Справа № 495/7578/24
Номер провадження 2-а/495/48/2025
05 грудня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої судді Шевчук Ю.В.,
при секретарі судового засідання Тюпи Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білгород-Дністровський адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Одеській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного Управління Національної поліції в Одеській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, в якому просить відшкодувати йому матеріальну та моральну шкоду, яка отримана ним внаслідок незаконних дій співробітників Головного Управління Національної поліції в Одеській області.
Стислий виклад вимог позивача
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним. Як вказує позивач у своєму позові, 8 червня 2023 року ним був виявлений у мобільному додатку «Дія» сплачений штраф сумою 1036,74 гривень за Постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №438631 від 12.02.2023 року, винесену поліцейським Білгород-Дністровського РВП в Одеській області старшим сержантом Крецу Віктором Анатолійовичем, згідно якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП, та якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. Того ж дня позивач зателефонував до відділу адміністративної практики відділу поліції м. Білгород-Дністровський в Одеській області для з?ясування вказаних обставин. 9 червня позивач дізнався, що виявлений ним штраф ще не сплачений, і вже переданий до виконавчої служби м. Білгород-Дністровський в Одеській області для подальшого примусового стягнення. Після чого у канцелярії виконавчої служби м. Білгород-Дністровський в Одеській області, позивач отримав копії двох постанов.
Згідно Постанови про адміністративне правопорушення серії БАБ №438631 від 12.02.2023 р., зазначено, що об 11 год. 45 хв. Позивач, керуючи автомобілем Subaru, державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимогу Правил дорожнього руху п. 2.3, а саме не був пристебнутим ременем безпеки під час керування транспортним засобом на шляху в м. Білгород-Дністровський, вул. Шкільна, 9.Далі, згідно Постанови про адміністративне правопорушення серії БАБ №438632 від 12.02.2023 р., зазначено, що об 11 год. 45 хв. позивач, керуючи автомобілем Subaru, державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимогу Правил дорожного руху п. 2.1, а саме не надав для перевірки водійське посвідчення і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на шляху в м. Білгород-Дністровський, вул. Шкільна, 9.
Позивач вважає вказані винесені Постанови безпідставними, протиправними, а обставини, які в них зазначені - такими, що не відповідають дійсності, в зв'язку з чим Постанова підлягає скасуванню за наступних підстав. Так, як вказує позивач в обґрунтування свого позову, поліцейський посилався на постанову КМУ №1456, хоча не вказав жодної із підстав для зупинки, перевірки документів та огляду, які ця постанова передбачає, і відсутність яких поліцейський визнав під час діалогу. Крім того, поліцейським було порушено процедуру розгляду справи, зокрема, не було роз'яснено права, не відібрано пояснення, та не ознайомлено позивача з матеріалами справи. Також позивач зазначає, що в транспортному засобі з ним був свідок, ОСОБА_2 , яка має аудіозапис даного діалогу, який за необхідності може бути наданий до суду.
Далі, як вказує позивач, 12 лютого 2023 року він рухався по вул. Шкільна в м. Білгород-Дністровський, де і був зупинений поліцейським. Під час руху він та пасажир були пристебнутими ременями безпеки, після зупинки - зняли їх, про що було повідомлено поліцейському. Дал від поліцейського була вимога надати документи на транспортний засіб, водійське посвідчення, на яку позивач відповів, що спочатку він просить озвучити законні підстави для зупинки, вказати допущені ним порушення.
Оскільки позивач був не згодний з винесеною постановою, 12 червня 2023 року ним був поданий адміністративний позов про скасування постанов у справах про адміністративні правопорушення до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з проханням визнати протиправними і скасувати Постанови серії БАБ №438631 від 12.02.2023 і серії БАБ№438632 від 12.02.2023, а також покласти сплачені судові витрати на відповідача.
30 серпня 2023 року Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області рішенням суду по справі №495/6090/23 у задоволені позову відмовив.
