Справа № 462/6742/25
08 грудня 2025 року Залізничний районний м. Львова у складі головуючого судді Бориславського Ю.Л. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 785463385 від 06.02.2023 року у розмірі 26604,90 грн. та судових витрат. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06.02.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №785463385 у електронній формі з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5500 грн. шляхом перерахування коштів на банківську картку № НОМЕР_1 . 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» набув право вимоги до боржників, у тому числі, до відповідача. 27.05.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №27/0524-01, відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набув право вимоги, зокрема, до відповідача. 08.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу №08/07/25-Е, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» набув право вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, зокрема, відповідача. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача складає 26604,90 грн., з яких: 5496,60 грн. - заборгованість по тілу кредиту та 21108,30 - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова 02.10.2025 року відкрито провадження у справі розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Також, ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 02.10.2025 частково задоволено клопотання представника позивача та витребувано у АТ «ПУМБ» /ЄДРПОУ: 14282829/ інформацію чи емітувалась на ім'я ОСОБА_1 /РНОКПП: НОМЕР_2 / платіжна картка № НОМЕР_1 ;
інформацію про зарахування коштів на картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_1 , 06.02.2023 року у сумі 5500,00 грн., у разі підтвердження зарахування коштів на картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 /РНОКПП: НОМЕР_2 /, 06.02.2023 у сумі 5500,00 грн. - надати первинні документи бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти позичальника); інформацію щодо повного номера рахунка маска-картки № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 /РНОКПП: НОМЕР_2 /;
інформацію чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки № НОМЕР_1 .
14.10.2025 Залізничним районним судом м. Львова зареєстровано відповідь АТ «ПУМБ» на виконання ухвали суду про витребування доказів.
Судом вжито заходів щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи, зокрема, ухвалу суду про відкриття провадження у справі скеровано сторонам, відповідачу - із позовною заявою та додатками, за місцем його реєстрації двічі, однак поштові відправлення повернуто суду.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 Верховний Суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Зазначене також узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 13.05.2024 по справі №755/4829/23.
У встановлений судом строк відзиву на позов відповідач не подав, причин такого не повідомив.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 02.12.2025 року позовну заяву залишено без руху.
04.12.2025 року Залізничним районним судом м. Львова зареєстровано заяву позивача про усунення недоліків, у якій стороною позивача на виконання вимог ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 02.12.2025 року надано розрахунок заборгованості відповідача.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст. 178 та ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.
Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У відповідності до ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України)
Згідно із ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, 06.02.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 785463385 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, який підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV46CQ7.
Відповідно до умов даного договору кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит на суму 11600 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти відповідно до умов договору, строк дії кредиту 5 років. Перший транш надається позичальнику у розмірі 5500 грн., орієнтовна дата повернення якого 23.02.2023.
Згідно з п. 3.1. договору кредитної лінії №785463385 позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 17 (сімнадцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором. П. 3.2. визначено, що сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту договору строк продовження дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 - (Х - Y), де: Z - кількість днів, на які продовжується дисконтний період; Х - поточна дата (день місяця) закінчення дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень дисконтного періоду; Y - дата ініціації (день місяця) продовження дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок кредитодавця). При цьому сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується дисконтний період, дорівнює 30 днів.
Відповідно до п. 5 договору за вибором позичальника, кожен окремий транш за цим договором може надаватися позичальнику шляхом переказу коштів, який за вибором позичальника може бути завершено в один з наступних способів: 5.1.1. шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника відкритий банком позичальнику, за умови що для ініціювання переказу використані реквізити платіжної картки 5355-28XX-XXXX-1672, що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором. За затримку перерахування коштів, що спричинена діями третіх осіб, кредитодавець відповідальності не несе; 5.1.2. шляхом видачі готівкових коштів у відділенні небанківської фінансової установи чи банку, які мають право надавати послуги з переказу коштів. Позичальник самостійно обирає відділення фінансової установи чи банку, в якому бажає отримати кредит, з числа тих, що доступні для отримання грошового переказу. Позичальник може отримати кредит протягом 10 (десяти) календарних днів від дати укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу таким способом. В такому разі обчислення строку надання кредиту та нарахування процентів за користування починається з дати отримання грошового переказу позичальником. Не отримання грошового переказу позичальником, протягом вказаного вище строку, є відмовою позичальника від отримання кредиту та скасовує обов'язок виконання кредитодавцем відповідних зобов'язань за договором.
