справа № 208/11700/25
провадження № 2/208/4675/25
28 листопада 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючого судді Гречаної В.Г.,
за участі секретаря судового засідання Агеєвої В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам'янське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 208/11700/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДНІПРОАЗОТ» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, моральної шкоди, витрат на правову допомогу та судового збору,-
Представник позивача - адвокат Плетенко Кристина Юріївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Заводського районного суду міста Кам'янського з позовною заявою до Акціонерного товариства «ДНІПРОАЗОТ» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, моральної шкоди, витрат на правову допомогу та судового збору.
В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача - адвокат Плетенко К.Ю. зазначає, що позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з АТ «ДНІПРОАЗОТ». Так, позивачку було прийнято на роботу черговим стрілочного поста 2 р. служби руху залізничного цеху, а з 12 серпня 2025 року на підставі наказу № 804 її було звільнено на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору.
З розрахунково-платіжних відомостей вбачається, що сума нарахованої, але не виплаченої позивачу заробітної плати становить 40 492 грн 08 коп.
В день звільнення, в порушення ст. 116 КЗпП України, позивачу не виплачені належній їй суми заробітної плати, тому для вирішення цього спору позивач вимушена звернутися до суду.
Крім того, порушення відповідачем по справі АТ «ДНІПРОАЗОТ» законних прав позивача призвело до її душевних страждань та погіршення стану здоров'я, позивач постійно перебуває в стані очікування, що негативно впливає на її загальний стан, а це є безумовною підставою для компенсації заподіяної моральної шкоди.
Також позивачем витрачалися кошти на правничу допомогу, тобто позивач вкладала додаткові кошти на для вирішення питання, які також просить суд стягнути з відповідача на користь позивача.
Таким чином, просить стягнути з Акціонерного товариства «ДНІПРОАЗОТ» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 40 492 (сорок тисяч чотириста дев'яносто дві) грн. 08 коп, спричинену моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп., понесенні витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2025 року цивільну справу № 208/11700/25 було розподілено судді Гречаній В.Г.
Згідно відповіді № 1734144 від 03.09.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру за вказаними параметрами ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особу не знайдено.
Відповідно до відповіді № 1734151 від 03.09.2025 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АТ «ДНІПРОАЗОТ» знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. С.Х. Горобця, буд. 1.
За відомостями відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради № 19/11875, які надійшли до суду 25.09.2025 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 29.09.2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Представник позивача - адвокат Плетенко К.Ю. у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги просила задовольнити, проти винесенняґ заочного рішення не заперчує.
Відповідач Акціонерного товариства «ДНІПРОАЗОТ» про місце, день та час розгляду справи неодноразово повідомлялось шляхом направлення судових повісток засобами поштового зв'язку «Укрпошта» за юридичною адресою його місцезнаходження, що в розумінні ч. 8 ст. 128 ЦПК України, є належним повідомленням про розгляд справи, причини неявки представника до суду невідомі. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст.280,281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що позивача по справі ОСОБА_1 , згідно наказу № 804 від 12 серпня 2025 року, виданого АТ «ДНІПРОАЗОТ», звільнено 12 серпня 2025 року з посади чергового стрілочного поста 2 р. служба руху, залізничний цех, за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору, згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України.
Відповідно до розрахункового листка за серпень 2025 р. від 12 серпня 2025 року, виданого АТ «ДНІПРОАЗОТ», заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 складає 40 492 ( сорок тисяч чотириста дев'яносто дві) гривень 08 копійок.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР№ 2148-VIII від 19.10.1973 р., держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.
Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
У частині 1 статті 116 КЗпП України закріплено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Однак, відповідач при звільненні так і не провів з позивачем остаточний розрахунок та не виплатив позивачу нараховану їй заробітну плату.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Нормами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Аналогічні положення має ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні
Згідно з розрахунковим листком за серпень 2025 року, виданого АТ «ДНІПРОАЗОТ» 12 серпня 2025 року, вбачається, що АТ «ДНІПРОАЗОТ» має перед позивачем заборгованість з виплати заробітної плати за серпень 2025 року у розмірі 40 492,08 грн.
Будь-яких доказів чи відомостей про здійснення виплати зазначеної заборгованості позивачу по справі АТ «ДНІПРОАЗОТ» суду не надано, а відтак, суд приходить до висновку, що вказана заборгованість не погашена перед звільненим працівником.