10 вересня 2023 року позивачем була подана апеляцій скарга до П'ятого апеляційного адміністративного суду Одеської з проханням скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду, прийняти нове рішення та скасувати Постанови серії БАБ №438631 від 12.02.2023 і серії БАБ №438632 від 12.02.2023, а також покласти сплачені судові витрати на відповідача. 18 жовтня 2023 року рішенням П'ятого апеляційного адміністративного суду рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі №495/6090/23 від 30 серпня 2023 року було скасоване.
23 жовтня 2023 року позивачем був поданий новий адміністративний позов про скасування постанов у справах про адміністративні правопорушення до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з проханням визнати протиправними і скасувати Постанови серії БАБ №438631 від 12.02.2023 і серії БАБ №438632 від 12.02.2023. 20 травня 2024 року Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області рішенням суду по справі № 495/11861/23 позовні вимоги позивача були задоволені.
Як вказує позивач, внаслідок складених поліцейським ГУНП Одеської області протиправних постанов він зазнав матеріальних збитків у вигляді судових витрат на суму 2147,2 грн., згідно квитанції про сплату №211899788 від 12 червня 2023 року.
Так, 12 червня 2023 року у відношенні позивача було відкрито виконавче провадження №71997325. Незважаючи на те, що 17 липня 2023 року позивачем було подано до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Заяву про забезпечення позову, а 19 липня 2023 року Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області задовольнив Заяву про забезпечення позову, на автомобіль Subaru XV 2.0 (державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ), власником якого я являюсь, і на деякі банківські рахунки було накладено арешт. Це зробило неможливим намір продати автомобіль у липні 2023 року, внаслідок чого позивач недоотримав дохід на суму еквівалентну 10 000,00 доларів США. Як вказує позивач, виписка з реєстру боржників, яку він отримав у територіальному сервісному центрі N? 5143 (на правах відділу м. Білгород-Дністровський) регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області (філія ГСЦ МВС) у нього не збереглась.
Далі, як вказує позивач, весь цей час він перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 з періодичними відрядженням, на що вказують різні адреси місця проживання у поданих мною адміністративному позову від 12 червня 2023 року і апеляцій скарзі від 18 вересня 2023 року. Складання адміністративних позовів, заяв про забезпечення позову, клопотань про розгляд справи без моєї участі, відповіді на відзив відповідача, поїздки до суду для надання документів, присутність на засіданні суду, надання документів і копій документів до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та інші додаткові дії, які з'явились внаслідок неправомірних постанов БАБ №438632 від 12.02.2023 і БАБ №438631 від 12.02.2023, - все це додаткове емоціональне, фізичне, інтелектуальне навантаження, та потребувало витрати пального на особистий транспорт і багато часу, який був розписаний на фахові заняття і підготовку, згідно розкладів підрозділу, в якому я перебував, а у відрядження через скорочення часу відпочинку - на якість виконання завдань з відсічі військового агресії Російської Федерації.
Як вказує позивач, до червня 2023 року в очах своїх побратимів він був зразковим військовослужбовцем, учасником бойових дій, отримавши поранення під час бойових дій і виконання завдань з захисту Батьківщини від збройної агресії Російської Федерації, з відзнакою президента Зеленського, але внаслідок такого наклепу з боку службовця ГУНП Одеської області і приниження його честі і гідності як військовослужбовця з червня 2023 по травень 2024, деякі побратими вважали його правопорушником через неправомірні постанови і відкрите виконавче провадження, що вплинуло на особисті відношення, бойове злагодження та репутацію, що буде важко повернути через довгий час судових розглядів (майже рік). На підставі викладеного позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та відшкодувати йому судові витрати у сумі 2147,2 гривень, матеріальну шкоду за недоотриманий дохід у сумі 41 000,00 гривень та моральну шкоду у сумі 220 000,00 гривень.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
07 серпня 2024 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області /суддя Боярський О.О./ по справі відкрито спрощене позовне провадження.
