Справа № 522/12429/25
1-кп/522/2528/25
08 грудня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
потерпілої - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_7 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у об'єднаному кримінальному провадженні за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025163520000252 від 11.04.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 185 ч. 4 КК України та обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025162510000381 від 13.03.2025 року обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 185 ч. 4 КК України,
І. Суть питання, що вирішується.
У провадженні Приморського районного суду м. Одеса перебуває об'єднане кримінальне провадження за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025163520000252 від 11.04.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 185 ч. 4 КК України та обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025162510000381 від 13.03.2025 року обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 185 ч. 4 КК України,
Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 10.10.2025 стосовно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартоюдо 08.12.2025 із визначенням розміру застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121120,00 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять гривень 00 коп.) гривень.
Враховуючи те, що до суду надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у судовому засіданні суд поставив на обговорення учасників судового провадження питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
ІІ. Позиція і клопотання учасників судового провадження.
1. Клопотання прокурора.
У судовому засіданні прокурор подав суду письмове клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з альтернативою визначення застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121120,00 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять гривень 00 коп.) гривень.
Клопотання мотивовано тим, що обвинувачений, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні у тому числі тяжкого злочину, ризики, передбачені п.1,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
2. Позиція сторін щодо заявленого клопотання.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження строків тримання обвинуваченого під вартою, просив суд його задовольнити.
Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, однак звернула увагу суду на те, що правильним прізвищем обвинуваченого є - ОСОБА_8 .
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні висловив заперечення щодо задоволення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначив, що клопотання сторони обвинувачення не містить належного обґрунтування ризиків.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав захисника.
ІІІ. Положення закону, яким керувався суд
За змістом ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв'язку з вимогами ст. 315 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У частині 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
За правилами ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 3 ст.28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:
1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;
2) поведінка учасників кримінального провадження;
3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
ІV. Висновки та мотиви суду.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд враховує, що відповідно до ч. 1ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Основні доводи внесеного стороною кримінального провадження клопотання зводяться до наявності кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , а наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, обвинувачений може переховуватися від суду, продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до вимог п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, при вирішені питання, чи було особу «обвинувачену в кримінальному правопорушенні» для цілей статті 6 Конвенції, необхідно виходити з таких трьох критеріїв: категорія даного провадження згідно з національним законодавством; суттєві характерні риси цього провадження; вид та суворість міри покарання, яке може бути призначено заявникові. [«O. v. Norway», n. 33926].
«Законність» тримання під вартою з погляду національного закону не завжди є вирішальним чинником. Європейський суд з прав людини зазначає, що тримання під вартою протягом зазначеного періоду має відповідати меті пункту 1 статті 5 Конвенції, яка забороняє безпідставне позбавлення свободи. [«Гаважук проти України», п. 63654]; [«Мурукін проти України», п. 34]; [«Буряга проти України», п. 54655]; [«Фельдман проти України», п. 68656].
Тримання під вартою у відповідності до пункту 1(с) статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Взяття заявника під варту має бути конче необхідним для забезпечення його присутності в суді, але водночас інші, менш суворі заходи можуть бути достатніми для досягнення цієї мети. (Рішення : «Ladent v. Poland», n. 55660; «Ambruszkiewicz v. Poland», n.n. 29-33661; «Хайредінов проти України», n. 28).
Затримання особи є настільки серйозним запобіжним заходом, що воно є виправданим, лише якщо інші, менш суворі, заходи були розглянуті та визнанні недостатніми для забезпечення захисту індивідуальних або суспільних інтересів, які можуть вимагати затримання відповідної особи. (Рішення : «X. v. Finland», n. 151).
ЄСПЛ визнав, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню є недостатньою для обґрунтування обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Виходячи із правової позиції ЄСПЛ при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд у кожному випадку повинен принципово та критично ставитися до доводів прокурора, якими він обґрунтовує необхідність застосування саме цього запобіжного заходу, об'єктивно оцінюючи її переконливість. При цьому прокурор повинен довести, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам передбаченихст. 177 КПК України.
При цьому, прокурором не наведено обставин та не надано доказів того, що обвинувачений у подальшому має намір переховуватись від суду, може впливати на хід кримінального провадження незаконними діями.
Водночас зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також враховуючи природу інкримінованого злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яке є тяжким злочином, особу обвинуваченого існує доцільність застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить адекватне виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Суд зауважує, що у зв?язку з тим, що на цей момент зібрано вже достатньо доказів та матеріалів, потреба у ізоляції ОСОБА_6 від можливого незаконного впливу, зокрема на свідків, втратила актуальність. Наразі у кримінальному провадженні завершено досудове розслідування, допитано основних свідків, зібрано та закріплено докази, які не можуть бути знищені чи спотворені.
Суд дійшов переконливого висновку про те, що стороною обвинувачення не надано доказів, достатніх, щоб переконати суд у необхідності застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою, з урахуванням того, що відсутні достатні дані про те, що ОСОБА_6 може ухилятись від суду, чи іншим чином перешкоджати правосуддю, а ризик вчинення інших кримінальних правопорушень може бути мінімізований за рахунок іншого запобіжного заходу.
Суддя при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховує те, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК). Так, згідно правової позиції ЄСПЛ, викладеної у пункті 80 рішення від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддею розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, а тому при вирішенні питання про достатній та необхідний запобіжний захід, що може забезпечити належну процесуальну поведінку та запобігти встановленим ризикам, суддя враховує всі встановлені обставини та дані щодо обвинуваченого, зазначені вище та визнає за можливе, з урахуванням вимог ст.181 КПК України, застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід - домашній арешт, заборонивши обвинуваченому залишати житло у нічний час та поклавши на нього обов'язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Керуючись ст. 3, 7, 9, 27, 31, 176-178, 181, 183-184, 194-196, 291, 331, 376 КПК України, суд,-
У клопотанні прокурора Приморської окружної прокуратури ОСОБА_7 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів відмовити.
Застосувати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із визначенням часу знаходження за місцем мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 22 години 00 хвилин по 06 годину 00 хвилин строком до 08 лютого 2026 року.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 08.02.2026 року, включно, обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) не відлучатись з міста Одеси без дозволу суду;
2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
3) не спілкуватися у буль-який спосіб зі свідками у цьому кримінальному провадженні.
Дозволити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишати місце проживання та перебування у найближчому сховищі або укритті, під час оголошення повітряної тривоги на території м.Одечи.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 КПК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 негайно звільнити з під варти та зобов'язати невідкладно прибути до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Строк дії ухвали суду про застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді домашнього арешту та покладених обов'язків закінчується 08.02.2026 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Копію ухвали негайно направити органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого, для виконання.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч. 5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1