За таких обставин, суд приходить до переконливого висновку, що з АТ «ДНІПРОАЗОТ» на користь позивача слід стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату, у розмірі 40 492 грн 08 коп., а отже позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Судом встановлено, що позивачу правничу допомогу у вказаній справі надавав адвокат Плетенко Кристина Юріївна, що підтверджується договором про надання правової допомоги від 29 серпня 2025 року.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
02 вересня 2025 року між позивачем, як замовником, та адвокатом Плетенко Кристиною Юріївною, як виконавцем, було підписано Акт виконаних та підготовлених до виконання послуг на суму 5 000,00 грн.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 12 від 02.09.2025 року адвокатом Плетенко К.Ю. прийнято від ОСОБА_1 оплату наданих їй послуг відповідно до договору від 29 серпня 2025 року у розмірі 5000,00 грн.
Отже, суд вважає встановленим, що позивач дійсно отримав правову допомогу від адвоката Плетенко К.Ю., а тому не викликає сумнівів, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у справі.
З урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначена позивачем вартість та обсяг виконаної адвокатом роботи у розмірі 5 000,00 грн. є об'єктивною та розумною, та відповідає змісту та обсягу виконаної адвокатом роботи.
Враховуючи викладене, з урахуванням складності справи, виконаної адвокатом роботи, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, заявленої у справі ціни позову та значення справи для сторін, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а отже вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн. суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 2 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Крім того, у частині 1 статті 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Стаття 23 ЦК України та стаття 237-1 КЗпП України передбачають можливість відшкодування моральної шкоди завданої працівнику власником або уповноваженим ним органом внаслідок порушення його законних прав, що призвели до моральних страждань.
Судом встановлено, що АТ «ДНІПРОАЗОТ» було порушено право позивача ОСОБА_1 на своєчасне отримання заробітної плати. Відповідач при звільненні, в порушення норм трудового законодавства, не здійснив з позивачем повного розрахунку та не виплатив належну їй заробітну плату. Окрім того, станом на день розгляду справи дана заборгованість так і не виплачена.
Отже, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 , як працівник має право на відшкодування завданої їй моральної шкоди, яка виразилася у порушенні її права на своєчасне отримання заробітної плати, що призвело до порушення права на працю, та як наслідок до моральних страждань.
Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідача позивач вимушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а саме у зв'язку з відсутністю грошових коштів на існування після звільнення шукати додаткове джерело доходів.
Виходячи з наведеного суд зазначає, що позивач як працівник має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй неправомірними діями відповідача, та саме відповідач є особою, внаслідок дії якого було завдано моральну шкоду позивачу.
При визначенні розміру відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди суд виходить з наступного.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Як зазначено у пункті 3 Постанови Пленум Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до пункту 9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує те, що внаслідок порушення права позивача на своєчасне отримання заробітної плати за виконану нею роботу, що призвело до моральних страждань, порушився нормальний ритм життя позивача, вона була вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, у зв'язку з відсутністю грошових коштів, які вона повинна була отримати при звільненні, змушена була шукати додаткове джерело доходів.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про те, що неправомірними діями відповідача позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях через неправомірну поведінку відповідача та вважає доведеним факт душевних страждань позивача, реальність яких не викликає сумніву, а тому позивач має право на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди суд враховує те, що відповідачем по справі при звільненні позивачу не були виплачені належні їй кошти, які безпосередньо були нею зароблені при виконанні своїх обов'язків, як працівника підприємства, які не виплачені їй до теперішнього часу.
Разом з цим, виходячи з засад розумності, справедливості та об'єктивності суд вважає, що розмір завданої позивачу моральної шкоди пред'явлений до стягнення є завищеним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 1000,00грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Отже, за таких обставин, вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди суд визнає доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди задоволено частково у розмірі 1000,00 грн, то суд приходить до висновку, що з відповідача по справі на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 121 (сто двадцять одна) грн. 12 коп. В іншій частині понесені судові витрати, сплачені позивачем у справі покладаються на позивача.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати.
Суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 128, 258, 259, 263-265, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДНІПРОАЗОТ», про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, моральної шкоди, витрат на правову допомогу та судового збору - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «ДНІПРОАЗОТ» (ЄДРПОУ 05761620, адреса: Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. С.Х.Горобця, буд. 1) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 40 492 ( сорок тисяч чотириста дев'яносто дві) грн. 08 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «ДНІПРОАЗОТ» (ЄДРПОУ 05761620, адреса: Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. С.Х. Горобця, буд. 1) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «ДНІПРОАЗОТ» (ЄДРПОУ 05761620, адреса: Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. С.Х. Горобця, буд. 1) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в сумі 121 (сто двадцять одну) грн. 12 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «ДНІПРОАЗОТ» (ЄДРПОУ 05761620, адреса: Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул.С.Х. Горобця, буд. 1) в дохід держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняякщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.
Відомості про сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерного товариство «ДНІПРОАЗОТ», ЄДРПОУ 05761620, адреса: Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. С.Х.Горобця, буд. 1.
Суддя В.Г.Гречана