15 жовтня 2024 року від позивача ОСОБА_1 по справі надійшла заява про розгляд справи без його участі.
09 грудня 2024 року від відповідача у справі - Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву позивача, згідно якого вони просили відмовити у задоволенні позовної заяви позивача, посилаючись на той факт, що в даній справі Державна казначейська служба України не є належним відповідачем, а також на той факт, що закриття справи у відношенні позивача не тягне за собою обов'язків наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли йому шкоду, а також на факт того, що позивачем не надано доказів спричинення та обґрунтування розміру моральної шкоди, а доводи позивача в цій частині обмежені лише загальними посиланнями (а.с. 89-100).
19 грудня 2024 року від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив Державної казначейської служби України, згідно якої позивач просив задовольнити його позовні вимоги.
21 січня 2025 року від відповідача - Головного Управління Національної поліції в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 мотивуючи це тим, що позивач не зазначає на підставі якої правової норми потрібно здійснити відшкодування. Окрім того, як вказує відповідач, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідачів, а й наявність шкоди, та причиний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. Також представник відповідача звертає увагу суду на той факт, що ані рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі №495/118638/23, ані постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду у справі № 495/6090/23 не було визнано дії співробітника, який склав оскаржувані постанови, протиправними (а.с.144-150).
28 січня 2025 року від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив Головного Управління Національної поліції в Одеській області, в якій він просить суд задовольнити його позовні вимоги.
Розпорядженням керівника апарату Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.04.2025 № 911 по справі призначено повторний автоматизований розподіл, у зв'язку з відстороненням від здійснення правосуддя судді ОСОБА_3 .
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 22.04.2025 головуючою суддею по справі визначено суддю Шевчук Ю.В.
23 квітня 2025 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області справа прийнята до провадження судді Шевчук Ю.В.
Позиції учасників судового провадження
Позивач у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, 31.10.2025 від нього надійшла заява, у якій зазначив, що у зв'язку з несенням військової служби в лавах Збройних Сил України і виконанням службових обов'язків і задач вищого командування з відсічі збройної агресії РФ проти України позивачем, керуючись ст. 166 КАС України, просив суд розглянути справу без його участі за наявними в матеріалах справи документами.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заперечення, викладені у відзиві.
У судовому засіданні 25.11.2025, суд повідомив учасників провадження, що переходить на стадію ухвалення судового рішення, яке буде проголошено 05.12.2025.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст. 250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення (повне чи скорочене) без його проголошення.
Фактичні обставини, встановлені судом
Судом дійсно встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.
Постановою серії БАБ № 438631 від 12.02.2023 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 510 грн за ст. 121 ч. 5 КУпАП. Відповідно до вказаної постанови зазначено, що ОСОБА_1 12 лютого 2023 року о 11 годині 45 хвилин, у м. Білгород-Дністровський вул. Шкільна, 9 керуючи автомобілем «Subaru», номерний знак НОМЕР_1 , не був пристебнутим ременем безпеки, чим порушив п.2.3 (в) Правил дорожнього руху - порушив правила користування ременями безпеки.
Постановою серії БАБ № 438632 від 12.02.2023 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч. 1 КУпАП. Відповідно до вказаної постанови зазначено, що ОСОБА_1 12 лютого 2023 року о 11 годині 45 хвилин, у м. Білгород-Дністровський вул. Шкільна, 9 керуючи автомобілем «Subaru», номерний знак НОМЕР_1 , не надав для перевірки водійське посвідчення та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п.2.1 (а), (б) Правил дорожнього руху. Позивач, не погоджуючись із вказаними постановами, звернувся до суду з позовом про їх скасування. 30 серпня 2023 року рішенням Білгород - Дністровського міськрайонного суду в задоволені позовних вимог позивачу було відмовлено. 18 жовтня 2023 року Постановою П"ятого апеляційного адміністративного суду рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 серпня 2023 року скасоване.
