Справа № 522/19870/25-Е
Провадження № 2/947/6478/25
Іменем України
08.12.2025 м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Цирфи К.А., за участі секретаря судового засідання Дімової Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2025 року до Київського районного суду м. Одеси за підсудністю з Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі також - позивач), поданим в його інтересах представником Романенком Михайлом Едуардовичем до ОСОБА_1 (далі також - відповідачка) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200294071 від 15.06.2015 у розмірі 40 568,16 грн, з яких: 10 268,91 грн за тілом кредиту, 20 732,71 грн за процентами, 2 787,59 грн 3 % річних, 6 778,95 грн інфляційні втрати.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі кредитного договору первісним кредитором відповідачці надано кошти (встановлено кредитний ліміт). У подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу передано позивачу. Оскільки відповідачкою не виконано обов'язок з повернення тіла кредиту та процентів за користування ним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
У відзиві на позов відповідачка ОСОБА_1 зазначила, що позивачем не надано до позову належного розрахунку заявленого розміру заборгованості, відповідно до якого можливо було б з'ясувати за який період і які нарахування проводилися позивачем. У разі наявності підстав для задоволення позову, просила застосувати строк позовної давності.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Ухвалою суду від 20.10.2025 провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом учасників справи.
У судові засідання, 13.11.2025 та 03.12.2025, представник позивача, належним чином повідомлений, не з'явився, про причини неявки не повідомив. Відповідачка просила відмовити у задоволенні позову.
Фактичні обставини справи
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд дійшов такого висновку.
З позовної заяви та долучених доказів убачається, що 15.06.2015 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 200294071 відповідно до якого позичальниці надано кредит (відкрито кредитну лінію) у розмірі до 50 000 грн, шляхом перерахування на її банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності та платності. Строк надання кредиту - 5 років, розмір річної процентної ставки - 60 %.
Позивач зазначає, що кредитодавець свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, згідно з умовами договору. Натомість відповідачка свої зобов'язання не виконала, суму кредиту, нарахованих на неї процентів не повернув.
20.07.2020 між ПАТ «Банк Михайлівський» (клієнт) та ТОВ «Діджи Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 7_БМ відповідно до якого клієнт передає (відступає) фактору за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі, зокрема до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 200294071 від 15.06.2015 у розмірі 31 001,62 грн, з яких: 10 268,91 грн за тілом кредиту, 20 732,71 грн за процентами.
Наразі заборгованість відповідачки перед позивачем з урахуванням міри відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, становить 40 568,16 грн, з яких: 10 268,91 грн за тілом кредиту, 20 732,71 грн за процентами, 2 787,59 грн 3 % річних, 6 778,95 грн інфляційні втрати.
Мотиви прийнятого рішення
Так, основними засадами (принципами) судочинства, визначеними ч. 3 ст. 2 ЦПК України є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність судового розгляду справи.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Виходячи з принципу диспозитивності, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України).
З аналізу наданих позивачем доказів випливає, що між відповідачем та первісним кредитором був укладений кредитний договір. У подальшому, на підставі договору факторингу, право вимоги за цим кредитним договором передано позивачу.
З цього приводу суд зазначає, що факт надання / отримання кредиту, оплати за кредитом, період нарахування та сплати процентів, неустойки, комісій тощо - є предметом доказування у справах цієї категорії. У разі передачі права вимоги від клієнта до фактора, окрім означеного, підлягають доказуванню обставини фактичної передачі права вимоги позивачу відносно відповідача, та підтвердження цього факту належними доказами, зокрема договором факторингу, актом приймання-передачі до нього прав вимоги, реєстру боржників та здійснення оплати фактором клієнту за цим договором.
Як установлено, позивачем до суду не надано належного розрахунку заявлених позовних вимог із зазначенням бази нарахування (вихідної суми заборгованості) та часу її виникнення, у поєднанні із застосованою процентною ставкою, коштів, які були сплачені позичальником та дату їх сплати, алгоритм їх зарахування в рахунок погашення виниклої заборгованості, що надасть суду можливість підтвердити або спростувати факт наявної заборгованості, перевірити правильність зарахування сплачених сум на погашення тіла кредиту/процентів.
Надані до суду виписки про рух коштів за картковими рахунками відповідачки прямо не підтверджують наявність заборгованості та алгоритм її нарахування банком.
З наданих відповідачкою до суду повідомлень від банку та одного з факторів - ТОВ «ФК «Плеяда» від 20.05.2016, направлених на її адресу, вбачається, що станом на 20.05.2016 сума заборгованості відповідачки перед банком становить 11 127,88 грн. Означена сума не конкретизована. Відтак повною мірою може включати в себе як тіло кредиту, так і частково проценти за користування ним, заявлені як предмет позову у цій справі. Відтак це може вплинути на перебіг позовної давності у цій справі щодо конкретних платежів, передбачений ст. 257 ЦК України, який закінчується 20.05.2019.
Оскільки відсутній детальний розрахунок суми заборгованості, часу виникнення її складових та алгоритм нарахування, суд позбавлений можливості перевірити розмір заявлених до стягнення позовних вимог та підтвердити/спростувати наявність/відсутність заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Керуючись принципами змагальності сторін та диспозитивності судового розгляду суд доходить висновку, що позивачем не доведено перед судом належними та достатніми доказами факт наявної заборгованості, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов не підлягає до задоволення, судові витрати позивача не компенсуються.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 49, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К. А. Цирфа