Справа №504/490/24
Провадження №1-кс/504/475/25
08.12.2025с-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області у складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника-адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву старшого прокурора групи прокурорів - прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про відвід судді Доброславського районного суду Одеської області ОСОБА_6 від розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3, 4 ст.358, ч.2 ст.190 КК України,
В провадженні судді Доброславського районного суду Одеської області перебуває заява старшого прокурора групи прокурорів - прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про відвід судді Доброславського районного суду Одеської області ОСОБА_6 від розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3, 4 ст.358, ч.2 ст.190 КК України
В обґрунтування своєї заяви прокурор ОСОБА_3 зазначив, що на розгляді судді Доброславського районного суду Одеської області ОСОБА_6 перебуває обвинувальний акт справі № 504/490/24 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 3,4 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України. Згідно обвинувального акту ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з групою інших осіб вчинив дії щодо заволодіння земельною ділянкою Цебриківської селищної ради на підставі підроблених у лютому 2020 року документів. Згідно формулювання обвинувачення 18.09.2020 державний реєстратор ОСОБА_7 , не будучи обізнаним про злочинні наміри організованої групи, а також про те, що вказане рішення Цебриківської селищної ради прийнято на підставі підроблених офіційних документів, прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) та здійснив державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_5 з кадастровим номером 5121655500:01:001: 0730 площею 5,15 га і вартістю 224 513,45 грн, котрий у свою чергу будучи посібником вчинив усі необхідні дії для реалізації заздалегідь розробленого плану, тим самим став власником зазначеної земельної ділянки, яка оброблювалася учасниками організованої групи, з метою отримання прибутку та його подальшого розподілу.
Таким чином, 18.09.2020р. ОСОБА_5 набув право власності на предмет злочину та отримав права щодо розпорядження земельною ділянкою на власний розсуд, що і робив після отримання права власності.
Згідно діючого законодавства України склад злочину за статтею 190 КК України (шахрайство) вважається закінченим з моменту протиправного заволодіння чужим майном або придбання права на нього, коли злочинець отримує реальну можливість розпорядитися цим майном. Зазначена правова позиція закріплена в постановах Пленума ВСУ, зокрема у справі №159/3357/18. Таким чином, з урахуванням положень ст.ст.12, 49 КК України, строки давності притягнення обвинуваченого ОСОБА_5 сплили через 5 років, тобто 19.09.2025р. З урахуванням викладених обставин, захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні 02.10.2025р. повідомив суд про те, що в нього є клопотання про закриття справи у зв'язку із закінченням строків притягнення до відповідальності та розпочав його оголошення.
Проте, суддя ОСОБА_6 не дав можливість висловитись захиснику та обвинуваченому, проголосити клопотання та продовжив судове засідання без розгляду вказаного клопотання, що грубо порушило засади кримінального провадження, передбачені ст.7 КПК України та права захисника обвинуваченого. Викладені обставини, викликають сумніви у неупередженості судді ОСОБА_6 і, на думку прокурора, є підставою для його відводу.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав заяву про відвід та просив його задовольнити, при цьому прояснив, що в зазначеному судовому засіданні брала участь прокурор Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_8 , вона до суду із клопотанням про закриття кримінального провадження не зверталася, оскільки була не готова до судового засідання.
Обвинувачений ОСОБА_5 повідомив, що дійсно захисник-адвокат ОСОБА_9 заявляв клопотання про закриття кримінального провадження, яке не було розглянуто суддею ОСОБА_6 , проте питання щодо відводу судді він залишає на розсуд суду.
Захисник-адвокат ОСОБА_4 , (призначена на окрему процесуальну дію через перебування захисника-адвоката ОСОБА_9 у відпустці) підтримала думку обвинуваченого.
Представник потерпілої особи, в.о. селищного голови Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області ОСОБА_10 , в судові засідання не з'явилася, про дату, час та місце проведення яких була повідомлена своєчасно, належним чином, що підтверджено відповідними довідками, проте її неявка не перешкоджає розгляду заяви про відвід.
Суддя Доброславського районного суду Одеської області ОСОБА_6 письмові пояснення з приводу заяви про відвід не надав.
Розглянувши заяву про відвід, суд приходить до наступного.
Так, стаття 75 КПК України передбачає вичерпний перелік недопустимості участі судді в кримінальному провадженні, а стаття 76 КПК України передбачає вичерпний перелік обставин недопустимості повторної участі судді в кримінальному провадженні.
При цьому згідно із ч. 5 ст.80 КПК України відвід повинен бути вмотивований.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Згідно ч.1 ст.76 КПК України, суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Згідно ч.6 ст.22 КПК України, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно ч.1 ст.8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Виходячи із положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, що підлягають застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суд, який розглядає справу, має бути "безстороннім" і "незалежним".
Розглядаючи питання безсторонності з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначив, що по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву; крім того, поняття незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою.
Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).
Розглянувши заяву про відвід, суд приходить до висновку, що доводи прокурора про відвід судді ОСОБА_6 не містять підтверджених даних, які б свідчили про наявність вичерпних підстав для його відводу, що передбачені ст.ст.75, 76 КПК України, а також доказів, що вказують на необ'єктивність чи упередженість судді під час розгляду кримінального провадження, тому заявлений відвід задоволенню не підлягає.
Крім того, в компетенцію судді, при розгляді питання про наявність підстав для відводу іншому судді, не входить вирішення питання щодо законності та обґрунтованості прийнятих процесуальних рішень іншим суддею, а також надання оцінки щодо наслідків таких дій.
Також суд враховує, що прокурор ОСОБА_11 взагалі не брав участі в судовому засіданні, в якому розглядалося клопотання захисника-адвоката про закриття кримінального провадження, стороною обвинувачення клопотання про закриття провадження не заявлялося, відтак не є зрозумілим яким чином обставини, що стали підставою для заяви про відвід судді, впливають на обсяг прав та обовязків безпосередньо заявника.
Відповідно до ч.3 ст.81 КПК України, питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду).
Таким чином, у задоволенні заяви старшого прокурора групи прокурорів - прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про відвід судді Доброславського районного суду Одеської області ОСОБА_6 слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 75, 76, 80, 81, 372 КПК України, суд, -
У задоволенні заяви старшого прокурора групи прокурорів - прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про відвід судді Доброславського районного суду Одеської області ОСОБА_6 від розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3, 4 ст.358, ч.2 ст.190 КК України- відмовити.
Копію ухвали вручити заявнику та направити судді Доброславського районного суду Одеської області ОСОБА_6 та всім учасникам процесу
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1