23 жовтня 2023 року позивач ОСОБА_1 знову звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом про скасування вищевказаних постанов. Рішенням Білгород - Дністровського міськрайонного суду від 20 травня 2024 року позовні вимоги позивача були задоволені, постанову від 12.02.2023 року серія БАБ № 438631 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. - була скасована, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП закрито; постанова від 12.02.2023 року серія БАБ № 438632 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП - скасовано, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП закрито.
Згідно вищевказаного рішення, в обґрунтування задоволення позовних вимог позивача судом першої інстанції було вказано, що судом вбачається, що у постанові по справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 438631 від 12.02.2023 року та постанові серії БАБ № 438632 від 12 лютого 2023 року у п.7 «До постанови додаються» не зазначено жодного доказу. А відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, а відповідач всупереч ч.2 ст. 77 КАС України не надав суду жодних належних та допустимих доказів правомірності оскаржуваної постанови, а тому адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанов у справах про адміністративне правопорушення є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.
У своєму позові позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом позову, поданого ним 12 червня 2023 року. Як вбачається з копії рішення по вказаній справі № 495/6090/23 від 30.08.2023 року, яка міститься у матеріалах справи, позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні його позову, та роз'яснено, що у зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати позивачу не відшкодовуються. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 серпня 2023 року було скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову позивачу біло відмовлено, питання щодо розподілу судових витрат вирішено не було.
Нормативно-правове обґрунтування, релевантна судова практика та висновки суду
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративною справою у розумінні пункту 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України ).
За приписами пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов'язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення публічно-приватного партнерства; 15) спорах щодо оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері проведення конкурентних процедур з відбору приватного партнера, концесіонера; 15-1) спорах щодо оскарження законності укладення договору публічно-приватного партнерства, концесійного договору, законності змін, внесених до договору публічно-приватного партнерства, концесійного договору; 16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.
За ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. (...).
Як встановлено з матеріалів позовної заяви, позивач звернувся до суду саме з адміністративним позовом до Головного Управління Національної поліції в Одеській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, проте жодного посилання на норми Закону не вказав. Як і не обґрунтував в якому порядку він звертається до суду (в адміністративному чи цивільному).
У цьому аспекті суд зазначає, що при вирішенні питання про відповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, суд не наділений повноваженням вирішувати питання щодо допустимості доказів, які подані сторонами, як і не має права на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.
Після відкриття провадження у справі суд у разі наявності підстав, проводе судові засіданні, у яких мають бути з'ясовані всі питання щодо, зокрема, остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів тощо.
Надалі у ході розгляду справи позивачем була подана відповідь на відзив, у якій позивач обґрунтовував своє право на отримання відшкодування, спричиненої йому матеріальної та моральної шкоди відповідно до положень ст. 1175 Цивільного кодексу України.
Позивачем фактично заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної йому органами Національної поліції через притягнення його до адміністративної відповідальності, без заявлення вимоги вирішити публічно-правовий спір.
Отже, спірні правовідносини, які склалися між сторонами не є публічно-правовими за своєю суттю, а є цивільно-правовими.
Відповідно до ч. 1 ст. 1175 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
Таким чином, виник спір про цивільне право, предметом якого є майнова вимога позивача про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої фізичній особі в результаті неправомірності (на думку позивача) у діях працівників патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Тому спір має приватно-правовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з ч. 2 ст. 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Позивач звернувся до адміністративного суду з вимогами, які мають розглядатись за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.
Згідно ч. 1, 2 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що дана позовна заява не належить розгляду в порядку адміністративного судочинства, а отже провадження у справі необхідно закрити.
Враховуючи те, що позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», а тому підстави для стягнення на його користь судового збору відсутні.
Керуючись ст. 238, 248, 256 КАС України, суд
Закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Одеській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
Роз'яснити позивачу що розгляд справи віднесено до юрисдикції місцевого суду в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Юлія ШЕВЧУК