свого життя та ці обставини виключали можливість звернення до нотаріуса для прийняття спадщини. Тобто у спадкоємця існували перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини, а саме тяжкий стресовий стан, спричинений втратою рідного брата та тривала хвороба привели до пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Позивачка пропустила встановлений законом строк для прийняття спадщини за законом після смерті брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 з поважних причин, які перешкодили її своєчасно реалізувати право на прийняття спадщини. Таким чином, неможливість прийняття спадщини у відведений законом строк був обумовлений непереборними і незалежними від неї обставинами. У зв'язку з чим позивачка вимушена звернутись до суду із даним позовом, оскільки іншого шляху поновити пропущений строк чинне законодавство не передбачає.
Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 10 липня 2025 року закрито підготовче судове засідання та справа призначена до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Вельчева Н.М., належним чином повідомлені про розгляд справи у судове засідання не з'явилися, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримали та просили його задовольнити.
Представник Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року. В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши письмові докази, суд дійшов до таких висновків.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша, друга статті 2 ЦПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Відповідно до ст.ст.13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як встановлено судом відповідно до копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 21 грудня 2001 року Саратським РВ УМВС України в Одеській області, прізвище, ім'я та по батькові позивача - ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 03 листопада 1958 року Ройлянською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 21 жовтня 1965 року Ройлянською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 05 вересня 2005 року Надеждинською сільською радою Саратського району Одеської області.
Відповідно до довідки №54/13-06 від 14 травня 2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно даних домової книги № 7, ОПО № 506 за 2001-2005 роки, на момент його смерті, разом з ним за цією адресою були зареєстровані та проживали такі особи: проживав один.
Згідно довідки щодо надання відомостей стосовно спадкоємців по спадковій справі виданої приватним нотаріусом Білгород-Дністровського нотаріального округу Одеської області Сулаковим І.І. № 111/0/16 від 13 травня 2025 року, 06 травня 2025 року заведена спадкова справа №108/2025 до майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 є спадкоємицею після смерті брата ОСОБА_2 , яка звернулась із заявою про прийняття спадщини за законом.
Постановою приватного нотаріуса Білгород-Дністровського нотаріального округу Одеської області Сулакова І.І. від 06 травня 2025 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 4,722 га, що розташована на території Надеждинської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив № НОМЕР_5 , ділянка № НОМЕР_6 , після смерті брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п.1 ч.1 ст.49 Закону України «Про нотаріат».
10 лютого 2004 року ОСОБА_2 на підставі розпорядження Саратської районної державної адміністрації Одеської області від 06 жовтня 2003 року № 595/А-03, був виданий державний акт на право приватної власності на землю серії III-ОД № 081981, відповідно до якого ОСОБА_2 була передана у власність земельна ділянка на території Надеждинської сільської ради, масив № НОМЕР_5 , ділянка № НОМЕР_6 , для ведення товарного, сільськогосподарського виробництва.
Згідно копії довідки № 1324 від 06 вересня 2005 року виданої Надеждинською сільською радою Саратського району Одеської області, ОСОБА_1 дійсно похоронила свого брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №24 від 05 вересня 2004 року складений Надеждинською сільською радою.
Судом також була досліджена спадкова справа № 108/2025 до майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якої вбачається, що 06 травня 2025 року до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулакова І.І. звернулась ОСОБА_1 із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її брата ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), інформація відсутня.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно зі ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261- 1265 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила ч.3 ст.1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18).
Із матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Молодове Білгород-Дністровського району Одеської області помер брат позивача ОСОБА_2 .
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Такий висновок висловив Верховний Суд у постановах від 18 січня 2018 року у справі № 198/476/16-ц, від 12 лютого 2018 року у справі № 712/656/15-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц.
Предметом спору є встановлення додаткового строку для прийняття спадщини позивачем, оскільки остання після смерті ОСОБА_2 , будучи спадкоємцем за законом, пропустила строк для прийняття спадщини. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує, що вона після смерті брата знаходилась у тяжкому стресовому стані, який був спричинений втратою брата, тривалий час хворіла та проходила обстеження, що заважало їй вчасно звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
Поважність причин неприйняття ОСОБА_1 спадщини після смерті брата в шестимісячний строк визнається відповідачем. Також відповідно до довідки від 08 грудня 2025 року №02-05/25/1761 Плахтіївська сільська рада не зверталась до суду для визнання спадщини після ОСОБА_2 відмерлою.
Відповідно до копії медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 , 19 вересня 2005 року була на прийомі у лікаря, відповідно до запису лікаря, діагноз: ГРВІ ринофарингіт. 24 вересня 2005 року звернення до лікаря, діагноз: ГРВІ (II). 27 вересня 2005 року, запис лікаря: стан задовільний, діагноз: вилікувалась. 24 листопада 2005 року відповідно до запису лікаря, діагноз: гострий попереково-крижовий радикуліт. 11 січня 2006 року запис лікаря - діагноз: одужання. 03 січня 2006 року звернення до лікаря зі скаргами, діагноз: гострий бронхіт.
Відповідно до копії довідки № 38 від 12 травня 2025 року виданої сімейним лікарем КП «Саратської ЦПМСД» Ройлянської амбулаторії сімейної медицини, ОСОБА_1 , 1958 року народження, знаходилась на амбулаторному лікуванні з 15 вересня 2005 по 19 вересня 2005 року, діагноз: ГРВІ.
Згідно копії довідки № 39 від 12 травня 2025 року виданої сімейним лікарем КП «Саратської ЦПМСД» Ройлянської амбулаторії сімейної медицини, ОСОБА_1 , 1958 року народження, знаходилась на амбулаторному лікуванні в отримувала лікування в умовах денного стаціонару з 15 листопада 2005 року по 24 листопада 2005 року. Діагноз: Гострий попереково-крижовий радикуліт.
Відповідно до копії довідки № 40 від 12 травня 2025 року виданої сімейним лікарем КП «Саратської ЦПМСД» Ройлянської амбулаторії сімейної медицини, ОСОБА_1 , 1958 року народження, хворіла та знаходилась на амбулаторному лікуванні з 05 січня 2006 року по 11 січня 2006 року. Діагноз: гострий бронхіт.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 76 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окрему, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Застосування принципу змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно згаданий принцип не передбачає обов'язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.
Стаття 1 Першого протоколу до конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32).
У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32).
В силу ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі ст. 55 Конституції України, «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. … Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.».
Виходячи з передбаченого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, наведені норми Конституції України надають людині можливість будь-якими незабороненими законом засобами самому захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Враховуючи викладене, оскільки позов визнається відповідачем, вимоги позову не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, оскільки позивач тривалий час хворіла та перебувала на обстеженні та лікуванні, що підтверджується медичними довідками та висновками, які досліджені судом у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позивачу слід надати додатковий строк в два місяці для прийняття спадщини після смерті брата.
Крім того, суд звертає увагу на те, що визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не вирішує питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.
На підставі ст. 1272 ЦК України, керуючись 2, 7, 19, 48, 76-81, 200, 211, 247, 258-259, 263-265, суд, -
Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Вельчевої Наталі Михайлівни до Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тривалістю в два місяця.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 08 грудня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий 21 грудня 2001 року, адреса: АДРЕСА_2 .
Представник позивачки: адвокат Вельчева Наталя Михайлівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №004529 від 27 серпня 2021 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , адреса для листування: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Плахтіївська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області Код ЄДРПОУ 04380711, адреса: вул. Сонячна, 126, с. Плахтіївка, Білгород-Дністровський район Одеська область.
Суддя К. Ю. Рязанова