Пунктами 7.1. та 7.2. договору визначено, що на момент укладення цього договору, сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення дисконтного періоду кредитування - 23.02.2023, а саме протягом 17 (сімнадцять) днів від дати отримання першого траншу позичальником. Основна сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 5 (п'яти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2., або п. 9.1.1.7., або п. 9.2.1.5. Договору.
Згідно з п. 11.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п'яти) років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.
06.02.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання умов договору кредитної лінії №785463385 від 06.02.2023 перерахував на картку № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 5500 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 06.02.2023 року.
Відповідно до відповіді АТ «ПУМБ» на виконання ухвали суду про витребування доказів, на банківську картку № НОМЕР_4 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , фінансовий номер НОМЕР_5 , який було змінено 09.10.2019 року на НОМЕР_6 , 06.02.2023 року зараховано платіж у розмірі 5500,00 грн.
Таким чином, судом встановлено, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено договір у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.
Відповідач не виконав свого обов'язку щодо повернення кредиту.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
28.11.2018 р. між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, а також 28.11.2018 року укладено додаткову угоду №19, 31.12.2020 року укладено додаткову угоду №26, 31.12.2021 року укладено додаткову угоду №27, 31.12.2022 року укладено додаткову угоду №31, 31.12.2023 року укладено додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії №785463385 від 06.02.2023 року, що підтверджується договором факторингу, додатковими угодами та витягом з реєстру прав вимоги №249 від 19.09.2023.
27.05.2024 р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 27/0524-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії №785463385 від 06.02.2023, що підтверджується договором факторингу та витягом з реєстру прав вимоги №1 від 27.05.2024.
08.07.2025 між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 08/07/25-Е, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором кредитної лінії №785463385 від 06.02.2023, що підтверджується договором факторингу та витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 08/07/25-Е.
Так, відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025, до позивача ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право грошової вимоги за договором № 785463385 від 06.02.2023 до відповідача ОСОБА_1 в сумі 26604,90 грн., з яких: 5496,60 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 21108,30 грн. - заборгованість за відсотками.
Таким чином, судом встановлено, що позивач набув право вимоги до відповідача за договором кредитної лінії №785463385 від 06.02.2023 року, по якому утворилась заборгованість унаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів /Постанова Верховного Суду від 03.04.2019 року, справа №910/9828/17/.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як вбачається із наданого позивачем суду розрахунку заборгованості за договором кредитної лінії №785463385 від 06.02.2023 ОСОБА_1 у період з 21.02.2023 по 14.07.2023 року здійснював часткові оплати по кредитному договору, розмір заборгованості відповідача становить 26604,90 грн., з яких: 5496,60 грн. - заборгованість по тілу кредиту та 21108,30 - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Відповідачем не подано до суду доказів на спростування розрахунку позивача щодо заборгованості по договору кредитної лінії №785463385 від 06.02.2023 року, як і не подано відзиву на позов.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити, за договором кредитної лінії №785463385 від 06.02.2023 слід стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 26604,90 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Документально підтвердженими витратами позивача на правову допомогу відповідно до договору про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року №09/07/25-01, укладеного між Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», додаткової угоди №25770724499 від 09.07.2025 р. до Договору №09/07/25-01 від 09.07.2025, акта прийому-передачі наданих послуг до Договору №09/07/25-01 від 09.07.2025 є 7000 грн.
Оскільки позовні вимоги задоволено, відповідач заяви про зменшення витрат на правничу допомогу не подав, тому слід стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 гривень.
Також із відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок.
Керуючись ст. 11, 512, 514, 526, 610, 612, 625, 627-628, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 137, 141, 263-265, 274-275, 279, 354-355 ЦПК України,
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостізадовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»/ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження 02090, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310а/ заборгованість за договором кредитної лінії №785463385 від 06.02.2023 року у розмірі 26604 /двадцять шість тисяч шістсот чотири/ гривні 90 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»/ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження 02090, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310а/ судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 /дві тисячі чотириста двадцять дві/ гривні 40 копійок та 7000,00 /сім тисяч / гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, або в строки та порядку, передбаченому ст. 354, 355 ЦПК України.
Повне рішення суду складено 08.12.2025 року.
Суддя: Бориславський Ю. Л.