Справа № 201/9711/25
Провадження № 2-з/201/198/2025
про забезпечення позову
08 грудня 2025 року суддя Соборного районного суду міста Дніпра Покопцева Д.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Графченко Ірини Альфредівни - про забезпечення позову, -
05.12.2025р. до Соборного районного суду міста Дніпра надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Графченко І.А. - про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.
В поданій заяві про забезпечення позову представник позивача просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки «PORSCHE MACAN», 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , тип транспортного засобу універсал - В, сірого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить відповідачці ОСОБА_3 .
В обгрунтування заяви зазначає, що відповідачі після відкриття провадження у справі про солідарне стягнення з них 13 012 436грн 97коп розірвали шлюб, та відповідачка вживає заходів для продажу вказаного автомобіля.
Вказує, що заявлений спосіб захисту, з урахуванням ціни позову, є адекватним способом запобіганню можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог позивача.
Заява про забезпечення позову отримана в провадження 05.12.2025р. (у п'ятницю).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Враховуючи положення ч.1 ст.153 ЦПК України, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви у судовому засіданні без повідомлення учасників справи.
У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову має містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Як передбачено положеннями ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.
Види забезпечення позову визначені положеннями ст. 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Верховний Суд звертає увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (п.п. 21,23 постанови ВС від 03.03.2023р., cправа № 905/448/22).
Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
КЦС ВС зазначив, що арешт грошових коштів і майна відповідачів у межах суми позову не є подвійним або надмірним його забезпеченням, оскільки грошові кошти - частина майна відповідачів, а не окремий вид забезпечення. Процесуальний закон не забороняє одночасно застосовувати кілька видів забезпечення позову за умови, що вони не перевищують меж забезпечення вимог і не створюють дисбалансу інтересів сторін (Постанова Верховного суду від 06.08.2025р. у справі № 759/22148/24).
Позивачем заявлені вимоги: про розірвання договору позики грошей на будівництво домоволодіння з подальшою передачею його в іпотеку від 26.11.2021р., укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; про стягнення у солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики грошей на будівництво домоволодіння з подальшою передачею його в іпотеку від 26.11.2021р. у розмірі 310 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 31.07.2025р. складає 12 947 522 грн., 3 % відсотки річних в розмірі 64 947, 97 грн., що в загальному розмірі становить 13 012 436, 97 грн.
Провадження у справі відкрито ухвалою від 22.09.2025р. Ухвалою від 08.08.2025р. заборонено ОСОБА_2 , будь-яким іншим особам та державним реєстраторам вчиняти будь-які дії щодо відчуження та/або передачі в користування та/або обтяження нерухомого майна, а саме: житловий будинок садибного типу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці, кадастровий номер: 1210100000:01:709:0143, площею 0,0903 гектарів. Докази вартості цього будинку в суду відсутні.
Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Разом із цим поняття арешту майна, про застосування якого зазначено заявником у заяві про забезпечення позову, включає в себе не лише володіння та розпорядження власністю, а і безпосередньо стосується позбавлення особи можливості користуватися своєю власністю.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
[…] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
[…] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 09.09.2020 у справі № 760/5582/20 (провадження № 61-12876св20) викладено правову позицію згідно з якою:
«Частинами 1 та 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 (провадження№ 14-88цс20).
Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Згідно положень ч.1 ст.1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду (…).
А відтак суд вважає обгрунтованим вжиття у справі таких заходів забезпечення позову як заборона відчуження майна, а тому заяву про забезпечення позову задовольняє частково.
При цьому суд вважає, що вимоги про забезпечення позову шляхом заборони відчуження на спірне майно є співмірними з заявленими позовними вимогами та їх розміром, і застосування такого виду забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки не порушує прав відповідача на володіння та користування майном, в той час як відчуження відповідного майна в подальшому може утруднити виконання рішення в разі задоволення позову. Крім того, заходи забезпечення позову є тимчасовими і за результатами вирішення між сторонами спору можуть бути скасовані судом.
Позивач в частині вимог про забезпечення позову надав належне та переконливе обґрунтування існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, яка полягає в можливості відчуження спірного майна третім особам до ухвалення рішення у даній справі, що спровокує необхідність докладання значних зусиль та витрат часу для захисту прав, свобод та інтересів у майбутньому.
При цьому суд також звертає увагу на приписи ст.3 ЦК України, якою визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно доч.ч.2,3,4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
А тому такий вид забезпечення позову як заборона відчуження є співмірним заявленим позовним вимогам, відтак заяву слід задовольнити шляхом заборони відповідачці вчиняти дії щодо відчуження автомобіля до закінчення розгляду справи та набрання судовим рішенням законної сили, оскільки автомобіль набутий за час перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, однак відноситься до рухомого майна, що може бути відчужене без відома та без згоди подружжя, наприклад, через сервісний центр МВС, і заходи стосовно цього відчуження вживаються. Забезпечення позову у такий спосіб унеможливить зміну власника даного транспортного засобу до моменту закінчення розгляду справи, що відповідає меті забезпечення позову.
Згідно із ч. 7 ст. 153 ЦПК України суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Тому, розглядаючи дану заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку про необхідність допустити негайне виконання ухвали, про що зазначено в ч. 1 ст. 157 ЦПК України, згідно якої, ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 149,150, 151,153 ЦПК України,
Застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам, ТСЦ та іншим уповноваженим на вчинення реєстраційних дій особам вчиняти будь-які реєстраційні дії з приводу реєстрації, перереєстрації права власності на колісний транспортний засіб марки «PORSCHE MACAN», 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , тип транспортного засобу універсал - В, сірого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Згідно ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
В залежності від результатів вирішення спору по суті, ухвала про вжиття заходів забезпечення позову діє у строки, встановлені ч. 7-10 ст. 158 ЦПК України.
Строк пред'явлення ухвали до виконання, як виконавчого листа, три роки.
Копію ухвали направити учасникам судового процесу до відома, РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (info_dnp@hsc.gov.ua) для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду впродовж 15 днів.
Позивач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: Д.О. Покопцева